Рішення № 91658541, 21.09.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2020 року м. Рівне №460/4369/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гудими Н.С., за участю секретаря судового засідання К.І. Свінтозельської та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвокат Водоп`ян Т.В.,

представника відповідача: Пюро В.Д.,

представника третьої особи: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" про визнання протиправними та скасування постанов, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, яким просила визнати протиправними та скасувати постанови Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі, - Рівненське РВ ДВС Західного міжрегіонального управління) про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 №62225569 та №62225680.

Ухвалою суду від 19.06.2020 позовна заява залишалася без руху (а.с.8-11).

24.07.2020, у вказаний в ухвалі суду строк, позивач допущені недоліки позовної заяви усунула, а отже позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду. Недоліки позову усунені, зокрема, шляхом подання позовної заяви в новій редакції (а.с.14-19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що на виконанні у відповідача перебувало зведене виконавче провадження, з примусового виконання:

- виконавчого листа по справі №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом 21.01.2016 року, про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8190,78 дол.США, 44,84 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплаченого судового збору в розмірі 1726,35 грн. (ВП №50738201);

- виконавчого листа по справі №569/8580/15-ц, виданого 18.07.2019 Волинським апеляційним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості в розмірі 21610,43 дол. США - за тілом кредиту, 2096,28 - за процентами та 19314,57 грн.- пені за несвоєчасне погашення заборгованості з тіла кредиту і 11280,26 грн. - пені за простроченими процентами та 6132,87 грн. - понесених судових витрат (ВП №60458353).

Позивач вказав, що у травні 2020 року стягувач ПАТ «Укрсиббанк» подав відповідачу письмову заяву про повернення виконавчих документів без примусового виконання, у зв`язку з врегулюванням питання стягнення кредитної заборгованості в добровільному порядку. 01.06.2020 відповідачем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50738201 та ВП №60458353. Водночас, у цей же день старшим державним виконавцем Гуменюком А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№62225569 від 01.06.2020 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 в розмірі 62465,41 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62225680 від 01.06.2020 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 50738201 від 26.12.2019 в розмірі 21047,59 грн. Позивач стверджує, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. В обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, та вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для стягнення з неї виконавчого збору в тому розмірі, який визначено в оскаржуваних постановах, оскільки виконавчі дії зі стягнення заборгованості за виконавчими листами Волинського апеляційного суду та Рівненського міського суду ним фактично не вчинялися, а заборгованість у виконавчих провадженнях ВП №50738201 та ВП №60458353 врегульована в добровільному порядку. Вищевикладене зумовило позивача звернутись з цим позовом до суду, яким просить визнати протиправними та скасувати постанови Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 ВП №62225569 та від 01.06.2020 ВП №62225680.

Провадження у цій справі відкрито ухвалою суду від 02.09.2020, позаяк в період з 13.07.2020 по 01.09.2020 головуючий суддя перебувала у відпустці відповідно до наказів Рівненського окружного адміністративного суду (а.с.27, 28). Розгляд справи, з урахування особливостей провадження, визначених ст. 287 КАС України, призначено в судовому засіданні на 09.09.2020. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії усіх матеріалів виконавчих проваджень №62225569 та №62225680 та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" (стягувач у виконавчому провадженні) (а.с.29-31).

З урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 03.09.2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2020 року. (а.с.32)

Ухвалою суду від 08.09.2020 у відповідача витребувано та зобов`язано надати суду до 14:00 год. 10.09.2020 належним чином засвідчені копії матеріалів зведеного виконавчого провадження ВП №50738201 та ВП №60458353 (а.с.37-38).

До початку судового засідання 10.09.2020 року представником відповідача електронною поштою подано суду відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позову (а.с.50-53). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на виконанні у Рівненському РВ ДВС Західного міжрегіонального управління перебував виконавчий лист №569/8580/15-ц, виданий 18.07.2019 Волинським апеляційним судом, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 21610,43 дол.США - за тілом кредиту; 2096,28 дол. США за процентами та 19314,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості з тіла кредиту і 11280,26 грн. - пені з простроченими процентами та 6132,87 грн. - понесених судових витрат на користь АТ «Укрсиббанк» та виконавчий лист №569/8586/15-ц, виданий 21.01.2016 Рівненським міським судом Рівненської області про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8190,78 дол. США та 48,44 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплаченого судового збору в розмірі 1726,53 грн.

01.06.2020 року старшим державним виконавцем Гуменюком А.А. на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу ВП №60458353 та ВП №50738201, за заявою АТ «Укрсиббанк». Зазначив, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. В порядку вимог ст. 40 Закону №1404-VIII, 01.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62225569 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 у розмірі 62465,41 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62225680 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 у розмірі 21047,59 грн. Повідомив, що вказані виконавчі провадження ВП №62225569 та ВП №62225680 об`єднані у зведене виконавче провадження ВП №62227289 на загальну суму 83513,00 грн. Вважає, що при винесенні оскаржуваних постанов відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. З таких підстав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

10.09.2020 до початку судового засідання на виконання вимог ухвал суду від 02.09.2020 та від 08.09.2020 відповідачем надано матеріали виконавчих проваджень №50738201, №60458353 (т. 1 а.с.122-250, т.2 а.с.1-5) та №62225569, № 62225680 (т.1 а.с.54-122).

У судове засідання 10.09.2020 прибули позивач, її представник та представники відповідача. Третя особа, не забезпечила явки свого уповноваженого представника. Про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, в порядку, визначеному ч.1 ст. 269 КАС України.

В силу вимог ч.3 ст. 269 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У судовому засіданні 10.09.2020 року позивач та його представник надали пояснення, аналогічні зазначеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просили у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.09.2020 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 11.09.2020 о 16:00 год. у зв`язку із задоволенням письмової заяви представника позивача про надання часу позивачу для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.11 т.2).

11.09.2020 на адресу суду надійшло письмове клопотання третьої особи - АТ «Укрсиббанк» про розгляд справи без участі його представника (а.с.22 т.2).

В судовому засіданні 11.09.2020 судом оголошено перерву у зв`язку з витребуванням додаткових доказів у відповідача.

Враховуючи те, що згідно з наказом Рівненського окружного адміністративного суду №126-к від 07.09.2020 в період з 14 по 18 вересня 2020 року суддя Гудима Н.С. відряджена взяти участь в підготовці суддів окружних адміністративних судів для підвищення кваліфікації, у зв`язку з чим її увільнено від виконання обов`язків судді на зазначений період (а.с.33 т.2), перерва у судовому засіданні 11.09.2020 оголошена до 21.09.2020.

До початку судового засідання 21.09.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника позивача, відповідно до змісту яких стверджує, що за правилами ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору лише тоді, якщо виконавчий збір не стягнуто. Поміж тим, вважає, що оскільки частина коштів у ВП №50738201, а саме заборгованість в сумі 6620,44 грн., стягувалася з боржника на користь стягувача АТ «Укрсиббанк», то це свідчить про те, що виконавчий збір було стягнуто, а отже у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 ВП№ 62225569 та ВП №62225680 (а.с.119-127).

В судовому засіданні 21.09.2020 представником позивача підтримані вказані додаткові пояснення. Представник відповідач заперечив такі пояснення і міркування позивача, вважає, що оскільки позивачем не оскаржувалися постанови про стягнення виконавчого збору ВП №50738201 від 26.12.2019 та ВП № 60458353 від 05.11.2019, ці виконавчі документи є чинними і підстав їх не виконувати після повернення виконавчих документів стягувачу у цих провадженнях за п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідача не було. Крім того, зазначив, що постанови про стягнення виконавчого збору були винесені відповідачем після 28.08.2018 року, тобто під час дії нової редакції ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши заяви по суті та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

В провадженні відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП 50738201 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8190,78 дол. США та 48,44 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплаченого судового збору в розмірі 1726,53 грн.

08.04.2016 року державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50738201 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області. Вказаною постановою боржнику ОСОБА_1 надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 15.04.2016 (а.с.183 т.1).

Цього ж дня державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №50738201 від 08.04.2016, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення 8190,78 дол.США та заборонено здійснювати його відчуження (а.с.184, т.1). У зв`язку з чим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідний реєстраційний запис (а.с.186 т.1).

Вказані постанови від 08.04.2016 ВП №50738201 надіслані боржнику ОСОБА_4 кур`єрською службою ТОВ «Укркур`єр» та отримані позивачем особисто 10.05.2016, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення ТОВ «Укркур`єр» (зв.б. а.с.185 т.1) та не заперечувалося позивачем.

21.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, та інші доходи боржника (а.с.216, т.1)

03.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 214,76 грн. (а.с.231 т.1).

18.11.2019 за заявою стягувача ПАТ «Укрсиббанк» державний виконавець Рівненського міського відділу ДВС ГУЮ у Рівненській області виніс постанову про передачу виконавчого провадження ВП №50738201 Рівненському районному відділу державної виконавчої служби ГУЮ в Рівненській області (а.с.238 т.1)

Водночас, як свідчать матеріали справи, в провадженні відділу примусового виконання рішень Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження №60458353 з примусового виконання виконавчого листа №569/8580/15-ц, виданого Волинським апеляційним судом 18.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості в розмірі 21610,43 дол.США - за тілом кредиту; 2096,28 дол. США за процентами та 19314,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості з тіла кредиту і 11280,26 грн. - пені з простроченими процентами та 6132,87 грн. - понесених судових витрат.

05.11.2019 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60458353 з примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с.132 т.1).

В цей же день, 05.11.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60458353, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, в розмірі 62465,41 грн. (а.с.73, т.1).

05.11.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с.135, т.1), постанову про арешт майна боржника №60458353, якою накладено арешт на все майно боржника (а.с.137, т.1). Зазначені постанови виконавчого провадження від 05.11.2019 були надіслані боржнику ОСОБА_4 , однак поштове відправлення повернулося на адресу відправника із зазначенням причин невручення такого «за закінченням терміну зберігання» (а.с.145, т.1).

04.12.2019, після отримання з Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області матеріалів виконавчого провадження ВП №50738201 відповідачем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №50738201 з примусового виконання виконавчого листа №569/8586/15-ц, виданого Рівненським міським судом 21.01.2016 (а.с.241 т.1).

04.12.2019 відповідачем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №50738201, №60458353 у зведене виконавче провадження №60798575 (а.с.151 т.1).

06.12.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №60458353 (а.с.154 т.1)

10.12.2019 державним виконавцем проведено опис майна боржника, про що складено відповідну постанову (а.с.160- зв.б.а.с.161, а.с.243 т.1)

26.12.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №50738201, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 21047,59 грн. (а.с.56 т.1)

27.04.2020 відповідачем винесено постанову про призначення Підприємства громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №50738201 (а.с.113-114 т.2).

28.05.2020 на адресу відповідача від стягувача АТ «Укрсиббанк» надійшла заява вих.№24-4/509 від 21.05.2020, якою останній просив повернути виконавчий лист по справі №569/8586/15-ц, виданий Рівненським міським судом 21.01.2016 (ВП №50738201), та виконавчий лист по справі №569/8580/15-ц, виданий Волинським апеляційним судом 18.07.2019 (ВП №60458353) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 без подальшого примусового виконання у зв`язку з врегулюванням питання стягнення кредитної заборгованості в добровільному порядку (а.с.168 т.1).

01.06.2020 старшим державним виконавцем Рівненського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління винесено постанови про виведення виконавчого провадження № 60458353 та виконавчого провадження №50738201 із зведеного виконавчого провадження ВП №60798575 (а.с.172, а.с.249 т.1).

01.06.2020 державним виконавцем на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII винесено:

- постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №60458353 від 01.06.2020 (а.с.173 т.1);

- постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50738201 від 01.06.2020 (а.с.250 т.1).

У вказаних постановах зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження.

Цього ж дня відповідачем винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження № 62225569 від 01.06.2020 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 року у розмірі 62465,41 грн. (а.с.76 т.1);

- постанову про відкриття виконавчого провадження № 62225680 від 01.06.2020 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 року у розмірі 21047,59 грн. (а.с.58 т.1).

Вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження №62225569, №62225680 від 01.06.2020 з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Таким чином, в межах спірних правовідносин розглядається питання щодо правомірності постанов від 01.06.2020 про відкриття провадження з виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 05.11.2019 та 26.12.2019, як окремих актів індивідуальної дії, будь-які інші дії чи рішення державного виконавця позивачем не оскаржуються.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі по тексту, - Закон №1404-VIII; в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною першою статті 19 Закону № 1404-VIII визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В свою чергу, пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Отже, у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору є рішенням, що підлягає примусовому виконанню.

Судом встановлено, що виконавчими документами в спірних правовідносинах є:

- постанова Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 26.12.2019 №50738201 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 21047,59 грн. (а.с.56 т.1) та

- постанова Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 05.11.2019 №60458353 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 62465,41 грн.(а.с.73 т.1)

Предметом спору в справі, що розглядається, є постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 №62225680 та №62225569 з виконання вказаних вище постанов про стягнення виконавчого збору, що є самостійними рішеннями суб`єкта владних повноважень, а підстави і порядок їх прийняття врегульовано Законом №1404-VIII.

Виходячи з аналізу норм Закону №1404-VIII порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно зі статтею 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з цим, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону N1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N1302/29432 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов, далі - Інструкція).

Так, пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Системний аналіз викладених норм в їх сукупності дає суду підґрунтя для висновку, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

При цьому, якщо постанова про стягнення виконавчого збору винесена, однак, виконавчий збір не стягнуто, вона не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, на підставі якого, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, постанова про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 перебувала на виконанні відповідача в межах виконавчого провадження № 50738201, яке в подальшому було завершене у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за заявою останнього згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, а постанова про стягнення виконавчого збору №50738201 від 26.12.2019 в розмірі 21047,59 грн. виділена в окреме провадження для подальшого виконання. Доказів сплати виконавчого збору в розмірі 21047,59 грн. матеріали виконавчого провадження не містять, учасниками справи суду не надано і у матеріалах цієї адміністративної справи відсутні.

Аналогічна ситуація щодо постанови про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019. Вказана постанова перебувала на виконанні відповідача в межах виконавчого провадження № 60458353, яке в подальшому було завершене у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за заявою останнього згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, а постанова про стягнення виконавчого збору №60458353 від 05.11.2019 в розмірі 62465,41 грн. виділена в окреме провадження для подальшого виконання. Жодних доказів щодо стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 62465,41 грн. ні матеріали вказаного виконавчого провадження, ні матеріали адміністративної справи не містять та учасниками справи суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття якого, як зазначалося судом раніше, врегульовано Законом №1404-VIII. Однак, позивач, оскаржуючи постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору жодним чином не обґрунтовує їх протиправності.

При цьому, суд наголошує на тому, що підставою для прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження є виконавчі документи, якими у цій справі є постанови про стягнення виконавчого збору ВП №50738201 від 26.12.2019 та ВП №60458353 від 05.11.2019. Ці постанови є чинними та ніким не скасовані, а тому є законним підґрунтям для прийняття на їх підставі постанов про відкриття виконавчого провадження з їх виконання.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження № 62225680 від 01.06.2020 щодо стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 21047,59 грн., так як і постанова про відкриття виконавчого провадження №62225569 від 01.06.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 62465,41 грн., прийняті відповідачем за наслідками повернення виконавчих документів стягувачу в межах ВП №50738201 та ВП №60458353, у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII та з дотриманням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.10.2019 у справі № 821/1109/17 та від 26.08.2020 у справі №360/4369/19 ( К/9901/1039/20).

Іншими словами, порядок прийняття оскаржуваних постанов, який описаний судом вище, відповідачем не порушено.

Враховуючи те, що виконавчі документи у виконавчих провадженнях №50738201 та №60458353 повернуті стягувачу АТ «Укрсиббанк» на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, а виконавчий збір у цих провадженнях не стягнуто і доказів зворотного суду не надано, то суд дійшов висновку, що постанови про відкриття виконавчих проваджень №62225680 і №62225569 від 01.06.2020 з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак є обґрунтованими, правомірними і скасуванню не підлягають.

Аналогічні за змістом висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 0340/1792/18.

За наведених обставин, доводи позивача щодо протиправності постанов відповідача про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору від 01.06.2020 №62225680 і №62225569 на підставі постанов про стягнення виконавчого збору від 05.11.2019 № 50738201 та від 26.12.2019 №60458353 є безпідставними та ґрунтуються на помилковому розумінні норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Посилання позивача щодо відсутності у постановах про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.06.2020 у ВП № 50738201 та у ВП №60458353 результату фактичного виконання виконавчих листів Рівненського міського суду та Волинського апеляційного суду, що виключає підстави для стягнення виконавчого збору у визначеному в постановах розмірі, суд відхиляє як безпідставні, оскільки ні постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №60458353 від 05.11.2019, у ВП №50738201 від 26.12.2019, ні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.06.2020 у ВП №60458353 та у ВП № 50738201, ні будь-які інші постанови у цих виконавчих провадженнях не є предметом спору в даній справі.

Судом також критично оцінюється посилання позивача на можливість застосування до спірних правовідносинах висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, оскільки правовідносини у справі №2540/3203/18 виникли до внесення змін до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" від 03.07.2018, які набрали чинності 28.08.2018. Крім того, в межах розгляду справи №2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, в той час як предметом розгляду цієї справи є постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанов про стягнення виконавчого збору.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частинами першою та другою ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №62225569 та №62225680 від 01.06.2020 року, і як наслідок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають .

Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (м. Рівне, вул. П. Могили, 22-Б, 33000, код ЄДРПОУ 35007151) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020 №62225569 та від 01.06.2020 №62225680 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима