Рішення № 9166822, 13.04.2009, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 2-1729/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 року Голосіївський районний суд м.Києва у складі

головуючого судді Коломеєць І.А.

при секретарі Яворській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Державний експертно-імпортний банк України" про дострокове розірвання договору та стягнення коштів, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача - ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" на її користь вклад в сумі 1240000 грн., проценти на вклад в сумі 206 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги доповнив, доповнені позовні вимоги підтримав та пояснив, що 26.09.2008р. між ОСОБА_1 та ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" був укладений договір довгострокового банківського вкладу „Класичний" № 29375-19018. Відповідно до умов договору банк прийняв від позивачки грошову суму (надалі-вклад) та зобов'язався виплатити вклад та проценти на нього відповідно до умов договору.

Того ж дня позивачкою було внесено на депозитний рахунок 1240000грн. на строк 1091 календарних днів.

Відповідно до п.п.3.1.7 та 4.1 договору позивачка має право звернутись до банку із заявою про дострокове повернення вкладу та процентів на нього, що вважається вимогою про дострокове розірвання договору.

15 грудня 2008р. ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою про дострокове припинення дії договору та виплату їй грошових коштів, проте по даний час банк грошові кошти позивачці не повернув, чим порушує її права.

З огляду на викладене просив позов задовольнити , достроково розірвати договір банківського вкладу від 26.09.2008р. та стягнути з відповідача на користь позивачки вклад в сумі 1240000грн., проценти на вклад в сумі 58590 грн., а також судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Не заперечував укладення договору банківського вкладу з ОСОБА_1 та зазначив, що відповідно до п. 2.4 постанови Правління НБУ від 11.10.2008р. № 319 „ Про додаткові заходи щодо діяльності банків" банки були зобов'язані виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів.

П.2 постанови Правління НБУ від 04.12.2008р. № 413 „Про окремі питання діяльності банків" банки були зобов'язані забезпечити недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. У листі НБУ від 06.12.2008р. № 22-310/946-17250 було дано роз'яснення, що вказаною постановою банкам заборонено проводити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у дострокові кредити та інші активи. З огляду на викладене просив у позові відмовити у повному обсязі, оскільки ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" діяв відповідно до вказівок НБУ.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.09.2008р. між позивачкою та відповідачем був укладений договір довгострокового банківського вкладу „Класичний" ( а.с.5-8).

Згідно вказаного договору банк відкрив вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 для збереження коштів, а ОСОБА_1 внесла на цей рахунок грошові кошти у сумі 1240000грн.

Відповідно до п.2.7 договору процентна ставка на вклад становить 18,9% річних. На періоди з 27.09.2009р. по 26.09.2010р. , з 27.09.2010р. по 21.09.2011р. процентні ставки за дорученням вкладника встановлюються на рівні процентних ставок, діючих у банку для відповідного виду вкладів на дату початку кожного з цих періодів.

Згідно п.п. 3.1.7 договору, вкладник має право звернутися до банку із заявою про дострокове повернення вкладу та процентів на нього.

26.09.2008р. позивачкою було внесено на депозитний рахунок 1240000грн. (а.с. 10,11).

15.12.2008р. позивачка зверталась до відповідача із заявою про дострокове припинення дії договору та виплати їй грошових коштів ( а.с. 12). Проте, незважаючи на те, що договором банківського вкладу передбачено право його дострокового розірвання, відповідач відмовив позивачці у видачі суми депозитного вкладу.

Відповідно до ч. З ст. 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 Цивільного кодексу України або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки стягується сплачений судовий збір в сумі 30 грн. та на користь держави - державне мито, що підлягало сплаті за подання позовної заяви в сумі 1700 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідно ст. ст. 526, 611, 625, 1058, 1060, 1075 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір банківського вкладу „Класичний" № 29375-19018, укладений 26.09.2008р. між ОСОБА_1 та ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112) на користь ОСОБА_1 1240000 ( один мільйон двісті сорок тисяч) грн., шляхом списання їх з депозитного рахунку № НОМЕР_1, відкритого на підставі договору банківського вкладу „Класичний" від 26.09.2008р. за № 29375-19018.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112) на користь ОСОБА_1 проценти на вклад в сумі 58590 ( п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто ) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112) на користь держави державне мито в сумі 1700 (тисяча сімсот) грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.