Ухвала суду № 91678798, 21.09.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16047/20

Провадження № 2/522/6212/20

УХВАЛА

21 вересня 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Кузнецова В.В. розглянувши заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію із закриттям розділу, -

встановив:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію із закриттям розділу, відповідно до якого просить витребувати від ОСОБА_1 та від ОСОБА_2 нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування органами державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; та стягнути судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію із закриттям розділу.

Одночасно, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1321572751101) та шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, районним у містах Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1321572751101).

В обґрунтування заяви позивач вказує, що за дорученням Департаменту, співробітниками комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» було здійснено обстеження об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено факт його використання третіми особами.

За результатами перевірки відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових правда нерухоме майно) встановлено, що на теперішній час на об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради існує реєстрації права власності за третіми особами як на об`єкт спільної часткової приватної власності у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 89.0 кв.м.. що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для первісного виникнення права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , стало рішення Виконкому Кагановичської Райради депутатів трудящих від 25.03.1957 р. № 194-ІН «Про надання земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлових будинків по Кагановичокому районі», яке видане ОСОБА_4 .

На підставі рішення Виконкому Кагановичської Райради депутатів трудящих від 25.03.1957 р. № 194-ІН та технічного паспорту № б/н, виданого 31.07.2017 р., виданого ТОВ «Інжинірінг ТЕХ БУД» 03.08.2017 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, 09.08.2017 р. було видано технічний висновок про можливість зміни функціонального призначення житлового будинку під нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 .

31.08.2017 р. між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої, укладено договір купівлі-продажу, предметом якого визначено нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу 31.08.2017 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на вказане нежитлове приміщення.

23.01.2018 р. між ОСОБА_6 з однієї сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу, предметом якого визначено нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу 23.01.2018 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію 1/2 частки права приватної власності за ОСОБА_1 та 1/2 частки права приватної власності за ОСОБА_3 на вказане нежитлове приміщення.

З метою перевірки законності виникнення первісних підстав для реєстрації права власності за ОСОБА_5 , Департаментом до Державного архіву Одеської області здійснено запит про надання інформації стосовно перебування на зберіганні у рішення Виконкому Кагановичокогої Райради депутатів трудящих від 25.03.1957 р. № 194-ІН «Про надання земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлових будинків по Кагановичокому районі» та у разі його наявності, надати належним чином завірену копію такого рішення департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до листа від 22.06.2020 р. № 1595/05-20 Державний архів Одеської області повідомив про те, що відповідно до протоколів засідання виконкому Кагановическої райради депутатів трудящих за 1957 рік не існує рішення, постанови, розпорядження (накази виконком не видавав) за № 194-111, датованого 25 березня 1957 року.

Листом від 29.11.2019 р. № 7265-12/264 комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради повідомило Департамент про тотожність нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Із схематичного плану розташування вказаного нежитлового приміщення, який надано разом із листом комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29.11.2019 р. № 7265-12/264 та фотофіксації доданої до акту обстеження від 20.05.2020 р., вбачається, що приміщення розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку та є його складовою.

Тобто, можливо зробити висновок про те, що нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є тотожним із нежитловим приміщенням, загальною площею 89,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , не могло вважатися окремим житловим будинком.

З урахуванням викладених обставин вбачається, що об`єкт комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без належних правових підстав та без волі власника вибуло із комунальної власності.

При цьому також очевидним є факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не можуть вважатися законними власниками спірного майна, що позбавляє їх можливості не лише користуватися, а й розпоряджатися нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 85,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є тотожним із нежитловим приміщенням, загальною площею 89,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , однак на теперішній час ними здійснюється розпорядження спірним майном, що може призвести до його повторного відчуження, що ускладнить у подальшому розгляд справи та виконання рішення, у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, на думку заявника, арешт майна забезпечить можливість реального виконання рішення в частині витребування його саме у відповідачів, які визначено Департаментом на момент звернення із позовом та відповідною заявою.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Проаналізувавши зміст позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, а саме в частині накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1321572751101), оскільки невжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, може унеможливити виконання рішення суду.

Що стосується заяви про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, районним у містах Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нежитлового приміщення, загальною площею 89,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1321572751101), то вона не підлягає задоволенню, так як накладення арешту на вищезазначені нежитлові приміщення, саме по собі, передбачає заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрацій прав вчиняти такі реєстраційні дії.

В іншій частині задоволення заяви про забезпечення позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту охоплює заборону вчиняти будь-які дії щодо майна на яке накладено арешт.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 149, 151 153, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Одеська міська рада, про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію із закриттям розділу – задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 89,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1321572751101).

В іншій частині задоволення заяви відмовити.

Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м.Одеса, вул. Черняховського, 6) та сторонам по справі, для відома та виконання.

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя В.В. Кузнецова