Рішення № 91654686, 18.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2020 року Справа № 280/2980/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-1863-50 від 17.01.2020 про сплату боргу (недоїмки) на суму 3887,71 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог та відповіді на відзив (вх.№27016 від 10.06.2020) зазначає, що позивач не погоджується із спірним рішенням відповідача від 17.01.2020 №Ф-1863-50, яким визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2019 року, оскільки позивач з листопада 2018 року по грудень 2019 року у встановлені законодавством строки сплачував суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Враховуючи той факт, що позивач сплатив суми єдиного внеску у повному обсязі, то й оскаржувану податкову вимогу про нарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску, вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Посилання відповідача на відкликання спірної податкової вимоги вважає необґрунтованими оскільки стверджує, що не погашав борг за рішенням про застосування штрафних санкцій від 19.11.2019 №0153365005, оскільки не згоден з ним та оскаржує рішення у судовому порядку у справі №280/3321/20. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №25145 від 01.06.2020) в якому відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у заяві по суті справи. Зазначає, що крім нарахувань позивачу як ФОПу в т.ч. на спрощеній системі та фермерам єдиного соціального внеску у період з 01.01.2019 по 31.12.2019, було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0153365005 від 19.11.2019, яким нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 1429,29 грн. та пеню у сумі 822,24 грн. У зв`язку з частковою сплатою позивачем заборгованості, наразі борг по вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1863-50 від 17 січня 2020 року відсутній, вимога про сплату боргу на підставі п. 6 VI Наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» №469 від 04.05.2018 відкликана. Однак станом на день складання відзиву за підприємством рахується заборгованість у сумі 1809,59 грн. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою судді від 12.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео - та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) 17.01.2020 року №Ф-1863-50, відповідно до якого станом на 31.12.2019 позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 3887,71 грн. Вимога сформована на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.19).

Позивач не погоджуючись з сформованою податковою вимогою подав скаргу на неї та рішенням Державної податкової служби України від 25.02.2020 №7138/6/99-00-08-06-01-06 залишено скаргу без розгляду.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення та квитанції: №1 від 19.12.2018 на суму 819,06 грн. сплата ЄСВ за листопад 2018 року, №4 від 14.01.2019 на суму 819,06 грн. сплата ЄСВ за грудень 2018 року, №8 від 19.01.2019 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за січень-березень 2019 року, №13 від 18.07.2019 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за квітень-червень 2019 року, №А3Х9-2Х61-А48Н-Т085 від 18.10.2019 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за 3 квартал 2019 року, №21 від 20.01.2020 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за 4 квартал 2020 року (а.с.30-35).

Вважаючи, що згідно вказаних платіжних документів позивачем виконаний обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску, отриману вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції станом на 01.01.2017).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: слова "році" та "року" замінити відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Після внесених змін норма викладена в такій редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Суд звертає увагу, що платіжними дорученнями та квитанціями: №1 від 19.12.2018 на суму 819,06 грн. сплата ЄСВ за листопад 2018 року, №4 від 14.01.2019 на суму 819,06 грн. сплата ЄСВ за грудень 2018 року, №8 від 19.01.2019 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за січень-березень 2019 року, №13 від 18.07.2019 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за квітень-червень 2019 року, №А3Х9-2Х61-А48Н-Т085 від 18.10.2019 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за 3 квартал 2019 року, №21 від 20.01.2020 на суму 2754,18 грн. сплата ЄСВ за 4 квартал 2020 року позивачем з листопада 2018 року по грудень 2019 року сплачені суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, п.1 ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.

Разом із тим, наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №469, затверджено Інструкцію, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Розділом VI Інструкції №469 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Як свідчать матеріали справи 19.11.2019 відповідачем винесено Рішення № 0153365005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нараховано ОСОБА_1 штраф у розмірі 1429,29 грн. та пеню у розмірі 822,24 грн. за період з 22.01.2019 до 18.10.2019 (а.с. 52 зворотній бік).

Як стверджує позивач він не погоджується із вказаним рішенням у зв`язку з чим оскаржує його у судовому порядку.

Правомірність Рішення № 0153365005 від 19.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є предметом розгляду справи №280/3321/20, яка розглядається Запорізьким окружним адміністративним судом. Наразі провадження у справі ще триває.

Судом досліджено облікову картку платника податків ФОП ОСОБА_1 та з`ясовано, що у зв`язку з виникненням заборгованості у позивача протягом 2019 року відповідачем за рахунок сум сплаченого єдиного соціального внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Зазначені дії відповідача повністю узгоджуються із приписами п.8 Розділу VI Інструкції №469, яким передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, оскільки станом 31.12.2019 року згідно облікових даних у ФОП ОСОБА_1 утворилась заборгованість у сумі 3887,71 грн. у т.ч. пені у сумі 822,24 грн., рішення відповідача № 0153365005 від 19.11.2019 про застосування штрафних санкцій було чинним на момент винесення спірної вимоги, а також враховуючи зарахування відповідачем сум, що надходять від платника як сплата єдиного соціального внеску в порядку черговості виникнення недоїмки, штрафів та пені, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податкової вимоги №Ф-1863-50 від 17.01.2020 про сплату боргу (недоїмки) на суму 3887,71 грн.

Більш того, як стверджує відповідач наразі борг по вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2020 №Ф-1863-50 відсутній, у зв`язку з чим відповідно до п.6 VІІІ Наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 04.05.2018 №469 Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною.

За таких обставин суд не знаходить підстав для скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2020 №Ф-1863-50.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова