Постанова № 9166269, 14.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

14.04.2010 р.                                                                                           № 2а-6601/09/1370

14 год. 30 хв.          

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий –суддя                                        Коморний О.І.,

секретар судового засідання                     Романчук Л.В.,

від

позивача                                                   Васьків І.В.

                                                            Пронюк В.В.

відповідача                                                  не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ДП "Стрийський вагоноремонтний завод"

до ДПІ у Стрийському р-ні Л/О

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в:

          Позивач, державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод»звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, винесеного відповідачем, державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем не допущено порушень податкового законодавства при включенні витрат на оплату праці в розмірі 100% об’єктів інфраструктури, що перебуває і утримується за рахунок підприємства, а також не завищено валові витрати у зв’язку із списанням простроченої кредиторської заборгованості.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, подали копії первинних документів в обґрунтування своїх позовних вимог, просять позов задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання не прибули, повідомлені належним чином. Відповідно до поданого письмового заперечення, відповідач проти позову заперечує повністю з викладених у ньому підстав.

Суд заслухав пояснення представників позивача, оглянув оригінали документів, що мають значення для справи, повно всебічно та об’єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

У період з 30.06.2009р. по 10.08.2009р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008. по 31.03.2009., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008. по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 1385/23-3/20770332 від 17.08.2009., яким зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.4.9 п 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме, заниження податку на прибуток в 4 кв. 2008 року на суму 81040,00грн. за рахунок завищення валових витрат - через включення витрат на оплату праці в розмірі 100% об'єктів інфраструктури, що перебуває і утримується за рахунок підприємства для організації харчування на суму 293908,00 грн. та завищення валових витрат на суму 151 816,65 грн. в 3 кв. 2008 року у зв'язку з списанням простроченої кредиторської заборгованості.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000462303/0 від 31.08.2009., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в розмірі 81040,00 грн. та штрафні санкції в розмірі -30331,00 грн., а всього - 111371,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем виявлено порушення позивачем п.5 розділу ІІ Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»що полягає у віднесенні до складу валових витрат 100 відсотків витрат на оплату праці працівників їдальні в сумі 293908,0 грн. В результаті зазначеного порушення підприємством завищено витрати на оплату праці (рядок 04.3 Декларації) в сумі 146954,0 грн. (Д-т рах 2381 «Витрати по громадському харчуванню»К-т рах. 661 «Розрахунки з оплати праці).

Відповідно до п. 5 Розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№1957-ІV від 01.07.2004. витрати, пов'язані із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат до моменту передачі таких об'єктів і пунктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із законом.». Тобто позивач вправі був віднести до валових витрат 50% витрат з оплати праці працівників їдальні.

Формування валових доходів і валових витрат позивачем здійснюються у відповідності до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". За 2008 рік відповідно до даних головної книги (рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою») нараховано фонд оплати праці на загальну суму 38021903,00 грн. Відповідно до декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, у рядку 04.3. „Витрати на оплачу праці" зазначено суму 35788723,00 грн. До даного рядка не включено 1013592,00 грн. - витрати на оплачу праці, згідно п.5.3.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", 901418,00 грн. - витрат на оплату тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності, 314236,00 грн. - витрати з оплати праці працівників їдальні та 3934,00 грн. - інші витрати, що в загальному становить 2233180,00 грн., тобто різницю між фондом оплати праці за 2008 рік (38021903,00 грн.) та сумою, включеною до валових витрат (35788723,00 грн.).

Таким чином, судом на основі досліджених доказів не встановлено заниження позивачем податку на прибуток в 4 кв. 2008 року на суму 81040,00грн. за рахунок завищення валових витрат - через включення витрат на оплату праці в розмірі 100% об'єктів інфраструктури, що перебуває і утримується за рахунок підприємства для організації харчування на суму 293908,00 грн., а відтак висновок відповідача про порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.4.9 п 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є помилковим та таким що не підтверджується матеріалами справи.

Крім вищезазначеного, відповідачем також виявлено порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»№334/94-ВР від 28.12.94 р., що полягає у не виключенні із складу валових витрат кредиторської заборгованості в сумі 151816,0 грн., перед іншими юридичними та фізичними особами, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності.

У той же час, у акті перевірки відповідачем зазначено, що протоколом засідання комісії з непродуктивних витрат ДП «Стрийський ВРЗ»від 29.12.2008 року вирішено включити суму кредиторської заборгованості в розмірі 151816,65 грн. до валового доходу заводу за результатами роботи 2008 року. При цьому відповідач зазначає, що позивачем правомірно включено вказану кредиторську заборгованість до складу валових доходів, проте в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств»№334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі – Закон №334/94-ВР) не проведено зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності по оприбуткованих товарах, отриманих роботах, послугах.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону №334/94-ВР, безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Якщо по закінченні терміну позовної давності, загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вказаного Закону.

Таким чином, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР) визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 статті 4 Закону N 334/94-ВР валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону N 334/94-ВР, до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8.

Згідно з п. 11.2 ст. 11 Закону N 334/94-ВР, якою встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримував товари на виробничі потреби, тому на підставі п. 11.2 ст. 11 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР їх вартість була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам закону і не заперечується відповідачем.

Вартість товарів залишилася не сплаченою по закінченні строку позовної давності і згідно вимог п. 1.22 ст. 1 Закону N 334/94-ВР позивач списав кредиторську заборгованість, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР включається до складу його валових доходів, що і було зроблено позивачем та правомірність чого не заперечує відповідач.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР не встановлює порядку ведення податкового обліку, а дає поняття валових витрат та їх складу і ним не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР .

Зазначена позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2005 р. справа N 26/373а ( Відмовлено в допуску до провадження за винятковими обставинами ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 вересня 2005 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначене відповідачем у акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства, що полягає у не зменшенні валових витрат позивачем на суму 151816,0 грн. не ґрунтується на Законі.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень та не спростував фактичних обставин, які є підставою позову.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення дотримані не були.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.                    Позов задовольнити повністю.

          2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462303/0 від 31.08.2009 року.

3.                    Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 7, ЄДРПОУ 34263486) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.

          Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2010 року о 17:30 год.

                    Суддя Коморний О.І.