Рішення № 91659482, 21.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/20903/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Києві при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 21.06.2019 та такими, що суперечать частині першій статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 21.06.2019 з урахуванням довідки Приватного акціонерного товариства «ВІПОЛ» №19 від 21.06.2017, а саме за період з 01 червня по 02 червня 1986 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків, а саме з суми 248 карбованців 67 копійок;

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що він перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та одержує пенсію, як інвалід-війни 2 групи від захворювання пов`язаного з виконанням військового обов`язку при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 18 квітня 2016 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва заяву з доданими документами з проханням перерахунку його пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011, виходячи із заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження за період з 01 червня по 02 червня 1986 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків, проте жодної відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва з цього питання за декілька років він так і не отримав.

Зазначено, що 20 березня 2019 року на особистому прийомі в управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та при ознайомленні і вивченні, особисто, матеріалів його пенсійної справи, він виявив, що висновком зауважень і пропозицій від 25.04.2016 №2502/03 управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва позивачу було відмовлено в перерахунку його пенсії з причини, того що в довідці про заробітну плату, видану Приватним акціонерним товариством «ВІПОЛ» завищено коефіцієнт кратності зони небезпеки + 1 та + збережений заробіток, тобто кратність повинна дорівнювати - 4 а не - 5. Рекомендовано дооформити довідку про заробітну плату з врахуванням зауважень та повторно звернутись з заявою для перерахунку пенсії».

Крім того, позивачем вказано, що 21 червня 2019 року, виконавши всі рекомендації Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ним подано заяву №1969 про перерахунок пенсії та надавши при цьому в оригіналі довідку про фактичну заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС з розшифровкою №19 від 21.06.2017 виданої Приватним акціонерним товариством «ВІПОЛ», копію довідки Державного галузевого архіву Міністерства оборони України від 22 серпня 2003 року №7654/1, заяву- пояснення щодо форми і розміру оплати його праці в зоні небезпеки з проханням перерахувати пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 з врахуванням наданих документів та виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 01 червня по 02 червня 1986 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків, а саме з суми 248 карбованців 67 копійок. У відповідь на заяву, він отримав лист-відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві №211740/03 від 25.09.2019 в перерахунку його пенсії із тої ж самої підстави., а саме: - «Розрахунок оплати праці в наданій Вами довідці проведено із кратністю 5 у відповідності до зони небезпеки 3 та дораховано збережений середній заробіток, який є додатковою кратністю. З урахуванням збереженого заробітку сумарна кратність оплати праці складає 6, що не відповідає вимогам Постанови».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем 20.12.2019 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 з 12.06.2002 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по інвалідності другої групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом Управління від 25.09.2019 №211740/03 позивача повідомлено про відмову в перерахунку пенсії згідно довідки про заробітну плату, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки розрахунок оплати праці в наданій позивачем довідці проведено із кратністю 5 у відповідності до зони небезпеки 3 та пораховано збережений середній заробіток, який є додатковою кратністю. З урахуванням збереженого заробітку сумарна кратність оплати праці складає 6, що не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, а тому відсутні правові підстави для проведення відповідного перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачем 26.12.2019 подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві у відзиві на позовну заяву не надано жодних доказів, аргументів, фактів та законних заперечень щодо відмови позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Як зазначено позивачем, 21 червня 2019 року ним подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 з врахуванням наданих документів та виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 01 червня по 02 червня 1986 року, у розмірі відшкодування фактичних збитків, а саме з суми 248 карбованців 67 копійок. До заяви додано довідку про фактичну заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС з розшифровкою №19 від 21.06.2017 виданої Приватним акціонерним товариством «ВІПОЛ», копію довідки Державного галузевого архіву Міністерства оборони України від 22 серпня 2003 року №7654/1, заяву- пояснення щодо форми і розміру оплати його праці в зоні небезпеки.

Листом від 25.09.2019 №211740/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Відповідно до пункту 7 Постанови пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні- 5, II - 4,1 - 3). Розрахунок оплати праці в наданій позивачем довідці проведено із кратністю 5 у відповідності до зони небезпеки 3 та дораховано збережений середній заробіток, який є додатковою кратністю. З урахуванням збереженого заробітку сумарна кратність оплати праці складає 6, що не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №1210, у зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон № 796).

Згідно частини першої статті 54 Закону №796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

На виконання делегованих повноважень Кабінет Міністрів України 23.11.2011 року прийняв постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до п.2 якої зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Згідно пункту 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд зазначає, що статус позивача як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не є спірним, як не є спірним наявність у позивача права на перерахунок пенсії у розмірі фактичних збитків, проте такий перерахунок можливий лише виходячи із заробітної плати, яку позивач одержував за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня за умови, якщо такий розрахунок підтверджено первинними документами.

Згідно пункту 3 підпункт 4 Порядку у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Відповідно до пункту 7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року №3-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчудження ЧАЕС у 1986-1990 років, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року №10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5, від 10 червня 1986 р. №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 р. №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 5 жовтня 1986 року №665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Таким чином кратність визначена із врахуванням розсекреченої постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N207-7.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Зі змісту спірної довідки від 21.06.2017 №19 вбачається, що розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення) позивачу проводився на підставі постанови Ради Міністрів УРСР 10 червня 1986 року №207-7 тобто, здійснений перерахунок Приватним акціонерним товариством "ВІПОЛ" відповідає вищезазначеним нормативно-правовим актам.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем на виконання вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідці про заробіток позивача, виданої Приватним акціонерним товариством «ВІПОЛ» від 21.06.2017 №19, містять неправдиві або недостовірні дані.

Викладене також підтверджується правовими висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 24.11.2015 (справа №539/3949/14-а) та постанові від 24.11.2015 (справа №539/339/15-а).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2019 виходячи з заробітної плати одержаної за період з 01 червня по 02 червня 1986 року в зоні ЧАЕС в розмірі 248 карбованців 67 копійок, відповідно довідки Приватного акціонерного товариства «ВІПОЛ» №19 від 21.06 2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 21.06.2019, за період роботи з 01 червня по 02 червня 1986 року в зоні ЧАЕС в розмірі 248 карбованців 67 копійок, відповідно довідки Приватного акціонерного товариства «ВІПОЛ» від 21.06 2017 №19.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.