Ухвала суду № 91658893, 21.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

21 вересня 2020 р. № 520/12346/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заробітну плату, а саме: зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання припису Головного управління Держпраці в Харківській області від 10.01.2020 № ХК7736/286/2ПД/АВ/П, а саме: індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 по листопад 2015 року включно згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та премії за період з січня 2014 по грудень 2015 року включно згідно зі ст. 98 КЗпП України;

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заробітну плату, а саме: зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів за березень 2016 року лише у листопаді 2016 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно із ч.ч.3 та 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як слідує із матеріалів позову, позовні вимоги позивача стосуються своєчасності виплати відповідачем розрахунку при звільненні, тобто позивач звернувся з позовом про захист трудових прав.

Так, позивач був звільнений з публічної служби з посади головного спеціаліста сектору контролю та аудиту Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 31.08.2016 р.

Звертаючись до суду, заявник відносить до заробітної плати платіж із компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів (який передбачено ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").

Однак, з огляду на зміст ст.2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 ці платежі не можуть бути кваліфіковані у якості заробітної плати, адже мають зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційними санкціями до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13.03.2019 по аналогічній справі №813/1001/17 Верховний Суд вказав, що оскільки позивач звернувся з позовом про захист трудових прав, а КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати інші строки звернення до суду, то в даному випадку є достатні підстави для застосування положень статті 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, чинним законодавством встановлено тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як свідчать матеріали справи та зазначається позивачем у позовній заяві, остаточний розрахунок із позивачем при звільненні проведений 03.01.2020 р.

Таким чином, датою, з якої позивач мав би дізнатися про порушення своїх трудових прав, є дата отримання ним нарахованих сум, тобто, 03.01.2020 року.

Отже, позивач звернувшись 16.09.2020 року до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, пропустив тримісячний строк з дати фактичного розрахунку та отримання цих сум (03.01.2020 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом, зазначивши обґрунтовані причини поважності його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім того, суд зазначає, що внаслідок безпідставного ототожнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати із заробітною платою позивачем до позову не надано документу про сплату судового збору.

В позовній заяві позивач вказав, що судовий збір за подачу до суду даного позову не підлягає сплаті, оскільки згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", де зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Тому, позивач є звільненим від сплати судового збору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір”.

Згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” установлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Даний спір виник у зв`язку із не здійсненням Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Вказане повністю узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.01.2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,00 гривні.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача, а саме: зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат, однак, позивачем взагалі не розраховано будь-якої суми коштів, що суперечить самостійно сформульованій вимозі про стягнення.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі, встановленому п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37999628, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA778999980313131206084020011, код класифікації доходів бюджету – 22030101, призначення платежу - "*;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд" або документи, що підтверджують звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі, встановленому п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", а також, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.А. Волошин