Рішення № 91668105, 10.08.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18237/19

провадження № 2/753/2634/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"10" серпня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Пугач Д.С.

за участю сторін не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі по тексту - позивач, МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 27 513,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2018 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 по просп. П. Григоренка, 10 в м. Києві скоїла зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Джета», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило механічні пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.08.2018 водія ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Власник пошкодженого транспортного засобу «Фольксваген Джета», д.н.з. НОМЕР_2 звернувся із заявою до МТСБУ про виплату страхового відшкодування. У зв`язку із виплатою відшкодування МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, позивач набув право звернутись до суду із регресним позовом до відповідача.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 08.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Учасників справи повідомлено про розгляд справи, одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслала. Про причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2018 о 17 год. 55 хв. ОСОБА_1 , за адресою: просп. П. Григоренка, 10 в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 перед поворотом праворуч на вул. О. Пчілки не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Джета», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, що спричинило механічні пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушила п. 10.4 ПДР України, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Постанови Дарницького районного суду міста Києва 753/12906/18 від 09.08.2018 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ст. 124 КУпАП /а.с. 10/.

У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Так, згідно Звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту від 09.07.2018 № 1386, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та без врахування ПДВ автомобіля «Фольксваген Джетта», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 26 593,48 грн. /а.с. 13-17/.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП відшкодована не була, при цьому 10.10.2018 ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.

Виплата здійснена позивачем потерпілому ОСОБА_2 у сумі 26 593,48 грн. 17.10.2018 відповідно до платіжного доручення № 993918 /а.с. 24/.

Крім того позивач поніс витрати, пов`язані із залученням аварійного комісара, в розмірі 920,00 грн. /а.с. 24/.

На виконання вимог Закону України № 1961-IV цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до підп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-ІУ страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи надання яких передбачається ст. 35 Закону України № 961-IV. Зокрема потерпіла особа подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Відповідно, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно, у зв`язку з проведеною регламентною виплатою страхувальнику, у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача.

Так, до страховика, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Оскільки МТСБУ відшкодувало завдану відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 26593,48 грн. та сплатило витрати, пов`язані із залученням аварійного комісара, в розмірі 920 грн., тому у нього виникло право регресної вимоги до ОСОБА_1 на суму 27 513,48 грн.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 1921 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 22, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р НОМЕР_4 в АТ Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 21647131, адреса місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі - 27513 грн. 48 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ