Ухвала суду № 91672916, 19.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7957/20 1-кс/335/4044/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря судового засідання Каравайко В.В., прокурора Фененко А.В., захисника Кадуліної І.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020080060002163 від 18 вересня 2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, офіційно н працевлаштований, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

- 24.11.2009 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ЗУ «Про Амністію» від 08.07.2009 року звільнений від відбування покарання;

- 16.01.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 19.12.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 13.02.2018 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; на підставі вироку Апеляційного суду Запорізької області від 25.09.2018 року покарання змінено на 3 роки позбавлення волі;

- 08.07.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; зі слів звільнений у квітні 2020 року по відбуттю строку покарання,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що СВ Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080060002163 від 18 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.09.2020 року, об 11 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, неподалік від буд. №58 помітив припаркований автомобіль «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові білого кольору. Далі, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та залишаються не поміченими, підійшов до передньої лівої (пасажирської) двері автомобілю «Рено Мастер» д.н.з. НОМЕР_1 та відчинив її. Після чого, шляхом вільного доступу, проник до автомобіля та протягнув руку до салону, де з передньої панелі таємно викрав мобільний телефон «Motorola XT 1585», в корпусі чорного кольору, вартістю 2 500 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_2 .

Для досягнення вказаної мети, направленої на таємне викрадення чужого майна, та утримуючи при собі раніше викрадений мобільний телефон «Motorola XT 1585», в корпусі чорного кольору, ОСОБА_1 почав залишати місця скоєння злочину, але його дії були помічені потерпілим ОСОБА_2 , який в цей час почав кричати ОСОБА_1 , щоб він зупинився.

Однак, ОСОБА_1 утримуючи при собі викрадений мобільний телефон«Motorola XT 1585», в корпусі чорного кольору, усвідомивши, що його дії викрити потерпілим ОСОБА_2 , та усвідомлюючи той факт, що його дії носять відкритий характер, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, продовжив дії щодо утримання викраденого майна, побіг з місця скоєння кримінального правопорушення, але невдовзі, біля буд. №58 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, був затриманий потерпілим ОСОБА_2 .

19.09.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду; незаконно впливати на потерпілого у данному кримінальному провадженні; продовжити злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та наполягала на його задоволенні, з підстав, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтовану підозру та недоведеність ризиків, просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник вважає непідтвердженою кваліфікацію дій підозрюваного.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080060002163 від 18 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України.

18.09.2020 року, о 16 годині 09 хвилин, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 19.09.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного кримінального правопорушення, а кваліфікація дій підозрюваного може бути уточнена в ході проведення досудового розслідування.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішені «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше засуджений за вчинення корисливих злочинів. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров`я, ту обставину, що в ході розгляду клопотання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного матеріалами клопотання не підтверджена.

Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 намірів перешкоджати проведенню досудового розслідування та дані про його особу, однак, приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у сукупності із даними про особу підозрюваного, спростовує доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості злочину та розміру завданої шкоди, з урахуванням положення Закону України „Про державний бюджет України на 2020 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020 року складає 2 102 грн., слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слід обчислювати з моменту його фактичного затримання – з 18.09.2020 року, та, відповідно до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 16.11.2020 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.11.2020 року включно, який обчислювати з 18.09.2020 року.

Встановити заставу – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 42 040 (сорок дві тисячі сорок гривень) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача UA378201720355249002000001205; призначення платежу – застава ОСОБА_1 .

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 16.11.2020 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна