Рішення № 91659370, 10.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року справа № 580/607/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буцької селищної ради про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Буцької селищної ради (далі - відповідач), в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії депутатів Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області від 21.12.2018 №16-11/VIІ;

- стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі рішення сесії депутатів Буцької селищної ради від 04 січня 2018 року № 22-5/VII було прийнято рішення надати позивачу одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у зв`язку з припиненням повноважень. На сесії депутатів Буцької селищної ради 21.12.2018 №16-11/VII було прийнято рішення про відміну пунктів 2,3,4 рішення Буцької селищної ради від 04 січня 2018 року № 22-5/VII щодо виплати позивачу одноразової матеріальної допомоги. З цим рішенням позивач не погоджується оскільки воно прийняте в порушення вимог ст. 3 Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування та всупереч рішенням Конституційного суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 16.04.2009 № 7-рп/2009.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.05.2020 суд ухвалою здійснив перехід із спрощеного позовного провадження до загального, призначив підготовче засідання та продовжив процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 30.04.2020 суд повернув позивачу без розгляду заяву від 24.04.2020 про зміну предмету позову, а ухвалою від 11.08.2020 - повернув без розгляду заяви представника позивача від 15.05.2020 та від 09.07.2020 про зміну предмету позову.

11.08.2020 суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд справи по суті та вирішив подальший її розгляд здійснювати у письмовому провадженні.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав, про причини його неподання суд не повідомив.

Оцінивши доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що пунктами 2, 3, 4 рішення сесії депутатів Буцької селищної ради від 04.01.2018 № 22-5/VII вирішено:

надати селищному голові ОСОБА_2 та секретарю Буцької селищної ради ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у зв`язку з припиненням повноважень.

Головному бухгалтеру селищної ради ОСОБА_3 під час розрахунку проекту бюджету на 2018 рік врахувати вказані виплати згідно п. 2 даного рішення.

Доручити головному бухгалтеру Буцької селищної ради ОСОБА_3 провести виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат кожному у день розрахунку.

Пунктом 1 рішення Буцької селищної ради від 21.12.2018 №16-11/VIІ відмінено пункти 2,3,4 рішення Буцької селищної ради від 04.01.2018 року № 22-5/VII "Звіт селищного голови про роботу виконавчого комітету Буцької селищної ради за 2017 рік".

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

З аналізу наведених положень Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі №335/8641/16-а дійшов висновку про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати входять заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд врахував, що ст.43 Конституції України гарантовано право на заробітну плату. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зважаючи, що право на отримання позивачем матеріальної допомоги захищене законом і позивач заперечує проти скасування рішення про її призначення, відповідач, приймаючи рішення про відміну виплати позивачу вказаної допомоги діяв в порушення вимог зазначених статей Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки рішенням відповідача від 21.12.2018 №16-11/VIІ відмінено пункти 2,3,4 рішення Буцької селищної ради від 04.01.2018 №22-5/VII, яким надано матеріальну допомогу, окрім позивача, селищному голові Власюк О.С., виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що спірне рішення підлягає скасуванню в частині, що стосується права позивача на отримання зазначеної допомоги.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України судових витрат, суд врахував таке.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ордером від 12.02.2020 серії ЧК №74255, договором від 16.05.2019 №20, укладеним позивачем з Мельником Р.А. , підтверджується залучення позивачем для вирішення її спору судом професійної правничої допомоги адвоката, який має свідоцтво адвоката від 15.12.2017 серії ЧК №000841.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував відсутність від відповідача клопотань в порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 06.08.2020 №12 підтверджується сплата позивачем адвокату Мельнику Р.А коштів в сумі 6500,00грн.

Вищевказаний договір про надання правової допомоги стосується надання позивачу юридичних послуг.

Відповідно до акту надання правової допомоги до наведеного договору позивачу надані послуги на загальну суму 6500,00грн., що включають вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, заяви про зміну предмету спору, супровід у судових засіданнях.

Отже, понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 6500,00грн. в межах цієї справи суду підтверджене та доведене.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, зважаючи на пропорційність задоволених вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню підтверджені належними доказами судові витрати зі сплати послуг професійної правничої допомоги частково в сумі 3250,00 грн. та судового збору в розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Буцької селищної ради (20114, Черкаська обл., Маньківський р-н, смт Буки, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 25659763) від 21.12.2018 №16-11/VIІ «Про відміну другого, третього і четвертого пункту рішення селищної ради №22-5/VII від 04.01.2018 «Звіт селищного голови про роботу виконавчого комітету Буцької селищної ради за 2017 рік» в частині, що стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у зв`язку з припиненням повноважень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буцької селищної ради (20114, Черкаська обл., Маньківський р-н, смт Буки, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 25659763) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3250,00 грн. (три тисячі двісті п`ятдесят гривень гривень 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель