Рішення № 91658579, 15.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 р. Справа №480/2142/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Осьмакова О.А.,

представника відповідача - Єрьоменка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2142/20 за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), у якому просить суд стягнути з відповідача 109995,29 грн. середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до 02.10.2019 проходив служба за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Під час служби, позивач, як учасник бойових дій мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів. Однак, позивач таку відпустку не використав, а при звільненні йому не виплатити компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5010/19 відповідача було зобов`язано виплатити компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій. Така компенсація виплачена позивачу лише 30.03.2020. Цю дату позивач вважає датою остаточного розрахунку при звільненні, а у зв`язку з цим, вважає, що з ним проведено розрахунок при звільненні із значною затримкою.

Ухвалою суду від 09.04.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.04.2020 відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.24-29), у якому зазначив, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Тому військовослужбовці отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення. Проходження військовослужбовцями служби врегульовано спеціальним законодавством, а тому вимоги Кодексу законів про працю України на них не розповсюджуються. При цьому, виплата компенсації позивачу за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій була здійснена на виконання рішення суду у справі №480/5010/19. Рішення виконане відповідачем у добровільному порядку. На переконання відповідача, з прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, як стверджує відповідач, не має підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

12.05.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому наводить доводи на спростування тверджень відповідача (а.с.32-35).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи с наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.10.2019 №298-ОС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось у відзиві, при звільненні Сумський прикордонний загін не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Так, згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №480/5010/19 був задоволений позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправними дії 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 02.10.2019 виходячи з грошового забезпечення станом на 02.10.2019. Зобов`язано 5-ий прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби по 02.10.2019 на час його виключення із списків особового складу.

Після постановлення вказаного рішення суду, Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) 30.03.2020 провів повний розрахунок з позивачем, що підтверджується платіжними документами (а.с.14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Так, згідно з ч.3 ст.24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України №1115 від 29.2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі по тексту - Положення).

Пунктом 293 Положення визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Проте, ні Законом №2232-XII, ні Положенням не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Аналіз спеціального законодавства свідчить про те, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

В той же час, Кодексом законів про працю України визначені підстави та порядок застосування відповідальності до роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника.

Так, відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Станом на момент виключення позивача зі списків прикордонного загону (02.10.2019) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2014 - 02.10.2019 років не була виплачена.

Натомість, повний остаточний розрахунок з позивачем був здійснений 30.03.2020, про що свідчать платіжні відомості (а.с.14).

Тобто, остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення, а з порушенням строків, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Тому позивач має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні.

За розрахунками ОСОБА_1 сума середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні складає 109995,29 грн.

Визначаючи розмір компенсації за затримку розрахунку суд зазначає наступне.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Тому, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій присуджена позивачу у справі №480/5010/19 становить 32973,95 грн., тобто менша в три рази, ніж визначена позивачем сума середнього заробітку за час затримки виплати (109995,29 грн).

Отже, заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення, є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення.

Невиплата позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки була зумовлена тим, що Сумський прикордонний загін фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у відповідних кошторисах.

Слід зауважити, що після винесення судового рішення, яким було зобов`язано Сумський прикордонний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, відповідач у добровільному порядку сплатив належні позивачу суми.

Тому суд вважає справедливим, пропорційним, та таким, що відповідатиме обставинам справи і наведеним вище критеріям, розмір відповідальності Сумського прикордонного загону перед позивачем у сумі 32973,95 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Військова частина 9953 (Сумський прикордонний загін), як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 32973,95 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1-3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Статтею 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, згідно Договору про надання правової допомоги №5-09/20 від 10.09.2020, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 , вартість послуг адвоката становить 800 грн. (а.с.44-45). Також, між позивачем та його адвокатом складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №05-09/20 від 10.09.2020, відповідно до якого позивачу надана послуга представництва у суді, вартість якої складає 800 грн. (а.с.46).

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 800 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про стягнення середнього заробітку - задоволено частково.

Стягнути з 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (пров. Громадянський, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки з розрахунком при звільненні у сумі 32973 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 95 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (пров. Громадянський, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 800 (вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2020р.

Суддя О.М. Кунець