Рішення № 91665956, 21.09.2020, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа №611/602/20

Провадження №2/611/243/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ( далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), в особі представника Гребенюк О.С., звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 20375,40 грн. за укладеною генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 21 квітня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору № б/н від 21 квітня 2015 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання по наданню кредитних коштів виконав, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв`язку з чим, станом на 20 липня 2020 року, відповідач має заборгованість у сумі 20375,40 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку, з них: 5280,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4763,40 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 10331,46 грн. - заборгованість за пенею, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, також надала заяву про розгляд справи без її участі, проти позову заперечувала.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір - Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 21 квітня 2015 року (а.с.9).

Як на підставу своїх вимог представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Копія Умов та правил додані до позовної заяви, з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПАТ КБ «Приватбанк» можна ознайомитися на сайті ПАТ КБ ПриватБанку.

Представником позивача до позовної заяви додано витяг з Тарифів, витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п. 1.1.1 Генеральної угоди, сторони погодили по Договору 1 зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання відповідачу кредиту.

У пункті 1.5 Генеральної угоди сторони обумовили, що підписання вказаної угоди не являється анулюванням заборгованості позичальника.

У пункті 2.1 Генеральної угоди сторони визначили, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 5280,54 грн. на строк 24 місяці, з 21 квітня 2015 року по 30 квітня 2017 року, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів у розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості з кредиту у вказані в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості відбувається у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 264,24 грн. для погашення заборгованості з кредиту, яка складається з заборгованості з кредиту, процентів, а також інших витрат відповідно до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 30 квітня 2017 року.

Пунктом 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що строком повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість з кредиту, починаючи з 32-го дня порушень, вважається простроченою.

Для надання послуг банк видає позичальнику платіжну карту згідно з пунктом 2.1 генеральної угоди (пункт 2.3 генеральної угоди).

Пунктом 2.5 Генеральної угоди передбачено, що позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди згідно з Генеральною угодою, Умовами та правилами.

Відповідно до пункту 2.8 Генеральної угоди, у разі порушення позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочення.

Таким чином, в Генеральній угоді, підписаній сторонами, було визначено розмір відсотків, а саме, сплату процентів в розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості.

Крім того, встановлено, що позичальник сплачує банку штраф у розмірі 838,02 грн., відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

За таких обставин сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафу) за порушення виконання договірних зобов`язань.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також заборгованість за пенею та комісією, та штраф за користування кредитом відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

Встановлено, що умовами Генеральної угоди сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню на користь банку, оскільки вказане було письмовою домовленістю сторін.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Водночас суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Як вже встановлено судом, у п. 2.1 Генеральної угоди сторони погодили, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 5280,54 грн. на строк 24 місяці, з 21 квітня 2015 року по 30 квітня 2017 року. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 30 квітня 2017 року.

Разом із цим, банк просить стягнути нараховану заборгованість за користування кредитом, зокрема по процентам, станом 20 липня 2020 року, з наданого банком розрахунку за договором вбачається, що відсотки на поточну заборгованість за кредитом нараховані по 20 липня 2020 року й становлять 4763,40 грн.

Водночас, з урахуванням підписаної сторонами угоди, домовленості сторін, оскільки строк кредитного договору та дата останнього погашення заборгованості визначено до 30 квітня 2017 року, з 01 травня 2017 року припинилося право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, що відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованих за період з 21 квітня 2015 року по 30 квітня 2017 року в розмірі 2 006,96 грн.

Розмір заборгованості за процентами в зазначеній сумі відповідає розрахунку наданому банком в обґрунтування позовних вимог та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованих 30 квітня 2017 року, не ґрунтуються на нормах законах та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 10331,46 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди від 21 квітня 2015 року, при порушенні позичальником обов`язків по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тому з огляду на зазначене можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла станом на дату укладення договору).

Відповідно до ч.2 ст. 11 зазначеного Закону, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тобто, з урахуванням викладеного, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Судом встановлено, що Генеральна угода від 21 квітня 2015 року не містить відомостей щодо розміру пені за порушення зобов`язань за договором.

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як вже зазначено, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як на невід`ємні частини договору.

При цьому, суд, оцінивши докази, зазначає, що, по - перше, неможливо визначити, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився і погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). По-друге, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а з огляду на їх мінливий характер, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок доказування виникнення кредитних зобов`язань та порушення відповідачем умов кредитного договору.

Однак позивач, усупереч вимог ч.3 ст.12, ч. 2 ст. 43 та ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення пені.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, яка враховується судом, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, а також ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Таким чином, правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за пенею суд не вбачає.

Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для часткового задоволення заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5280,54 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 2006,96 грн.

Крім того, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення позивачем при пред`явленні позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.(а. с. 1).

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (35,77%), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 751,89 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження - вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570, заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 21 квітня 2015 року, станом на 20 липня 2020 року, в сумі 7 287 (сім тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 50 копійок та понесені судові витрати 751 (сімсот п`ятдесят одна) гривня 89 копійок, а всього - 8039 (вісім тисяч тридцять дев`ять) гривень 39 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ««ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А. Коптєв