Рішення № 91661898, 18.09.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5097/20

2-а/357/172/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 вересня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерія Борисовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до до поліцейського 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерія Борисовича про скасування постанови, мотивуючи тим, що 24.05.2020 р. в 22:09:35 год. знаходячись по вул. Шевченка 55, до нього ОСОБА_1 , під`їхав патрульний автомобіль skoda rapid, та з цього автомобіля вийшов поліцейський, який не представився, та почав з ним розмову, в ході якої він безпідставно вимагав надати йому водійське посвідчення, та документи на автомобіль, аргументуючи це тим, що він рухався на автомобілі dacia logan, д.н.з. НОМЕР_1 , та нібито в нього були непрацюючі габаритні вогні. Він був не згодний з цим, на що попросив його ознайомити з доказами його правопорушення, ст. 251 КУпАП, на що поліцейський Порхун Валерій Борисович не надав йому жодного доказу його правопорушення. Поліцейський Порхун Валерій Борисович склав на нього постанову про накладання стягнення по справі про правопорушення у забезпечення безпеки дорожнього руху, не в автоматичному режим, серія ЕАМ 2582665 від 24.05.2020 р., з якою на нього накладено стягнення у штрафу в суммі 425 грн. частиною 1 статті 126 КУпАП. З рішенням про застосування вищевказаного адміністративного стягнення не погоджуюся така як, патрульний підійшов до нього з незаконною вимогою надати документи для перевірки, після його відмови, патрульний попросив в нього паспорт для перевірки, та надавши йому свій паспорт, серія НОМЕР_2 , він запросив його сісти до патрульного автомобіля для складання протоколу. Коли він сів в патрульний автомобіль, патрульні які були в автомобілі, сказали що мають підозру в тому, що він знаходиться в стані наркотичного сп`яніння, і повезуть його на освідування в медичний заклад.

Разом з патрульними, в їхньому службовому автомобілі поїхав в невідомому напрямку, а саме вони його відвезли по вул. Князя Володимира 44, де стояв ще один патрульний автомобіль. Патрульний з іншого автомобіля візуально подивився на нього, посвітивши ліхтарем у очі, не виявивши ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Після цього його відвезли на патрульному автомобілі туди, де забрали, а саме вул. Шевченка 55. Звертає увагу, що на його прохання розглядати справу та ознайомити його з правами та обов`язками патрульний Порхун Валерій Борисович проігнорував. Державний номерний знак автомобіля у постанові патрульний вказав невірно, місце скоєння вказанного правопорушення у протоколі не відповідає дійсності.

Просив суд скасувати постанову інспектора УПП в м. Біла Церква Порхуна Валерія Борисовича, серія ЕАМ 2582665 від 24.05.2020 року, якою його, ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Ухвалою судді від 29.05.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до до поліцейського 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерія Борисовича про скасування постанови був залишений без руху.

Ухвалою судді від 24 червня 2020 року відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін.

09 липня 2020 року за вх. № 26078 судом отримано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач посилається на наступне.

Відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 24.05.2020 р. о 22 год 55 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DACIA, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Проспект Князя Володимира, 44, м. Біла Церква, без посвідчення водія, чим порушив вимоги п. 2.1 .а), Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Керуючись ст. 35 Закону України про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив правила дорожнього руху.

У даному випадку відповідачем за допомогою бази МТСБУ була виявлена відсутність Поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу DACIA, номерний знак НОМЕР_1 . Водію, яким виявився ОСОБА_1 була повідомлена причина зупинки, після якої останній повідомив, що не має Поліса та посвідчення водія. Спілкування з водієм та розгляд справи було зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського ВН01106, а в розділі 9 Постанови про це зроблений відповідний запис. Відповідно до вимог розділу 8 Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 р. про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, термін зберігання відео становить 30 діб. Враховуючи ту обставину, що подія мала місце 24.05.2020 р., а Ухвала суду про відкриття провадження у справі надійшла Відповідачу 04.07.2020 р. (витяг з відстеження поштового відправлення 09113 1064954 9 додається), відео, на яких були зафіксовані вищеописані події було видалено в зв`язку із закінченням терміну його зберігання (належним чином засвідчена копія довідки відділу зв`язку та телекомунікацій БПП в м. Біла Церква УПП у Київській обл. ДПП додається).

У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред`явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс).

Відповідно до п. 2.1.а) та 2.1.6) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У відповідності п. 2.4.а) ПДР На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Отже, порушення ПДР а саме відсутність Полісу стало причиною зупинки та подальшої перевіркй вищезазначених документів у водія.

Просили суд у позові ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Порхуна В.Б відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, яка отримана судом 18.09.2020 року за вх. № 35693, в якій просив справу розглядати у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Відповідач поліцейський 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерій Борисович в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Інших заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 28.05.2020 р., що підтверджується штампом суду (а.с. 1), щодо оскарження постанови від 24.05.2020 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 24.05.2020 року о 21 годині 55 хвилин водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом DACIA, номерний знак НОМЕР_1 в м. Біла Церква по проспекту Князя Володимира, 44 не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Прийняте рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 425 гривень.

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАМ № 2582665 була винесена 24.05.2020 року поліцейським 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерієм Борисовичем.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладеннястягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обовязковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень не надано жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення субєкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.

Звертаючись до суду з відзивом на адміністративний позов з боку відповідача не надано суду жодних належних доказів скоєного позивачем адміністративного правопорушення у зв`язку з чим на останнього було складено оскаржувану постанову.

Крім того, сам відповідач у відзиві зазначає, що зафіксованих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення останній не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1 ПДР водій повинен мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі і пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством, - страховий поліс.

Згідно п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що підставою для для зупинки транспортного засобу DACIA, номерний знак НОМЕР_1 слугувало те, що за домопогою бази МТСБУ була виявлена відсутність Поліса обов`язкового страхування цивільноївідповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений автомобіль.

Але, вимагати для перевірки поліс страхування поліцейський має право лише: якщо водій порушив правила дорожнього руху; якщо є учасником ДТП. При цьому, порушення Правил дорожнього руху повинні бути підтверджені доказами. Якщо ж водій не порушував правила дорожнього руху та не є учасником ДТП, то поліцейський не має права вимагати для перевірки поліс страхування.

Таким чином, лише два випадки, коли поліцейський може перевірити поліс автоцивілки та виписати протокол за його відсутність: при складанні протоколу щодо порушень ПДР; при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

Така правова позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2017 і знайшла своє відображення у подальших судових рішеннях (наприклад, рішення по справах 760/15484/16-А, 196/1332/18).

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію").

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема, оскаржуваної постанови, документ не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких поліцейський дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги ПДР України, що в подальшому стало підставою для перевірки документів позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Посилання відповідача у відзиві, що ОСОБА_1 не спростувує факт керування транспортним засобом не заслуговують на увагу, так як з боку відповідача не надано жодного доказу зазначеному.

До того ж, ні матеріали справи, ні адміністративний позов позивача не містить посилань на те, що позивач підтверджує факт керування транспортним засобом.

Навпаки, у адміністративному позові, позивач наголошує на тому, що перебуваючи по вул. Шевченка, 55 до нього під`їхав патрульний автомобіль з якого вийшов поліцейський та безпідставно почав вимагати у нього водійське посвідчення та доументи на автомобіль, аргументуючи це тим, що він рухався на автомобілі DACIA, номерний знак НОМЕР_1 з непрацюючими габаритними вогнями.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року справа №686/11314/17, адміністративне провадження №К/9901/15541/18 постановив, що поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення. Оскільки патрульний не задокументував і не довів факт порушення ПДР, Верховний Суд вважає вимогу щодо пред`явлення водієм посвідчення неправомірною.

Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 90, 122, 132, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерія Борисовича про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАМ № 2582665 від 25.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок витрат на оплату судового збору.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адресе реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 );

Відповідач: Поліцейський 1 батальйону 2 роти БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП НПУ Порхун Валерій Борисович ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-а ).

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов