Ухвала суду № 91653443, 21.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

21 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/12076/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Новодвірська сільська рада, до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою №3-4654/15-20-СГ від 18 травня 2020 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15 вересня 2020 року представник позивача подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме реєструвати право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 0725583400:05:001:0010, що розташована межах населеного пункту села Поляна Новодвірської сільської ради Турійського району Волинської області.

В обґрунтування заяви, позивач, зокрема, вказує, що 30 червня 2020 року Новодвірською сільською радою Турійського району Волинської області надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва в селі Поляна Турійського району Волинської області. При зверненні до геодезичної організації щодо розроблення технічної документації на дану земельну ділянку стало відомо, що вказаній земельній ділянці уже присвоєно кадастровий номер, а отже проект землеустрою уже виготовлений. Такий проект виготовлений на підставі оскаржуваного наказу, який позивач вважає протиправним. Зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області при наданні дозволу керувалося тим, що спірна земельна ділянка відповідно до ілюстративних карт знаходиться поза межами населеного пункту села Поляна Турійського району Волинської області. На даний момент у зв`язку із розбіжностями у відомостях про межі села Поляна Турійського району, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 0725583400:05:001:0010, що розташована в межах даного населеного пункту, має на меті зареєструвати стороння особа, що унеможливлює право позивача на отримання земельної ділянки, як ветерану війни та учаснику бойових дій.

На думку позивача даний захід забезпечення є необхідним та найоптимальнішим в вищезазначеній ситуації, адже він унеможливить реєстрацію права власності на земельну ділянку до встановлення всіх належних та достатніх обставин справи, та надасть можливість досягти істини в питання незаконного виділення земельних ділянок громадянам Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до наказу Волинського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року №02-09/36/20 суддя Ксензюк А.Я. брав участь в онлайн-підготовці суддів окружних адміністративних судів з 14 вересня 2020 року по 18 вересня 2020 року. Відтак, розгляд клопотання про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи в перший робочий день.

Розглянувши та дослідивши додані до позову та заяви докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У відповідності до частини другої вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З доданих до заяви матеріалів (копія наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 18 травня 2020 року №3-4654/15-20-СГ) встановлено, що ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Новодвірської сільської ради Турійського району орієнтовною площею 0,12 га, за цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (третіх осіб) і вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки посилаючись на наявність у нього правомірного очікування щодо земельної ділянки, яка на момент звернення до суду не перебувала у його користуванні (розпорядженні, власності), позивач, фактично, просить заборонити відповідачу та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії відносно зазначеної земельної ділянки в інтересах третіх осіб, щодо яких відсутні будь-які посилання на порушення (недодержання) ними (третіми особами) встановленого порядку отримання прав на земельну ділянку.

Суд зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду у справі №813/1631/14 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі.

Позивачем надаються міркування стосовно того, яким чином відповідач може діяти у майбутньому в контексті визначення права власності земельної ділянки, що, фактично, є припущеннями, а не конкретними фактами, на основі яких суд може аналізувати ситуацію. Припущення, на думку суду, не можуть вказувати на очевидність неправомірності прийнятого рішення.

При цьому, представник позивача у заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову сама вказує, що ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Новодвірської сільської ради Турійського району орієнтовною площею 0,12 га, за цільовим призначенням - для індивідуального садівництва та надання у власність. Однак доказів, що вказаний проект затверджений Головним управлінням Держеокадастру не надано.

Стосовно наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Разом з тим, наведені у позовній заяві обставини не дозволяють однозначно й беззаперечно стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу від №3-4654/15-20-СГ від 18 травня 2020 року, а відтак і про наявність підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 151 КАС України. При цьому, правомірність оскаржуваного наказу входить до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду судом справи по суті.

За загальним правилом позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії саме відповідачу. Разом з тим, пунктом 4 частини першої статті 151 КАС України передбачено можливість забезпечення позову шляхом встановлення заборони іншим особам вчиняти певні дії, але лише ті, що стосуються предмета спору.

Позивач просить суд застосувати заходи забезпечення шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме реєструвати право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 0725583400:05:001:0010, що розташована межах населеного пункту села Поляна Новодвірської сільської ради Турійського району Волинської області.

Разом з тим, до компетенції відповідача не входить реєстрація права власності на земельні ділянки.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити шляхом заборони вчиняти дії іншим особам, при цьому не вказує коло таких осіб, не є такими заходами у розумінні пункту 4 частини першої статті 151 КАС України, позаяк заявник просить заборонити вчиняти дії, які не стосуються предмета спору. На думку суду, обраний заявником захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії не може бути визнаний судом прийнятним та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Крім того, суд зауважує на тому, що за змістом позову вбачається, що його предметом і підставами є рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах та будь-які земельні ділянки не є предметом цього спору, а тому заборона реєструвати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0725583400:05:001:0010 є такою, що суперечить вимогам статті 150 КАС України.

Отже, з поданої заяви про забезпечення позову, позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії належить відмовити. Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності поведінки відповідача, зокрема його рішень, у спірних правовідносинах.

Наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи. Наведене, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.

Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 150-151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Новодвірська сільська рада, до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про скасування наказу, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя А.Я. Ксензюк