Рішення № 91672596, 18.09.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.09.2020

Справа № 334/8718/19

Провадження № 2-др/334/11/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Добрєва М.В., при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`ю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності і його поділ

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності і його поділ було відмовлено.

Після ухвалення рішення у справі представником ОСОБА_1 - адвокатом Борисенко Р.Ю. була подана заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Заяву обгрутовує тим, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки рішенням суду від 18.03.2020 року не вирішено було питання про витрати відповідача на професійну правничу допомогу, а до закінчення судових дебатів було надано акт виконаних робіт з розрахунком витрат на правову допомогу в сумі 13000,00 грн. вважає, що є підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,000 грн.

В судове засідання строни не з`явилися з невідомих суду причин, про день і час судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку, в матеріалах справи є розписки про отримання судових повісток.

Суд, перевіривши матеріали справи, що стосуються відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Судом установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності і його поділ було відмовлено.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Також, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно понесла витрати на правничу допомогу, матеріали позовної заяви не містили.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

Керуючись ст. ст. 246, 270, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`ю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності і його поділ - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Добрєв М. В.