Рішення № 91681110, 21.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. № 400/2505/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку, вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54030

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць червень 2013 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, враховуючи базовий місяць червень 2013 року.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення. Також позивач вказав, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) та визначається Кабінетом міністрів України. Проте, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі Закон України № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), відповідач у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року не здійснював індексацію грошового забезпечення позивача та не виплачував належні йому суми. Індексація є складовою частиною грошового забезпечення (заробітної плати).

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив у відзиві на позовну заяву, що вимоги позивача є безпідставними. Відповідач пояснив, що індексація нараховується та виплачується в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Військова частина є бюджетною організацією та являються структурним підрозділом Міністерства Оборони України. Фінансування відповідача здійснюється виключно з Державного бюджету України.

Роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 доведено до відповідача, що індексація грошового забезпечення не нараховується до окремого роз`яснення. Однак, таких роз`яснень на адресу відповідача не надходило. Отже, на думку відповідача, Миколаївський зональний відділ керувалась вимогами чинного законодавства виконавши їх в повному обсязі, при цьому права позивача як військовослужбовця порушено не було. Крім того, відповідач вказав у відзиві, що позивача в 2013 році перепризначено на посаду помічника начальника відділу з правової роботи з зв`язку з чим в нього змінився посадовий оклад, який в подальшому до 28.02.2018р. включно не змінювався. При цьому загальна сума місячного грошового забезпечення 1085,00грн. надалі постійно перевищувала прожитковий мінімум для працездатних осіб. Тобто, базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення дійсно є червень 2013 року.

Представник відповідача надав до суду 28.07.2020р. клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку про таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.12.2015 року у Миколаївському зональному відділі військової служби правопорядку.

Наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України № 50 від 15.04.2020р. позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "а" п.2 ч.5 ст.26 (у зв`язку з закінченням строку контракту) Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Відповідно до Витягу з Наказу начальника Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (по строковій частині) № 121 від 23.06.2020р. позивача з 08.07.2020р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 01.11.2017р. (а.с. 5).

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку

з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Нормами Закону № 1282 та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

В свою чергу, відповідач не довів відсутність у 2015 -2018 роках відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача; не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є порушенням вимог Закону № 1282, Порядку № 1078 та порушує права позивача.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки вони мають рекомендаційний характер, а тому не може бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації за період з 01.012.2015 року по 28.02.2018 року.

Щодо встановлення базового місяця.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Оскільки, відповідач у відзиві вказав, що позивача в 2013 році перепризначено на посаду помічника начальника відділу з правової роботи з зв`язку з чим в нього змінився посадовий оклад, який в подальшому до 28.02.2018р. включно не змінювався. При цьому загальна сума місячного грошового забезпечення 1085,00грн. надалі постійно перевищувала прожитковий мінімум для працездатних осіб. Тобто, базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення дійсно є червень 2013 року. Отже, суд приходить до висновку, що базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення необхідно встановити останній місяць підвищення посадових окладів - червень 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтований, тому підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 08220847) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця - червень 2013 року.

3. Зобов`язати Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 08220847) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням базового місяця - червень 2013 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов