Рішення № 91665051, 15.09.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/248/2020

Справа № 537/5256/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2020 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.В.,

за участю секретаря - Мєняйлова О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бублика О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, Публічного акціонерно товариства "Дельта Банк", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог:

18.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., в якому просив скасувати арешт з нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 0,0695 га, накладений постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні №56506495.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.12.2016 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3 договір позики, на виконання якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_3 за довіреністю, грошові кошти в сумі 390000 грн. на строк до 10.04.2018 року. Але ОСОБА_3 не виконала свої зобов`язання за договором позики, грошові кошти не повернула.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 01.06.2018 року ОСОБА_1 довідався про смерть позичальника ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, 0,0695 га, розташовані в АДРЕСА_1 . Спадщину ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_2 , та отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину.

ОСОБА_2 після отримання права на спадкове майно ОСОБА_3 не виконав обов`язків спадкодавця, не повернув ОСОБА_1 грошові кошти, отримані ОСОБА_3 за договором позики від 10.12.2016 року, чим порушив положення ст.1218, ст.1281, ст.1282, ст.1231 ЦК України. Тому ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2018 року у справі №537/2596/18 (провадження №2/537/816/2018) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390000 грн. із спадкового майна, що складається з будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 0,0695 га., яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При виконанні Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2018 року у справі №537/2596/18 (провадження №2/537/816/2018) між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 було укладено мирову угоду.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.07.2019 року у справі №537/2596/18 (провадження №6/537/99/2019) задоволено подання державного виконавця Крюківського РВ ДВС ГТУЮ Полтавської області про визнання мирової угоди на стадії примусового виконання. Постановлено визнати умови мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , які є сторонами виконавчого провадження №57966973 з виконання виконавчого листа №537/2596/18, виданого 05.12.2018 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390000 грн. За умовами угоди ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у власність отримане ним спадкове майно, а саме будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості спадкодавця перед кредитором.

За таких обставин ОСОБА_1 вважав, що отримав право власності на будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку 0,0695 га, розташовані в АДРЕСА_1 .

Проте ОСОБА_1 не мав можливості зареєструвати в установленому законом порядку право власності на вказане нерухоме майно, оскільки на нього було накладено арешт постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні №56506495 з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іншими кредиторами.

Оскільки ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 не мали зобов`язань перед іншими кредиторами, то ОСОБА_1 вважав неправомірним накладення арешту на спадкове майно, що залишилося після померлої ОСОБА_3 , на яке отримав право власності ОСОБА_1 в рахунок погашення зобов`язань спадкодавця перед кредитором.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх майнових прав до суду з позовом про скасування арешту з нерухомого майна.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі №537/5256/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Скрипника В.Л. про скасування арешту майна, з дотриманням правил підсудності, візначених ст.19, ст.30 ЦПК України. (а.с. 24).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.02.2020 року до участі у справі залучено співвідповідача ПАТ "Дельта Банк". (а.с. 41-42).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.03.2020 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , витребувано докази у приватного нотаріуса виконавчого округу Полтавської област Скрипника В.Л. (а.с. 67-73).

Позиції учасників в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав позов з наведених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Відповідач Скрипник В.Л. , представник відповідача ПАТ "Дельта Банк", третя особа ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, проте не з`явилися в судове засідання, не подали відзиву та пояснень із запереченнями проти задоволення позову.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30.05.2017 року Кременчуцьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області. (а.с.7).

За життя ОСОБА_3 належало право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18211881 від 25.02.2014 року, а також земельна ділянка 0,0695 га., розташована на території АДРЕСА_1 , що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серія ПЛ 1930, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 26.01.2001 року №163. (а.с.9-10).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №48089420 від 15.06.2017 року, 15.06.2017 року було зареєстровано спадкову справу після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.8).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №194919645 від 26.12.2019 року, ОСОБА_2 отримав право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, номер 849, 848, виданих 30.05.2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О.Е. (а.с. 86-87).

Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні ВП№56506495 при примусовому виконанні виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука №537/5083/14-ц, виданого 07.10.2016 року, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 143250,58 грн. Зазначене обтяження зареєстровано у відповідному державному реєстрі, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №194919645 від 26.12.2019 року (а.с.85).

Згідно заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О.Е. 14.12.2018 року, ОСОБА_2 як спадкоємець померлої ОСОБА_3 визнав вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_1 та не заперечував проти стягнення з нього 648518 грн., в тому числі з присуджених коштів 393900 грн. згідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі 537/2596/18 (провадження №2/537/816/2018), а також штрафних санкцій 254618 грн. згідно договору позички від 10.12.2016 року, та задоволення даної вимоги кредитора у вищезазначеній сумі в повному обсязі за рахунок спадкового майна, а саме житлового будиноку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельна ділянка 0,0695 га., кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташованої в АДРЕСА_1 . (а.с.18).

Згідно з висновком експерта №20-19 від 17.04.2019 року, виконаного судовим експертом Маківським М.В. , ринкова вартість домоволодіння (житлового будинку та прилеглої до нього земельної ділянки 0,0695 га.), розташованого в АДРЕСА_1 , становить 367085 грн. з врахуванням ПДВ. (а.с.17).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2018 року у справі №537/2596/18 (провадження №2/537/816/2018) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390000 грн. із спадкового майна, що складається з будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки 0,0695 га, розташовані в АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.21-22).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.07.2019 року у справі №537/2596/18 (провадження №6/537/99/2019) задоволено подання державного виконавця Крюківського РВДВС ГТУЮ Полтавської області про визнання мирової угоди на стадії примусового виконання. Постановлено визнати умови мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , які є сторонами виконавчого провадження №57966973 з виконання виконавчого листа №537/2596/18, виданого 05.12.2018 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області на виконання рішення цього ж суд від 02.07.2018 року у справі №537/2596/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390000 грн. із спадкового майна, яке складається з будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки 0,0695 га., розташовані в АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , а саме:

"1. Кредитор ОСОБА_1 , з метою погашення зобов`язань спадкодавця-боржника ОСОБА_3 , приймає у власність спадкове майно, яке отримав спадкоємець ОСОБА_2 , та яке складається із будинку АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки 0,0695га.,

2. Боржник, спадкоємець ОСОБА_2 , вживає всі необхідні заходи, щодо передачі будинку АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки 0,0695га у власність ОСОБА_1 . Також боржник, спадкоємець ОСОБА_2 після підписання вказаної мирової угоди втрачає право власності на вказаний будинок разом із прилеглою до нього земельною ділянкою.

3. Боржник, спадкоємець ОСОБА_2 , визнає право власності на будинок АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки розміром 0,0695 га (кадастровий номер 5310436500:12:004:0575) за кредитором ОСОБА_1 .

4. Стягувач (Кредитор) ОСОБА_1 зобов`язаний прийняти у власність будинок АДРЕСА_1 та прилеглу до нього земельну ділянки розміром 0,0695га. При цьому, стягувач, після прийняття у власність будинку та прилеглої до нього земельної ділянки відмовляється від буд-яких майнових претензій, щодо спадкового майна до ОСОБА_2 ." (а.с.19-20).

Позиція суду першої інстанції.

В ст. 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" №5 від 03.06.2016 року дано роз`яснення, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

В ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (ст.317 ЦК України).

В ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу. (а.с.321 ЦК України).

В ст.328 ЦК України встановлені підстави набуття права власності.

Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено, що з 30.05.2018 року у відповідному державному реєстрі на ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, номер 849, 848, виданих 30.05.2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О.Е.

З огляду на наведене, на час розгляду справи саме ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, площею 0,0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовані за адресою АДРЕСА_1 ,

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В ст. 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

В ст. 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Аналізуючи наведені положення статтей 1216, 1218, 1281, 1282 ЦК України, суд прийшов до висновку, що спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора спадкодавця повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, шляхом здійснення одноразового платежу грошовими коштами. Законом не передбачено автоматичного набуття кредитором спадкодавця права власності на спадкове майно.

Саме так рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2018 року у справі №537/2596/18 (провадження №2/537/816/2018) було захищено права ОСОБА_1 , як кредитора спадкодавця ОСОБА_3 . В рахунок погашення боргів спадкодавця ОСОБА_3 за договором позики, укладеним 10.12.2016 року з ОСОБА_1 , стягнуто з її спадкоємця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, на користь ОСОБА_1 390000 грн.

ОСОБА_1 , як кредитор спадкодавця ОСОБА_3 , не звертався до її спадкоємця ОСОБА_2 з позовом про звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.07.2019 року на стадії виконання рішення у цій же справі №537/2596/18 (провадження №6/537/99/2019) затверджено мирову угоду, укладену 22.01.2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , за умовами якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 право власності на належне йому нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку 0,0695 га., кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовані в АДРЕСА_1 .

Проте станом на момент укладення мирової угоди від 22.01.2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , затвердженої ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.07.2019 року у справі №537/2596/18, на належне ОСОБА_2 майно вже було накладено арешт постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні ВП№56506495 при примусовому виконанні виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука №537/5083/14-ц, виданого 07.10.2016 року.

Приватний виконавець Скрипник В.Л. подавав суду заперечення проти затвердження мирової угоди, укладеної 22.01.2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 (а.с.61-64).

За таких обставин державними реєстраторами не було проведено державну реєстрацію правочину - мирової угоди, укладеної 22.01.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженої ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.07.2019 року у справі №537/2596/18, за умовами якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку 0,0695 га., кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовані в АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) висловила позицію, що реєстрація права власності у період, коли на майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону. Під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу ДВС не можуть вчиняти дії щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії ДВС чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею. Крім того, ефективним способом захисту права неволодіючого власника до незаконно володіючого, на його думку, не власника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна.

Так, зі змісту ст. 210 ЦК України вбачається, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав є обов`язковою, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України (статті 331 та 334) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 3) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведених положень Закону вбачається, що право власності на земельну ділянку та об`єкти нерухомого майна посвідчується свідоцтвом про право власності, що видав державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи, що на момент розгляду справи в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що саме ОСОБА_2 належить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_1 не набув права власності на вказане нерухоме майно.

Реєстрація права власності у період, коли на майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону. Проте на час укладення мирової угоди від 22.01.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , приватним виконавцем було накладено арешт на вказане майно.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Отже, під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу виконавця не можуть вчиняти дій щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії виконавця чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею.

У постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Відповідно до статей 391, 392 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання позову, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З огляду на наведені положення Закону, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не довів, що набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку земельну ділянку, відповідно не довів, що накладенням арешту на майно ОСОБА_2 було порушено його майнові права відповідачами приватним виконавцем та іншим кредитором ПАТ "Дельта Банк".

Крім того, ефективним способом захисту права неволодіючого власника до незаконно володіючого, на його думку, не власника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).

В п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" дано роз`яснення, що інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 59 Закону "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнаня права власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,0695 га., кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовану в АДРЕСА_1 ; не оскаржував дії виконавця Скрипника В.Л. про накладення арешту на вказане майно, яке належить ОСОБА_2 ; не звертався з позовом до спадкоємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцю в натурі.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 не довів порушення своїх майнових прав, а тому не є належним позивачем у справі про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , накладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іншими кредиторами. ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Така правова позиція суду відповідає п. 2, п.5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року, та наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування арешту майна.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у разі відмові в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, Публічного акціонерно товариства "Дельта Банк", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 21.09.2020 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.