Рішення № 91658052, 21.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5637/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), із вимогами:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті пенсії по віку на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п.п.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п.п.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії відповідачем не включено до страхового стажу період роботи на роботі з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (на підземних роботах) - на посаді гірника підземного шахтного транспорту на ВП «Шахта Червоноградська» з повним робочим днем під землею з 01.11.2018 по 31.04.2020 відповідачем не включено до страхового стажу на таких роботах через несплату підприємством як страхувальником страхових внесків за вказаний період. Позивач зазначає, що у випадку невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати єдиного внеску, в т.ч. порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, в т.ч. шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки. Позивач зазначив, що у випадку спірних правовідносин, пропрацювавши понад 10 років на роботах зі з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (на підземних роботах), він позбавлений можливості отримати пенсію за віком на пільгових умовах, а відповідно й реалізувати своє конституційне право на соціальний захист, з незалежних від нього причин, за відсутності будь-яких порушень з його боку, через невиконання свого обов`язку іншою особою.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

05.08.2020 за вх. № 38803 відповідачем подано відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що період роботи позивача з 01.11.2018 по 31.04.2020 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах за Списком №1, оскільки згідно "Індивідуальних відомостей про застраховану особу" Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП "Шахта "Червоноградська" ДП "Львіввугілля". Згідно поданих документів для призначення пенсії стаж роботи позивача - ОСОБА_1 з повним робочим днем на підземних роботах за Списком №1становить 7 років 4 місяців 23 днів. Оскільки, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень абзацу 1 п.2 ст.114 Закону №1058 . У зв`язку з наведеним, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 з 13.03.1989 року позивач працює у Державному підприємстві «Львіввугілля».

Згідно копії трудової книжки позивача, гр. ОСОБА_1 протягом повного робочого дня виконував підземні роботи :

з 13.03.1989 (наказ № 83-к від 22.03.1989) по 19.03.1989 (наказ № 83-к від 22.03.1989) за професією учень гірника підземного на видобувній дільниці;

з 18.04.1989 (наказ № 114-к від 18.04.1989) по 03.05.1989 (наказ № 139-к від 12-05.1989) - учень гірника підземного (практика на видобувній дільниці);

з 4.05.1989 (наказ № 139-к від 12.05.1989) по 02.06.1989 (наказ № 139-к від .2.35.1989) - учень машиніста підземних установок (практика на видобувній дільниці);

з 08.06.1989 (наказ № 169-к від 07.06.1989) по 22.07.1992 (наказ № 131-к від 22.07.1992) - гірник підземний на дільниці конвеєрного транспорту;

з 11.11.2014( наказ № 556-к від 10.11.2014) по 26.11.2014 (наказ № 556-к від 10.11.2014) - учень гірника підземного дільниці шахтного транспорту;

з 27.11.2014 (наказ № 588-к від 26.11.2014) - гірник підземний дільниці шахтного транспорту. Зазначене також підтверджується записами трудової книжки заявника.

27.04.2020 ОСОБА_1 звернувся у Червоноградський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області 30.04.2020 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за списком №1 відповідно до пп.1 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .

Як зазначив відповідач, період роботи позивача з 01.11.2018 по 31.03.2020 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах за Списком №1, оскільки згідно "Індивідуальних відомостей про застраховану особу" Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП "Шахта "Червоноградська" ДП "Львіввугілля".

Згідно поданих документів для призначення пенсії стаж роботи позивача за списком №1 складає 7 років 4 місяці 23 дні, що є недостатнім для призначення заявнику пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пп.1 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у віці 52 роки. Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 за викладених обставин набуде після досягнення 53 років, тобто з 23.10.2020.

На підставі викладеного, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2020 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області 30.04.2020 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з статтею 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з нормами статей 14, 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов`язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону №1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Частиною третьою статті 21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.

Нормами статті 106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, серед іншого, за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору, а також відповідальності суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону суб`єктами солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні є, зокрема, страхувальники.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 11 цього Закону громадяни, які працюють на підприємствах чи у їх відокремлених підрозділах, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 14 цього Закону страхувальниками являються роботодавці, зокрема, підприємства, створені відповідно до законодавства України, у тому числі їх відокремлені підрозділи, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.3, п. 10 ч.1 ст. 1, п.1 ч.1 ст. 4 цього Закону застрахованими особами являються, зокрема, фізичні особи, які відповідно до законодавства підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і за яку сплачується або сплачувався у встановленому порядку єдиний соціальний внесок, а платниками єдиного внеску є страхувальники, зокрема, підприємства, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору, та їх відокремлені підрозділи, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють виплати застрахованим особам.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 цього Закону для платників, зазначених в п.1 (крім абз.7) ч.1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

Відповідно до Пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 675) сума єдиного внеску розподіляється на різні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі й на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка також є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження такої вимоги сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Також ч.5 ст. 25 цього Закону передбачено виконання такої вимоги державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Натомість ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено відповідальність посадових осіб суб`єктів солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, у тому числі за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та порушення строків сплати страхових внесків.

Судом встановлено, що рішенням Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.04.2020 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 на дату звернення із заявою про призначення пенсії необхідного страхового стажу - 10 років на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії період роботи позивача з 01.11.2018 по 31.03.2020 не зараховано до загального та страхового стажу за Списком №1, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за період роботи з 01.11.2018 ВП "Шахта "Червоноградська" ДП "Львіввугілля" не сплатила страхових внесків.

Отже, судом встановлено, що період роботи на роботі з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (на підземних роботах) з 01.11.2018 по 31.03.2020 відповідачем не включено до страхового стажу, через несплату підприємством як страхувальником страхових внесків за вказаний період.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 щодо застрахованої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_3 ) за звітні 2013, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки наявні відомості про нарахування страхувальником шахтою «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» сум заробітку за кожен звітний місяць означених років.

Виданою ВП «Шахта Червоноградська» ДП «Львіввугілля» довідкою від 19.06.2020 (а.с. 16) підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП ««Шахта Червоноградська» ДП «Львіввугілля» з листопада 2018 по травень 2020 року, при цьому ВП «Шахта Червоноградська» ДП «Львіввугілля» здійснювала нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до суми нарахованих внесків. Дані обставини відповідач не заперечує, однак вказує, що такі не відповідають даним державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таку ситуацію відповідач пояснює значною заборгованість ВП «Шахта Червоноградська» ДП «Львіввугілля» по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: при сплаті ВП «Шахта Червоноградська» ДП «Львіввугілля» в спірний період страхових внесків такі суми зараховувались в погашення заборгованості минулих періодів. У зв`язку з цим у індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 за період з листопада 2018 року по 2020 рік відсутні дані про сплату страхувальником страхових внесків.

З цього приводу, суд враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а від 31.10.2019 у справі №226/1994/17). Суд касаційної інстанції при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

Таким чином згідно вищевказаних норм у відносинах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування саме роботодавець (в тому числі підприємство, його відокремлений підрозділ), як страхувальник, зобов`язаний сплачувати страхові внески за застраховану особу - найманого працівника, який працює на умовах трудового договору, та несе відповідальність за невиконання обов`язку щодо їх сплати. Такі внески сплачуються ним консолідовано з внесками на інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування у складі єдиного внеску, частина якого розподіляється на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

А у випадку невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, в тому числі шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.

Відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов`язку сплати страхових внесків законодавством не передбачена.

Однак у випадку відмови в призначені пенсії за віком через несплату страхувальником страхових внесків така застрахована особа фактично несе відповідальність за невиконання страхувальником такого свого обов`язку, зазнаючи негативних наслідків у вигляді неможливості реалізації свого конституційного права на соціальний захист та позбавлення мене майна в розумінні Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, судом з`ясовано, що відповідач не заперечує нарахування та сплату ВП «Шахта «Червоноградська»» єдиного внеску за позивача за спірний період.

З огляду на наведене суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

При цьому, працівник не може нести відповідальності у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцем, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Окрім того, з наданої ВП «Шахта Червоноградська» ДП «Львіввугілля» інформації судом з`ясовано, що при кожній виплаті заробітної плати сплачується єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ВП «Шахта Червоноградська», ОСОБА_1 . Заробітна плата за період з 01.11.2018 по 31.05.2020 року виплачена в повному обсязі, внески перераховані (а.с.15).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що при наданні відповіді за результатами розгляду заяви від 23.10.2019 Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, тобто, без урахування всіх обставин, відтак, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Так, положеннями ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003р. № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "HasanandChaush v. Bulgaria", заява №. 30985/96).

Отже, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне відновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

З урахуванням наведеного, з метою ефективного та належного захисту порушеного права позивача за встановлених обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо розрахунку пенсії з урахуванням документів пенсійної справи та з врахуванням позиції суду викладеної в даному рішенні. З приводу щодо несплати єдиного соціального внеску суд зазначає, що податковим агентом є роботодавець і такий сплачує єдиний внесок, і за несплату єдиного соціального внеску не несе відповідальності працівник і це не може бути підставою відмови у зарахуванні періоду праці у шахті з 01.11.2018 по 31.04.2020 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 .

При цьому, суд наголошує, що відповідач при розгляді відповідної заяви позивача повинен врахувати висновки суду викладені у цьому рішенні.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п.п.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.10.2019, в даному випадку є передчасною, оскільки передує вимога про зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.

У відповідності лиш після зарахування такого стажу до пільгового виникає право на перерахунок.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача щодо призначення пенсії, є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

В свою чергу дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таке право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу частини другої статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо розрахунку пенсії з урахуванням документів пенсійної справи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять ) грн. 40 коп.

В задоволені іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.