Рішення № 91659023, 18.09.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1511/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №00130506 від 07.02.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №001130506 від 18.03.2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказує на неправильне застосування контролюючим органом приписів ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Так, ФОП ОСОБА_1 вважає помилковим твердження відповідача про те, що продаж алкогольних напоїв на розлив вона може здійснювати тільки за умови наявності запису в ЄДР щодо коду виду економічної діяльності 56.10-56.30. Зазначає, що продажу товарів для споживання на місці не здійснювала, пиво реалізувала в пластиковій пляшці, а не в стакані. Посадові особи відповідача після купівлі пива у пляшці на місці його не споживали. Також позивачка вказує, що відсутність КВЕД певного виду не забороняє їй здійснювати продаж алкогольних напоїв. Щодо продажу алкогольних напоїв за цінами нижчими за мінімальні роздрібні позивачка зазначає, що наявні в справі докази не дозволяють однозначно ідентифікувати алкогольний напій, придбаний відповідачем та його об`єм.

На підставі викладеного ФОП ОСОБА_1 вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №00130506 від 07.02.2020 року та №001130506 від 18.03.2020 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

18.06.2020 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 23.06.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.07.2020 року відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому заявлених позовних вимог він не визнає. Вказує, що посадовими особами контролюючого органу до початку проведення перевірки було здійснено контрольну розрахункову операцію, за результатом якої встановлено порушення позивачем норм законодавства. Вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Так, серед іншого, відповідач зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження приналежності господарської одиниці позивача до закладів ресторанного господарства, спеціалізованого відділу підприємства, що має статус закладу ресторанного господарства або підприємства з універсальним асортиментом товарів, що, на його думку, свідчить про обґрунтованість висновків фактичних перевірок, щодо відсутності права ФОП ОСОБА_1 на реалізацію алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Також, відповідач стверджує про правомірність висновків стосовно порушення позивачкою приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", оскільки мінімальна ціна за 1 літр сидру становить 29,80 грн, тоді як позивачкою літр сидру реалізовано за ціною 28 грн.

Підсумовуючи викладене, ГУ ДПС просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З огляду на викладене, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Щодо строків розгляду справи, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" установлено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" дію карантину знову продовжено до 31 серпня 2020 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення"Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3.

Згідно якого, окрім іншого, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.17.07.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.

Після змін п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Також наведений пункт кодексу доповнено приміткою, за якою процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Отже, строки, раніше продовжені п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України до кінця дії карантину в новій редакції кодексу обмежені 20 денним строком, який починає перебіг після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Наведені законодавчі зміни визначають кінцевою датою розгляду справи - 06.08.2020 року, проте, через перебування судді у відпустці в період з 03.08.2020 року по 14.09.2020 року включно прийняти рішення раніше зазначеної дати не вбачалось за можливе.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступного.

Так, судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС - головними державними ревізорами-інспекторами Прокопенко В.П. та Вершиною А.О. 17.01.2020 року відповідно до направлень на проведення фактичної перевірки від 17.01.2020 року № 0011, №0012 та наказу ГУ ДПС у Херсонській області від 13.01.2020 № 28 "Про проведення фактичних перевірок", прийнятого на підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2.1., 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України, було здійснено вихід на об`єкт - кафетерій, що розташований за місцем фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивачка - ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів на території Херсонської області.

Перед початком проведення фактичної перевірки 17.01.2020 о 15:00 год. посадовими особами контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію, а саме, придбано пиво "Жигулівське" на розлив (у тому числі пляшка) за ціною 25 грн +3 грн (пляшка) та яблучний сік на розлив (у тому числі пляшка) за ціною 33 грн +3 грн (пляшка).

За результатом контрольної операції відповідачем складено Акт фактичної перевірки від 17.01.2020 року №0003/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , в якому вказано, що в ході перевірки, зокрема, встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу суб`єкта ресторанного господарства - ФОП ОСОБА_1 не отримано КВЕД сфери ресторанного господарства (56.10-56.30), що унеможливлює здійснення діяльності у вказаній сфері (у тому числі розлив алкогольних напоїв).

На підставі акту перевірки та вказаних висновків, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 року №00130506, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 6800 грн за порушення ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Також, судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС - головними державними ревізорами - інспекторами Прокопенко В.П. та Вершиною А.О. 19.02.2020 року відповідно до направлень на проведення фактичної перевірки від 19.02.2020 року №0177, 0178 та наказу ГУ ДПС у Херсонській області від 28.01.2020 № 39 "Про проведення фактичних перевірок", прийнятого на підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2.1., 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України, було здійснено вихід на об`єкт - кафетерій у приміщенні магазину, що розташований за місцем фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність позивачка - ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів на території Херсонської області.

Перед початком проведення фактичної перевірки 19.02.2020 о 15:00 год. посадовими особами контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію, а саме, придбано алкогольний напій "Сидр" на розлив в пет-пляшку на суму 28,00 грн - 1л напою та пляшку 1 л - 3,00 грн на загальну суму 31,00 грн.

За результатом контрольної операції відповідачем складено Акт фактичної перевірки від 19.02.2020 року №0080/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , в якому вказано, що в ході перевірки, зокрема, встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу суб`єкта ресторанного господарства. Станом на 17.01.2020 року вказаним суб`єктом господарювання здійснювалась реалізація господарських напоїв на вказаній господарській одиниці. При цьому суб`єкт господарювання в момент здійснення такої діяльності не мав відповідного коду ВЕД, який дозволяє здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Також, зазначено, що здійснюється реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижчими ніж мінімально встановлені роздрібні ціни на такі види алкогольних напоїв - у вказаному закладі реалізовується алкогольний напій - сидр за ціною 28,00 грн за 1 літр, що є нижчим мінімально встановленої ціни.

Окрім зазначеного, 19.02.2020 року посадовими особами відповідача складено Акт (відмови) №022/21/22, в якому зазначено, що після ознайомлення із матеріалами перевірки та порушеннями виявленими перевіркою вказані особи відмовились від надання письмових пояснень/зауважень, підпису/отримання будь-яких матеріалів перевірки.

Позивачка вважає наведені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Оскільки ФОП ОСОБА_2 не наведено аргументів щодо неправомірності призначення та проведення перевірки, суд в рамках даної справи надає оцінку лише суті виявлених порушень.

Щодо твердження відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за яке до позивачки застосовано штрафні санкції обома податковими повідомленнями-рішеннями суд зазначає наступне.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України передбачені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР).

Стаття 15-3 наведеного закону містить ряд обмежень щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів. Зокрема, згідно з приписами наведеної статті, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

На думку відповідача, позивачка порушила вказану заборону здійснивши продаж посадовим особам контролюючого органу алкогольних напоїв (пива - 17.01.2020 року та сидру - 19.02.2020 року), оскільки місце, в якому було здійснено продаж, не є суб`єктом ресторанного господарств.

Згідно з абзацом десятим частини другої статті 17 Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

Зазначені норми законодавства встановлюють, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб`єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.

При вирішені справи суд звертає увагу на приписи Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833.

Цей Порядок та правила визначають загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб`єкти господарювання).

Торговельна діяльність провадиться суб`єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства. (п.п.1,3 наведеного порядку)

Згідно з п. 4 1 Порядку особливості продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів ресторанного господарства регулюються правилами, які затверджуються Мінекономіки за погодженням з Мінфіном.

На виконання зазначеного припису Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України розроблено та затверджено своїм наказом від 11 липня 2003 р. N 185 Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами (далі - Правила №185).

Ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Відповідно п.7.4 Правил №185 продаж безалкогольних та слабоалкогольних напоїв здійснюють на винос, на розлив у посуд споживачів, а також для споживання на місці.

Тобто, спеціальними нормами законодавства передбачено способи продажу безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, до яких віднесено:

- продаж на винос;

- продаж на розлив у посуд споживачів;

- продаж для споживання на місці.

В даному конкретному випадку як 17.01.2020 року так і 19.02.2020 року, відповідачем згідно акту встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив в пляшку.

Тобто, мав місце такий вид продажу слабоалкогольних напоїв, як продаж на розлив у посуд споживачів (в попередньо придбану споживачем пляшку).

Будь-які підстави вважати, що позивачка здійснювала продаж напоїв для споживання на місці - відсутні.

Доказів того, що позивач здійснював продаж алкогольних напоїв на розлив саме для споживання на місці матеріали фактичних перевірок не містять.

Також, суд звертає увагу на те, що Закон № 481/95-ВР не містить визначення поняттю "заклад ресторанного господарства". Визначення згаданому поняттю наведено в Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 р. № 327.

Так, згідно п.2.4 наведеної Інструкції об`єкт (заклад) ресторанного господарства - це місцева одиниця (структурний підрозділ) суб`єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.

Ресторанне господарство відповідно п.2.2 Інструкції - це вид економічної діяльності суб`єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об`єктах) ресторанного господарства (коди згідно з КВЕД - 55.3, 55.4, 55.5).

Отже, заклад ресторанного господарства є одиницею суб`єкта господарювання, в приміщенні якої створенні умови для продажу продукції, в основному з метою її споживання на місці. Відповідними умовами згідно визначення є, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення.

З викладеного слід дійти висновку про обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що намір суб`єкта господарювання здійснювати продаж товарів з метою їх споживання на місці має бути підтверджений, щонайменше, створеними таким суб`єктом умовами для споживання товарів на місці.

Натомість, в акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці).

Слушним також є твердження позивача стосовно того, що продаж товару в пластикову пляшку свідчить про продаж продукції з метою її подальшого транспортування, а не з метою споживання на місці.

Водночас, право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями гарантовано ст. 15 Закону № 481/95-ВР за умови наявності в нього відповідної ліцензії. В даному випадку таке право ФОП ОСОБА_1 забезпечено ліцензіями на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями: (пивом) з реєстраційним №21030312201900036, сидром та перрі (без додання спирту) з реєстраційним №21030309201900006, пивом з реєстраційним №21030312201900125 наявними в матеріалах справи. Також наявність відповідних ліцензій підтверджується відповідними позначками в актах перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявність в діях ФОП ОСОБА_1 ознак порушення, передбаченого ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №00130506 та податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 року №01130506 в частині суми в розмірі 6800 грн є протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Стосовно ж податкового повідомлення-рішення від 18.03.2020 року №01130506 в іншій частині суд зазначає наступне.

Так, згідно акту фактичної перевірки від 19.02.2020р. №0080/21/22/РРО/ НОМЕР_1 відповідачем під час перевірки встановлено, зокрема, реалізація алкогольних напоїв за цінами нижчими від мінімально встановлених роздрібних цін на такі види алкогольних напоїв, а саме, реалізація сидру за ціною 28,00 грн, що є нижчим мінімально встановленої ціни.

На підтвердження проведеної операції відповідачем долучено до матеріалів перевірки фіскальний чек та витяг з бази даних податкового органу про реалізацію товару даного виду протягом 2020 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №01130506 від 18.03.2020 року, відповідно до якого на ФОП ОСОБА_1 за порушення постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2009 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" відповідно ст.17 Закону № 481/95-ВР застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає наступне.

Алкогольні напої в розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 встановлено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема, мінімальна роздрібна ціна за 1 літр сидру і перрі (без додання спирту) у тарі місткістю 1 л становить 29,80 грн.

Частиною 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Таким чином, встановлений факт, в тому числі роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, має наслідком накладення штрафу на суб`єкта господарювання який здійснював таку торгівлю.

Тобто, перевіряючи правомірність накладення штрафу, суд має встановити чи здійснювалась позивачем така торгівля з огляду на наявні в справі докази та аргументи сторін.

В даному конкретному випадку, заперечення позивача проти застосованого до нього стягнення побудовані на висновках Верховного Суду, сформованих під час розгляду справи №803/1789/16. Зокрема, щодо того, що безпосереднім об`єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який … визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою в документах суб`єкта господарювання.

Наведений висновок судом касаційної інстанції сформований за обставин відмінних обставинам даної справи, оскільки у справі 803/1789/16 відповідач стверджував про те, що позивач здійснював торгівлю алкоголем певного виду посилаючись лише на відомості контрольних стрічок Z-звітів електронного журналу РРО за минулий час без встановлення під час перевірки конкретного факту реалізації подібних товарів, тоді як в даному випадку посадовими особами відповідача здійснено у ФОП ОСОБА_1 закупку алкогольного напою "сидр" безпосередньо перед перевіркою.

На підтвердження проведеної операції відповідач надав фіскальний чек, в якому належним чином відображено придбання 1 літру сидру за ціною 28,00 грн, що є нижче за мінімально встановлену ціну в 29,80 грн.

Твердження позивача відносно того, що придбаний посадовими особами товар неможливо ідентифікувати не відповідає дійсності в силу наступного.

Так, в фіскальному чеку придбаний товар визначений самим позивачем як особою, що здійснює програмування реєстратора розрахункових операцій, як "сидр в ассорт.".

Сидр є назвою конкретного алкогольного напої, на продаж якого позивач має відповідну ліцензію.

Доказів того, що "сидр в ассорт" є власною назвою іншого товару - не алкогольного напою сидр, позивачем не надано. Пояснень та доводів з приводу того, що насправді перевіряючи особи придбали інший вид алкогольного напою ФОП ОСОБА_1 також не надано, на відміну від справи №803/1789/16, спір в якій, зокрема, складався з аргументів сторін стосовно різного визначення виду алкогольного напою, який був проданий позивачем.

Суд зазначає, що відповідно пп. 215.3.10 п. 215.3 статті 215 Податкового Кодексу України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Оглядом фіскального чеку, наданого відповідачем на підтвердження факту придбання товарів в ФОП ОСОБА_1 встановлено, що до проведеної операції позивачкою застосовано акцизний податок в розмірі 5,00 відсотків, що, з огляду на вищенаведену норму, свідчить про продаж позивачкою саме алкогольного напою.

Відповідно визначень, наведених в ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Отже, в даному конкретному випадку, фіскальним чеком наявним в матеріалах справи, підтверджується вчинення усного правочину з купівлі-продажу товару, укладеного між позивачкою та посадовими особами відповідача.

Відповідно п.2 Р. II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 (далі - Положення №13), касовий чек повинен містити такі обов`язкові реквізити: … якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством); назва товару (послуги)….

Пункт 2 розділу I Положення №13 містить визначення застосованому в положенні терміну "назва товару (послуги)". Саме це визначення підлягає застосуванню при трактуванні норм Положення №13. Відповідно визначення назва товару (послуги) - це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.

Отже, назва товару, зазначена в касовому чеку, має, окрім іншого, відображати споживчі ознаки товару (послуги). Тобто, зазначивши в касовому чеку про реалізацію сидру, ФОП ОСОБА_1 не має обґрунтованих підстав стверджувати, що насправді проданий товар сидром не був, оскільки вказане буде свідчити про невідповідність придбаного товару за споживчими ознаками товару, що був фактично реалізований.

Додатково до викладеного суд покликається на приписи ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з яким продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продаж споживачу товару визначеного в розрахунковому документі як сидр, який сидром не є відповідно п.п.12,13 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", може свідчити про продаж товару з істотними недоліками (недоліком, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення), отже неналежної якості, що прямо заборонено ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідач, в свою чергу, згідно з приписами пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України зобов`язаний діяти виходячи з презумпції правомірності рішень платника податку, що законодавчо виключає його обов`язок здійснювати перевірку придбаного товару на відповідність споживчим ознакам товарів такого виду, допускаючи можливість продажу суб`єктом господарювання алкогольного напою зазначеного як сидр, який насправді сидром не є.

Таким чином, суд вважає наявний в матеріалах справи фіскальний чек з назвою товару "сидр в ассорт" належним та достатнім доказом продажу позивачем алкогольного напою - сидру.

Твердження позивача про те, що однозначно встановити товар можливо лише з документа, що містить вказівку на код товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД такого товару, суд розцінює критично, оскільки обов`язковість зазначення відповідного коду в розрахункових документах з`явилась лише з 01.08.2020 року після внесення змін до п.11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

До цього часу товар визначався саме з його назви, яка згідно наведених вище аргументів мала відображати його споживчі ознаки.

Також, в силу викладеного нижче, суд вважає хибними твердження позивачки про те, що обов`язок зазначати в касовому чеку об`єм пляшки законодавчо не передбачений.

Так, згідно з вже наведеними приписами п.2 Р. II Положення №13, якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, в касовому чеку обов`язково зазначається кількість та вартість придбаного товару (отриманої послуги). В даному випадку вбачається, що в наступному після назви товару рядку касовий чек позивачки містить зазначення: "1,00 *28,00 = 28", що свідчить про налаштування реєстратора розрахункових операцій позивачки саме на розрахунок вартості придбаного товару з огляду на кількість товару такого виду (множення кількості товару на вартість одиниці такого товару). Тобто, відповідає виду діяльності позивачки - реалізації алкогольних напоїв на розлив. На відміну від іншого товару, зазначеному в цьому ж чеку "Бутилка 1,0", продаж якої згідно налаштувань реєстратора не може не дорівнювати одиниці виміру.

Щодо твердження позивачки відносно того, що кількість товару не може розумітись як його об`єм, суд наводить визначення, які містяться в "Великому тлумачному словнику сучасної української мови: Близько 250 000 слів"/ укл. та гол. ред. ОСОБА_3 та в Словнику української мови: в 11 томах. (Том 4, 1973. - Стор. 161), згідно яких кількість є числом, величиною, об`ємом, масою або філософською категорією, що характеризує предмети і явища зовнішнього світу з погляду об`єму, числа, ступеня розвитку.

Тобто вимога, передбачена приписами п.2 Р. II Положення №13 щодо обов`язкового зазначення кількості придбаного товару, має розумітись, в тому числі, й як необхідність зазначення його об`єму, маси - величин, що впливають на формування ціни в залежності від одиниці виміру.

Таким чином, суд вважає, що в даному конкретному випадку, наявною в матеріалах справи копії фіскального чеку належним чином підтверджено продаж позивачкою сидру на загальну суму 28,00 грн, ціна на який сформовано шляхом множення об`єму (кількості товару) на вартість товару за одиницю (1літр сидру *28,00 грн/літр), що достатньо зрозуміло відображено в чеку шляхом зазначення "Сидр в ассорт 1,000*28,00=28,00".

Тобто, ФОП ОСОБА_4 здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями за ціною 28 грн/літр, що є нижчим за мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої (29,80 грн/літр). Вказане має наслідком накладення штрафу на суб`єкта господарювання, який здійснював таку торгівлю.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що при вказаних обставинах відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2020 року №01130506 в частині суми штрафу в 10000,00 грн, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 в відповідній частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3,4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, судом встановлено, що позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1681,60 грн. згідно платіжного доручення №3 від 05.06.2020 року.

З огляду на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного суд встановлює вказану пропорційність наступним чином. Позов задоволено повністю стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №00130506 від 07.02.2020 року (за дану вимогу сплачено позивачем 840,80 грн) та частково відносно іншої позовної вимоги (позов задоволено на суму 6800 грн з загальної суми ППР 16800,00 грн., тобто на 40,48 %).

Таким чином, на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплаченого позивачем судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у 1181,16 грн (840,80 грн+840,80 грн*0,4048=1181,16 грн).

Як вбачається з матеріалів справ, при подачі позову, окрім іншого, заявлено клопотання про стягнення з відповідачів й витрат на правову допомогу.

Так, позивачкою до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 25.05.2020 р. довідка - розрахунок про час, витрачений на надання правової допомоги №03/06/20 від 03.06.2020 р., акт №04 приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2020 року, рахунок №04/06/20 від 04.06.2020 року на суму 4200,00 грн., платіжне доручення №2 від 05.06.2020 року на цю ж суму.

Відповідно до наданих документів, витрати на правничу допомогу складають 4200,00 грн. та включають 5 годин роботи по 840,00 грн/год. адвоката з підготовки (написання, складання) відповідно до чинного законодавства адміністративного позову.

Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст.134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що 25.05.2020 р. між адвокатом Рубелем Василем Сергійовичем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. Згідно п.3.1 наведеного договору вартість послуг за договором визначається в сумі 840 грн за годину.

Згідно розрахунку, адвокат витратив на надання послуг передбачених договором 5 годин, що склало загальну їх вартість на рівні 4200,00 грн.

На підтвердження наданих послуг заявником надано розрахунок витрат на правничу допомогу з детальним описом наданих послуг та часом витраченим адвокатом на їх надання, акт виконаних робіт.

Згідно платіжного доручення №2 від 05.06.2020 року ФОП ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_5 4200 грн згідно вищенаведеного договору.

Факт здійснення представництва інтересів позивачки адвокатом підтверджується підписаним адвокатом адміністративним позовом, завірянням ним доданих до позову копій, поданням інших заяв по суті спору.

Тому, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені в сумі 4200 грн.

Крім того, відповідачем жодних заперечень стосовно суми витрат на правничу допомогу до суду не надано.

Таким чином, на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплачених позивачкою витрат на правову допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума, що становить 57,63% від суми задоволених позовних вимог (задоволено на суму 13600 грн з 23600 - загальної ціни позову). Тобто, 2420,46 грн (57,63%*4200,00 грн = 2420,46 грн).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №00130506 від 07.02.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №001130506 від 18.03.2020 року в частині застосованої суми штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ: 43143201, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн 16 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ: 43143201, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн 46 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030700