Вирок № 91670703, 21.09.2020, Чернівецький районний суд Вінницької області

"21" вересня 2020 р.

Справа № 150/80/20

Провадження № 1-кп/150/20/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Жмуда Д.В., прокурора Кізлика О.М., захисника обвинуваченого адвоката Семка В.М., овинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020340000115 від 21.12.2019 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

- 27.02.2002 вироком Чернівецького районного суду Вінницької області за ч.5 ст.185, ч.1 ст.396, ст.395, ст.70 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 11.11.2008 вироком Чернівецького районного суду Вінницької області за ч.1 ст.122, ч.1 ст.129, ст.70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в силу ст.ст.71, 81 КК України приєднано 1 рік позбавлення волі за вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.02.2002 до 7 років позбавлення волі;

- 03.07.2012 вироком Чернівецького районного суду Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України, приєднано частину покарання по вироку Чернівецького районного суду Вінницької області від 11.11.2018 до 2 років 2 місяців позбавлення волі;

- 18.12.2014 вироком Чернівецького районного суду Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з призначенням 3 років іспитового строку;

- 21.04.2015 згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області направлений для відбування основного покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- 02.11.2017 згідно ухвали Крижопільського районного суду звільнено від відбування покарання на підставі ст.3 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019 близько 13:20 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить його тітці ОСОБА_2 , де тимчасово проживав, вирішив таємно викрасти грошові кошти останньої.

Виконуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись зайнятістю по господарству власниці, у житловому будинку вищевказаного домоволодіння, відшукав ключ від навісного замка скрині, після чого пішов до господарської будівлі, де відчинивши скриню, відшукав у ній скляну трьохлітрову банку із грошовими коштами. В цей час до приміщення зайшла власниця грошових коштів ОСОБА_2 , помітивши яку ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його дії стали відкритими, ігноруючи це, схопив частину грошових коштів в сумі 10 900,00 гривень та побіг до житлового будинку, де розпорядився викраденим приховавши під тумбою на веранді помешкання.

Дії ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Потерпілою у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_2 , пенсіонерку, яка тіткою обвинуваченого.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав частково, суду показав, що після того як звільнився з місць позбавлення волі тимчасово проживав у своєї тітки ОСОБА_2 . Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаючи де тітка зберігала свої з чоловіком заощадження та скориставшись зайнятістю тітки, в будинку де проживав взяв ключ від скрині і пішов до нежитлового будинку, який знаходився на території даного домоволодіння, зайшовши до якого через відкриті двері в кімнату в якій стоїть скриня, відкрив ключем скриню, витягнув з неї трьохлітрову банку з грошима, яка була закрита капроновою кришкою, відкривши кришку дістав із банки жменю грошей. В цей час до кімнати зайшла тітка і спитала «Ти вже справився?». Стоячи до тітки спиною він, не випускаючи грошових коштів з руки, сховав їх під светер і пройшовши повз тітку вийшов з нежитлової будівлі на подвір'я і вподальшому зайшов в житловий будинок, де проживав, та сховав гроші під тумбою на веранді. В цей час почув, що тітка закрила двері будинку ззовні і викликала поліцію. По приїзду працівників поліції були виявлені грошові кошти під тумбою на веранді житлового будинку. Визнає розмір викрадених ним коштів у сумі 10900грн. та перебування в стані алкогольного сп'яніння.

Вподальшому, в процесі розгляду справи ОСОБА_3 стверджував, що сприйняв запитання тітки «Ти вже справився?» не як усвідомлення ним викритості нею факту викрадення коштів, а як те, що завершив прання своїх речей, які були замочені в тазику, що біля входу в нежилу будівлю, відтак, зазначив, що визнає лише факт вчинення ним крадіжки, суми викрадених коштів, однак, заперечує, що це було відкрите викрадення майна.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженними судом доказами:

- показами потерпілої ОСОБА_2 , яка показала, що у день вчинення злочину ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, пішов в бік нежилої будівлі, вона пішла за ним. Зайшовши до кімнати побачила відкриту скриню і як ОСОБА_1 , який стояв до неї плечима витягував з банки гроші, а банку поставив під стіл. Вона йому сказала «Ти вже справився?», після чого він, не повертаючись до неї, сховав гроші під светер і вийшов з кімнати, тримаючи руку з грошима під светром. Вона пішла за ним до хати і бачила як він ховає гроші на веранді нової хати, після чого вона закрила вхідні двері будинку ззовні і викликала поліцію. Коли приїхала поліція, то знайшли викрадені кошти в розмірі 10900грн., які перераховували в присутності свідків;

- показами свідка ОСОБА_4 , яка суду показала, що була понятою під час того як ОСОБА_1 розповів обставини вчинення злочину, як працівники поліції відбирали відпечатки пальців, рахували гроші, які були викрадені ОСОБА_1 .. Вказала, що своїм підписом в протоколі підтвердила правдивість обставин, викладених в ньому;

- показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які суду показали, що були понятими під час проведення слідчого експерименту з обвинуваченим, під час якого ОСОБА_1 розказував і показував як він вчиняв викрадення коштів тітки ОСОБА_2 на території її домоволодіння, зазначили, що правдивість обставин, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту підтвердили своїми підписами в ньому;

- витягом з ЄРДР кримінального провадження №12019020340000115, з якого вбачається, що 20.12.2019 до Чернівецького відділення поліції Могилі-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області поступило повідомлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 20.12.2019 ОСОБА_1 проник до нежитлового будинку її домоволодіння, звідки скоїв крадіжку грошових коштів;

- заявою ОСОБА_2 від 20.12.2019 про викрадення у неї ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10900грн.;

- протоколом огляду від 20.12.2019 з фототаблицями до нього, проведеного в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , за участю власника приміщення ОСОБА_2 , в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого проведено огляд місця події, а також виявлення та вилучення п`яти слідів капілярних візерунків пальців рук, з яких чотири сліди із поверхні скляної трьохлітрової банки із грошима в сумі 19400грн., що знаходилась у нежитловому будинку домоволодіння, один слід з внутрішньої поверхні вхідних дверей, а саме, правої половини; один запаховий слід з внутрішньої сторони міжкімнатних дверей із поверхні ручки нежитлового будинку; грошові кошти в сумі 10900грн., виявлених на веранді житлового будинку домоволодіння;

- протоколом огляду від 21.12.2019 з фототаблицями до нього, проведеного в присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час якого проведено огляд речових доказів - грошових коштів в сумі 10900грн.;

- розпискою ОСОБА_2 від 21.12.2019 року про отримання на власне зберігання належних їй грошових коштів в сумі 10900грн.;

- висновком дактилоскопічної експертизи №63 від 07.02.2020, відповідно до якого вилучений із скляної банки слід пальця руки розмірами 28х18мм, залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01.02.2020 з підозрюваним ОСОБА_1 , за участю адвоката Бровка О.А. в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який проводився в житловому будинку, належному до нього господарських приміщень на території господарства за місцем проживання ОСОБА_2 , що розміщується по АДРЕСА_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 в добровільному порядку розповів присутнім особам при проведенні слідчої дії про те, як він здійснив злочин, місце та спосіб вчинення злочину, при яких обставинах тощо. Так, обвинувачений ОСОБА_1 під час даної слідчої дії достеменно вказав місце та спосіб вчинення злочину, зокрема, зазначив, що ОСОБА_2 зайшла до кімнати нежитлового будинку під час того, як ОСОБА_1 діставав з трьохлітрової банки правою рукою жменю грошей, лівою рукою закривав банку кришкою і поклав на землю по ліву строну стола. Відстань між особами була близько одного метра. Після чого ОСОБА_1 від неї відвернувся спиною і помістив руку з грошима за пазуху під светер, витягнув руку з під светра, після чого направився до житлового будинку. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що тітка ОСОБА_2 бачила гроші в руці та сказала, щоб той поставив їх на місце.

- вироками Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.02.2002, 03.07.2012, 18.12.2014 за якими ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочинів, які передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі.

Надаючи оцінку доказам суд покликається на норми КПК України, відповідно до яких доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.1, ч.2 ст.84 КПК України).

Відповідно до ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 1 статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, знаходить їх достатніми та допустимими, такими що узгоджуються між собою, які об`єктивно доказують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні грабежу, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку щодо можливості покладення їх в основу ухваленого вироку.

Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України, суд керується наступним.

Обов`язковими елементами складу злочину є наявність об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту та суб`єктивної сторони. Спосіб вчинення злочину є обов`язковим елементом грабежу, відповідно до диспозиції статті 186 КК України.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009року, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння).

Таким чином, з об`єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину.

В даному випадку, з показів ОСОБА_1 , наданих під час проведення слідчого експерименту, вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 стояла від нього на відстані близько одного метра, бачила відкриту скриню, трьохлітрову банку на столі, яку обвинувачений закривав і вподальшому поставив біля столу, грошові кошти в його руці, і сказала, щоб він поставив їх на місце. З показів потерпілої також вбачається, що вона бачила відкриту скриню, де вона зберігала свої заощадження в трьохлітровій скляній банці, бачила як ОСОБА_1 витягував гроші з банки, а банку поставив на підлогу під стіл.

Тобто, потерпіла ОСОБА_2 розуміла протиправність дій обвинуваченого, а обвинувачений, у свою чергу, усвідомлював той факт, що викрадення фактично відбувається у присутності інших осіб, які про це знають і розуміють протиправний характер його дій.

Разом з цим, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009року, крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої

реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від

обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення

відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи,

яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 є закінченим з моменту заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 . Суд вважає таким моментом наявність у обвинуваченого реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном потерпілої, а саме, - такий момент виник у ОСОБА_1 з того часу, як він з викраденими коштами віддалився на значну відстань від потерпілої, зайшов в житловий будинок, де тимчасово проживав, та сховав їх під тумбочкою на веранді будинку.

Також суд зазначає, що умисел ОСОБА_1 початково був спрямований на таємне викрадення майна тітки, однак, його дії були виявлені потерпілою і усвідомлюючи це, продовжені обвинуваченим з метою заволодіння майном, відтак, такі підлягають кваліфікації як грабіж.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого та його захисника, що у нього фактично був відсутній умисел на відкрите викрадення майна, а невизнання обвинуваченим відкритого викрадення чужого майна є способом його захисту з метою зменшення тяжкості вчиненого злочину.

Під час дослідження письмових доказів захисником обвинуваченого заявлено клопотання про визнання недопустимими доказами протоколу проведення слідчого експерименту від 01.02.2020 та відеозапису до нього, з підстав не відповідності вимогам ст. ст.104, 105 КПК України, оскільки у протоколі відсутні повні ім`я, по батькові особи, яка проводить процесуальну дію; всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), зокрема, вказував, що не зазначено учасника проведення процесуальної дії ОСОБА_2 , яка була присутня під час проведення слідчого експерименту, точної адреси проживання понятих, захисника та обвинуваченого, не зазначено особи, яка проводила відеофіксацію проведення слідчого експерименту; відсутня характеристика технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання. Також вказував на відсутність процесуального оформлення перенесення інформації з одного носія (відеокамери) на інший (компактдиск), неідентифікованості компактдиску, долученого до протоколу проведення слідчого експерименту.

Суд критично ставиться до клопотання захисника про визнання недопустимим доказом протоколу проведення слідчого експерименту від 01.02.2020, оскільки протоколол містить прізвище та ініціали, посаду особи, яка проводить процесуальну дію; потерпіла ОСОБА_2 зазначена як власниця домоволодіння, на території якого проводився слідчий експеримент; місце проживання понятих зазначено населений пункт с.Мазурівка, відтак, суд зазначає, що наведені захисником недоліки є формальними та не впливають на законність отриманих доказів і достовірність проведення процесуальної дії.

Суд наголошує на тій обставині, що дана слідча дія під час досудового слідства проводилася в присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката Бровка О.С. Під час досудового розслідування та ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження дана слідча дія не оскаржувалася, не оскаржувалися її результати, а тому підстав для визнання такої слідчої дії як такої, що проведена з порушенням вимог КПК України, незаконно, немає, а тому, відповідно, докази, які були здобуті під час даної слідчої дії (доказ того, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив саме відкрите викрадення майна у потерпілої) на думку суду, є належними та допустимими.

Разом з цим, суд погоджується з доводами захисника та вважає, що у зв`язку відсутністю зазначення в протоколі учасника, який проводив відео фіксацію проведення процесуальної дії, а також характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умов та порядку їх використання; відсутності процесуального оформлення перенесення інформації з одного носія (відеокамери) на інший (компактдиск), неідентифікованості компактдиску, долученого до протоколу проведення слідчого експерименту, тобто при оформленні додатку до протоколу порушено вимоги абз.4 п.1 ч.3 ст.104 КПК України, ч.3 ст.105 КПК України, відтак, зазначає, що докази, які містяться на компакт-диску, що долучений до протоколу про проведення слідчого експерименту визнаються недопустимим доказами в порядку ст.ст.86,89 КПК України.

При цьому суд зазначає, що визнання недопустими доказом відеофіксації проведення слідчого експерименту не впливає на допустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту, оскільки КПК України не передбачена обов`язкова відеофіксація вказаної процесуальної дії.

Суд також прийшов до висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, оскільки вироками Чернівецького районного суду Вінницької області від 27.02.2002, 03.07.2012, 18.12.2014 ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочинів, які передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами судового провадження докази в їх сукупності, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, який ніде не працює, неодружений , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, по місцю проживання і реєстрації характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності та знову вчинив новий злочин, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та перевиховання.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

В обвинувальному акті зазначено, що слідчим виявлено обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття.

Водночас, твердження обвинуваченого про його каяття, на думку суду, не відповідає дійсності. Обвинувачений фактично своєї вини повністю не визнав, а враховуючи його процесуальну поведінку під час розгляду справи по відношенню до потерпілої та інших учасників судового процесу, думку прокурора, який в судових дебатах не підтримав вказану пом`якшуючу обставину, суд не вбачає підстав для визнання щирого каяття обвинуваченого як пом`якшуючої обставини.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та вважає за необхідне призначити йому покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у виді позбавлення волі, в межах санкції статті Особливої частини.

Ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 01.02.2020 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалами Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2020, 14 травня 2020, 08 липня 2020, 28 серпня 2020 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін - тримання під вартою.

Відповідно до статті 124 КПК України процесуальні витрати слід покласти на обвинуваченого.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта у зв`язку з проведенням експертиз: №77 від 14.02.2020 становить 1500,93гривень; №63 від 07.02.2020 становить 785,05грн., загальною сумою 2 285,98грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років 2 /два/ місяці.

Вид запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання 01 лютого 2020 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк остаточного покарання, призначеного згідно цього вироку, строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у справі - грошові кошти в сумі 10900грн., які були передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити у її володінні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у сумі 2 285 /дві тисячі двіста вісімдесят п`ять/ гривень 98 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Чернівецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Суддя Б.Б.Кушнір