Рішення № 91655146, 21.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2979/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області далі - позивач, Старобільське ОУПФУ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 серпня 2020 року просить прийняти рішення, яким визнати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.07.2020 року по виконавчому провадженню ВП № 62508287 про накладення на Фонд штрафу в сумі 5100,00 грн щодо виконання виконавчого листа № 360/4419/18, виданого 17.04.2019 Луганським окружним адміністративним судом - протиправною, та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавчий лист № 360/4419/18, виданий 17.04.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання управління виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за віком за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 в сумі 21511,30 грн на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України». Зазначений виконавчий лист видано у відповідності до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2019. Після отримання вищезазначеного рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2019, управлінням 12.03.2019 проведено нарахування заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 за квітень 2018 року в сумі 4302,26 грн (в частині стягнення пенсії за один місяць), яку ОСОБА_1 отримав 25.11.2019, а також було нараховано заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 в сумі 17209,04 грн на додаткову виплатну відомість («8 тип відомості») (належно завірена копія рішення від 12.03.2019 та «Аналітика нарахування заборгованості» надаються). Виплата відповідних коштів не була проведена у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування. 09.07.2020 на адресу управління надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження ВП № 62508287 від 08.07.2020. Управлінням 16.07.2020 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, надано відповідь щодо подальшого виконання рішення суду в добровільному порядку, в якій зазначалося, що виплата відповідних коштів буде здійснена після отримання відповідного фінансування.

09.07.2020 на адресу управління надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження ВП № 62508287 від 08.07.2020. Управлінням 16.07.2020 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, надано відповідь щодо подальшого виконання рішення суду в добровільному порядку, в якій зазначалося, що виплата відповідних коштів буде здійснена після отримання відповідного фінансування.

Однак, згідно з постановою Правління ПФУ від 13.12.2018 № 27-1, з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями ПФУ, тобто фінансування пенсійних виплат в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області здійснюється ГУ ПФУ в Луганській області.

Проте, головне управління ПФУ в Луганській області, в свою чергу також не є розпорядником коштів Фонду, оскільки, відповідно до статті 58 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розпорядником коштів Фонду є Пенсійний фонд України, так як саме до його відання віднесено затвердження бюджету Пенсійного фонду, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, тощо.

Представник позивача зазначає, що згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України - будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань, в даному випадку Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Представник позивача вважає, що управлінням було вчинено всі можливі та залежні від нього дії задля виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі № 360/4419/18. Однак, 29.07.2020 на адресу управління надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.07.2020 про накладення на Фонд штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Представник позивача також посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та положення підпунктів 4 та 5 пункту 5 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання внутрішньо переміщеним особам».

Представник позивача вважає постанову необґрунтованою, протиправною, та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 17-19).

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 30-31).

27.08.2020 від відповідача до суду на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 35-38).

08.07.2020 до Відділу примусового виконання рішень надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 № 360/4419/18 про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість: неотриманої пенсії за віком за період з 01 квітня 2018 року по 31 серпня 2018 року в сумі 21 511, 30 грн. на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

08.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62508287. Копії постанови направлені боржнику для виконання, стягувачу - для відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Листом від 16.07.2020 № 1240-31-8/1626 Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило, що в частині негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, управлінням рішення суду виконано. ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за квітень 2018 року в сумі 4302,26 грн 25 листопада 2019 року через відділення Ощадбанку. Управлінням на виконання рішення суду проведено нарахування доплат пенсії за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 в сумі 17209,04 грн. на додаткову відомість (8 тип відомості борг за рішенням суду), яка буде виплачена після отримання фінансування на даний вид виплати.

Відповідач зазначає, що фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, надано не було.

Ураховуючи вищезазначене, 28.07.2020 державним виконавцем керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, де також було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Таким чином, відповідач вважає, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наголошує на необґрунтованості позовних вимог щодо скасування винесеної постанови про накладення штрафу.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглядати справу без участі їх представників.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

Постановою від 08 липня 2020 року державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області Антонової В.Є. відкрито виконавче провадження ВП № 62508287 з примусового виконання виконавчого листа № 360/4419/18, виданого 17.04.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за віком за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 в сумі 21511,30 грн на рахунок, відкритий у ГТАТ «Державний ощадний банк України» (арк. спр. 45).

Вказана постанова була надіслана позивачу (арк. спр. 46).

21 липня 2020 року № 9444 відповідачем до Старобільського ОУПФУ Луганської області скеровано вимогу, згідно з якою державний виконавець просить надати інформацію про стан виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 62508287 з примусового виконання виконавчого листа № 360/4419/18, у разі невиконання - надати обґрунтоване пояснення, чому рішення суду не може бути виконано (арк. спр. 50-51).

Листом від 16.07.2020 № 1240-31-8/1626 Старобільське ОУПФУ Луганської області повідомило відповідача, що в частині негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, управлінням рішення суду виконано. ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за квітень 2018 року в сумі 4302,26 грн 25 листопада 2019 року через відділення Ощадбанку. Управлінням на виконання рішення суду проведено нарахування доплат пенсії за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 в сумі 17209,04 грн на додаткову відомість (8 тип відомості борг за рішенням суду), яка буде виплачена після отримання фінансування на даний вид виплати (арк. спр. 52).

Постановою державного виконавця від 28.07.2020 ВП № 62508287 відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду у сумі 5100,00 грн (арк. спр. 57).

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Судом встановлено, що Старобільським ОУПФУ Луганської області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

В обґрунтування існування поважних причин, що перешкоджали боржнику у виконанні рішення суду, Старобільське ОУПФУ Луганської області вказано про відсутність у боржника коштів для виконання рішення суду повністю.

Проте, Старобільським ОУПФУ Луганської області не надано як державному виконавцю, так і суду жодних доказів відсутності у боржника коштів на здійснення виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, а також вжиття боржником будь-яких заходів для отримання коштів від ГУПФУ в Луганській області на виконання рішення суду у справі № 360/4419/18.

Відповідно, твердження боржника про відсутність коштів на виконання рішення суду за умови ненадання суду та головному державному виконавцю відповідних доказів, невжиття будь-яких заходів щодо отримання коштів від ГУПФУ в Луганській області (розпорядника коштів вищого рівня), не відповідають фактичним обставинам, не свідчать про неможливість виконання боржником рішення суду з поважних і незалежних від його волі причин.

З викладених підстав є незастосовною до спірних правовідносин правові позиції, викладені Верховним Судом у справах № 21-1044а15, 21-2630а15, 21-5118а15, на які посилається позивач, як такі, що викладені в інших (не подібних) правовідносинах.

Суд також вважає безпідставними посилання позивача на положення постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо - переміщеним особам», як на обставину, що перешкоджає виконанню рішення суду повністю, оскільки цей Порядок жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність поважності причин не виконання судового рішення у повному обсязі.

Суд зазначає, що не виконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п.1 ст.1 Першого протоколу.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (№ 67534/01).

З огляду на встановлені обставини справи та не підтвердження поважності причин не виконання судового рішення в частині виплати нарахованої суми заборгованості по виплаті пенсії у визначений державним виконавцем строк, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (арк. спр. 24).

Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 28.07.2020 ВП № 62508287 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Захарова