Рішення № 91659121, 21.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3010/20

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1788 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1788, в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1788 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 червня 2019 року по 17 березня 2020 року включно. Стягнути з військової частини А 1788 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 червня 2019 року по 17 березня 2020 року включно в розмірі 163809,10 гривень (сто шістдесят три тисячі вісімсот дев`ять гривень десять копійок) за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходив військову службу в військовій частині А 1788. Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2019 року включно та не виплачено грошову компенсацію за невикористану у 2015 - 2019 роках додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Вказав, що фактично остаточний розрахунок з позивачем здійснено 17 березня 2020 року шляхом зарахування на картковий рахунок останнього грошових коштів в сумі 44198,37 гривень, з яких 1191,84 грн - індексація грошового забезпечення та 43006,53 грн - грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 31.07.2020 надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що Департаментом вжито всіх заходів щодо виплати в найкоротший строк одноразової грошової допомоги позивачу та враховуючи, що одноразова грошова допомога не є складовою грошового забезпечення, позовна вимога про стягнення з Департаменту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_2 є необгрунтованою та безпідставною.

Вимога щодо стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є похідною вимогою від визнання бездіяльності Департаменту щодо виплати компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах адміністративної справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 31.01.2006.

Позивач проходив військову службу, і згідно з витягом з Наказу командира в/ч А0553 від 26.06.2019 №143 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення, у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 по справі №560/3123/19, яке набрало законної сили 10.02.2020, позов задовольнено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А 0553 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2019 року. Зобов`язано військову частину А0553 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2019 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

При цьому, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2019 по справі №560/3862/19, яке набрало законної сили 27.02.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А0553 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А0553 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2019 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано військову частину А0553 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2019 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку в якій просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.06.2019 по 17.03.2020, однак отримав відмову від ВЧ А1788 (0553) від 28.04.2020 №1193.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі № 2340/4192/18 (адміністративне провадження № К/9901/24531/19).

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України є необґрунтованими.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Враховуючи те, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.".

Рішеннями судів по справах №560/3123/19 та №560/3862/19 в тому числі було: "Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0553 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2019 року" та "Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0553 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2019 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби", тому, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, ці обставини встановлені, і не потребують доказуванню, а тому відсутні підстави повторно вирішувати та задовольняти першу вимогу позову, яка фактично аналогічна, і була вже вирішена судом.

Відповідач добровільно виконав Рішення по справі 560/3123/19, виплативши 17.03.2020 позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у розмірі 43006,53 гривень, що не оспорюють сторони, і це підтверджене доказами, зокрема, випискою по картковому рахунку від 05.03.2020.

Також, відповідач добровільно виконав Рішення суду по справі 560/3123/19, виплативши 17.03.2020 позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 1191,84 гривень, що не оспорюють сторони, і це підтверджене доказами, зокрема, випискою по картковому рахунку від 19.03.2020.

Згідно з підтвердженням про середньоденне грошове забезпечення позивача від 11.06.2020, за останні два повні календарні місяці квітень - травень 2019 року позивачу нараховано 18901,02 грн та 18901,02 грн відповідно. Протягом цих двох місяців був 61 календарний день. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить (18901,02 грн + 18901,02 грн): 61 = 619,70 грн.

За період з 27.06.2019 по 17.03.2020 року було 265 календарних днів, а тому, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 164220,50 грн (265 х 619,70 грн).

Суд звертає увагу позивача на те, оскільки день звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).

Таким чином, обчислення середнього заробітку слід проводити з 27.06.2019 (перший день затримки виплати компенсації) до дня фактичного розрахунку (17.03.2020), що становить 265 днів.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача на стягнення з військової частини А1788 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 164220,50 грн за час затримки з 27.06.2019 по 17.03.2020 виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення присудженими рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.01.2020 №560/3123/19 та від 27.01.2020 №560/3862/19.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) та від 31.10.2019 по справі № 2340/4192/18 (адміністративне провадження № К/9901/24531/19), суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що не порушував вимоги закону та права позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А1788 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Стягнути з військової частини А1788 на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 164220 (сто шістдесят чотири тисячі двісті двадцять) грн. 50 коп. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) за час затримки з 27.06.2019 по 17.03.2020 виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення присудженими рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.01.2020 №560/3123/19 та від 27.01.2020 №560/3862/19.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Військова частина А1788 (вул. Толстого, 4,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , ідентифікаційний код - 07840179)

Головуючий суддя О.П. Шевчук