Постанова № 9167788, 04.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04.02.2010 р.                                                                                 № 2-а- 190/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача –Яровой В.М., діє на підставі протоколу № 1 від 03.02.99

представника відповідача –Буряківський О.В., діє за дорученням № 11757/10/10-15 від 17.11.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Міського споживчого товариства "КООП -Сільгосппродукти"

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харків

провизнання незаконними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню двох виїзних позапланових перевірок позивача у період з 07.10 по 17.10.2003 р. та з 15.12 по 28.12.2004 р. протиправними, а перевірки незаконними; визнати недійсними податкові повідомлення – рішення про застосування штрафних санкцій від 10.10.2003 р. №281-23-319/8830/0 в розмірі 156,35 грн., від 02.02.2004 р. №290-23-319/9088/2 в розмірі 704,80 грн., від 17.12.2004 р. №0003222303/9590/0 в розмірі 117,37 грн., від 29.12.2004 р. №0003262303/9867/0 в розмірі 197 грн.

Справа за вказаним адміністративним позовом надійшла до Харківського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України, яким відповідно до Ухвали від 26.11.09 було скасовано Постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 у справі № АС-04/285-06 в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова щодо проведення позапланової перевірки у період з 07.10.2003 по 17.10.2003, а самої перевірки незаконною, а також в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 10.10.2003 №281-23-319/8830/0, від 02.02.2004 № 290-23-319/9088/2 та від 29.12.2004 № 0003262303/9867/0, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на незаконність дій та рішень відповідача, обов’язок відповідача доводити їх правомірність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність дій, перевірки та прийнятих рішень вимогам діючого законодавства.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що в ході проведеної ДПІ перевірки господарської одиниці позивача – магазину, розташованого по вул. Рудика, 3 – щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, оформленої актом від 07.10.2003 №282/23-314, було виявлено факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (130,05 грн.) сумі коштів, зазначеній у поточному звіті РРО (122,58 грн.); відсутність цінників на товарах (вода «Срібна криничка», напій «Живчик»); невикористання режиму попереднього програмування в РРО назви товарів та обліку їх кількості, у зв’язку з чим до МіськСТ «КООП-Сільгоспродукти» було застосовано штрафні санкції у сумі 156,35 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2003 № 281-23-319/8830/0.

Названу перевірку було здійснено працівниками ДПІ на підставі посвідчень від 07.10.2003 №2229/775 та № 2230/776.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено представником позивача, що представників податкового органу було фактично допущено до проведення перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.09 встановлено, що власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє платника від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Крім того, судом встановлено, що за змістом посвідчення на перевірку 07.10.2003 №2229/775 та № 2230/776 відповідають вимогам Розпорядження Державної податкової адміністрації від 20.05.1997р. № 89-р «Про посвідчення на перевірку».

В судовому засіданні було досліджено Опис наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків у магазині, розташованому за адресою: вул. Рудика, 3, складений власноручно продавцем, підписаний ним. Відповідно до даного опису на місці проведення розрахунків знаходилося 130,05 грн., а згідно з денним звітом РРО станом на час проведення перевірки, сума готівкових коштів, яка зазначена в звіті РРО становила 122,58 грн.

Суд зазначає, що згідно з п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суб’єкта підприємницької діяльності покладено обов’язок дотримуватися відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Відповідальність за невідповідність передбачена ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому має значення, що позивач не дотримався відповідності коштів, саме за це застосовуються санкції.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності на момент проведення перевірки цінників на товарах (вода «Срібна криничка», напій «Живчик») та забезпечення невикористання режиму попереднього програмування в РРО назви товарів та обліку їх кількості.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд витребовував у позивача вказані вище докази, однак, на виконання ухвали суду представником позивача докази надані не були та повідомлено суд про відсутність таких доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявність порушень, зафіксованих в акті перевірки № 282/23-314 від 07.10.03 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Такими чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 156,35 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів). Штрафна санкція (штраф), відповідно до пп.1.5 ст.1 цього ж Закону - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Таким чином норми зазначеного Закону не передбачають штрафні санкції за порушення положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» як вид податків або зборів, і тому обов'язок платника податків сплатити суму штрафу за порушення приписів цього Закону не віднесений до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу, відповідно застосовування до даних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним, а застосування до позивача штрафу шляхом винесення податкового-повідомлення-рішення суперечить вимогам діючого законодавства.

За наслідками проведення відповідачем позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства МіськСТ «КООП-Сільгоспродукти», оформленої актом від 17.10.03 №368/294/23-314, за період з 01.04.2002 по 30.06.2003 було встановлено, зокрема, факт невиконання позивачем щоденного роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків («Z»-звітів), що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 704,80 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2004 № 290-23-319/9088/2.

Щодо незаконності проведення ДПІ позапланової перевірки з 07.10.2003 по 17.10.2003, оформленої актом від 17.10.2003 № 368/294/23-314, суд зазначає наступне.

Підставою проведення цієї перевірки слугував висновок начальника відділу оперативного контролю Горячової Н.О. за результатами камеральної перевірки щодо наявності розбіжностей між валовими доходами, заявленими позивачем у декларації по податку на додану вартість та у декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2002 року.

Виходячи з аналізу змісту декларацій з ПДВ, поданих позивачем за квітень, травень, червень 2002 року, та декларації про прибуток підприємства за півріччя 2002 року, суд зазначає, що мають місце розбіжності на суму 0,1 тис. грн. (між валовими доходами по деклараціям з ПДВ – 31,7, та валовими доходами по декларації про прибуток підприємств – 31,8).

Згідно ж з підпунктом «в» пункту 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» 23.07.1998 № 817/98 виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, в ході якої і з’ясовується обґрунтованість (або протиправність) виявлених розбіжностей.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідачів по призначенню та проведенню перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 17.10.2003 № 368/294/23-314.

Як зазначено вище, вказаною перевіркою встановлено, зокрема, факт невиконання позивачем щоденного роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків («Z»-звітів) за 27.08.02, 13.09.02, 25.09.02, 05.11.02.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд витребовував у позивача для огляду в судовому засіданні книгу обліку розрахункових операцій за 2002 рік, однак, на виконання ухвали суду представником позивача докази надані не були та повідомлено суд про відсутність таких доказів.

В матеріалах справи містяться копії Z-звітів за 25.09.02 та за 27.08.02. Інші звіти відсутні.

Згідно з вимогами п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Денним звітом, відповідно до ст.2 цього Закону, є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 119 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі по тексту – Вимоги), дія яких поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі – реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі продажу іноземної валюти.

Згідно із визначенням, наведеним в абз. 11 п.2 зазначених Вимог, Z-звіт – є денним звітом з обнулінням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті реєстратора.

В абзаці 15 пункту 2 Вимог наводиться визначення зміни роботи реєстратора розрахункових операцій, відповідно до якого зміна – це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

При цьому, у додатку до Вимог міститься примітка, згідно якої підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, фіскалізація підсумкових даних повинна бути проведена за період, що не перевищує тривалість зміни роботи реєстратора розрахункових операцій, тобто в межах 24 годин.

З досліджених судом фіскальних звітних чеків за 25.09.02 та за 27.08.02, при відсутності книги обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок за вказані дати, відсутні можливість встановити, що позивач виконував Z-звіти до закінчення зміни роботи реєстратора розрахункових операцій в межах 24 годин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявність порушень, зафіксованих в акті перевірки від 17.10.03 №368/294/23-314 щодо встановлення факту невиконання позивачем щоденного роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків («Z»-звітів), знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Такими чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штраф за вказане правопорушення.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів). Штрафна санкція (штраф), відповідно до пп.1.5 ст.1 цього ж Закону - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Таким чином норми зазначеного Закону не передбачають штрафні санкції за порушення положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» як вид податків або зборів, і тому обов'язок платника податків сплатити суму штрафу за порушення приписів цього Закону не віднесений до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу, відповідно застосовування до даних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним, а застосування до позивача штрафу шляхом винесення податкового-повідомлення-рішення від 02.02.2004 № 290-23-319/9088/2 суперечить вимогам діючого законодавства.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення рішення від 29.12.2004 № 0003262303/9867/0, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено представником позивача, що представників податкового органу було фактично допущено до проведення перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.09 встановлено, що власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє платника від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства.

В основу прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ від 29.12.2004 №0003262303/9867/0, згідно з яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 197 грн. (у тому числі 27 грн. основного платежу та 170 грн. штрафних санкцій) було покладено висновок податкового органу про безпідставне завищення позивачем суми податкового кредиту, заявленого у податковій декларації за листопад 2003 року на 27 грн., внаслідок придбання товарів без відображення їх вартості у книзі придбання та без наявності податкових накладних, що було зафіксовано в акті від 28.12.2004 №476/321/2303 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства МіськСТ «КООП-Сільгоспродукти» за період з 01.07.2003 по 01.10.2004.

В судовому засіданні, на виконання вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд витребовував у позивача первинні фінансові та звітні документи на підтвердження суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 27,0 грн., заявленої в податковій декларації за листопад 2003 року, однак, на виконання ухвали суду представником позивача документи надані не були та повідомлено суд про відсутність таких документів.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.12.04 № 0003262303/9867/0 є таким, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 197,0 грн. (основний платіж – 27,00 грн., фінансова санкція – 170,00 грн.).

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», Розпорядженням Державної податкової адміністрації від 20.05.1997р. № 89-р «Про посвідчення на перевірку», ст.ст. 2, 11, 94, 160, 161, ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 227, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          1. Адміністративний позов Міського споживчого товариства "КООП -Сільгосппродукти" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харків про визнання незаконними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

          2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 281-23-319/8830/0 від 10.10.2003р., № 290-23-319/9088/2 від 02.02.2004р.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міського споживчого товариства "КООП -Сільгосппродукти" (ідентифікаційний код 30290029, місцезнаходження: пр. Дзюби, 3, кв. 45, м. Харків, 61019) витрати по сплаті державного мита в сумі 1,70 (одна грн. 70 коп.) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2010 року.

Суддя                                                                                           Волкова Л.М.