Рішення № 91658852, 21.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. №520/9403/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати в день звільнення 02.07.2014 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 02.07.2014 в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити з урахуванням індексації грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 02.07.2014 в органах внутрішніх справ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно та без дотримання положень чинного законодавства України ненараховано та невиплачено з урахуванням індексації грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 02.07.2014 в органах внутрішніх справ. Дані дії відповідача погіршують становище позивача, оскільки створюють перешкоди щодо вільного користування майном у вигляді недоплачених коштів.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до п. 56 Порядку № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Таким чином право на отримання грошової компенсації передбачено особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ виключно за відпустку, яку ними не використано у році звільнення. Згідно листа заступника голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 06.08.2020 № 2987/119-29/01-2020 позивачу при звільненні у 2014 році нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік в сумі 2996,78 грн.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в ГУМВС України в Харківській області з 14.08.1997 року по 02.07.2014 рік.

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 02.07.2014 року № 216 о/с, старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок УДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області, майора міліції ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням зі служби в органах внутрішніх справ.

Згідно копії витягу із наказу Головного управління МВС України в Харківській області від 02.07.2014 року, вислуга років ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ складає: у календарному обчисленні - 16 років, 10 місяців. 18 днів, у пільговому обчисленні - 21 рік, 5 місяців 5 днів.

Однак, при звільненні позивача зі служби йому не була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані відпустки.

У зв`язку із чим, позивач через свого адвоката звернувся із адвокатським запитом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій просив надати довідку щодо наказів щорічних відпусток з 14.08.1997 по 02.07.2014 ОСОБА_1 , якщо такі були та надати довідку щодо грошових компенсацій за невикористані щорічні відпустки ОСОБА_1 з 14.08.1997 по 02.07.2014, якщо такі були.

Листом від 22.07.2019 №27аз/119-29/02-2019 відповідач надав довідку №1375.

Відповідно до вищевказаної довідки позивач в період з 14.08.1997 по 31.12.2013 не отримував грошові компенсації за невикористані щорічні відпустки. Разом з тим відповідач вказав у довідці, що при звільнені з ОВС згідно наказу ГУМВС України в Харківській області від 02.07.2014 №216 о/с позивачу нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку з 01.01.2014 в сумі 2996,78 грн.

Крім того, листом від 02.07.2019 №40аз/119-12/01-2019 управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Харківській області повідомило позивачу, що згідно обліків УКЗ ГУНП в Харківській області наказом ГУМВС України в Харківській області від 14.09.2012 №173 о/с ОСОБА_1 надавалась чергова відпустка за 2012 рік згідно зі ст. 51 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України з 03 вересня 2012 року по 12 жовтня 2012 року. Більш детальної інформації щодо перебування ОСОБА_1 у чергових відпустках під час проходження в ОВС України у відповідача немає, у зв`язку із чим управлінням надіслано запит на архівну особову справу ОСОБА_1 до Департаменту з питань режиму та службової діяльності МВС України 02.07.2019.

12 грудня 2019 року позивач через свого адвоката звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області із клопотанням, в якому просив здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (компенсації за невикористані щорічні відпустки) за період з 14.08.1997 по 31.12.2013 та здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 всіх виплат відповідно до нормативних актів, що регулюють грошове забезпечення міліціонера за весь час проходження ним служби.

Листом від 26 грудня 2019 року №П-412/119-29/02-2019 Головне управління МВС України в Харківській області повідомило позивача про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді атестованого працівника міліції. Нарахування сум грошового забезпечення йому проводилося на підставі: постанови КМУ від 29.07.1991 №114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ"; наказу МВСУ №499 від 31.12.2007 та постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу". Розрахунок компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 здійснено відповідно до чинного законодавства, перерахунку не підлягає, заборгованості ГУМВСУ в Харківській області перед ОСОБА_1 не має.

Відповідно до спеціального законодавства, а саме пункту 56 постанови КМУ № 114 від 29.07.1991 року "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2 Положення № 114 позивач належить до старшого начальницького складу.

Відповідно до п.51 Постанови КМУ № 114 від 29.07.1991 року "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу при вислузі років від 10 до 15 років складає 35 діб щорічно.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що в період з 1997 року по 2007 рік позивач мав право на відпустку у розмірі 30 діб щорічно, а з 2007 по 2013 рік у розмірі 35 діб щорічно.

Разом з цим, суд зауважує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Отже, питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати компенсації за невикористану відпустку) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У той же час дані питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексом законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексом законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті цього Кодексу.

Так, згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що всі суми (зокрема, компенсація за невикористану відпустку), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Закріплені у статях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 26 червня 2020 року по справі №808/867/16.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 груд ня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Поряд із цим, в рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 вказано, шо Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати в день звільнення 02.07.2014 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 31.12.2013 в органах внутрішніх справ та зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити з урахуванням індексації грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 31.12.2013 в органах внутрішніх справ.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати в день звільнення компенсації за невикористані дні відпустки за період роботи з 01.01.2014 по 02.07.2014 та зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 01.01.2014 по 02.07.2014 задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи міститься довідка №1375 та копія витягу з наказу Головного управління МВС України в Харківській області від 02.07.2014 року, з яких вбачається, що відповідачем нарахована та виплачена позивачу компенсація за невикористану відпустку з 01.01.2014 в сумі 2996,78 грн.

Судовий збір не підлягає розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати в день звільнення 02.07.2014 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 31.12.2013 в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити з урахуванням індексації грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 14.08.1997 по 31.12.2013 в органах внутрішніх справ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.О.Чудних