Рішення № 91654754, 21.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. справа № 300/2039/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 17.08.2020 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про: визнання бездіяльності відповідача щодо належного зарахування загального страхового стажу при призначенні пенсії позивача - протиправною та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період проходження військової служби з 28.06.1982 по 20.01.1986 (3 роки 6 місяців 23 дні), з 11.03.1986 по 25.07.1986 (4 місяці 15 днів) у кратному обчисленні - один місяць служби за півтора, у зв`язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з часу її призначення, з урахуванням різниці, яка вже була виплачена.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 12.06.2013 отримує пенсію за віком, що обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Для призначення пенсії за віком позивач надала всі необхідні документи, в тому числі трудову книжку. Зважаючи на те, що у свій час, як член сім`ї військовослужбовця працювала службовцем Радянської Армії у військовій частині 15686 в районах Крайньої Півночі СРСР (м. Мончегорськ Мурманської області), подала відповідачу також архівну довідку, видану Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації від 23.03.2016 №4/213298. Однак, відповідач при нарахуванні позивачу пенсії за віком не прийняв до уваги, що при обчисленні страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та на о. Шпіцберген до 01.01.1991 зараховуються у пільговому обчисленні у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991, якщо на осіб поширювались пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі.

Ухвалою суду від 21.08.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.09.2020 надійшов до суду відзив відповідача на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позову. Представник відповідача зокрема зазначила, що за період з 28.06.1982 по 20.01.1986, з 11.03.1986 по 25.07.1986 позивачем не було подано строкових трудових договорів, тому для зарахування даного періоду роботи у півтора кратному розмірі немає підстав. Згідно з довідкою від 23.03.2016 №4/213298 виданою Міністерством оборони Російської Федерації про нарахування заробітної плати зазначено, що ОСОБА_1 працювала у військовій частині №15686 з 12.06.1982 по 20.01.1986 та з 11.03.1986 по 25.07.1986 на посаді медсестри. У трудовій книжці позивача відсутні відомості, які б свідчили про те, що робота проходила саме в районах Крайньої Півночі або місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. В трудовій книжці зазначено, що вона працювала на посаді медсестри у військовій частині 49207, але не вказано, що така робота проходила саме у районах Крайньої Півночі. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.16-19).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

З 12.06.2013 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 28.06.1982 по 20.01.1986 та з 11.03.1986 по 25.07.1986 позивач працювала на посаді медичної сестри у військовій частині 49207, розташованої на території Крайньої Півночі (м. Мончегорськ Мірманської області), яка згідно Переліку районів Крайньої Півночі і місць, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 віднесена до місцевості прирівняної районів Крайньої Півночі.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про перерахунок пенсії, в якій просила врахувати їй в півторакратному розмірі стаж роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Листом №725-642/Б-02/8-0900/20 від 30.03.2020 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 23 роки 9 місяців, коефіцієнт страхового стажу становить - 0,23750. Заробітна плата взята за період з 01.06.1980 по 30.06.1986 (згідно поданої довідки), коефіцієнт зарплати - 0,79596. Зазначили, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. При цьому, відповідач зазначив, що пільгове обчислення стажу відповідно поширювалося тільки на працівників, які уклали письмові строкові договори про роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. (а.с.7 та зворотна сторона).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Предметом розглядуваного позову є правомірність обчислення страхового стажу позивача за період роботи у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Що стосується визнання бездіяльності відповідача щодо належного зарахування загального страхового стажу при призначенні пенсії позивача - протиправною та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період проходження військової служби з 28.06.1982 по 20.01.1986 (3 роки 6 місяців 23 дні), з 11.03.1986 по 25.07.1986 (4 місяці 15 днів) у кратному обчисленні - один місяць служби за півтора, у зв`язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з часу її призначення, з урахуванням різниці, яка вже була виплачена, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено, що тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі", від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затверджений постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом "д" пункту 5 цього Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" постановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 520/П-28 від 16.12.1967, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.

Проте, пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу і статтею 3 Указу від 26.11.1967, зокрема, щодо пільгового обчислення стажу, надавалися при умові укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Таким чином, на працівників, які працювали у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (зокрема, зарахування одного року роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності), лише за наявності укладеного строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача та довідці №4/213298 від 23.03.2016 виданою Міністерством оборони Російської Федерації не міститься записів про укладення нею строкових трудових договорів про роботу в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі. Також, наявність такого факту не підтверджується письмовими поясненнями чи іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Стосовно роботи позивача з 28.06.1982 по 20.01.1986 та з 11.03.1986 по 25.07.1986 в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, суд враховує, що питання обчислення стажу роботи на Крайній Півночі було врегульовано пунктом 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 (із змінами і доповненнями).

Робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01.03.1960 зараховується до стажу в полуторному розмірі при умові, що працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Як вже зазначалось вище судом, за змістом пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 530/п-28 від 16.12.1967, передбачено, що пільги, встановлені статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 та статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові заключення ними трудових договорів про роботу в цих районах на три роки.

Отже, на позивача не поширюється пільгове обчислення страхового стажу за періоди роботи з 28.06.1982 по 20.01.1986 та з 11.03.1986 по 25.07.1986 у місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, оскільки вона не укладала строковий трудовий договір про роботу на Крайній Півночі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про: визнання бездіяльності щодо належного зарахування загального страхового стажу при призначенні пенсії позивача - протиправною та зобов`язання зарахувати позивачу до загального страхового стажу період проходження військової служби з 28.06.1982 по 20.01.1986 (3 роки 6 місяців 23 дні), з 11.03.1986 по 25.07.1986 (4 місяці 15 днів) у кратному обчисленні - один місяць служби за півтора, у зв`язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з часу її призначення, з урахуванням різниці, яка вже була виплачена, - є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що у разі відмови в задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.