Рішення № 91671163, 18.09.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1837/20

ЄУН 226/1837/20

Провадження № 2/226/635/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 19.03.2018 року по 21.02.2019 року. Його було звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. В умовах впливу шкідливих виробничих факторів на вугільних підприємствах за професією прохідник він має стаж роботи 14 років 11 місяців 12 днів. 03.12.2019 року йому було встановлено профзахворювання, діагноз - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. J41.0; хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху. 04.05.2020 року йому було встановлена безстроково втрата професійної працездатності 40 відсотків та встановлена третя група інвалідності. Також йому внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. Його моральні страждання полягають у фізичному болю у зв`язку із захворюванням, він не має можливості працювати і далі за своєю професією, вести звичайний образ життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль організації його життя. У нього істотно змінився звичайний життєвий уклад, він став замкнутий, нетовариський, втратив гірничу спеціальність, високу заробітну плату, і це негативно позначилося на його соціальному статусі і це дуже морально його пригнічує. Він не може вести повноцінний спосіб життя протягом тривалого часу, відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю професійного захворювання, психологічний дискомфорт і значне порушення серцевого спокою. Він став обмежений у русі, швидко стомлюється при незначних навантаженнях, тому йому доводиться за гроші винаймати людей для виконання чоловічих робіт. Крім того, після отримання професійного захворювання він не може здійснювати свої життєві захоплення, від чого відчуває постійний психологічний дискомфорт, став замкнутий та втратив інтерес до життя. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Відповідач отримав ухвалу суду від 03.08.2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі 12.08.2020 року, відзив на позов до суду не надав.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області надав до суду пояснення, в яких зазначив, що 04.05.2020 року обласною профпатологічною МСЕК позивачу встановлено безстроково сукупно 40 відсотків втрати працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. На підставі вищевикладеного 15.06.2020 року позивач звернувся до третьої особи з заявою про призначенням йому страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням та йому було призначено одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 14293,60 грн. та щомісячна страхова виплата в розмірі 8734,61 грн. Просить винести рішення по справі на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» з 19.03.2018 року по 21.02.2019 року, де працював машиністом гірничим виїмкових машин 6 розряду підземним з повним підземним робочим днем у шахті (а.с. 11-14).

Згідно з висновком клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 04.12.2019 року та актом від 23.01.2020 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, позивачу встановлено професійне захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ, хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії неповної ремісії з больовим синдромом. В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював 14 років, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ТОВ «Краснолиманське» (а.с.15, 16, 17-18).

04.05.2020 року МСЕК позивачу первинно було встановлено безстроково 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Йому рекомендовано спостереження та лікування у пульманолога та лора (а.с. 34, 35).

Позивач у зв`язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 19-33).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійного захворювання позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з професійним захворюванням, внаслідок якого його визнано інвалідом 3 групи та встановлено безстроково 40% втрати професійної працездатності, у душевних стражданнях, пов`язаних з наслідками цього захворювання, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 100000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання стягнути з відповідача на користь позивача 24000 гривень.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 240 грн. (24000грн. х 1000грн. : 100000грн. = 240грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 85310, Донецька обл., м.Родинське м.Покровськ, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 32281519, третя особа: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, місцезнаходження: 84122, м.Слов`янськ Донецької області, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231, про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 24000 (двадцять чотири тисячі) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у сумі 240 (двісті сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рибкін