Ухвала суду № 91656148, 16.09.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12569/16

Провадження № 6/201/370/2020

УХВАЛА

Іменем України

16 вересня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2020р. приватний виконавець Приходько А.А. звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду (а.с. 1-10).

В обґрунтування заяви послалася на те, що 25.02.2020р. нею за заявою стягувача ОСОБА_1 відкрите виконавче провадження № 61393107 на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення цього суду від 22.02.2018р. по справі №201/12569/16-ц, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2020р.

25.02.2020р. на адресу боржника ОСОБА_2 направлено вимогу, якою зобов`язано протягом 10-ти робочих днів передати стягувачу ОСОБА_1 автомобіль марки Toyota Land Cruiser, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 і у строк до 12.03.2020р. надати виконавцю письмове підтвердження факту передачі.

25.02.2020р. приватним виконавцем отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №64995843, яким підтверджена наявність діючого публічного обтяження рухомого майна внесеного реєстратором ДФ ДП «Національні інформаційні системи» Бовкуновою Л.А. на підставі постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 17.10.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №52652313 у зв`язку із постановленням Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 06.10.2016р. про забезпечення позову у справі №201/12569/16-ц.

02.03.2020р. на адресу боржника ОСОБА_2 направлено виклик, яким ОСОБА_2 зобов`язано з`явитись до приватного виконавця 13.03.2020р. о 09:00 за адресою: 49055, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 92, прим. 3, щодо виконання рішення суду і одночасно у строк до 12.03.2020 р. надати: документальне підтвердження факту передачі стягувачу - ОСОБА_1 автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

03.03.2020р. на адресу Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області і Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві було направлено запити приватного виконавця про надання інформації та копій документів на підставі яких здійснювалось оформлення права власності та всі реєстраційні дії щодо транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 із час ввезення на митну територію України по теперішній час. В подальшому вказані сервісні центри надали підтвердження того, що транспортний засіб із 15.09.2015р. по теперішній час зареєстрований за боржником ОСОБА_2

12.03.2020р. на дві відомі адреси боржника ОСОБА_2 направлено Вимогу виконавця негайно повідомити виконавця, про повне чи часткове виконання Боржником рішення суду і надати документи, що підтверджують факт передачі ОСОБА_1 автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 . Одночасно, боржника було попереджено про відповідальність за ч.2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» за невиконання рішення без поважних причин і ст. 382 КК України.

12.03.2020р. приватний виконавець здійснила вихід за місцем проживання боржника ОСОБА_2 під час якого особисто боржнику було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження №61393107 від 25.02.2020р. Боржник ОСОБА_2 відмовилась розписуватись за отримання постанови про що також було зазначено при складенні акту.

20.03.2020р. боржниця ОСОБА_2 подала приватному виконавцю свої письмові пояснення в яких підтвердила факт особистого отримання 12.03.2020р. постанови про також повідомила, що не може виконати рішення суду оскільки восени 2019 року передала транспортний засіб своєму синові ОСОБА_3 , а він до 01.04.2020р. знаходиться у відрядженні. У своїх поясненнях ОСОБА_2 обіцяла виконати рішення суду і поставити до відома виконавця після повернення автомобіля її сином і просила відстрочити виконання рішення суду.

20.03.2020р. приватним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 02.04.2020р. Цією ж постановою приватний виконавець зобов`язав боржника у строк до 02.04.2020р. включно виконати рішення Жовтневого районного суду від 22.02.2018р. у справі №201/12569/16-ц і попередив його що відповідно до ч.2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, а за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили винні особи несуть кримінальну відповідальності згідно зі статтею 382 КК України. Також, з метою перевірки виконання рішення суду зобов`язав сторін виконавчого провадження, 03.04.2020 р. об 11 год. 30 хв. з`явитись до офісу приватного виконавця за адресою: м.Дніпро, пр. Олександра Поля, 92 прим. 3.

03.04.2020р. об 11 год. 30 хв. боржник ОСОБА_2 не з`явилась до офісу приватного виконавця, рішення суду не виконала, транспортний засіб ОСОБА_1 не передала, документів підтверджуючих поважність причин невиконання судового рішення виконавцю не надала. У зв`язку із чим в присутності представника стягувача, який з`явився у визначений виконавцем час, було складено Акт приватного виконавця.

06.04.2020р. приватним виконавцем Приходько А.А. відповідно до ст.ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 1700,00 грн. за невиконання Боржником рішення суду без поважних причин.

Цією ж постановою боржника зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів, до 22.04.2020р. та попереджено про кримінальну відповідальність згідно ст.382 КК України за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню (пункт 3 Постанови).

13.04.2020р. боржник ОСОБА_2 через свого представника (адвоката Ульяненко А.А.) подала приватному виконавцю заяву в якій підтвердила факт отримання нею 08.04.2020р. постанови від 06.04.2020р. про накладення на неї штрафу в розмірі 1700,00 грн. у виконавчому провадженні 61393107. Також цією заявою ОСОБА_2 поставила до відома приватного виконавця, що 13.04.2020р. вона звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування вказаної постанови про накладення штрафу.

23.04.2020р. об 11 год. 45 хв. боржник ОСОБА_2 не з`явилась до офісу приватного виконавця, рішення суду не виконала, транспортний засіб ОСОБА_1 не передала, документів підтверджуючих поважність причин невиконання судового рішення виконавцю не надала. У зв`язку із чим в присутності представника стягувана, який з`явився у визначений виконавцем час було складено Акт приватного виконавця.

12.05.2020р. приватним виконавцем Приходько А.А. винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

01.07.2020 року Дніпровським відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадженні №12020040030001335 за ч.1 ст.382 КК України за фактом умисного невиконання гр. ОСОБА_2 рішення суду.

У зв`язку із тим, що рішення суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. по справі №201/12569/16-ц було незрозумілим і допускало декілька варіантів тлумачення приватний виконавець звернулась до суду із заявою про роз`яснення такого рішення.

07.08.2020р. ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська залишено без задоволення заву приватного виконавця Приходько А.А. про роз`яснення рішення

Відмовляючи у роз`ясненні судового рішення суд, серед іншого, вказав на таке: «З огляду на те, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов`язання її передати цей автомобіль ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) є чітким, ясним та зрозумілим, не допускає різних варіантів тлумачення, а його незрозумілість для заявника обумовлена способом його виконання. У розумінні приписів ст. 271 ЩІК України роз`яснення рішення суду не має на меті встановлення способу його виконання, а відтак підстави для задоволення заяви про роз`яснення рішення відсутні.

Приватний виконавець зазначає, що всі вище перелічені виконавцем дії і прийняті рішення не призвели до виконання рішення суду і, відповідно, до відновлення прав стягувача (позивача) ОСОБА_1 . Правова конструкція прийнятого судом рішення вказує на передачу майна і його одночасне витребування у боржника проте не встановлює послідовності вчинення дій визначених рішенням суду. Транспортний засіб є рухомим майном у цивільному обороті, право власності на яке потребує державної реєстрації, яку здійснюють структурні підрозділи Регіональних сервісних центрів МВС.

З метою виконання судового рішення позивач ОСОБА_1 звертався до структурних підрозділів Регіональних сервісних центрів МВС і надавав відповідне судове рішення із відміткою про набрання законної сили. Однак йому було відмовлено у перереєстрації транспортного з наступних причин: суд у своєму рішенні не визначив власника майна; відсутність самого транспортного засобу (і відповідно не надання його для огляду фахівцям експертної служби МВС); відсутність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і ключів від нього. Вказане підтверджується копією листа ТСЦ №1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області і ТСЦ №4641 РСЦ МВС у Львівській області.

Станом на 21.07.2020р. транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER, 2014р.в. VIN: НОМЕР_1 зареєстрований за боржником ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповіді МВС отриманої в ході виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, посилаючись на ст. 435 ЦПК України, просила суд: 1) встановити спосіб і порядок виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.02.2018р.; 2) встановити спосіб виконання рішення суду в частині «витребування транспортного засобу» як виконання рішення суду майнового характеру (за ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження») шляхом передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі; 3) встановити порядок виконання рішення в частині «зобов`язання передати транспортного засобу» як виконання рішення суду немайнового характеру (за ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження») як порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; 4) у разі якщо в ході розгляду цієї заяви суд дійде висновку, що спосіб і порядок виконання рішення встановлений - змінити його в частині «витребування транспортного засобу» на виконання рішення суду майнового характеру (за ст. 60 Закону України «Поро виконавче провадження») як передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, а в частині «зобов`язання передати транспортного засобу» - на виконання рішення суду немайнового характеру (за ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження») як порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Приватний виконавець Приходько А.А. в судове засідання через канцелярію суду 15.09.2020р. надала заву, в якій просила заяву розглянути без її участі, вимоги заяви підтримала і просила її задовольнити (а.с. 218).

Представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Верба А.П. також в судове засідання на ел.адресу суду 15.09.2020р. і через канцелярію суду 15.09.2020р. надав заву, в якій просив заяву приватного виконавця розглянути без його участі, вимоги заяви підтримав, просила її задовольнити (а.с. 219-220).

Від представника боржника ОСОБА_2 – адвоката Ульяненка А.А. 16.09.2020р. надані пояснення на заяву, в яких зауважив, що приватний виконавець в короткий термін - три місяці, винесла сім постанов на виконання рішення суду. Встановивши факт відсутності у боржника ОСОБА_2 автомобіля, оскільки він перебуває у третьої сторонньої особи - її сина ОСОБА_3 , 12.05.2020р. приватний виконавець винесла постанову про розшук автомобіля. Рішення виконується у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до виконавчого документа. Таким чином, приватний виконавець вжила усіх передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення стосовно витребування та передачі предмета вказаного у рішенні суду. Фактична заява приватного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення виходить за межі норм Закону України «Про виконавче провадження» і самоусуненням від виконання рішення. Просив відмовити у задоволені заяви. У поданих поясненнях просив заяву приватного виконавця розглянути без його участі (а.с. 224 – 225).

Дослідивши зміст заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, ознайомившись із доданими до зазначеної заяви матеріалами, вивчивши пояснення сторін виконавчого провадження суд дійшов до такого висновку.

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. по справі 201/12569/16-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2020р., витребувано із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки Toyota Land Cruiser, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов`язано її передати цей автомобіль ОСОБА_1 (а.с. 14 – 22).

22.02.2018р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по цій справі виданий виконавчий лист (а.с. 13).

25.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Приходько А.А. з заявою про примусове виконання рішення суду (а.с. 11).

25.02.2020р. приватним виконавцем Приходько А.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якому присвоєний номер 61393107.

26.02.2020р. ОСОБА_2 надіслана зазначена постанова та повідомлення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з вимогою щодо передання стягувачу вищевказаного автомобіля.

Крім того, приватним виконавцем винесені постанови від 25.02.2020р. про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 8408,00 грн. (а.с. 62), від 06.04.2020р. про накладення штрафу на боржника в розмірі 1700,00 грн.

Вказані постанови надіслані боржниці за адресою: АДРЕСА_1 і вручені їй.

12.05.2020р. приватним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника: автомобіль марки Toyota Land Cruiser, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Також приватний виконавець неодноразово викликала до себе боржницю ОСОБА_2

12.03.2020р. приватний виконавець здійснила вихід за місцем проживання боржника ОСОБА_2 під час якого особисто боржнику було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження №61393107 від 25.02.2020р. Боржник ОСОБА_2 відмовилась розписуватись за отримання постанови про що також було зазначено при складенні акту.

20.03.2020р. боржниця ОСОБА_2 подала приватному виконавцю свої письмові пояснення в яких підтвердила факт особистого отримання 12.03.2020р. постанови про також повідомила, що не може виконати рішення суду оскільки восени 2019 року передала транспортний засіб своєму синові ОСОБА_3 , а він до 01.04.2020р. знаходиться у відрядженні. У своїх поясненнях ОСОБА_2 обіцяла виконати рішення суду і поставити до відома виконавця після повернення автомобіля її сином і просила відстрочити виконання рішення суду.

20.03.2020р. приватним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 02.04.2020р. Цією ж постановою приватний виконавець зобов`язав боржника у строк до 02.04.2020р. включно виконати рішення Жовтневого районного суду від 22.02.2018р. у справі №201/12569/16-ц і попередив його що відповідно до ч.2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, а за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили винні особи несуть кримінальну відповідальності згідно зі статтею 382 КК України. Також, з метою перевірки виконання рішення суду зобов`язав сторін виконавчого провадження, 03.04.2020 р. об 11 год. 30 хв. з`явитись до офісу приватного виконавця за адресою: м.Дніпро, пр. Олександра Поля, 92 прим. 3.

03.04.2020р. об 11 год. 30 хв. боржник ОСОБА_2 не з`явилась до офісу приватного виконавця, рішення суду не виконала, транспортний засіб ОСОБА_1 не передала, документів підтверджуючих поважність причин невиконання судового рішення виконавцю не надала. У зв`язку із чим в присутності представника стягувача, який з`явився у визначений виконавцем час, було складено Акт приватного виконавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом встановлено, що з метою виконання судового рішення позивач ОСОБА_1 звертався до структурних підрозділів Регіональних сервісних центрів МВС втім йому було відмовлено у перереєстрації транспортного з тих причин, що суд у своєму рішенні не визначив власника майна; відсутність самого транспортного засобу (і відповідно не надання його для огляду фахівцям експертної служби МВС); відсутність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і ключів від нього. Вказане підтверджується копією листа ТСЦ №1242 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області і ТСЦ №4641 РСЦ МВС у Львівській області.

Суд встановив, що станом на 21.07.2020р. транспортний засіб Toyota Land Cruiser, 2014р.в. VIN: НОМЕР_1 зареєстрований за боржником ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповіді МВС, отриманою на запит приватного виконавця.

За змістом рішення суду по справі № 201/12569/16, на підставі якого видано виконавчий лист, приватний виконавець позбавлений можливості без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, здійснивши будь-які дії, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону.

Отже суд дійшов до переконання, що всі вище перелічені виконавцем дії і прийняті рішення не призвели до виконання рішення суду і, відповідно, до відновлення прав стягувача (позивача) ОСОБА_1 , що свідчить про наявність виняткових обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України.

Суд погоджується з твердження приватного виконавця про те, що правова конструкція прийнятого судом рішення вказує на передачу майна і його одночасне витребування у боржника, проте не встановлює послідовності вчинення дій визначених рішенням суду. Транспортний засіб є рухомим майном у цивільному обороті, право власності на яке потребує державної реєстрації, яку здійснюють структурні підрозділи Регіональних сервісних центрів МВС.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, для належного відновлення права ОСОБА_1 та виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 року належить витребувати із володіння ОСОБА_2 автомобіль марки Toyota Land Cruiser, 2014р.в. VIN: НОМЕР_1 і передати його ОСОБА_1 та здійснити за ним державну реєстрацію вказаного транспортного засобу.

За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так само, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить порушення його прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд також враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На думку суду рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018 року задоволено віндикаційний позов неволодіючого власника ОСОБА_1 і витребувано у фактичного володільця ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки Toyota Land Cruiser, 2014р.в. VIN: НОМЕР_1 , а тому, враховуючи абсолютну неможливість виконати рішення суду від 22.02.2018 року у встановлений в даному рішенні спосіб, що встановлено судом і підтверджується матеріалами виконавчого провадження, з метою забезпечення захисту прав стягувача та гарантування реальності виконання судового рішення, враховуючи, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне встановити спосіб виконання рішення в вигляді вилучення транспортного засобу та здійснення державної реєстрації цього майна за стягувачем ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви приватного виконавця щодо встановлення способу виконання рішення як виконання рішення майнового характеру (за ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»), а також вимог про встановлення порядку виконання рішення як виконання рішення суду немайнового характеру (за ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження») за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від них, суд виходить з того, що він не може перебирати на себе повноваження органу виконавчої служби і визначати – до якої саме категорії рішень відноситься виконавчий документ, а виходить саме з положень ст. 435 ЦПК України, які надають право суду встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання, якщо є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 260, 263, 435 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду, за участю заінтересованої особи: представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Верби А.П. – задовольнити частково.

Встановити спосіб виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. по справі №201/12569/16-ц, а саме: вилучити з володіння ОСОБА_2 та повернути законному власнику ОСОБА_1 автомобіль марки Toyota Land Cruiser, 2014 р.в. VIN: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , та здійснити державну реєстрацію указаного автомобіля за ОСОБА_1 .

Визначити, що державна реєстрація транспортного засобу - автомобіля марки Toyota Land Cruiser, 2014 р.в. VIN: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 за законним власником - ОСОБА_1 здійснюється на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2018р. по справі №201/12569/16-ц.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текси ухвали складений 18 вересня 2020 року.

Суддя О.С. Наумова