Вирок № 91657610, 16.09.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4714/17

провадження 1-кп/216/106/20

ВИРОК

іменем України

16 вересня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі:

головуючого судді - Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кузь А.Ю.,

прокурора - Фісенка С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Козака А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судових засідань приміщення суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за №42017040630000123 від 30 серпня 2017 року, №42017040630000139 від 22 вересня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, перебуває у зареєстрованому шлюбі, неповнолітніх дітей або інших осіб на утриманні не має, військовослужбовця військової служби за контрактом, поза штатом, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 4 ст. 426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №113- VIII від 15.01.2015, відповідно до ст. 106 ч. 1 п.п. 1, 17, 20, ст. 112 Конституції України та ст.ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 року оголошено проведення, зокрема, на території Дніпропетровської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

15.03.2017 ОСОБА_1 на добровільній основі уклав контракт на три роки про проходження військової служби у Збройних Силах України, яку згідно наказу командира військової частини А3283 (військова частина - польова пошта В3675) №204 від 19.06.2017 року (по стройовій частині) став проходити у цій військовій частині (50046, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, військове містечко №30) на посаді механіка-водія у військовому званні солдата .

Згідно ст. 24 ч. 1 п. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року з 15.03.2017 року ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999року, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, та умов укладеного контракту, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

В кінці червня 2017 року, діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог не з`являтися вчасно на службу без поважних причин.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , маючи об`єктивні можливості своєчасно прибути до військової частини А3283 (військова частина - польова пошта В3675) та виконувати обов`язки військової служби, у визначений час 22.06.2017 року о 08 год. 00хв. до вказаної військової частини не з`явився і командуванню про своє прибуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

30.08.2017 біля 10 год. 00 хв, тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_1 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України за ознаками нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

Крім цього, як вже встановлено судом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах цивільної оборони і сил цивільної оборони, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указами Президента України від 1 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 2 березня 2014 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України та «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України після стабілізації обстановки на сході України. Враховуючи зазначене, на даний час в Україні діє особливий період.

15 березня 2017 року ОСОБА_1 на добровільній основі уклав контракт на три роки про проходження військової служби у Збройних Силах України, яку згідно наказу командира військової частини А3283 (військова частина - польова пошта В3675) №204 від 19.06.2017 (по стройовій частині) став проходити у цій військовій частині (50046, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, військове містечко №30) на посаді механіка-водія, а з 22.06.2017 - поза штатом, в зведеному підрозділі військової частини А3283, у військовому званні солдат.

Разом з цим, у цій же військовій частині та в тому самому підрозділі, що і ОСОБА_1 , поза штатом у військовому званні старшого солдата військову службу за контрактом, згідно наказу командира частини №191 від 06.07.2017 (по стройовій частині) проходить ОСОБА_2 , призваний Запорізьким ОМВК Запорізької області 11.10.2016.

Згідно ст.ст. 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Статтею 310 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що черговий роти призначається із сержантів і, як виняток, із найпідготовленішого рядового складу. Він відповідає за дотримання порядку в роті й неухильне виконання розпорядку дня, збереження зброї, ящиків із боєприпасами, майна роти, особистих речей військовослужбовців і за правильне несення днювальними. Черговий роти підпорядковується черговому частини та його помічникові, а щодо внутрішньої служби в роті - командирові та старшині роти. Черговому роти підпорядковуються днювальні роти.

Черговий роти є начальником для усіх військовослужбовців роти рівного з ним чи нижчого військового звання.

Під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині А3283, солдат ОСОБА_1 усупереч вимог ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов`язують його у повсякденному житті і службовій діяльності керуватися Конституцією України, законами України, Статутом внутрішньої служби Збройних сил України та іншими нормативно-правовими документами, п. 1 ч. 1 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який зобов`язує його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, ч. 1 ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка зобов`язує його, як військовослужбовця, бути зразком високої культури, скромності і витримки, захищати свою й поважати гідність інших людей, п. п. 7, 10 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов`язують його показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честь і гідність, виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності та п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його додержуватись вимог Конституції України, законів України, Статутів Збройних Сил України, дотримуватись зазначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу один до одного, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, діючи умисно, являючись начальником, застосував насильство до підлеглого, за наступних обставин.

Так, згідно наказу командира військової частини А3283 від 19.09.2017 №55-НР, книги добору наряду зведеного підрозділу військової частини А3283 за період з 15.05.2017 по 10.10.2017 (інв. №179), солдат ОСОБА_1 був призначений в склад добового наряду військової частини А3283 на 20.09.2017, в якості чергового зведеного підрозділу військової частини А3283 (чергового роти).

На період перебування в добовому наряді в якості чергового зведеного підрозділу (чергового роти), а саме в період з 09.00 год. 20 вересня 2017 року по 09.00 год. 21 вересня 2017 року, ОСОБА_1 в силу вимог ст.ст. 28, 29, 30, 31, 32, 310, 311, 312 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїм службовим становищем в якості чергового зведеного підрозділу військової частини А3283 являвся начальником для військовослужбовців зведеного підрозділу військової частини А3283, у тому числі для старшого солдата ОСОБА_2

20 вересня 2017 року, близько 21 год. 50 хв., в казарменому приміщенні зведеного підрозділу військової частини А3283 під час несення військової служби в добовому наряді ОСОБА_1 було виявлено факт порушення порядку дотримання пожежної безпеки в зведеному підрозділі з боку ОСОБА_2 , який на його думку допустив задимлення казарменого приміщення внаслідок використання електричного чайника для приготування їжі. Після чого, ОСОБА_1 в присутності інших військовослужбовців зведеного підрозділу нецензурною лайкою зробив зауваження ОСОБА_2 , який в свою чергу заперечував свою вину у нецензурній формі реагуючи таким чином на дії ОСОБА_1 . У цей момент, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на застосування насильства щодо підлеглого ОСОБА_2 .

Так, 20 вересня 2017 року, близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, знаходячись біля місця прийому їжі в казарменому приміщенні зведеного підрозділу військової частини А3283, розташованого на території військового містечка №30 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, будучи черговим по зведеному підрозділу, тобто військовою службовою особою, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 21, 22, 28-31, ч. 1 ст. 49, п.п. 7, 10 ст. 59, 101, 102, 310 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Україні, п.п. 1, 2, 4, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, тобто передбачаючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прагнучи продемонструвати підлеглому ОСОБА_2 свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, підкорити ОСОБА_2 своїй волі, підняти свій авторитет у військовому колективі, перевищив власні службові повноваження, тобто вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень в умовах особливого періоду, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 являється підлеглим по відношенню до нього, перевищив службові повноваження, які виразилися у застосуванні насильства щодо підлеглого, а саме, завдав ОСОБА_2 кулаком правої руки одного удару в ліву частину обличчя, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в склері лівого ока, синця нижньої повіки лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичної експертизи №1632 від 25.09.2017.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 426-1 КК України за ознаками перевищення військовою службовою особою службових повноважень із застосуванням насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

У ході підготовчого судового засідання прокурор надав суду угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим і його захисником, під час судового провадження.

У зв`язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним їх фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз`яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Визначаючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкі злочини.

За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Перевіривши угоду на відповідність нормам кримінального процесуального та кримінального законодавства, суд дійшов висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода не суперечить вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить всі необхідні реквізити, а її умови щодо визначення міри покарання узгоджуються із принципами призначення покарань та не перевищують розміру покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 407, ч. 4 ст. 426-1 КК України.

Зокрема, за умовами угоди обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість в пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 та ч. 4 ст. 426-1 КК України, а також сторони дійшли згоди щодо можливості призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 426-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного ч. 4 ст. 407 КК України, більш суворим покаранням, визначеним ч. 4 ст. 426-1 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Також, сторони дійшли згоди щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Вирішуючи питання щодо міри покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає запропоновану угодою міру покарання такою, що відповідає вчиненим злочинам та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 63, 65, 69, 70 ч. 1, 75, 76, 407 ч. 4, 426-1 ч. 4 Кримінального кодексу України, статтями 349, 369-376, 395, 474, 475, 532 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 вересня 2020 року між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України Фісенком Станіславом Владиславовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 у рамках кримінальних проваджень №42017040630000123 від 30 серпня 2017 року та №42017040630000139 від 22 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 4 ст. 426-1 КК України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 4 ст. 426-1 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 426-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом в 3 роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний ОСОБА_1 під час судового провадження залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту ухвалення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов