Рішення № 91658552, 21.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2020 року м. Рівне №460/3823/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 15.08.2014 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте, з 10.09.2014 по даний час працює в Державному закладі вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на посаді помічника ректора. Даний заклад фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Вказує про те, що протягом періоду за який, ймовірно, нараховано єдиний соціальний внесок роботодавцем - Державним закладом вищої освіти "Університет менеджменту освіти" сплачено за нього усі соціальні внески. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги прийняті протиправно та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.07.2020 на 09:30 год.

24.06.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що законодавцем обумовлено, що єдиний внесок сплачується незалежно від факту отримання доходу. Вказує про те, що за відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податку за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2015 рік у розмірі 4159,15 грн. та станом на 31.01.2020 недоїмка по сплаті єдиного внеску становила 33452,59 грн. Звертає увагу на те, що фізичні особи - підприємці, які є одночасно найманими працівникам не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе, як фізичні особи - підприємці, оскільки не належать до пільгових категорій, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску, визначених ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Крім того, зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано доказів сплати роботодавцем за нього єдиного внеску. Таким чином, вважає позовні безпідставними та необґрунтованим, та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.52-75).

17.07.2020 позивачем подано відповідь на відзив, якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.76-88).

29.07.2020 позивачем подано пояснення по справі (а.с.111-117).

Ухвалою суду від 17.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 30.07.2020 на 11:30 год.

Ухвалою суду від 30.07.2020 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15.08.2014 зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 18.08.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області (а.с.19, 74).

Згідно запису №45 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 10.09.2014 призначено на посаду завідувача відділу організації навчального процесу Університету.

З 01.10.2015 переведено на посаду завідувача відділу організації навчального процесу та моніторингу, у зв`язку зі зміною структури УМО.

11.06.2019 переведено на посаду помічника ректора (а.с.13-18).

Вказані обставини також підтверджуються довідкою Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" від 18.05.2020 №02-29/45 (а.с.12).

Судом також встановлено, що відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-311-25, від 12.02.2020 №Ф-311-25, від 16.05.2019 №Ф-311-25 зі сплати заборгованості по єдиному внеску (а.с.56, 59, 61).

Вважаючи вказані вимоги протиправними позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску єтакож фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховуєтьсядля платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як було встановлено судом, відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-311-25, від 12.02.2020 №Ф-311-25, від 16.05.2019 №Ф-311-25 зі сплати заборгованості по єдиному внеску (а.с.56, 59, 61).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з трудової книжки позивача, останній з 10.09.2014 призначений на посаду завідувача відділу організації навчального процесу Університету та з 11.06.2019 переведений на посаду помічника ректора (а.с.13-18).

Крім того, довідкою Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" від 18.05.2020 №02-29/45 підтверджується факт роботи ОСОБА_1 у ДЗВО "Університет менеджменту освіти". У даній довідці також зазначено, що Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти" фінансується за рахунок коштів державного бюджету (а.с.12).

Згідно даних інтегрованої картки платника податку за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з 20.01.215 по 20.01.2020 (а.с.55).

У період за який ОСОБА_1 нараховано заборгованість за несплату єдиного внеску (2015-2020 роки) та винесено оскаржувані вимоги, позивач працював в Державному закладі вищої освіти "Університет менеджменту освіти", яке справляло за нього єдиний соціальний внесок.

Вказані обставини, підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форми ОК-5) (а.с.79-81, 86-88).

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесені оскаржувані вимоги (2015-2020 роки), нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою - підприємцем.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та відповідають чинному законодавству.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПФС в Рівненської області судовий збір у розмірі 840,80грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1717645708.1 від 25.05.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.39).

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області ( вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу № Ф-311-25 від 16.05.2019.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-311-25 від 13.08.2019.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-311-25 від 12.02.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Рівненської області судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін