Вирок № 91667464, 21.09.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 712/1463/19

Номер провадження 1-кп/712/201/20

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРКАСИ

м. Черкаси

21 вересня 2020

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Рябухи Ю.В.

при секретарі Маламуж Н.В.

за участю:

прокурора Котляренко К.Ю.,

Завгороднього О.О.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Вовк А.І.

захисника Карпенко Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м.Черкаси, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, не маючий малолітніх дітей на утриманні, не працюючий, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом не являється, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.122КК України,-

встановив:

ОСОБА_2 , 10.07.2018, близько 19год.50хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , в ході конфлікту на грунті тривалих неприязних відносин з ОСОБА_1 , схопив останню за ліву руку та фізичним зусиллям почав її утримувати. При спробі ОСОБА_1 звільнитися, ОСОБА_2 продовжив хапати її за руки та схопив за ліву руку та в подальшому, утримуючи ОСОБА_1 за руку, і за ліву ногу, в подальшому тією рукою (правою) якою тримав ліву руку вдарив кулаком по тулубу зліва, два рази, схопив за шию, вдарив у грудну клітину останньої, в результаті чого, відповідно до висновку експерта №02-01/1079 від 20.09.2018, ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: переломи шостого, сьомого ребер та травма лівої нирки, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Всі інші ушкодження (синці та садна) у ОСОБА_1 за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винність у інкримінованому органами досудового слідства кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.122 КК України не визнав повністю. Суду показав, що в кінці грудня 2014 ОСОБА_1 разом з їх донькою виїхала з будинку по АДРЕСА_1 , де вони проживали сім`єю. ОСОБА_1 вимагала, щоб він сплатив 50тис.дол. США за частину будинку. В 2016 шлюб між ними був розірваний, після чого вони не спілкувалися. Потім в 2016 потерпіла подала позов до суду про поділ майна. 06.07.2018 він пішов до салону краси, що належить ОСОБА_1 , там між ними виник конфлікт, бо він побачив бігову доріжку (яка була предметом поділу майна). В цей же день ОСОБА_1 намагалася потрапити до його будинку. 10.07.2018 о 20-00год. він почув у себе вдома стукіт у двері і ворота, вийшов відчинив хвіртку там стояла ОСОБА_1 та їхня донька, вимагали щоб він пустив їх у двір. Оскільки ОСОБА_1 в будинку не проживає та не зареєстрована він відмовив. Потерпіла повідомила, що викликала поліцію, потім різко подалася вперед, щоб проникнути у двір, уперлася спиною і почала махати руками, від чого він отримав тілесні ушкодження, після чого відступив у двір та викликав поліцію. ОСОБА_1 спільно з донькою зайшли у подвір`я та знімали на телефон. Потім ОСОБА_1 намагалася попасти у будинок, але не змогла, так як двері були зачинені на замок, тоді вона почала бити у привідкрите вікно і він став між нею і будинком щоб вона не нашкодила майну. Право спільної сумісної власності на будинок встановлено тільки в 2019році. ОСОБА_1 схопила цеглину і погрожувала розбити вікно. Він повторно зателефонував в поліцію і повідомив, що ОСОБА_1 псує його майно. ОСОБА_1 комусь телефонувала і повідомила, що він її побив, через якийсь час приїхав адвокат. Коли приїхала поліція ОСОБА_1 вийшла з двору, за нею вийшов він, коли почав зачиняти хвіртку потерпіла поставила ногу, щоб хвіртка не зачинилася. Поліцейські пояснили, що дали потерпілій направлення на експертизу. Він ОСОБА_1 не бив, не штовхав, а тільки захищав своє майно. Потерпіла отримала тілесні ушкодження коли намагалася проникнути до двору і спиною опираралася на ворота. Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість підтверджується показами допитаної у судовому засіданні потерпілої, свідків, а саме :

- допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що цивільний позов підтримує в повному обсязі. 06.07.2018 в її приватну власність по АДРЕСА_2 вірвався обвинувачений, чинив злочинні дії, фотографував, вона змушена була викликати охорону та поліцію. 06.07.2018 вечером вона зі своєю донькою пішли до свого домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , але ОСОБА_2 не вийшов, двері не відчинив. 10.07.2018 близько 18год. до її будинку за адресою АДРЕСА_3 приїхав ОСОБА_3 , з метою перевірки відеоспостереження,оскільки він є фахівцем в цій галузі. Після того, як він зробив свою роботу, вона його повідомила, що має на меті поїхати за адресою АДРЕСА_1 , він знаючи неадекватну поведінку ОСОБА_2 , оскільки одного разу був присутній при їх сутичці, запропонував її підвезти. Тому, 10.07.2018 близько 19год.50хв вона з донькою та ОСОБА_3 , приїхали до домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 . Коли приїхали то вони вийшли з автомобіля, а ОСОБА_3 запропонували їх почекати. Вони постукали, ніхто не відчинив, вона викликала поліцію, і десь через 10хв. відкрилися ворота, вийшов ОСОБА_2 , відкрив калітку та почав кричати, щоб вона забрала свій позов, бо пошкодує, вона сказала, що не відступиться. Потім вона повідомила йому про те, що викликала поліцію, він сказав щоб вони чекали на дворі, а він зайде в дім. Вона не погодилася і пройшла через калітку, переступивши відступ, який був біля калітки, десь 30см в вишину. Після чого, обвинувачений накинувся на неї, наніс 2 удари кулаком в частину тулубу, по голові і грудній клітці. Донька була в стані аффекту, а вона намагалася захищатися, ОСОБА_2 сильної статури. Почала кричати донька і тоді він зупинився, але вона бачила, що він був в стані агресії. Коли сутичка закінчилася, вона відчула різку біль в лівій частині тулупу, вона телефонувала адвокату Вовку . В цей час ОСОБА_3 намагався приблизитись, але вона сказала, що не потрібно втручатися. ОСОБА_3 повернувся до свого автомобіля. Вона знову повернулася на територію подвір`я, знаходилася в збудженому стані. Відчуваючи біль вона почали йти до будинку. Донька побачила кров на футболці, побачили рану. Намагалися потрапити до будинку, але ОСОБА_2 не пускав. Вікна були закриті, потім приїхала поліція, склали заяви. Приїхав адвокат сказав, що треба їхати до медзакладу, і вони поїхали до Третьої міської лікарні. В приймальні вона поскаржилася на травми, прийшов лікар нейрохірург, надали домопомогу, вкололи заспокійливе. Будучи в стані аффекту, вона відмовилася від обстеження на ренгені, додому її забрали батьки. Вночі їй стало погано і ранком вона поїхала до лікаря травмотолога, він сказав, що скоріше зламані ребра, робили цифрове ренгенівське обстеження виявлили 6-7 зломані ребра. Оформившись у відділення, її оглянув лікар уролог, були додаткові аналізи, УЗД обстеження. Потім, лікар уролог запропонував поїхати на консультацію до обласного уролога. На наступний день вона поїхала до лікаря ОСОБА_5 , він провів обстеження. 11.07.2018 лікар травматолог та адвокат рекомендували звернутися до судового експерта і вона звернулася, маючи ренгент снімок і УЗД. Їй видали висновок про тілесні ушкодження середньої тяжкості. В стаціонарі перебулава тиждень і ще 2 тижні на амбулаторному лікуванні. Погрози ОСОБА_2 були неодноразові, він писав в слідчі органи, що дескридитувало її репутацію, з вересня 2014 вони сім`єю офіційно не проживають, намагалися вирішити спір мирним шляхом. В березні 2016 вона подала позов до суду. Домоводіння на час шлюбу 1999року складалося з половини будинку та належало ОСОБА_2 , в 2008 будували новий будинок, в 2012 він був зданий в експлуатацію, але ОСОБА_2 зареєстрував його тільки на себе. Рішенням суду за нею була визнана частка будинку. Коли 10.07.2018 вони потрапили на територію домолодіння донька стояла за нею. Донька спочатку не могла знімати на камеру бо була у шоці, а коли прийшла до тями включила камеру. З ОСОБА_5 вона знайома, він її коллега, позаштатний обласний уролог. В стаціонарі вона лежала в 507 палаті. ОСОБА_3 приїздив до неї у вечері після роботи. 11.07.2018 її оглядав черговий уролог, а консультативне заключення у обласного уролога вона зробила 13.07.2018.

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що 10.07.2018 ОСОБА_1 зателефонувала на його номер і повідомила, що у неї проблеми із відеоспостереженням. Він є спеціалістом у цій галузі, тому разом з помічником ОСОБА_6 приїхав до неї десь о 10год. до дому, по пров. Будівельному. Потім ОСОБА_1 сказала, що буде їхати в домоволодіння по АДРЕСА_1 . Він з ОСОБА_2 познайомився напередодні в клубі, куди прийшов тренуватися, а обвинувачений прийшов з поліцією чи то щось забрати, чи з`ясовувати відносини, відбулася сутичка між останнім і ОСОБА_1 . Він з обвинуваченим особисто не спілкувався, а лише з поліцією, бо його обурило, що він прийшов і щось вимагав. Тому знаючи, що ОСОБА_2 неадекватний, він запропонував підвезти потерпілу з дочкою на своєму автомобілі «Субару». Коли приїхали він вийшов з машини і стояв на протилежному боці, спочатку стояв на зупинці, а коли йому стало не видно потерпілу з донькою змінив положення і змістився в ліву сторону. ОСОБА_1 з донькою почали стукати, ОСОБА_2 спочатку не відчиняв, потім відчинив, він чув, що була перепалка. Коли почалася сутичка він побіг до двору, але не вспів бо вже все закінчилося. ОСОБА_1 казала не втручатися, бо викликали поліцію. Коли приїхала поліція він поїхав з відти, бо ОСОБА_1 викликала адвоката, і він вважав, що розберуться без нього. Бачив нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 , удари правою рукою в лівий бік, кулаком. Була подряпина на спині. Вона трималася за бік. Він так зрозумів, що ОСОБА_2 поводив себе як власник домоволодіння. Відносини між ним і ОСОБА_7 були сугубу ділові. Він зрозумів, що потерпіла з обвинуваченим ділили майно. Він на подвір`я не заходив, тому ОСОБА_2 міг його не бачити, але міг чути, бо він кричав. ОСОБА_1 захищалася, бо ОСОБА_2 виштовхував її, бив, хапав за руку, ногу. В клубі він тренується за кошти, у нього є картка клубу. Слідчий експеримент за участі його автомобіля не проводився, а проводився відносно сутички. ОСОБА_1 була одягнута в сині джинси. В період перерви між судовими засіданнями ОСОБА_1 до нього не підходила; - допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що 10.07.2018 вже вдруге з матір`ю пішли в домоволодіння по АДРЕСА_1 там проживав її батько ОСОБА_2 , в неї там були особисті речі і вона хотіла їх забрати. До домоволодіння їх підвіз ОСОБА_3 , бо знав характер ОСОБА_2 . Він підвіз їх і чекав. Вона з матір`ю стукали, їм ніхто не відчинив, тоді вони викликали поліцію. Десь хвилин через 10 ОСОБА_2 відкрив, і сказав, щоб мати забрала позов, бо пошкодує. Вони сказали, що викликали поліцію і будуть чекати. В якийсь момент ОСОБА_2 відступив і вони зайшли у ворота. Обвинувачений почав погрожувати, мати сказала що позов не забере, він почав штовхати маму, схопив за ліву руку, за ліву ногу, потім тією рукою (правою) якою тримав ліву руку вдарив кулаком по тулубу зліва, два рази, схопив за шию, вдарив у грудну клітину. Коли ОСОБА_3 побачив, що ОСОБА_2 почав бити матір він побіг, але потім бійка припинилася і ОСОБА_3 пішов назад. Мати зателефонувала адвокату. ОСОБА_2 почав їх знімати, і тоді вона почала також його знімати. Вони підійшли до свого будинку, ОСОБА_2 в середину їх не пускав. Потім приїхала поліція, адвокат, вони написали заяву, матері дали довідку щоб зафіксувати побої, адвокат їх підвіз до лікарні. В автомобілі коли їхали їх було четверо, вона з матір`ю, ОСОБА_3 і помічник. Куди дівся помічник не знає. Батько погрожував матері фізичною розправою, якщо вона не відмовиться від позову. Мати захищалася від ОСОБА_2 . Вона бачила як мати трималася за бік. Коли приїхали до лікарні помітили, що годинника в матері на руці не було. ОСОБА_3 поїхав, коли приїхала поліція. Мати просила ОСОБА_2 зупинитися. Коли жили разом з батьком фізичної сили до неї він не застосовував, а до матері вона не бачила. Після розірвання шлюбу з батьком зустрічалися тільки у суді. У домоволодінні по АДРЕСА_1 було її покривало, планшет, диски, книги. 06.07.2018 вони також приходили з метою забрати речі. ОСОБА_3 підвозив їх від їхнього будинку. ОСОБА_3 мати викликала бо не працювали відеокамери в будинку. ОСОБА_3 приїздив спочатку вранці, а потім вечором. Вона вважає, що ОСОБА_3 бачив ОСОБА_2 в спортивному клубі;

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що пояснення в потерпілої ОСОБА_1 він не відбирав, допитував після внесення в ЄРДР, в приміщенні поліції. Рішення про внесення в ЄРДР приймав начальник відділення. При допиті потерпіла вказала на осіб, які були разом з нею. Спочатку потерпіла ОСОБА_1 не хотіла давати дані про свідка, потім передумала. Були досліджені дані відеоматеріалів на яких зафіксовано як потерпіла та обвинувачений дають пояснення, його точний зміст не пам`ятає. Точний перелік слідчих дій не пам`ятає. Відповідно до вимог КПК потерпіла має право надавати докази, вона надавала докази в оригіналах. Неодноразово подавалися клопотання про долучення доказів. Оригінали медичних документів йому були надані потерпілою, включаючи рентгенівські знімки. В матеріалах наданих прокурором не всі документи, які передавалися слідчим. Розписка про передачу доказів не передбачена. Для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень він зобов`язаний призначити експертизу незалежно від документації. Основною метою слідчого експерименту було встановлення механізму отримання тілесних ушкоджень. Оригінали ренгензнімків надавалися обов`язково. Покази всіх учасників, крім підозрюваного узгоджувалися між собою. Протокол слідчого експерименту надавався експерту. З потерпілою була відтворена обстановка подій.

- допитаний в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_10 суду показав, що надавав консультативний висновок ОСОБА_1 , чи було направлення він не пам`ятає. Коли пацієнт звертається за консультатцією то робиться або запис в історію хвороби або в карту амбулаторного хворого. Він не пам`ятає чи була карта амбулаторного хворого. При складанні консультативного висновку не передбачено попередження про кримінальну відповідальність. Вона звернулася до нього в робочий час, попередньо не записувалася. В стаціонарі він знаходиться згідно графіку роботи. В поліклініці були визначені робочі години для нього. До нього може звернутися люба особа, яка хоче отримати консультацію. З ОСОБА_1 знайомий, перебуває в робочих відносинах, разом навчалися в інтернатурі в Київській академії. Він знає яку посаду на сьогодні займає ОСОБА_1 , лікар ендокринолог. Якщо амбулаторної карти не має то видається консультативна. ОСОБА_1 мала право звернутися до любого лікаря, так як він обласний уролог вона мала право звернутися до нього і вона ним скористувалася. Він не може сказати чи робили якісь аналізи бо не пам`ятає. Діагноз виставляється з даних анамнезу, скарг, аналізів, об`єктивного обстеження. З того, що написано в висновку у ОСОБА_1 мабуть були результати УЗД і якісь аналізи, конкретно він не пам`ятає. УЗД є однією із складових для постановки діагнозу. Додаткового УЗД він не проводив. По знімкам він встановлює діагнози, це складова для постановки діагнозу. До нього правоохоронні органи не зверталися за медичною документацією. Гематома це витік крові за межі судинного росту, скопичується кров між ниркою і капсулою. Розміщення нирки залежить від конституції людини. Гематорія можлива при низці хвороб і станів, онкопатологія. Призначати антибіотики не було потреби, не було температури. Навність ериктоцитів в сечі є ознакою гематорії. Не може підтвердити, що бланк не відповідає нормам;

- допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 суду показав, що робив висновок № 02-01/1079, при проведенні експертизи не була присутня ОСОБА_1 бо в цьому не було необхідності, була надана вся необхідна інформація. Для проведення експертизи надійшли документи, був супровідний лист, спочатку в канцелярію, потім начальник розписує на кожного експерта. Процедурні питання потрібно задавати слідчому, а не йому. Спочату був огляд ОСОБА_1 на підставі самозвернення. Він частково посилався на висновок спеціаліста. Всі надані документи на експертизу перераховані у висновку. Він вважав недоцільне вивчення медичної картки бо у нього були всі необхідні документи. У виписці був зазначений анамнез. Йому не потрібен був УЗД в дінамиці. Він не є спеціалістом в галузі ренгенології, у нього вже був висновок ренгенолога. Ввжає, що до дати утворення тілесного ушкодження це механічна помилка. Експертизу проводив у днівний час. У висновку є графа « зі слів», він зобов`язаний був запитати у людини, що сталося. Він почав експетизу 20.09.2018. Було виявлено два садна, переломи ребер він не може побачити на людині. Перелом діагностується інструментальними засобами. Садна можливо отримати внаслідок ударів кулаком. Ребра ідуть дугою, це індивідуальні властивості кожної людини. Все, що йому було надано на експертизу він досліджував. Йому на момент проведення експертизи не потрібно було проведення слідчого експерименту. Експертиза була проведена за медичними документами. Він з речовими доказами не працює. Він досліджував медичні документи в яких був аналіз сечі. При гематорії еретроцити 9-10. Кісткова тканина ребер зростається більше ніж 21день. Можливо одним ударом зламати ребра і завдати травму нирок. Забій нирки та переломи ребер це середня тяжкість тілесних ушкоджень. Він вважає, що його експертиза зроблена вірно. Забій нирок це наслідок.

Також вина ОСОБА_2 підтверджується також іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- даними протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.07.2018, згідно якої ОСОБА_1 повідомила, про те, що 10.07.2018 о 19-50год. прийшла з донькою ОСОБА_8 до спільного з колишнім чоловіком, ОСОБА_2 , помешкання, за адресою АДРЕСА_4 . Відкривши двері останній не впускав їх до помешкання та почав штовхати і наносити їй тілесні ушкодження; - даними протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.07.2018, згідно якої ОСОБА_1 повідомила, про те, що 10.07.2018 о 19-50год. отримала тілесні ушкодження від свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 та фото таблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_3 відтворює обстановку подій 10.07.2018, дані якого повністю співпадають с показами ОСОБА_3 наданих в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 та фототаблицями до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_1 відтворює обстановку подій 10.07.2018, дані якого повністю співпадають с показами ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 та фототаблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_8 відтворює обстановку подій 10.07.2018, дані якого повністю співпадають с показами ОСОБА_8 наданих в судовому засіданні;

- висновком експерта № 02-01/1079 від 20.09.2018, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи за медичними документами на на ім`я ОСОБА_1 , беручи до уваги повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, у ОСОБА_1 було виявлено: два садна ділянки лівого передпліччя, синець ділянки правого передпліччя, синець із саднами ділянки спини зліва. Окрім цього, згідно із наданими висновками спеціалістів та даних додаткових методів дослідження (рентгенологічного та ультразвукового) на ім`я ОСОБА_1 , у неї було виявлено перелом шостого, сьомого ребер по задньо-пахвовій лінії із зміщення відламків; травму лівої нирки у вигляді забою лівої нирки із субкапсулярною гематомою. Вид та морфологічні властивості вказаних вище тілесних ушкоджень, вказують на те, що вони виникли внаслідок дії тупих предметів, незадовго до звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою 10.07.18р. та приблизно за добу до проведення її огляду на підставі самозвернення - 11.07.18р. Утворення описаних вище тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 за обставин, які вказані у протоколах проведення слідчих експериментів (протокол проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 р. проведеного за участю ОСОБА_8 , протокол проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 р. проведеного за участю ОСОБА_1 , протокол проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 р. проведеного за участю ОСОБА_3 ) не виключається. Переломи шостого, сьомого ребер та травма лівої нирки у ОСОБА_1 в своєму звичайному клінічному перебігу супроводжуються тривалим (понад 21 добу) розладом здоров`я і за цією ознакою відповідно - п. п. 2.2.1 (в) і 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" - наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995) за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості. Всі інші тілесні ушкодження (синці та садна) у ОСОБА_1 за ступенем тяжкості належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень - п. 2.3.5. вищезазначених "Правил». Відмічений у виписці з медичної карти стаціонарного хворого №12305 діагноз - "Політравма: «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Пошкодження ротаційного …( написано нерозбірливо)… лівого плеча», не може бути врахований при судово-медичній оцінці з приводу визначення виду і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки об`єктивні ознаки такого характеру травматичних змін у вказані вище виписці із історії хвороби не описані - п.4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" - наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995);

- висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №2-01/797 від 11.07.2018, згідно якого час проведення огляду на підставі самозвернення ОСОБА_1 було встановлено: два садна ділянки лівого передпліччя, синець ділянки правого передпліччя, синець із саднами ділянки спини зліва. Окрім цього, згідно із наданими нею вивченими медичними документами на ім`я ОСОБА_1 лікарем-рентгенологом було описано перелом шостого, сьомого ребер по задньо-пахвовій лінії із зміщення відламків. Вид та морфологічні властивості вказаних вище тілесних ушкоджень, вказують на те, що вони виникли внаслідок дії тупих предметів, незадовго до її звернення за медичною допомогою 10.07.18р. та приблизно за добу до проведення її огляду - 11.07.18р. Переломи шостого, сьомого ребер у ОСОБА_1 в своєму звичайному клінічному перебігу супроводжуються тривалим (понад 21 добу) розладом здоров`я і за цією ознакою - відповідно п. п. 2.2.1 (в) і 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" - наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995) за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості. Всі інші ушкодження ( синці та садна) у ОСОБА_1 зз ступенем тяжкості належать до Легких - п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" - наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995)

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинене з метою примусу потерпілого до певних дій.

Суд дійшов висновку, що у ході судового слідства не здобуто доказів, які б у їх сукупності об`єктивно підтверджували скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.122 КК України, оскільки суду не надані фактичні докази, які б підтверджували примус потерпілої з боку обвинуваченого до певних дій.

Суд не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого, яка була надана органом досудового розслідування за ч.2ст.122КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинене з метою примусу потерпілого до певних дій. Але в той же час, суд вважає, що мається достатньо доказів для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Такий висновок суд обґрунтовує тим, що за нормативним визначенням, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122 КК) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень й причинним зв`язком між згаданим діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки й бажає або свідомо припускає їх настання (ст.24 КК).

Як випливає з ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке 1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Тривалим слід вважати розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно. Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ст. 121. Втрата загальної працездатності до 10% визнається незначною стійкою втратою працездатності і є ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність за яке встановлено ч. 2 ст. 125. Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою.

Мотив цього діяння не має значення для його кваліфікації. Мета умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію діяння зокрема - коли нею є примус до певних дій.

Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження є вчинення його з метою: їх примусу до певних дій.

У складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122КК України, примус означає домагання від потерпілого або його родичів вчинення або утримання від вчинення певних дій шляхом заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Так, судом встановлено, та підтверджується показами потерпілої та свідків про те що, ОСОБА_1 сама прийняла рішення 10.07.2018 поїхати за адресою фактичного проживання ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , разом з донькою, за особистими речами останньої (на момент інкримінованого діяння спірне домоволодіння). Але при цьому, сама ж потерпіла неодноразово зосереджувала увагу суду на тому, що між нею та обвинуваченим були неприязні відносини, напередодні вчинення кримінального правопорушення-06.07.2018 між останніми вже відбулася сутичка через судові спори щодо поділу майна. Тобто, потерпіла могла передбачити негативні наслідки від відвідування домоволодіння, в якому проживав обвинувачений. Крім того, з показів як обвинуваченого так і потерпілої, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 не впускав ОСОБА_1 до будинку, оскільки вважав його своєю власністю, приходу потерпілої в певний день та час він не міг передбачити, а тому на думку суду нанесені тілесні ушкодження виникли в результаті сутички, яка виникла саме на грунті неприязних відносин, а не з метою примусу потерпілої до певних дій. Суд вважає, що орган досудового слідства не навів доказів того, що обвинувачений вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинене з метою примусу потерпілого до певних дій. В той же час, суд критично оцінює покази обвинуваченого, що потерпіла сама нанесла собі тілесні ушкодження коли спиною прихилилася до калітки, оскільки вони спростовуються висновком експерта № 02-01/1079 від 20.09.2018, згідно якого утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 за обставин, які вказані у протоколах (проведення слідчих експериментів від 29.08.2018 проведеного за участі ОСОБА_8 , протокол проведення слідчого експерименту від 29.08.2018, проведеного за участю ОСОБА_1 , протокол проведення слідчого експерименту від 29.08.2018 за участі ОСОБА_3 , а також показами наданими вищевказаними особами в судовому засіданні) не виключається, суд вважає, що всі вищевказані докази є допустими, позиція сторони захисту про визнання недопустимими протоколів слідчих експериментів за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 від 29.08.2018 не знашла свого підтвердження, так як порушень прав учасників процесу при проведенні слідчих експериментів та судово-медичної експертизи судом не встановлено. Суд вважає, що зазначені докази отримані на підставі та з дотриманням вимог чинного законодавства. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання. Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , згідно ст.66 КК України судом не встановлені. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного злочину, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, суд дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства. Цивільний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного. Відповідно до ст.23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 1 статті 1167ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» даної постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При визначенні розміру моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що потерпілій з вини обвинуваченого завдано моральних страждань через багатоденний фізичний біль у зв`язку втратою здоров`я, суд дійшов висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 15000грн. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Факт надання правової допомоги підтверджено договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2018, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, додатковою угодою від 10.07.2018, актом- прийому передачі наданих юридичнихї послуг від 06.02.2019 до договору від 10.07.2018, квитанцією на суму 15000 грн. 07.02.2019, додатковою угодою від 06.02.2019, квитанцією від 07.02.2019 на суму 15000грн., випискою з рахунку. Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04). При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., яка відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 п.1,2 , ч.3 п.2 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції); періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції); повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 грн. моральної шкоди, витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м.Черкас протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особам, які знаходяться під вартою з моменту отримання повного тексту вироку .

Головуючий: Ю.В. Рябуха