Постанова № 9165663, 09.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-2213/10/0570

час прийняття постанови: 12 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                   Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського управління юстиції, Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування постанов від 29 січня 2010 року та від 26 лютого 2010 року щодо арешту коштів, що надходять на рахунки № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, 37121234000896, відкриті в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016

за участю

представників сторін:

від позивача: Бикадорова Ю.В. – за дов. від 30 грудня 2009 року № 28

від першого відповідача: : Меланіна С.В.- за дов. від 18 грудня 2009 року № 22-02;

від другого відповідача: Колеснікова Л.Г. – за дов. від 29 грудня 2009 року № 19/5с

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції про визнання незаконними дій щодо арешту коштів, що надходять на рахунки № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, відкриті в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, зняття арешту з коштів, що надходять на рахунки № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, відкриті в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати постанови від 29 січня 2010 року та від 26 лютого 2010 року щодо арешту коштів, що надходять на рахунки № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, 37121234000896, відкриті в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016.

В обґрунтування своїх вимог зазначає наступне. Постановою Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції від 8 грудня 2009 року було поновлено зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості по заробітній платі, регресним позовам, аліментам на загальну суму 846383 грн. 00 коп. та накладено арешт на грошові кошти в сумі 846383 грн. 00 коп., що надходять на рахунки № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, 37121234000896. На зазначені рахунки надходять кошти Державного бюджету України за програмами «Державна підтримка будівництва» за КПКВК ДБ 1301180, «Охорона праці та підтримка техніки безпеки» КПКВК ДБ 1301120., які можуть використовуватися виключно на виконання державного бюджету Міністерством вугільної промисловості України. Крім того, посилається на те, що постанови Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського управління юстиції не відповідають затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року типовій формі «Постанови про арешт коштів боржника» згідно з додатком № 36 до «Інструкції про проведення виконавчих дій».

Першій відповідач у письмових запереченнях та під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 9 липня 2008 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ» (надалі – Постанова № 609) Пунктом 32 зазначеної постанови встановлено, що арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку. Крім того, посилався на те, що згідно з пунктом 34 Постанови № 609 передбачено, якщо у постанові про арешт не визначено код економічної класифікації видатків бюджету, орган Державного казначейства самостійно визначає код економічної класифікації видатків бюджету, на який накладається арешт. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Другий відповідач у судове засідання з’явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Відповідно до статті 31 Постанови Кабінету Міністрів України № 609 від 9 липня 2008 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ» арешт коштів установ та організацій здійснюється за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету, тому використання коштів по другим напрямкам призводить до нецільового використання бюджетних коштів. Також посилався на підпункт 4 пункту 33 Порядку кошторис (план використання) боржника повинен містити відповідний код економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити арешт та безспірне списання коштів, але в тимчасовому плані використання бюджетних коштів по ДП «Сеіжнеантрацит» за КПКВ 1301090 виплата регрес них позовів не передбачено.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 2 вересня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31906124 (арк. справи 12).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як встановлено під час розгляду справи, постановою Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції від 8 грудня 2009 року було поновлено зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з позивача заборгованості по заробітній платі, регрес ним позовам, аліментам на користь фізичних осіб на загальну суму боргу 846383 грн. 00 коп., а саме заробітної плати на суму 831356 грн. 00 коп., регресних позовів – 13348 грн. 00 коп., аліментів – 1679 грн. 00 коп. за минулі роки. На підставі постанов відповідача від 29 січня 2010 року та від 26 лютого 2010 року був накладений арешт на грошові кошти в сумі 846383 грн. 00 коп., що надходять на рахунки №№ № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, 37121234000896, відкриті в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області.

Приписами статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено арешт та вилучення майна боржника, а саме, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України.

Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Згідно з додатком №36 до Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року затверджено типову форму «Постанови про арешт коштів боржника» відповідно до якої в постанові повинно міститися: назва документа згідно якого провадиться виконавче провадження, коли та ким він виданий, а також резолютивна частина документа.

Як вбачається зі змісту спірних постанов відповідача, останні не містять відомостей про назву виконавчих документів, на підставі яких здійснюється примусове виконання у вигляді арешту коштів боржника, а також резолютивну частину цих документів, що не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вказаними діями відповідач порушив право позивача бути обізнаним про те, на виконання яких, саме судових рішень були винесені спірні постанови від 29 січня 2010 року та від 26 лютого 2010 року щодо арешту коштів.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних постанов відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені постанови прийняті ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними постанов відповідача та їх скасування, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167,181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції в Донецькій області, Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання противоправними та скасування постанов від 29 січня 2010 року та від 26 лютого 2010 року про арешт коштів, що знаходяться на рахунках № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, 37121234000896 відкритих в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 - задовольнити повністю.

Визнати противоправними та скасувати постанови від 29 січня 2010 року та від 26 лютого 2010 року про арешт коштів, що знаходяться на рахунках № 3524102000896, 35239021000896, 35249022000896, 35230019000896, 35245026000896, 37121234000896 відкритих в установі державного казначейства – УДК у м. Сніжне ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 квітня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 квітня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.