Рішення № 91658860, 11.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 вересня 2020 р. № 520/4505/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дронь А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Попова І.М,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Донецького апеляційного господарського суду (просп. Науки, буд. 5,м. Харків,61022), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26268059) про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Донецького апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить суд :

- Визнати дії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення 06.03.2020 року згідно Наказу Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 року №8-К ОСОБА_1 із займаної посади помічника судді Донецького апеляційного господарського суду - протиправними.

- Визнати недійсним та скасувати Наказ Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 року №8-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

- Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду.

- Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса тимчасової реєстрації: АДРЕСА_3 ) середньо місячний заробіток за час вимушеного прогулу за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що поновивши її на посаді 20.12.2019 року вже 06.03.2020 року голова Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 , Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 знову звільняє позивача вдруге, на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (закінчення строку трудового договору).

Зазначила також про те, що відсутність суддів у штаті суду, на яку посилається відповідач в листі від 04.03.2020 року №03-36/000005, є наслідком саме процедури ліквідації, а тому позивачу є незрозумілою підстава звільнення за п.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України саме під час відпустки без збереження заробітної плати з причини необхідності догляду за дитиною (дитиною-інвалідом), оскільки відповідна підстава має місце лише по закінченню відповідної відпустки (останній день відпустки), тобто 06.02.2021 року, у випадку, якщо суд на той час не буде ліквідований, тобто не буде внесений запис до єдиного державного реєстру про припинення (відповідно до приписів ч.5 ст. 104 Цивільного Кодексу України). Оскільки станом на час її звільнення - 06.03.2020 року - запис про припинення Донецького апеляційного господарського суду в Єдиному державному реєстрі - відсутній, позивач вважає підстави для свого звільнення - відсутніми.

Вважає також дії ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення ОСОБА_1 06.03.2020 року непослідовними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства. Зокрема, звільнивши ОСОБА_1 із займаної посади помічника судді під час відпустки без збереження заробітної плати з причини необхідності догляду за дитиною (дитиною-інвалідом), позивач вважає, що відповідачем порушені норми ст. 25 Закону України «Про відпустки», ст. 84, п. 6 ст. 179 КЗпП України, ч. З ст. 184 Кодексу законів про працю України, а тому Наказ Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 року №8-К «Про звільнення ОСОБА_1 » на думку позивача, є таким, що підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року відкрито провадження по справі .

Відповідачем - Донецьким апеляційним господарським судом 27.04.2020 року надано відзив на позов, в якому зазначений відповідач проти вимог заявленого позову заперечує. (а.с. 83-95). В обґрунтування своїх доводів зазначає, що посада помічника судді, з якої звільнено позивача, віднесена до посад патронатної служби. На час виникнення спірних правовідносин, а саме - 04.03.2020 на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про пращо, крім статей 39і, 41-431, 49і та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів. З огляду на те, що трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Позивач мала бути звільнена в день відрахування зі штату судді Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_3 „ звільненого у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 08.12.2016 № 3040/0/15-16 та на підставі подання якого була прийнята на посаду помічника судді.

Однак, у зв`язку із тим, що на той час на працівників патронатної служби поширювалась норма частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України, яка забороняла звільняти і працівників патронатної служби ОСОБА_1 не була звільнена з посади помічника судді та продовжила перебувати у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до наказу ДАГС від 25,02.2015 № 17-К та була звільнена у зв`язку з ліквідацією ДАГС на підставі наказу від 14.02.2019 № 15-К «Про внесення змін до наказу від 17.01.2019 № 8-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Задля виконання постанови суду апеляційної інстанції від 19.12.2019 в частині негайного поновлення позивача на посаді, наказом Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2019 №88-К «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » скасовано накази від 17.01.2019 № 8-К «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 14.02.2019 № 15-К «Про внесення змін до наказу від 17.01.2019 № 8-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».; поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду з 12.02.2019року.

Також, на виконання постанови суду апеляційної інстанції, наказом ДАГС від 20.12.2019 № 89-к надано ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 12.02.2019 року до 17.01.2020 року. Вже 14.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ДАГС з заявою про надання чергової відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 18.01.2020 до 06.02.2021. Вказану заяву було задоволено головою ліквідаційної комісії ДАГС Захаровою О.В. та видано наказ від 16.01.2020 № 3-к. На виконання постанови суду апеляційної інстанції, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського СУДУ Захаровою О.В. вживалися усі можливі заходи, спрямовані на працевлаштування ОСОБА_1 , однак, бажання бути працевлаштованою за переведенням позивач не виявила, наполягаючи на переведення лише до Східного апеляційного господарського суду. З урахуванням приписів чинного законодавство, головою ліквідаційної комісії ДАГС Бойко Ж.О. правомірно видано наказ від 04.03.2020 № 8-к «Про звільнення ОСОБА_1 », оскільки, законодавством не встановлено обов`язку роботодавця у зазначеному випадку вживати заходів щодо працевлаштування працівника патронатної служби. Враховуючи положення пункту 11 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.20118року № 21 (із змінами) вважає, що у ліквідаційної комісії відсутнє право на будь-які пропозиції про переведення працівника патронатної служби в умовах повної ліквідації державного органу.

Відповідачем - Державною судовою адміністрацією України - надано відзив на позов (вих. № 10-16860/20 від 10.09.2020 р. ), в якому відповідач проти вимог поданого позову заперечував, зазначивши, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Зазначає, що на працівників патронатної служби не розповсюджується заборона від звільнення, що передбачена частиною третьою статті 184 КЗпП України. Ураховуючи звільнення у відставку судді Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_3 (наказ від 08.12.2016 № 3040/0/15-16) працівником патронатної служби якого призначено Позивача та відсутності подання інших суддів, так як суд перебуває у ліквідації (Указ Президента України від 29.12.2017 № 454/2017) та припинив свою роботу з 05.10.2018, ураховуючи положення статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частин другої-третьої статті 92 Закону, пункту 12 Положення, наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 №8-К "Про звільнення ОСОБА_1 " Позивача звільнено із займаної посади 06.03.2020 у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

За таких обставин наказ Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 № 8-К "Про звільнення ОСОБА_1 " видано відповідно до чинного на момент видання законодавства України, в межах повноважень, голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, з дотриманням процедури, встановленої Законом, а тому відсутні правові підстави для його скасування у судовому порядку.

Позивачем подані заперечення на відзив, в яких позивач з доводами відповідача - Донецького апеляційного господарського суду не погодилась (а.с. 122-126). Зазначає, що зазначений відповідач в повідомленні, яке було нею особисто отримано 01.10.2018 року не повідомлялось про те, що позивач підпадає під категорію працівників, на яких розповсюджується заборона на звільнення без подальшого працевлаштування відповідно до ст. 184 КЗпП України. У зв`язку із тим, що Донецьким апеляційним господарським судом при звільненні ОСОБА_1 вперше (на початку 2019 року ) не запропоновано жодної рівнозначної посади - дії Донецького апеляційного господарського суду визнані протиправними, а відповідні накази про звільнення ОСОБА_1 - скасовані.

У судове засідання, призначене на 11.09.2020 року прибула позивач та представник першого відповідача- Донецького апеляційного господарського суду.

Позивач у судовому засіданні підтримала доводи заявленого позову, зазначила, що наказ про її звільнення вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із чим просила суд вимоги заявленого позову задовольнити в повному обсязі.

Представник прибувшого відповідача проти вимог заявленого позову заперечувала, зазначивши , що головою Ліквідаційної комісії ДАГС правомірно видано наказ від 04.03.2020 №8-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із тим, що законодавством не встановлено обов`язку роботодавця у зазначеному випадку вживати заходів щодо працевлаштування працівника патронатної служби.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 - призначена на посаду помічника судді Донецького апеляційного господарського суду наказом Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2012 року №139-К.

На підставі заяви ОСОБА_1 та довідки №6 від 17.01.2018 р. керівником апарату суду прийнято наказ №9-к від 22.01.2018 р., яким надано помічнику судді Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 07.02.2018 р. по 17.01.2019 р.

На період з 07.02.2018 по 17.01.2019 позивачці була надана відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною. 10.10.2018 ОСОБА_1 отримала попередження про утворення ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, в якому було зазначено, зокрема, про те, що позивач підпадає під категорію працівників (у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до досягнення нею чотирирічного віку), на яких розповсюджується заборона звільнення без подальшого працевлаштування (ст.184 КЗпП України). 12.01.2019 позивачкою була подана заява про надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, однак, вказана заява була залишена без задоволення з посиланням на те, що Донецький апеляційний господарський суд ліквідовано указом Президента України від 29.12.2018 № 454/2017, про що позивачку було повідомлено листом відповідача від 17.01.2019

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2019 № 8-К (з урахуванням змін, внесених наказом № 15-К від 14.02.2019) позивачку звільнено з 11.02.2019 (з огляду на надані позивачем листки непрацездатності від 26.01.2019 та від 28.01.2019).

Вважаючи протиправним своє звільнення позивач звернулась із відповідним позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі №520/2105/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державна судова адміністрація України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подана апеляційна скарга.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 р. по справі № 520/2105/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року по справі №520/2105/19 скасоване. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнати протиправними дії Донецького апеляційного господарського суду щодо залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 від 12.01.2019 про надання відпустки без збереження заробітної плати через необхідність домашнього догляду за дитиною. Зобов`язано Донецький апеляційний господарський суд розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2019 про надання відпустки без збереження заробітної плати через необхідність догляду за дитиною з 17.01.2019 по 17.01.2020 на підставі медичної довідки від 11.01.2019 №4 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові. Визнані незаконними та скасовані накази Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2019 № 8-К «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 14.02.2019 № 15-К «Про внесення змін до наказу від 17.01.2019 № 8-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду з 12.02.2019.

На виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 520/2105/19 наказом Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2019 № 88-К "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", скасовано накази від 17.01.2019 № 8-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 14.02.2019 № 15-К "Про внесення змін до наказу від 17.01.2019 № 8-К "Про звільнення ОСОБА_1 "; Позивача поновлено на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду з 12.02.2019 (а.с. 37).

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2019 № 89-к Позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 12.02.2019 до 17.01.2020.

У зв`язку із заявою позивача про надання чергової відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 18.01.2020 до 06.02.2021 р. наказом Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2020 № 3-к позивачці надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 18.01.2020 до 06.02.2021 (а.с. 40).

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 № 8-К "Про звільнення ОСОБА_1 ". позивача звільнено із займаної посади помічника судді Донецького апеляційного господарського суду (а.с. 59).

Не погоджуючись з наказом Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 № 8-К про звільнення ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби належать посади, зокрема, помічників суддів.

Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи або припинення діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 391, 41-431, 492 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно з пп. 18 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Статтею 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді (ч.ч. 1 та 3 ст. 157).

Аналогічні положення містяться в Положенні про помічника судді, що затверджене рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, п. 8 якого визначено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Згідно з п. 11 Положення у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Отже, на працівників патронатної служби поширюється дія Кодексу законів про працю України, крім статей 391, 41-431, 492 та ч. 3 ст. 184 Кодексу.

Відповідно до ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 71) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 72) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 73) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 вказаного Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Оскільки Апеляційний суд Донецької області не перебуває в стадії реорганізації, як помилково вважає позивач, а ліквідується без правонаступництва (відповідно зі скороченням чисельності (штату) та звільненням працівників), що відповідає вимогам ст. 104 Цивільного кодексу України, тому його працівники, в тому числі позивач, підлягали звільненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України в разі неможливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 92 Закону України «Про державну службу» працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов`язковим проведенням конкурсу.

Суд також погоджується з неможливістю запропонування позивачу переведення на посаду помічника судді новоутвореного суду, оскільки призначення на них здійснюється лише за поданням судді (ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України від 18.05.2018 № 21 затверджено Положення про помічника судді (далі - Положення)..

Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України "Про державну службу", крім статті 92 Закону України "Про державну службу".

Частина перша статті 92 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон) (у редакції Закону України від 19.09.2019 № 117-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади") визначає, що до посад патронатної служби належать посади, зокрема, помічників суддів.

Відповідно до пунктів 3-4 Положення помічник судді є працівником апарату суду.

Помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Відповідно до частин другої-третьої статті 92 Закону працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи або припинення діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи або голови депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

Згідно з пунктами 7-8 Положення судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Відповідно до пункту 12 Положення трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Тобто, законом передбачено особливий порядок як призначення на посаду помічника судді, так і звільнення з такої посади.

Суд зазначає, що відповідно вимог ч.1 ст.92 Закону України "Про державну службу", працівник патронатної служби, до яких відноситься помічник судді, призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові ж відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений, що визначено приписами ч. 3 ст. 92 зазначеного Закону України "Про державну службу".

Згідно з частиною четвертою статті 92 Закону на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39 1, 41 - 43 1, 492 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Зазначена норма передбачена і абзацом другим пункту 5 Положення, відповідно до якого на помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 КЗпП України.

Відповідно до частини шостої статті 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини 3 інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

З огляду на зазначене на працівників патронатної служби не розповсюджується заборона від звільнення, що передбачена частиною третьою статті 184 КЗпП України.

Суд зазначає, що як встановлено під час розгляду справи, у зв`язку із набранням з 01.05.2016 року чинності Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІ «Про державну службу» ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, оскільки, посада помічника судді, яка була віднесена до посад державної служби - перестала бути таковою. У зв`язку із отриманням такої згоди, відповідно до наказу Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2016 №220-К «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 , помічника судді» з 13.10.2016 року ОСОБА_1 є працівником патронатної служби.

Погоджуючись на зміну істотних умов праці ОСОБА_1 усвідомлювала, що помічник судді закріплений саме за суддею. На посади патронатної служби особи призначаються за відповідним поданням та на час здійснення повноважень особи, яка внесла таке подання.

Судовим розглядом встановлено, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.12.2016 №3040/0/15-16 суддю Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_3 звільнено у відставку на підставі подання, якого ОСОБА_1 була прийнята помічником судді.

Отже, враховуючи звільнення у відставку судді Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_3 (наказ від 08.12.2016 № 3040/0/15-16) працівником патронатної служби якого призначено Позивача та відсутності подання інших суддів, так як суд перебуває у ліквідації (Указ Президента України від 29.12.2017 № 454/2017) та припинив свою роботу з 05.10.2018, ураховуючи положення статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частин другої-третьої статті 92 Закону, пункту 12 Положення, наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 № 8-К "Про звільнення ОСОБА_1 " Позивача звільнено із займаної посади 06.03.2020 у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Таким чином, за результатом розгляду справи суд приходить о висновку, що позивача наказом Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 року №8-К було звільнено із займаної посади помічника судді Донецького апеляційного господарського суду із дотриманням передбаченої чинним законодавством порядку.

При цьому до дня фактичного звільнення позивача з посади за ним були збережені гарантії, передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю України, що відповідало вимогам законодавства, в тому числі ч. 3 ст. 119 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень - Донецький апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваного наказу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин наказ Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2020 № 8-К "Про звільнення ОСОБА_1 " видано відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, з дотриманням процедури, встановленої Законом, а тому відсутні правові підстави для його скасування у судовому порядку.

Суд також зазначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Крім того, суд зазначає, що вимогами статті 40 КЗпП визначені випадки розірвання трудових договорів, укладених на невизначений строк, а також строкових трудових договірів до закінчення строку його чинності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Положеннями частини 4 статті 40 передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Однак, вимоги зазначеної норми до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 було звільнено на підставі ч. 2 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, в даному випадку не відбулось дострокового розірвання трудового договору, які передбачені статтею 40 КЗпП України, оскільки позивача звільнено у зв`язку із звільненням у відставку судді Донецького апеляційного господарського суду ОСОБА_3 , тобто у зв`язку із закінченням строку повноважень судді, помічником якого була призначена ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на законність звільнення ОСОБА_1 , відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду та, відповідно, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо тверджень позивача про те, що Східний апеляційний господарський суд є правонаступником Донецького апеляційного господарського суду та у зв`язку із цим позивач має бути працевлаштована саме до цього суду, суд зазначає наступне.

Східний апеляційний господарський суд утворений Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах». Юридичний факт ліквідації апеляційних господарських судів без правонаступництва вже встановлений Другим апеляційним адміністративним судом. Тобто, Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, не пов`язаною з ліквідованим судом. Зазначену позицію Другого апеляційного адміністративного суду викладено у постанові від 16.01.2020 у справі № 520/6760/19; у постанові 05.02.2020 у справі № 520/6610/19; у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/7731/19.

Крім того суд зазначає, що частиною першою статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України у публічно- правових спорах фізичної особи із суб`єктом владних повноважень такий спір виникає у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно- владних управлінських функцій відносно цієї особи.

Всупереч наведеним вимогам позивач у своєму позові взагалі не зазначає, в чому саме полягає порушення його прав, свобод або законних інтересів зі сторони ДСА України, не обґрунтовує, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю ДСА України порушила її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови в задоволені заявлених вимог.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених позивачем підстав відсутні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 вересня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.