Рішення № 91653340, 10.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3657/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участі представника відповідача Михаліка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1149-56 від 13.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно нараховано ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску як за само зайняту особу та фізичну особу-підприємця. Водночас, позивач не подавав до ДФС за місцем реєстрації заяви про взяття його на облік як самозайнятої особи. Отже, перебуваючи на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не потребує додаткової реєстрації як само зайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог статті 6 Указу № 727/98 та пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Ухвалою судді від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02.01.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти адміністративного позову з тих підстав, що згідно інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди:

як фізичній особі-підприємцю: 09.02.2018 у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за І квартал 2018 рік); 19.07.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за II квартал 2018 рік); 19.10.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за III квартал 2018 рік); 21.01.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за IV квартал 2018 рік);

як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю: 19.04.2018 у сумі 1638,12 грн. (за лютий-березень 2018 рік); 19.07.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за II квартал 2018 рік); 19.10.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за III квартал 2018 рік); 21.01.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за IV квартал 2018 рік); 19.04.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за І квартал 2019 рік); 19.07.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за II квартал 2019 рік); 21.10.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за III квартал 2019 року).

У зв`язку з цим контролюючим органом винесено оскаржувану вимогу № Ф-1149-56 від 13.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 35 548,92 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, а також.

Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої статті 4 Закону).

Враховуючи вищезазначене, в інтегрованій картці позивача відбулося нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску як фізичної особи - підприємця та як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат)

Тому, у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Фізичні особи-підприємці, які одночасно є особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання звітності за себе як фізичні особи - підприємці.

На підставі вищенаведеного вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 03.01.2020 відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДФС у Волинській області про розгляд справи з викликом сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвалою суду від 27.01.2020 вирішено судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче засідання.

17.02.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про заміну відповідача його правонаступником, в якому останній просив допустити заміну відповідача, Головного управління ДФС у Волинській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області.

18.02.2020 позивачем подано до суду змінений позов, в якому вказав відповідачем Головне управління ДПС у Волинській області.

Також вказав, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-1149-56 в частині нарахування єдиного соціального внеску як самозайнятій особі в розмірі 17 272,20 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, згідно цієї вимоги станом на 31 липня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 35 548, 92 грн., згідно бази даних ДФС позивачу було додатково нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску як самозайнятій особі та фізичній особі-підприємцю .

В частині нарахування єдиного соціального внеску як самозайнятій особі, вимога відповідача №Ф-1149-56 від 13 листопада 2019 року є протиправною, оскільки діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України, лише у випадках, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

До 30.01.2019 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, з ознакою економічної діяльності: КВЕД 93 надання індивідуальних послуг.

Тобто, в даному випадку він, як фізична особа - підприємець перебував на обліку у Головному управлінні ДФС у Волинській області, а тому не потребував додаткової реєстрації як самозайнята особа із сплатою єдиного внеску, являючись одночасно зареєстрованим фізичною особою - підприємцем, а також самозайнятою особою адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1149-56 від 13.11.2019 на суму 17 272,20 грн.;

2) зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18 276,72 грн.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2020 суд вирішив залишити без розгляду клопотання представника відповідача про заміну відповідача його правонаступником, у зв`язку з поданням позивачем зміненої позовної заяви.

Протокольною ухвалою суду від 25.02.2020 суд вирішив закрити підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте 10.09.2020 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, яким надано оцінку з точки зору їх достовірності, допустимості, належності та достатності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.07.2004 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснює діяльність за КВЕД 93 «Надання індивідуальних послуг» (а. с. 10).

13.12.2006 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 320 (а. с. 6).

За даними інтегрованої картки платника податків станом на 31.10.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця та особи, яка проводить незалежну професійну діяльність становить 35 548,92 грн.

30.01.2019 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

13.11.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформувало та надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1149-56 на суму 35 548,92 грн., у яку включено заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску за наступні періоди:

як фізичній особі-підприємцю: 09.02.2018 у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за І квартал 2018 рік); 19.07.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за II квартал 2018 рік); 19.10.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за III квартал 2018 рік); 21.01.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за IV квартал 2018 рік), що в сумі складає - 18 276,72 грн.;

як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю: 19.04.2018 у сумі 1638,12 грн. (за лютий-березень 2018 рік); 19.07.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за II квартал 2018 рік); 19.10.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за III квартал 2018 рік); 21.01.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за IV квартал 2018 рік); 19.04.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за І квартал 2019 рік); 19.07.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за II квартал 2019 рік); 21.10.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за III квартал 2019 року) - що в сумі складає - 17 272,20 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, законодавець розмежовує платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон №2464-VІ не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, та є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина друга статті 5 Закону №2464-VІ).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону №2464-VІ розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162 (далі - Порядок №1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ (пункт 3 розділу І Порядку №1162).

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Порядку №1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).

Як встановлено судом, позивач як фізична особа-підприємець з 09.07.2004 перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 10-11).

У свою чергу, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Відповідно до даних АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів та зборів як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач подавав заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу.

Натомість, відповідач з лютого 2018 року самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Внаслідок таких дій відповідача ОСОБА_1 додатково нараховувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат), про що зазначено у відзиві на позовну заяву, а саме:

19.04.2018 у сумі 1638,12 грн. (за лютий-березень 2018 рік); 19.07.2018 у сумі 2457, 18 грн. (за II квартал 2018 рік); 19.10.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за III квартал 2018 рік); 21.01.2019 у сумі 2457, 18 грн. (за IV квартал 2018 рік); 19.04.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за І квартал 2019 рік); 19.07.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за II квартал 2019 рік); 21.10.2019 у сумі 2754, 18 грн. (за III квартал 2019 року).

Таким чином, починаючи з квітня 2018 року в інтегрованій картці відбувається одночасне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за двома підставами: як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності.

При вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі №520/3939/19.

У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІ як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року; надалі - Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.

Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.

Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону №2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності та сплачувати єдиний соціальний внесок один раз, а не в подвійному розмірі.

Враховуючи те, що позивач не подавав заяву для взяття його на облік як платника єдиного внеску - особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подавав звітність як такий платник, то відповідач безпідставно нараховував останньому єдиний внесок під час перебування у статусі фізичної особи-підприємця ще й єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з огляду на що оскаржувана вимога в частині нарахування єдиного соціального внеску як самозайнятій особі на суму 17 272,20 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18 276,72 грн., то така вимога підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Враховуючи те, що судом визнано протиправною оскаржувану вимогу в частині нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1 як самозайнятій особі на суму 17 272,20 грн., тому слід зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 17 272,20 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 769 грн., сплачений згідно з квитанцією від 09.12.2019 від 09.12.2019 (а.с.2).

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1149-56 від 13 листопада 2019 року в частині сплати недоїмки зі сплати Єдиного соціального внеску в сумі 17 272, 20 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 17 272, 20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2020 року.