Рішення № 91680159, 18.09.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4062/18

№ провадження 2/208/161/20

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.,

секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» - адвоката Чеснокова К.О.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Стребіж А.О.,

провів судовий розгляд в порядку загального позовного провадження у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу:

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до ОСОБА_1 «про стягнення суми основного боргу та штрафу»,

та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» «про визнання договору позики недійсним», -

встановив:

1.Позиція ТОВ «Баядера Логістик»:

25.06.2018 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області подано цивільний позов ТОВ «Баядера Логістик» до ОСОБА_1 «про стягнення суми основного боргу та штрафу», згідно до якого позивачем заявлені наступні вимоги: стягнути з відповідача на користь позивача: 100 00 гривень 00 копійок - заборгованість за договором, 10 000 гривень 00 копійок - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.03.2018 року між ТОВ «Баядера Логістик», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договорі позики за № 05/03, згідно до якого ОСОБА_1 отримано від позикодавця суму безвідсоткової позики у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, з зобов`язанням повернення позики у строк через три місяці з дати отримання позики. В той же день, тобто 05.03.2018 року ОСОБА_1 отримано суму 50000 гривень 00 копійок у касі товариства за видатковим касовим ордером № 409 від 05.03.2018 року та 50000 гривень 06.03.2018 року за видатковим касовим ордером № 417. В порушення умов Договору, Відповідач суму позики не повернув. На 22.06.2018 р має заборгованість у розмірі 100 000 гривень, яку заявлено позивачем до стягнення. Також з врахуванням умов договору, п. 5.2. позичальник додаткового несе відповідальність за несвоєчасне повернення суми позики у виді штрафу у розмірі 10 відсотків від несвоєчасно сплаченої суми, що дорівнює 10000 гривень, від загальної суми боргу, та заявлені до стягнення з відповідача на користь товариства.

Щодо зустрічного позову, позовні вимоги ОСОБА_1 ТОВ «Баядера Логістик» не визнає в цілому, з підстав не доведення та необґрунтованості обставин заявлених позивачем, так як договр від 05.03.2018 року є дійсним, укладеним за наслідком досягнення всіх істотних умов, добровільно, за яким ОСОБА_1 отримав грошові кошти у загальній сумі 100000 гривень, що підтверджено особистим розписом ОСОБА_1 у видаткових касових ордерах, та зазначені обставини до пред`явлення позову товариством ОСОБА_1 не оспорював. А тому просять у задоволенні позовних вимог за зустрічним позову відмовити в цілому.

2.Позиція ОСОБА_1 ..

За первісним позовом ТОВ «Баядера Логістик», позовні вимоги не визнані в цілому. Так, відповідно до Наказу № 093 к/тр про прийняття на роботу від 10.07.2017 року був прийнятий на роботу з 11.07.2017 року на посаду - агент торговельний Відділу продажів Бази Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» в м. Дніпро. Оскільки посада - агент торговельний не передбачає матеріально: відповідальності працівника, тому з боку керівництва ТОВ «Баядера Логістик» від всіх працівників товариства вимагалось підписання договорів позики та видаткових касових ордерів.

Не оспорюючи заповнення та підписання договору позики № 05/03 з товариством від 05.03.2018 року та підписання видаткових касових ордерів зв № 409 від 05.03.2018 року та № 417 від 06.03.2018 року, але фактично без отримання грошових коштів з каси товариства. Позиція ОСОБА_1 обґрунтована тим, що підписання такого договору, та касових ордерів, ніби то про отримання позики, обумовлено вимогою ТОВ «Баядера Логістик», як обов`язковою умовою працевлаштування на товаристві.

31.05.2018 року ним було подано заяву про звільнення з посади з підстав ст. 38 КЗпП, після чого йому почали погрожувати йому виникненням грошових зобов`язань, але він відмовився добровільно сплачувати кошти за своє звільнення, а відповідно не став виключенням з практики ТОВ «Баядера Логістик» та 22.06.2018 року товариство звернулось до Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ з позовною заявою до мене, ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу та штрафу.

Так, як згідно до ст. 234 ЦК України, договір позики № 05/03 від 05.03.2018 року є фіктивним, так як жодних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином не вчинялося жодною стороною, йому гроші не видавалися та ним не отримувалися, що є підставою для визнання даного договору недійсним.

3.Свідки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 , суду пояснив, що він працював на ТОВ «Баядера Логістик з 11.07.2017 року. При прийнятті на роботу йому було запропоновано підписати договір позики який він підписав як гарантію майнової відповідальності перед товариством. Така практика часто застосовувалася на таких підприємствах, тому в нього не виникало питань. Потім періодично ці договори підписувалися. Також 05.03.2018 року він підписав договір із ТОВ «Баядера Логістик» за аналогічними умовами. Він не відмовляється від того що дійсно його рукою заповнені данні у договорі та касових ордерах як за 05.03.2018 року так і за 06.03.2018 року, але грошей він не отримував. Також як йому відомо інші співробітники товариства також підписували аналогічні договору, які були страховкою для товариства у разі виникнення необхідності покрити свої витрати. Враховуючи незгоду з методами праці Товариства та умовами, він не мав можливості більше залишатися в трудових відносинах з товариством, а тому звільнився.

Допитаний свідок з боку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пояснив, що він також працював на ТОВ «Баядера Логістик» та з ОСОБА_1 знайомий був задовго до цієї роботи, характеризує його як відповідальну та чесну людину. Під час роботи на ТОВ «Баядера Логістик» брав позику у сумі 8000 гривень. Також йому відомо зі слів ОСОБА_1 що той підписував договір позики на суму 100000 гривень, але зазначених грошей не отримував. Знає що такі договори підписували і інші працівники, но при підписанні таких договорів він не був присутній.

4.Заяви, клопотання, процесуальні дії.

25.06.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» подано позов до ОСОБА_1 «про стягнення суми основного боргу та штрафу».

17.09.2018 року відкрито провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик».

12.11.2018 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» «про визнання договору позики недійсним».

15.11.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» подано відповідь на зустрічну позовну заяву.

16.05.2019 року ОСОБА_1 заявлено клопотання про допит свідків.

12.09.2019 року повернуто ОСОБА_1 позовну заяву.

15.09.2019 року ОСОБА_1 повторно подана зустрічна позовна заява із клопотанням про визнання поважною причиною пропуск строку на подачу позовної заяву.

14.11.2019 року визнати поважною причиною пропуску строку ОСОБА_1 на подачу зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» про визнання договору позики недійсним, поновив ОСОБА_1 зазначений строк на звернення із зустрічною позовною заявою, яку прийнято до провадження із об`єднанням в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до ОСОБА_1 «про стягнення суми основного боргу та штрафу», та переходом до загального позовного провадження по цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до ОСОБА_1 «про стягнення суми основного боргу та штрафу», та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» про визнання договору позики недійсним.

20.11.2019 року ТОВ «Баядера Логістик» подано відповідь на зустрічну позовну заяву.

27.11.2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

5.Фактичні обставини встановлені судом.

10.07.2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 11.07.2017 року на посаду - агент торговельний Відділу продажів Бази Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» за Наказом № 093 к/тр від 10.07.2017 року.

05.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики № 05/03 (а.с. 4).

Згідно до п.1.2. Договору сума позики складає 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

У відповідності до п. 2.2. Договору, - факт надання позики засвідчується видатковим касовим ордером, або випискою із банківського рахунку позикодавця.

Згідно до п. 3.1. Договору, - позика повертається частинами або одноразово, із розрахунку, що б повернути всю суму позики через три місяці з дати отримання позики.

П. 3.5. Договору визначено, що у разі припинення з будь-яких причин трудових відносин між Позикодавцем і Позичальником, останній зобов`язується не пізніше дня звільнення повністю повернути всю суму позики.

25.06.2018 року ТОВ «Баядера Логістик» подано позов про стягнення суми боргу та штрафу за договором позики від 05.03.2017 року за № 05/03.

15.08.2018 року за наказом № 133 к/тр трудовий договір між ТОВ «Баядера Логістик2 та ОСОБА_1 припинений.

6.Норми права застосовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підставі частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

7.Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Так згідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у Постанові по справі № 299/396/17 від 17.07.2019 року, для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: уведення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням чч.1 та 5 ст.203 ЦК, що, за правилами ст.215 цього кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК.

Факт укладення 05.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики № 05/03, сторонами не оспорюється та підтверджений самим договором № 05/03 від 05.03.2018 року (а.с. 4).

Згідно до п. 2.2. даного договору позики № 05/03 від 05.03.2018 року, визначено що факт надання позики засвідчується видатковим касовим ордером або випискою із банківського рахунку позикодавця.

Згідно до видаткового касового ордеру № 409 від 05.03.2018 року відображено що ОСОБА_1 видано позика згідно договору № 05/03 від 05.03.2018 року у сумі 50000 гривень, і у графі одержав відображена зазначена сума прописом та у графі мається підпис одержувача, які написані власноручно, що підтверджено ОСОБА_1 особисто та ним не оспорювалося.

Також, згідно до видаткового касового ордеру № 417 від 06.03.2018 року відображено що ОСОБА_1 видано позика згідно договору № 05/03 від 05.03.2018 року у сумі 50000 гривень, і у графі одержав відображена зазначена сума прописом та у графі мається підпис одержувача, які написані власноручно, що також підтверджено ОСОБА_1 особисто та ним не оспорювалося.

Таким чином, суд вважає належними та допустимими доказами виникнення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, договірних зобов`язань за договором позики від 05.03.2018 року за № 05/03., а тому позовні вимоги ТОВ «Баядера Логістик» які ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі та доказами щодо отримання заявлених грошових коштів ОСОБА_1 , є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позиція ОСОБА_1 , що зазначений договір не виконувався сторонами і є фіктивним, який не мав на меті виконання досягнутих домовленостей, так як товариством не видавалися заявлені гроші, а ОСОБА_1 вони не отримувалися, в ході судового розгляду не знайшли свого обґрунтування та підтвердження, з врахуванням належних та допустимих доказів які підтверджують укладання договору № 05/03 від 05.03.2018 року та отримання ОСОБА_1 за зазначеним договором сум по 50.000 гривень 05.03.2018 року та 06.03.2018 року, а тому позиція ОСОБА_1 не може бути прийнята судом.

Враховуючи, що останню суму в межах заявленого договору від 05.03.2018 року ОСОБА_1 , згідно до видаткових касових ордерів, отримав 06.03.2018 року, то згідно до п.п. 2.2., і п.3.1. датою отримання позики є 06.03.2018 року і строком повернення позики є 06.06.2018 року.

Як встановлено із позовом ТОВ «Баядера Логістик» звернулося із позовом 25.06.2018 року, а звільнився ОСОБА_1 з товариства 15.08.2018 року.

Також, згідно до п. 5.2. Договору позики від 05/03 від 05.03.2018 року передбачено відповідальність позичальника перед позикодавцем за несвоєчасне повернення суми позики у виді штрафу у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми позики.

Враховуючи що загальну сума боргу, яка ОСОБА_1 не сплачена на час розгляду спору становить 100000 гривень, то заявлена сума штрафу у сумі 10000 гривень є обґрунтованою та відповідною до умов договору укладеному сторонами.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позиція позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , та покази свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у сукупності з дослідженими доказами сторін, не знайшли в ході судового розгляду підтвердження того, що внутрішня воля сторін на час укладання договору позики від 05.03.2018 року не відповідала зовнішньому її прояву, тобто що обидві сторони, вчиняли фіктивний правочин, та знали заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мали інші цілі, ніж передбачені правочином, та що обидві сторони діяли умисно.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись законодавством, діючим станом на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору позики від 05.03.2018 року № 05/03, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту фіктивності договору, тиску на нього з боку працівників ТОВ «Баядера Логістик», тобто відсутні докази не отримання ОСОБА_1 грошових коштів за оспорюваним договором, та доказів протиправності поведінки співробітників товариства, які за словами ОСОБА_1 на нього здійснювали тиск, погрози, так як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення щодо нього злочину не звертався.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» про визнання недійсним договору позики від 05.03.2018 року № 05/03 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

8.Судові витрати.

В порядку п. 2 ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні зустрічного позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 720 (сімсот двадцяти) гривень 80 копійок, понесені ОСОБА_1 при звернені із позовом, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Щодо судових витрат понесених стороною ТОВ «Баядера Логістик» у розмірі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, то такі витрати, згідно до п. 1 ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з оглядну на задоволення позовних вимог за первісним позовом, підлягають відшкодуванню віповідачем.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до ОСОБА_1 «про стягнення суми основного боргу та штрафу», - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», код ЄДРПОУ 35871504:

- 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за договором позики № 05/03 від 05.03.2018 року,

- 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», код ЄДРПОУ 35871504:

-1762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок - у відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» «про визнання договору позики недійсним», - відмовити повністю.

Понесені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 720 (сімсот двадцяти) гривень 80 копійок - покласти на ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», код ЄДРПОУ 35871504, юридична адреса: 49021, м. Дніпро, вул. Тернова, № 1.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 21 вересня 2020 року.

Суддя Івченко Т. П.