Рішення № 91656581, 21.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/782/20

Провадження № 2/0203/623/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Колесніченко О.В., розглянув у м. Дніпрі у спрощеному порядку у письмовому провадженні цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Фінанс Проперті Групп» про зняття обтяження з об`єкта іпотеки та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивач пред`явив цей позов до відповідача на предмет зняття заборони з нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та виключення запису про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з підстав повного погашення заборгованості позивачем за кредитним договором, внаслідок чого припинена дія договору іпотеки, що є підставою для зняття заборони обтяження нерухомого майна та стягнення грошових коштів в розмірі 25000 грн., як помилково сплачених позивачем в рахунок погашення заборгованості та набутих відповідачем без достатніх правових підстав.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок укладення ним, ОСОБА_2 , який 11 вересня 2018 року змінив прізвище та власне ім`я на ОСОБА_1 , 15 грудня 2011 року з ПАТ «Астра Банк» кредитного договору №400102032699022, банк надав йому у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 308 388 грн. на купівлю нерухомого майна на строк до 15 грудня 2031 року з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 16,9% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором сторони уклали 15 грудня 2011 року договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 , належна позивачеві на праві приватної власності, внаслідок чого приватним нотаріусом ДМНО Златовою Н.А. 15 грудня 2011 року внесено обтяження, що зареєстровано за №5059.

З укладанням 23 жовтня 2019 року договору про відступлення права вимоги №2051 між відповідачем та ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «Астра Банк», останній відступив шляхом продажу відповідачу права вимоги до позивача за вищевказаними договорами на суму загальної заборгованості по кредиту в розмірі 364 544,21 грн., яку позивач у грудні 2019 року на письмову вимогу відповідача від 30 жовтня 2019 року погасив у повному обсязі та з того часу договір кредиту є погашеним, а договір іпотеки є припиненим у зв`язку із повним погашенням основного зобов`язання, що є підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна за повідомленням кредитора, однак відповідач, як новий кредитор, жодних дій щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна та внесення змін до запису про іпотеку не вчинив, що порушує право власності позивача на нерухоме майно.

Також разом із оплатою заборгованості у розмірі 364 544,21 грн. за кредитом позивачем на рахунок відповідача перераховано ще 25000 грн. також в рахунок погашення кредитної заборгованості, однак зазначена сума є надлишком суми заборгованості та є перерахованою помилково, а відповідачем набутою без достатніх правових підстав, однак відповідач в позасудовому порядку зазначену надлишкову суму не повертає, чим порушує майнові права позивача, захисту яких позивач відшукує по суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено 27 лютого 2020 року судді Колесніченко О.В.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Відповідач, отримавши 18 березня 2020 року копію позову з ухвалою про відкриття провадження у справі, свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв.

Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з повним задоволенням позову, виходячи з встановлених судом наступних обставин.

Судом встановлено, що 15 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Астра Банк» укладено Кредитний договір №400102032699022 на оплату нерухомого майна на суму кредиту 308 338,00 грн, зі сплатою процентів 16,9% річних, строком по 15 грудня 2031 року (а.с.11-18).

Того ж дня на виконання зобов`язань по кредиту між ОСОБА_2 та ПАТ «Астра Банк» укладено Іпотечний договір №400102032699022/3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Златовою Н.А. 15 грудня 2011 року та зареєстрованим в реєстрі за №5059, відповідно умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , власником якої він є, відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.25-33, 41).

15 грудня 2011 року за №11969434 реєстратором приватним нотаріусом Златовою Н.А. зареєстровано обтяження предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , та де обтяжувачем є ПАТ «Астра Банк», відомості про що внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна(а.с.41).

15 грудня 2011 року рішенням приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де підставою став договір іпотеки від 15 грудня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Златовою Н.А. (а.с.40).

11 вересня 2018 року ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Самарській області у місті Сизрань, змінив прізвище ОСОБА_2 та власне ім`я ОСОБА_2 на прізвище та власне ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується наданим в копії свідоцтвом про зміну імені (а.с.10).

23 жовтня 2019 року відповідно умов договору про відступлення права вимоги №2051 укладеному між відповідачем та ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «Астра Банк», останній відступив шляхом продажу відповідачу ТОВ «Фінанс Проперті Групп» права вимоги до позивача за вищевказаними договорами на суму загальної заборгованості по кредиту в розмірі 364 544,21 грн., яку позивач у грудні 2019 року на письмову вимогу №250 відповідача від 30 жовтня 2019 року про дострокове погашення кредиту (а.с.43-46) погасив у повному обсязі, що підтверджено квитанціями №0.0.1551382216 від 13 грудня 2019 року на суму 200000 грн. та №0.0.15514041 від 13 грудня 2019 року на суму 164544,21 грн., долучених до матеріалів справи у копіях, що у сукупності становить 364544,21 грн. (а.с.47).

Пунктом 3.4.2 Кредитного договору №400102032699022 від 15 грудня 2011 року передбачено, що позичальник має право достроково повернути кредит.

Згідно з положеннями ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, враховуючи, що строк Кредитного договору №400102032699022 від 15 грудня 2011 року його умовами встановлений по 15 грудня 2031 року, а позивач на вимогу кредитора сплатив заборгованість за кредитом 13 грудня 2019 року, в якій виставлена вимога сплатити з 308388,00 грн. наданого кредиту, 286046,63 грн. - основного боргу (тіла кредиту), то слід вважати таку вимогу достроковою вимогою виконання зобов`язання, а сплату позивачем цієї суми - достроковим виконанням зобов`язань.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставою припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), висновок про що викладений у Постанові ВСУ від 05 липня 2017 року у справі № 6--1840цс16.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 76-81 ЦПК України, про повну сплату заборгованості за вимогою відповідача про дострокове виконання основного зобов`язання за Кредитним договором №400102032699022 від 15 грудня 2011 року, у зв`язку із чим основне зобов`язання слід вважати виконаним, а його забезпечення припиненим, в розумінні ст. 17 закону України «Про іпотеку» та ст.599 ЦК України, однак стягувач ТОВ «Фінанс Проперті Групп», відповідач у справі, заяви про скасування обтяжень та виключення запису про іпотеку до реєстраторів не надавав, що порушує право власності позивача та потребує судового захисту, якого він відшукує по суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 за №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) у п.п.6, 57 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою КМУ від 05.07.2004 за №830, у п.п. 24, 25 передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

Враховуючи, що обтяження квартири позивача за іпотекою, що припинилась з виконанням основного зобовязання, і забороною на її відчуження, яке триває станом на день ухвалення цього рішення, з урахуванням усунення відповідача від свого обов`язку надати до державної реєстрації заяву про скасування записів про обтяження та про іптеку, порушують його права за ст. ст.ст.317, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України, слід зняти заборону з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11969434 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та виключити запис про іпотеку з реєстраційним номером 5943528 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем на рахунок ТОВ «Фінанс Проперті Групп» 13 грудня 2019 року сплачено 25000 грн. за квитанцією №0.0.1551392162.1, наданою до матеріалів справи в копії (а.с.47), понад визначений вимогою №250 від 30 жовтня 2019 року про дострокове виконання зобов`язання розмір.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 07.08.2019 у справі № 500/2867/18.

У Постанові Верховного Суду від 30.08.2018 року по справі №334/2517/16-ц закріплено такий правовий висновок та зазначено, що відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Оскільки сума в розмірі 25 000 грн., сплачена позивачем на рахунок відповідача не входила до суми, сплаченої ним на повне виконання основного зобов`язання за Кредитним договором №400102032699022 від 15 грудня 2011 року та перерахована позивачем поза межами договірного зобов`язання у правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачем, як правонаступником кредитора, що виникли станом на момент відступлення прав вимоги від попереднього кредитора до відповідача, що суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту, тому слід вважати набутою суму у 25 000 грн. відповідачем за відсутності юридичних підстав для цього та такою, що підлягає поверненню позивачу відповідачем.

Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн. відповідно до ст. 139 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,4,11-13,81,141,206,209,265,268,274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Фінанс Пропетрі Групп» про зняття обтяження з об`єкта іпотеки та стягнення коштів - задовольнити.

Зняти заборону з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11969434 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та виключити запис про іпотеку з реєстраційним номером 5943528 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Фінанс Пропетрі Групп» (ЄДРПОУ 41487593, 61001, м. Харків, площа Павлівська, б.5) на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 25 000,00 грн.( двадцять п`ять тисяч 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Фінанс Пропетрі Групп» (ЄДРПОУ 41487593, 61001, м. Харків, площа Павлівська, б.5) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21.09.2020.

Суддя О. В. Колесніченко