Вирок № 91664477, 21.09.2020, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/980/20

Провадження № 1-кп/417/193/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Брюховецькій О.В.

за участі прокурора Постолянюка Б.Ю.

захисника Малика Д.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12020130000000264 від 18.08.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тарасівка Троїцького району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого водієм ФГ «Оскол Агро», раніше не судимого, депутатом не являється, інвалідності не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Невстановлена особа, будучи добре орієнтованою на місцевості, володіючи інформацією про розміщення місцевих пунктів пропуску та розклад чергувань змінних нарядів працівників Держприкордонної служби України в указаному районі, визначила місце незаконного переправлення осіб через державний кордон України ділянку відділу Держприкордонної служби «Марківка» Луганського прикордонного загону в напрямку с. Попасне Ростовської області РФ - с. Каськівка Марківського району Луганської області. Після чого, на початку серпня 2020 року невстановлена особа з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза встановлених пунктів пропуску залучила мешканця с. Тарасівка Троїцького району Луганської області ОСОБА_1 , який має у своєму розпорядженні транспортний засіб та орієнтуються на автошляхах Луганської області.

13 серпня 2020 року, в нічний час, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи за попередньою змовою з іншою невстановленою особою, на автомобілі марки ВАЗ модель 21053 р/н НОМЕР_1 прибув до автостанції, розташованої за адресою: площа Соборна, 1-а, смт. Марківка Луганської області, де зустрів шістьох громадянок України.

В цей же день, приблизно о 03 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , реалізуючи умисел на незаконне переправлення шести осіб через державний кордон України, керуючи автомобілем марки ВАЗ модель 21053 р/н НОМЕР_1 з смт. Марківка перевіз шістьох громадян України на відкриту ділянку місцевості, розташованому в с. Каськівка Марківського району Луганської області на відстані приблизно 100 метрів від державного кордону України з Російською Федерацією. Після того, ОСОБА_1 , знаходячись на вказаній ділянці місцевості, вказав шістьом громадянкам України місце перетину державного кордону України до Російської Федерації, тим самим вчинив незаконне переправлення декількох осіб через державний кордон України поза місцевими пунктами пропуску Луганського прикордонного загону.

13 серпня 2020 року громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянку України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та громадянку України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було затримано працівниками ПС ФСБ РФ на ділянці місцевості в районі с. Попасне Ростовської області РФ та передано до Харківського прикордонного загону.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст.332 КК України, як умисні дії що виразилися у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

26.08.2020 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області Немитих М.І., та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Малика Д.О., на підставі ст.ст. 468, 469, 470,472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний беззастережно та в повному обсязі визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився на призначене покарання за ч. 2 ст.332 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.332 КК України в повному обсязі, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 та ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Захисник Малик Д.О. в судовому засіданні прохав суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену у його присутності між прокурором відділу прокуратури Луганської області Немитих М.І., та його підзахисним - підозрюваним ОСОБА_1 .

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до правил ст.ст.468,469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 26.08.2020 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області Немитих М.І., та підозрюваним ОСОБА_1 , та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Малика Д.О., відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.2 ст.332 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання. Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у відповідності з ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368- 374, 474, 475, 476 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.08.2020 року між прокурором відділу прокуратури Луганської області Немитих Максимом Ігоровичем, та підозрюваним ОСОБА_1 за участю його захисника Малика Дмитра Олексійовича, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020130000000264 від 18.08.2020 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5(п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на один рік шість місяців.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

На підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати спеціальну конфіскацію майна, та конфіскувати у власність держави речовий доказ - транспортний засіб марки ВАЗ модель 21053 державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_1 на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 16.10.2019 року.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.477 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Рукас