Рішення № 91652433, 10.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 справа № 914/2549/19

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Еко-сервіс Лева"

до відповідача Військової частини А2736

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Квартирно - експлуатаційний відділ міста Львів

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників:

від позивача Л.Ю. Петрова

від відповідача не з`явився

від третьої особи-1 І.О. Жуган

від третьої особи-2 не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством "Еко-сервіс Лева" до відповідача Військової частини А2736, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про усунення перешкод в користуванні майном.

Зокрема позивач у позовній просить зобов`язати Військову частину А2736 усунути Приватному підприємству «Еко-сервіс Лева» перешкоди в користуванні орендованими приміщеннями на підставі договорів оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р., №179 від 04.11.2015р., №59 від 05.05.2017р., №88 від 27.07.2018р., шляхом надання безперешкодного безпропускного доступу до орендованих приміщень через в`їзні ворота необмеженому колу осіб та транспортних засобів щодня з 8:00 год до 20:00 год., а також у випадку якщо в`їзні ворота будуть зачинені в інший час, то шляхом надання ключів від замка на цих воротах.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання 10.09.2020р. не забезпечив, однак подав клопотання (вх.№26143/20 від 08.09.2020р.) про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитися в судове засідання через ситуацію, яка склалася з в державі, пов`язаною пандемією коронавірусу, оголошенням карантину та проходженням обсервації.

Представник третьої особи-1 надав усні пояснення щодо предмета спору.

Третя особа-2 явку представника в судове засідання 10.09.2020р. не забезпечила.

Розглянувши клопотання відповідача (вх.№26143/20 від 08.09.2020р.) про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 внесено зміни до зазначеної постанови, відповідно до яких карантин продовжено до 24.04.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. №291 карантин продовжено до 11.05.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 р. № 343 карантин продовжено до 22.05.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. № 392 карантин продовжено до 22.06.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020р. № 500 карантин продовжено до 31.07.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020р. № 641 карантин продовжено до 31.08.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020р. № 760 встановлено адаптативний карантин до 31.10.2020р.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, відповідачем не подано доказів перебування представника на обсервації.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

При цьому, враховуючи доводи на які посилається позивач, суд бере до уваги те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та третьої особи-1, суд встановив таке.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Еко-сервіс Лева» (орендар) укладено договори оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р., №179 від 04.11.2015р., №59 від 05.05.2017р. та №88 від 27.07.2018р.

Слід зазначити, що наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019р. №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права.

Згідно з пунктом 2 даного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 №459, днем початку роботи регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є 15.05.2019р.

На виконання пункту 1.1. договору №138 від 31.08.2015р., орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 175,7кв.м, які розміщені на першому (кім.№13) та третьому (кім.№№64, 65, 66, 68) поверхах виробничого корпусу за адресою: місто Львів, вулюця Тернопільська, 38 (далі - майно), що перебуває па балансі ДП «Виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України» (далі - балансоутримувач).

На виконання пункту 1.1. договору №179 від 04.11.2015р., орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (№№16, 18, 19) загальною площею 274,20 кв.м, які розмішені на першому поверсі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Тернопільська, 38 (далі - майно) та перебуває на балансі ДП «Виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України» (далі - балансоутримувач).

На виконання пункту 1.1. договору №59 від 05.05.2017р., орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення площею 173,90 кв.м, яке розміщене на першому поверсі виробничого корпус, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Тернопільська, 38 (далі - майно) та перебуває на балансі ДП «Виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України» (далі - балансоутримувач).

На виконання пункту 1.1. договору № 88 від 27.07.2018р., орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення (№№20, 27, 28) загальною площею 97,20 кв.м, які розміщені на першому поверсі виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Тернопільська, 38 (далі - майно) та перебуває на балансі ДП «Виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України» (далі - балансоутримувач).

Пунктом 1.2. вказаних договорів, які є аналогічними за своїм змістом, майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (майстерня з ремонту електропобутових товарів).

Термін дії договору оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р. - до 28.08.2021р., №179 від 04.11.2015р. - до 02.11.2021р., №59 від 05.05.2017 р. - до 03.05.2020р. та №88 від 27.07.2018р. - до 25.07.2021р.

Наказом міністра оборони України від 28.08.2019р. №473 передано від Державного підприємства «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова нерухоме майно військового містечка №318 (місто Львів, вулиця Тернопільська, 38).

Згідно п. 1 вказаного Наказу, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова передано: адмінбудинок, літ. А-7 загальною площею 1137,1 кв.м.; складські приміщення, літ. В-1 загальною площею 1331,7 кв.м.; виробничий корпус, літ. Б-3 загальною площею 3481,2 кв.м.; водонасосна, літ. Г-1 загальною площею 10,7 кв.м.

У п.4 Наказу зазначено, що нерухоме майно, визначене в п.1 наказу, після його передачі закріпити на праві оперативного управління за військовою частиною А2736.

28.11.2019р. Військовою частиною А2736 на адресу Приватного підприємства «Еко-сервіс Лева» надіслано попередження №2367/01-40, в якому зазначено, що оскільки територія військового містечка №318 перейшла у користування Військової частини А2736, з 29.11.2019р. на даній території буде організовано пропускний режим з метою цілодобового захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань, і відповідно, доступ на територію військового містечка №318 буде обмежений (в`їзні ворота будуть зачинені).

Виходячи з наведеного у вказаному попередженні зазначено, що позивачу необхідно звільнити до 03.12.2019р. територію військового містечка №318 від транспортних засобів і до 03.12.2019р. надати списки робочого персоналу Приватного підприємства «Еко-сервіс Лева» для пропуску їх до орендованих приміщень.

У відповідь на попередження №2367/01-40 від 28.11.2019р., позивач надіслав на адресу відповідача лист вих.№0212/03 від 02.12.2019р., в якому Приватне підприємство «Еко-сервіс Лева» зазначає, що закриття в`їзних воріт та недопуск на територію і в орендовані приміщення інших осіб, крім працівників підприємства, поставить під загрозу його господарську діяльність.

При цьому Приватне підприємство «Еко-сервіс Лева» зазначає, що оскільки воно надає побутові послуги населенню з ремонту побутової техніки, тому щодня в орендовані ним приміщення прибувають інші особи та здають несправну побутову техніку (як дрібну, так і великогабаритну) для проведення ремонту.

Також у листі вих.№0212/03 від 02.12.2019р. позивач зазначає, що на територію підприємства періодично прибувають контрагенти, їх представники, постачальники запчастин, обладнання, води, їжі, канцтоварів та інших речей для забезпечення господарської діяльності Приватне підприємство «Еко-сервіс Лева».

Позивач у листі вих.№0212/03 від 02.12.2019р. просить не вчиняти таких дій, а саме не зачиняти в`їзні ворота на території та не обмежувати нікому доступ до орендованих їхнім підприємством приміщень і при цьому зазначає, що у випадку якщо представниками військової частини чи будь-якими іншими особами все ж таки будуть вчинені такі дії, Приватне підприємство «Еко-сервіс Лева» буде змушене звернутись у правоохоронні органи з відповідними заявами про вчинення злочину, а також в суд із позовом про усунення перешкод в користуванні орендованим майном та відшкодування заподіяних збитків.

Як зазначає позивач, аналогічного змісту листи також були подані у Регіональне відділення ФДМ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, а також у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова, однак доводи і прохання позивача були проігноровані командуванням військової частини та іншими органами.

У позовній заяві вказано, що 03.12.2019р. відповідачем було вчинено перешкоди позивачеві (як і іншим орендарям) у повноцінному користуванні орендованим майном, а саме вчинено такі дії:

- зачинено в`їзні ворота на металевий замок-колодку, ключі від якого не надано жодному орендарю;

- натомість відчинено невеличку хвіртку в іншому кінці території, яка через поганий технічний стан ледве відкривається для проходження однієї людини.

Такі дії, за твердженням позивача у судових засіданнях, мають систематичний характер.

Таким чином, за твердженням позивача, жоден автомобіль не може заїхати на територію внаслідок чого він позбавлений можливості завезти самостійно чи отримати від постачальників обладнання, запасні частини, комплектуючі, канцтовари та інші речі, необхідні для ведення господарської діяльності, а також від споживачів - великогабаритну побутову техніку для ремонту та відповідно повернути відремонтовану техніку.

Крім того, позивач зазначає, що клієнтам, контрагентам, постачальникам, кур`єрам та іншим особам також складно потрапити на територію та до приміщень, що орендуються Приватним підприємством «Еко-сервіс Лева».

Враховуючи наведені обставини, позивач разом з іншими орендарями подали спільну заяву до Сихівського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про кримінальне правопорушення, в якій зазначено, що 03.12.2019р. близько 10:20 год. в місті Львів по вулиці Тернопільська 38, командир військової частини А2736 своїми діями перешкоджав веденню підприємницької діяльності в орендованих приміщеннях нерухомого державного майна згідно діючих договорів оренди.

Також позивач зазначає, що він змушений був тимчасово припинити свою діяльність з 03.12.2019р. по 04.12.2019р., а з 05.12.2019р. намагається працювати, однак наявні перешкоди ставлять під загрозу господарську діяльність підприємства.

Таким чином, як вказано у позовній заяві, в даному випадку відповідач перешкоджає позивачеві у здійсненні законного права користуватись орендованим майном відповідно до умов договорів оренди і такі перешкоди носять постійний характер починаючи з 03.12.2019р. та існують станом на дату подання позовної заяви.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить зобов`язати Військову частину А2736 усунути Приватному підприємству «Еко-сервіс Лева» перешкоди в користуванні орендованими приміщеннями на підставі договорів оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р., №179 від 04.11.2015р., №59 від 05.05.2017р., №88 від 27.07.2018р., шляхом надання безперешкодного безпропускного доступу до орендованих приміщень через в`їзні ворота необмеженому колу осіб та транспортних засобів щодня з 8:00 год до 20:00 год., а також у випадку якщо в`їзні ворота будуть зачинені в інший час, то шляхом надання ключів від замка на цих воротах.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що Військова частина А2736, яка знаходиться на території військового містечка з метою здійснення цілодобового захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань, є військовим об`єктом, який відповідно до вимог статутів Збройних Сил України підлягає охороні, обороні та здійсненню пропускного режиму на територію військового об`єкту військовослужбовцями Збройних Сил України.

При цьому Військова частина А2736 посилається на те, що пропускний режим на територію військового містечка №318, як військового об`єкту, організований та здійснюється на підставі наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.10.2018р. №330ДСК «Про затвердження Порядку організації пропускного режиму на територію органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України».

У зв`язку з цим відповідач стверджує, що з моменту прийняття ним військового містечка №318 в оперативне управління, на орендарів та їх робочий персонал розповсюджуються вимоги статутів Збройних Сил України та вимоги зазначеного вище наказу Генерального штабу Збройних Сил України в частині пропуску їх на військовий об`єкт.

Наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.10.2018р. №330ДСК «Про затвердження Порядку організації пропускного режиму на територію органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України» до матеріалів справи не долучено.

Також Військова частина А2736 зазначає, що перешкоди у доступі позивачу та його робочому персоналу до орендованих ним приміщень не здійснюються, оскільки їм щоденно надається піший доступ до вказаних приміщень.

Крім того відповідач зазначає, що відповідно до договорів оренди, орендуються тільки приміщення в будівлях та спорудах, які розташовані на території військового містечка і жодним договором оренди не передбачена оренда земельної ділянки на території військового містечка №318 або можливість її використання, договори сервітуту, як зазначив відповідач, також відсутні.

Отже за твердженням Військової частини А2736, перебування автомобільної техніки орендарів на території військового містечка є безпідставним та незаконним, а тому в даному випадку у Приватного підприємства «Еко-сервіс Лева» не було підстав пред`являти позов до відповідача, у зв`язку з чим на його думку у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та третьої особи-1, суд дійшов висновку, що позову слід задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом (ч.1 ст. 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»).

Як встановлено судом, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Приватним підприємством «Еко-сервіс Лева» (орендар) укладено договори оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р., №179 від 04.11.2015р., №59 від 05.05.2017р. та №88 від 27.07.2018р.

Балансоутримувачем майна відповідно до вказаних договорів є Державне підприємство «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України».

Згідно із частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, термін дії договору оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р. - до 28.08.2021р., №179 від 04.11.2015р. - до 02.11.2021р., №59 від 05.05.2017 р. - до 03.05.2020р. та №88 від 27.07.2018р. - до 25.07.2021р.

Як також встановлено судом, нерухоме майно військового містечка №318 (місто Львів, вулиця Тернопільська, 38) було передано від Державного підприємства «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова та перейшло у оперативне управління Військової частини А2736.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі переходу права власності на об`єкт оренди до нового власника такий договір оренди зберігає чинність для нового власника, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на дату звернення до суду), орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Тим не менше, відповідно до частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України, речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно із статтею 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено (глава 29 цього Кодексу), що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, в`їзні ворота, на територію, де знаходяться орендовані позивачем приміщення, були зачинені відповідачем, що в свою чергу призвело до перешкоджання позивачу користуватися цими приміщеннями, відповідно до мети оренди, передбаченої договорами оренди.

Такі дії, за твердженням позивача у судових засіданнях, мають систематичний характер.

Водночас, відповідач не заперечує надання позивачу пішого доступу до орендованих позивачем приміщень.

Проте, наявність перешкод у користуванні орендованим майном вбачається не тільки з поданих позивачем доказів, зокрема попередження Військової частини А2736 від 28.11.2019р. №2367/01-40, але й зі змісту самих пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов.

Слід зазначити, що такі обмеження не передбачені договорами оренди державного нерухомого майна.

Втім, пунктом 1.2. договорів оренди визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (майстерня з ремонту електропобутових товарів).

Тобто такий вид господарської діяльності передбачає доставку побутової техніки до орендованих приміщень позивача, яка за своїми розмірами може бути різною, і відповідач не міг не бути ознайомлений з метою використання орендованих приміщень позивачем у його господарській діяльності.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Частиною 2 статті 796 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Згідно із частиною 3 статті 796 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, відповідач своїми діями фактично створив такі умови, які перешкоджають позивачу повноцінно користуватися орендованими приміщеннями, відповідно до мети оренди, що передбачена договорами оренди.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься державний акт №147 від 22.05.2003р. про право постійного користування землею виданий Львівською міською радою Державному підприємству «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України», відповідно до якого землекористувачу надається у постійне користування 0,5802 гектарів землі за адресою: місто Львів, вулиця Тернопільська, 38, для обслуговування виробничо-поліграфічного підприємства.

Однак в матеріалах справи відсутні докази зміни користувача земельною ділянкою за адресою: місто Львів, вулиця Тернопільська, 38, на якій розташоване військове містечко, де знаходяться орендовані позивачем приміщення.

Тобто в матеріалах справи відсутні докази того, що закриття воріт здійснюється відповідачем як належним землекористувачем вказаної земельної ділянки, що в свою чергу свідчить про протиправність його дій щодо встановлення будь яких обмежень на цій земельній ділянці.

Слід зазначити, що Наказом міністра оборони України від 28.08.2019р. №473 передано від Державного підприємства «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова нерухоме майно військового містечка №318 (місто Львів, вулиця Тернопільська, 38).

Згідно п. 1 вказаного Наказу, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова передано: адмінбудинок, літ. А-7 загальною площею 1137,1 кв.м.; складські приміщення, літ. В-1 загальною площею 1331,7 кв.м.; виробничий корпус, літ. Б-3 загальною площею 3481,2 кв.м.; водонасосна, літ. Г-1 загальною площею 10,7 кв.м.

Про передачу землі у користування у Наказі не йдеться.

Водночас про передачу землі від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до Військової частини А2736 не зазначено й у Акті приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і території військового містечка № 318 військової частини А2736 від 02.11.2019р., затвердженого Начальником Західного територіального квартино-експлуатаційного управління.

Слід зазначити, що передання майна з господарського відання від одного балансоутримувача (ДП «ВПП МО України «Армія України») на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова та в оперативне управління Військової частини А2736 не свідчить про припинення договорів оренди.

Не можна погодитись із твердженням відповідача про те, що на орендарів та їх робочий персонал розповсюджуються вимоги статутів Збройних Сил України та наказу Генерального Штабу від 04.10.2018р. №330ДСК, оскільки даний наказ відсутній у загальному доступі, а докази про те, що позивач був ознайомлений з вказаним наказом в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд вважає, що порядок організації пропускного режиму на територію військової частини не може поширювати свою дію на орендовані приміщення, оскільки в них не розміщуються ні органи військового управління, ні з`єднання, ні військова частина, ні військовий навчальний заклад, установа чи організація Збройних Сил України.

Передання в оренду військового майна для здійснення господарської діяльності не заборонено, оскільки така можливість передбачена чинним законодавством, зокрема Законом Украйні "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" та іншими нормативно-правовими актами.

Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 Цивільного кодексу України, у якій також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За змістом статті 396 цього ж Кодексу особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 та частини першої статті 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 03.04.2019р. у справі №924/1220/17.

Таким чином, з вищенаведених обставин судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено наявність протиправного вчинення відповідачем перешкод позивачеві у реалізації ним повноважень у користуванні належним йому орендованим майном.

Проте, враховуючи наведені норми законодавства, беручи до уваги те, що право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування орендованим майном належить орендарю, а не необмеженому колу осіб, суд дійшов висновку про те, що позов про усунення перешкод у користуванні майном підлягає задоволенню частково, а саме лише в частині що стосується прав орендаря - Приватного підприємства "Еко-сервіс Лева", а не будь яких осіб, та лише відповідно до укладених договорів оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015р., №179 від 04.11.2015р. та №88 від 27.07.2018р.

Оскільки договір №59 від 05.05.2017р. припинив свою дію 03.05.2020р., то позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном відповідно до вказаного договору задоволенню не підлягають.

Водночас, суд вважає, що за вищенаведених обставин усунення перешкод у користуванні майном не може бути умовним, тому позовна вимога у частині усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання безпропусконого доступу є на думку суду такою, що ставить ефективність способу захисту права під певні умови, а відтак така частина позовної вимоги є недоцільною.

Крім того, з метою дотримання прав та інтересів відповідача, враховуючи те, що окрім орендованих приміщень позивача в оперативному управлінні відповідача перебуває інше рухоме та нерухоме майно військового містечка № 318, яке належить Збройним Силам України, суд вважає, що позовна вимога щодо надання ключів від замка на воротах у випадку якщо в`їзні ворота будуть зачинені в інший час, підлягає задоволенню у спосіб - шляхом надання доступу до орендованих приміщень в інший час (тобто окрім щодня з 08.00 до 20.00), погоджений з відповідачем Військовою частиною А2736.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією №10 від 05.12.2019р.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи те, що в судовому засіданні 10.09.2020р. при вирішенні спору по суті суд не вирішував питання про судові витрати, суд дійшов висновку про призначення судового для здійснення розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається із поданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якому зазначено, що витрати на правову допомогу можуть становити від 3600,00 грн. до 17000,00 грн. та будуть уточнені відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до обсягу наданих послуг згідно договору.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача в судовому засіданні 10.09.2020р. при вирішенні спору по суті до закінчення судових дебатів зроблено заяву про вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу після ухвалення рішення.

Згідно із статтею 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Військову частину А2736 усунути Приватному підприємству «Еко-сервіс Лева» перешкоди в користуванні орендованими приміщеннями на підставі договорів оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015 р., №179 від 04.11.2015р. та №88 від 27.07.2018р., шляхом надання безперешкодного доступу до орендованих приміщень через в`їзні ворота працівникам та транспортним засобам Приватного підприємства «Еко-сервіс Лева» щодня з 8:00 год. до 20:00 год. або в інший час, погоджений з відповідачем Військовою частиною А2736.

Стягувач: Приватне підприємство «Еко-сервіс Лева» (79026, місто Львів, вулиця Слов`янська, будинок 2, квартира 15, ідентифікаційний код 39045159)

Боржник: Військова частина А2736 (79016, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 40, ідентифікаційний код 26614024)

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 17.09.2020р. на 14:30 год. у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128.

6. Встановити позивачу строк до 15.09.2020р. для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.09.2020р.

Суддя М.М. Петрашко