Рішення № 91652420, 10.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 справа № 914/1909/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ;

до Відповідача: Підприємства теплових мереж "САМБІРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО", Львівська область, Самбірський район, м.Самбір;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ;

про: зобов`язання повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 378,089тис. куб.м. та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089тис. куб.м.;

ціна позову: 5053189,72грн.

Представники:

Позивача: Мельник О.С. - представник (довіреність від 23.01.2020р. №1-2260);

Відповідача: Сливка В.В. - представник (ордер від 04.11.2019р. серія ВС №1005156);

Третьої особи: Орел С.С. - представник (довіреність від 09.04.2020р. №14-115).

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява б/д б/н (вх. №1988) Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Підприємства теплових мереж "САМБІРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 378,089 тис. куб.м. та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089 тис. куб.м.; ціна позову 5053189,72грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає безпідставне набуття Відповідачем без постачальника відповідних обсягів природного газу у лютому 2017р. та березні 2017р. із газотранспортної системи 378,089тис.куб.м. природного газу, власником якого є Позивач.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2019р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/д б/н (вх. №1988 від 16.09.2019р.) залишити без руху; надати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати суду письмові пояснення, у яких визначити точний предмет позову позовної заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/д б/н (вх. №1988 від 16.09.2019р.): зобов`язання Відповідача повернути Позивачу безпідставно набуте у лютому та березні 2017 року майно - природний газ в обсязі 378,089тис. куб.м., чи стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості такого безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089тис. куб.м.

09.10.2019р. за вх. №41765/19 на адресу суду надійшла заява від 04.10.2019р. б/н про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначає, що заявлені в позовній заяві вимоги не є альтернативними, оскільки Позивач одночасно просить суд задовільнити як першу, так і другу позовну вимогу, за які ним сплачено судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2019р. у даній справі постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.11.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2019р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 26.11.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2019р. у даній справі суд постановив оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні на 17.12.2019р.

В судовому засіданні 17.12.2019р. оголошено перерву до 23.12.2019р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2019р. у даній справі суд постановив клопотання Підприємства теплових мереж "САМБІРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" від 17.12.2019р. вх. №53069/19 про витребування оригіналів доказів відхилити.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2019р. у даній справі суд постановив клопотання Підприємства теплових мереж "САМБІРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" від 02.12.2019р. вх. №50285/19 про залишення без розгляду пояснення АТ "Укртрансгаз" від 21.11.2019р. та доданих до нього матеріалів відхилити; долучену до пояснення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 21.11.2019р. вх. №49082/19 Довідку про відсутність природного газу в сховищах АТ "Укртрансгаз" до розгляду не приймати.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2019р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 16.01.2020р.

З підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді Фартушка Т.Б. судове засідання 16.01.2020р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2020р. у даній справі судом постановлено підготовче судове засідання призначити на 18.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2020р. у даній справі суд постановив залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код: 20077720); підготовче засідання відкласти на 11.03.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2020р. у даній справі суд постановив оголосити перерву в судовому засіданні до 24.03.2020р.

Судове засідання 24.03.2020р. не відбулось з причин перебування головуючого судді Фартушка Т.Б. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2020р. у даній справі судом постановлено призначити підготовче судове засідання на 28.04.2020р.; продовжити Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» строк подання пояснень третьої особи щодо позову від 18.03.2020р. вих. №14/4-1850-20 (вх. №13413/20 від 23.03.2020р.) по 18.03.2020р.; прийняти до розгляду пояснення Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 18.03.2020р. вих. №14/4-1850-20 (вх. №13413/20 від 23.03.2020р.); явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 26.05.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2020р. у даній справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 23.06.2020 р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2020р. у даній справі суд постановив клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 28.05.2020р. вих. №14/4-3622-20 (вх.№18856/20 від 02.06.2020р.) про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відхилити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2020р. у даній справі суд постановив клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 23.06.2020р. вх. №20273/20 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині відкладення судового засідання задоволити; відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 14.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 23.06.2020р. вх. №20273/20 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в частині участі представника Третьої особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволити; надати представнику Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" можливість участі в судовому засіданні у справі 914/1909/19, призначеному на 14.07.2020р. о 14.30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

З підстав проведення 14.07.2020р. санітарної дезінфекції приміщення суду судове засідання у даній справі, призначене на 14.07.2020р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2020р. у даній справі суд постановив призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 28.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; надати представнику Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" можливість участі в судовому засіданні у справі 914/1909/19, призначеному на 28.07.2020р. о 12.00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні 28.07.2020р. оголошено перерву до 11:00год. 10.09.2020р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович.

Представникам Сторін роз`яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 377,7 тис. куб.м. та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в розмірі 2523995,35грн. за лютий 2017р. та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,389 тис. куб.м. та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу за березень 2017р. в розмірі 2599,51грн. у зв`язку із відсутністю предмета спору, зазначила про подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

09.07.2020р. за вх. №21535/20 Позивачем подано до суду пояснення від 03.07.2020р. вих. №1001ВИХ-20-3217, у яких просить суд визнати поважними причини пропуску строку подання пояснень, врахувати такі при розгляді справи та задоволити позов у повному обсязі. Вказані пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначив про надання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

07.07.2020р. за вх. №21268/20 Відповідачем подано до суду пояснення від 03.07.2020р. б/н, у яких зазначає, що наявність договору є єдиною і достатньою підставою для виключення можливості застосування глави 82 ЦК України. Тобто будь-яких інших документів (актів виконаних робіт, наданих послуг, приймання-передачі тощо) не потрібно встановлювати та доводити їх наявність. Вказані пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Третьої особи в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

Суд враховує, про що також вказувалось в судових рішеннях у цій справі, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався, в тому числі постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» до 31 липня 2020р., Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до 31.10.2020р.

На час ухвалення даного рішення судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.

Суд також зважає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020р., розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте, суд зазначає, що пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17.07.2020р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до п.2 розділу ІІ вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою суду від 23.09.2019р. про відкриття провадження у даній справі строки подання доказів та заяв по суті спору завершились 06.08.2020р.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом враховується, що за приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Суд зазначає, що станом на час ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не подані та не оголошені у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» клопотання про продовження чи поновлення процесуальних строків.

З врахуванням наведеного, а також відсутності поданих у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» клопотань Учасників справи про продовження чи поновлення процесуальних строків, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за наявними у справі документами.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням поданої 24.04.2020р. за вх. №16421/20 Заяви про закриття провадження, просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,389 тис. куб.м. та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу за березень 2017р. в розмірі 2599,51грн. у зв`язку із відсутністю предмета спору та задоволити позов в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 377,7 тис. куб.м. та стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в розмірі 2523995,35грн. за лютий 2017р.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 13.11.2019р. до суду за вх. №47027/20 Відзиві на позовну заяву від 12.11.2019р. б/н проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав недоведеності Позивачем несанкціонованого відбору Відповідачем природного газу, набуття такого газу у власність та наявності його в Відповідача.

Окрім того, Відповідач зазначає про понесення ним у зв`язку із розглядом справи судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000грн., докази чого будуть подані протягом пяти днів після ухвалення судом рішення у справі.

Позиція Третьої особи:

Третя особа у поданому 23.03.2020р. до суду за вх. №13413/20 Поясненні від 18.03.2020р. вих. №14/4-1850-20 зазначає про укладення 20.10.2016р. між Відповідачем та Третьою особою Договору постачання природного газу №5219/1617-ТЕ-21, 27.10.2016р. №5248/1617-БО-21, 31.10.2016р. №5292/1617-КП-21, за якими Сторонами погоджено планові обсяги постачання природного газу в жовтні 2016р. - березні 2017р., однак в лютому 2017р. Третьою особою не поставлявся Відповідачу природний газ у зв`язку із порушенням останнім умов п.17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2015р. №758, про що Третя особа повідомляла Відповідача та Львівську обласну державну адміністрацію листами від 30.01.2017р. вих. №26-807/1.2-17 та від 30.01.2017р. вих. №26-788/1.2-17. Листом від 16.03.2017р. вих. 326-2700/1.2.-17 Третьою особою повернуто Відповідачу без підписання акти приймання-передачі природного газу за Договорами за лютий 2017р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що для відбору Відповідачем у січні, листопаді та грудні 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ «Львівгаз», Відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2493, та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2496. Однак, Відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір 378,089 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітами ПАТ «Львівгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий та березень 2017 року, в якому в графі «Фактично спожитий обсяг за місяць Всього» по рядку «Категорія/Назва постачальника» вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи в лютому 2017 року обсяг природного газу в розмірі 377,700 тис. куб. м., в березні 2017 року - 0,389 тис. куб. метрів.

Виходячи того, що Відповідачу в лютому та березні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 378,089 тис. куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу Позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується довідкою Головного бухгалтера АТ «Укртрансгаз».

З врахуванням наведеного Позивач зазначає, що Відповідач набув природний газ Позивача у лютому та березні 2017 року в обсязі 378,089 тис. куб. м. без будь-якої підстави та зобов`язаний повернути Позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 378,089 тис. куб. метрів.

При цьому Позивач зазначає, що у випадку, якщо буде встановлено відсутність у Відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то Відповідач на підставах, передбачених ч.2 ст.1213 ЦК України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та на даний час складає 2 526 594,86 грн (378,089 тис. куб. м. природного газу х 6 682,54грн. (ціна закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця, розміщена на офіційному сайті АТ «Укртрансгаз», яка є вартістю природного газу станом на липень 2019 року.

З врахуванням наведеного та поданої Позивачем 24.04.2020р. за вх. №16421/20 Заяви про закриття провадження у справі просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно-природний газ в обсязі 0,389тис.м.куб. за березень 2017р. та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2599,51грн. що є вартістю обсягів природного газу за березень 2017р.; зобов`язати Відповідача повернути безпідставно набуте майно- природний газ в обсягах 377,7тис.м.куб за лютий 2017р. та стягнути з Відповідача на користь Позивача 2523995,35грн., що є вартістю обсягу природного газу за лютий 2017р.

Відповідач у поданому 13.11.2019р. за вх. №47027/19 Відзиві на позовну заяву від 12.11.2019р. б/н проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі з огляду на недоведеність факту відбору природного газу Відповідачем з обсягів природного газу Позивача, які були ним придбані для виконання функцій оператора ГТС, оскільки факт такого споживання Позивач доводить документами, які не містять дати їх складення, назви підприємства, установи, організації, працівником якої є особа, яка склала та підписала, а також інших реквізитів, необхідних для ідентифікації.

Окрім того, Відповідач звертає увагу на те, що подані Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документи не є первинними документами та не відносяться до документів бухгалтерського обліку, а відтак, не є належними доказами.

Також Відповідач покликається на те, що Кодекс ГРС в імперативному порядку визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегульовувати об`єми небалансу природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГРС, і лише у випадку, якщо після таких залишиться неврегульований баланс споживача, то оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ, а не споживача.

В доповнення до викладеного Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач не скористався своїм право припинення газопостачання Відповідача в порядку ст.19 Закону України «Про теплопостачання» та Порядку пооб`єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам.

З врахуванням наведеного Відповідач підсумовує, що Оператор ГТС надав у спірні місяці послуги транспортування природного газу, а Оператор ГРМ - послуги з його розподілу, таким чином відбір (споживання) природного газу є санкціонованим, і навіть якщо припустити, що Відповідач здійснив споживання газу у спірний період, то формальна відсутність підтверджених номінацій на постачання природного газу зі сторони Позивача не є достатньою для кваліфікації відбору (споживання) природного газу як несанкціонованого.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем не доведено наявність у Відповідача витребуваного Позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом, а враховуючи, що, згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати позивач, а задоволення позову у повному обсязі призведе до подвійного стягнення з Відповідача на користь Позивача витребовуваного майна.

У поданому Відзиві відповідач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які Відповідач поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 25000грн., докази чого будуть подані протягом пяти днів після ухвалення судом рішення у справі.

Копію вказаного відзиву 28.02.2020р. надіслано Відповідачем на електронну адресу суду та зареєстровано за вх. №10449/20.

25.11.2019р. Позивачем за вх. №49082/19 подано до суду додаткові пояснення від 21.11.2019р. б/н, у яких в спростування викладених Відповідачем у Відзиві на позовну заперечень проти заявлених позовних вимог зазначає, що здійснений Відповідачем відбір природного газу в обсязі 378,089тис.куб.м. з ресурсу Позивача за відсутності у Відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з Позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст.1212 ЦК України, а, оскільки Відповідачу в лютому та березні 2017 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 378,089тис.куб.м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу Позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС.

Виходячи з такого, Відповідач, на думку Позивача, матеріали справи містять достатню кількість доказів, що підтверджують факт безпідставно набутого Відповідачем з газотранспортної системи природного газу, власником якого є Позивач, а Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 378,089 тис, куб. метрів.

Окрім того, у поданих поясненнях Позивач заперечує щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат Відповідача та просить суд залишити її без розгляду з огляду на безпідставність.

06.03.2020р. за вх. №11595/20 Відповідачем подано до суду додаткові пояснення від 06.03.2020р. б/н, у яких вказує на те, що наявність між Сторонами договірних відносин виключає можливість застосування до таких положень глави 83 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості спожитого природного газу Відповідач зазначає, що між Відповідачем та Третьою особою було укладено ряд договорів про поставку природного газу, а в силу Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015р. «Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016-17 років» Третя особа, як постачальник за договорами про поставку природного газу, повинне було видати Відповідачу номінації на поставку природного газу та постачати природний газ, оскільки це не є правом а обов`язком АТ «НАК «Нафтогаз України».

З врахуванням наведеного Відповідач підсумовує, що, з урахуванням наведених Відповідачем доводів, особою, відповідальною за негативний небаланс природного газу в Позивача є не Відповідач, а Третя особа.

Також Відповідач звертає увагу на те, що пред`явлення Позивачем у позові двох альтернативних позовних вимог про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та про відшкодування вартості такого майна не відповідає вимогам ст.1213 ЦК України, оскільки є взаємовиключними, а задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення з Відповідача боргу, що не допускається.

23.03.2020р. за вх. №13413/20 Третьою особою подано до суду Пояснення від 18.03.2020р. вих. №14/4-1850-20, у яких зазначає про укладення між Відповідачем та Третьою особою Договорів про поставку природного газу, за умовами яких Відповідач повинен був сам припиняти або обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності виділеного йому підтвердженого обсягу природного газу, порушення строків оплати, а листами від 30.01.2017р. №26-807/1.2-17 та від 30.01.2017р. №26-788/1.2-17 Третя особа повідомляла Відповідача та Львівську обласну державну адміністрацію про невиконання Відповідачем пункту 17 постанови КМУ №758, проте вказані листи залишено без відповіді та реагування.

З врахуванням наведеного Третя особа зазначає, що згідно умов укладених між Відповідачем та Третьою особою договорів про постачання природного газу право власності на природний газ переходить до Відповідача з моменту підписання Акту приймання-передачі природного газу, до того моменту такий природний газ є власністю Третьої особи, а будь яких правочинів чи фактичних даних, які б свідчили про реальне постачання Третьою особою Відповідачу природного газу у спірні періоди матеріали справи не містять.

В той же час, Третя особа зазначає, що питання правомірності дій чи бездіяльності Третьої особи щодо виділення номінацій у спірні місяці, а також наслідків таких дій чи бездіяльності не входить до предмета доказування у даній справі, а може бути предметом окремого позову, у випадку, якщо Відповідач вважає, що Третя особа неналежним чином виконувала взяті на себе договірні зобов`язання з поставки природного газу за укладеними договорами.

З підстав наведеного Третя особа підсумовує, що кожен споживач одержує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою Третьої особи на транспортування, у газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, які не мають власника і цільового призначення. Для транспортування природного газу Третя особа замовляє послугу з його транспортування до споживачів, а за відсутності відповідної заявки в системі відсутній природний газ, власником якого є Третя особа. При цьому, Третя особа не замовляла послуг з транспортування природного газу до Відповідача у лютому 2017 року, а відтак, в газотранспортній системі був відсутній належний Третій особі газ, який міг би спожити Відповідач.

Таким чином, на думку третьої особи, спірні обсяги газу було відібрано Відповідачем з ресурсів Позивача без будь-яких договірних підставі, а відтак, на думку Третьої особи, позов є підставним та обґрунтованим.

19.06.2020р. за вх. №20057/20 Позивачем подано до суду письмові пояснення від 15.06.2020р. вих. №1001ВИХ-20-2777, у яких звертає увагу суду на те, що наявність укладеного між Сторонами Договору не свідчить про здійснення поставок природного газу, оскільки такий факт підтверджується підписаним Сторонами Актом приймання-передачі природного газу, оскільки саме в момент підписання Акту приймання-передачі від Постачальника до Споживача переходить право власності на природний газ. В той же час, обсяги постачання підтверджуються Постачальником шляхом подання Оператору ГТС номінації в установленому порядку. Таким чином, Договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та свідчить про намір сторін набути такі права та обов`язки, а не про їх здійснення. В обґрунтування вказаного Позивач наводить судову практику в подібних правовідносинах, а саме постанову Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 18.05.2020р. у справі №826/16697/17 та постанову західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020р. у справі №909/971/19.

При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази підписання актів приймання-передачі природного газу за спірний період.

09.07.2020р. за вх. №21535/20 Позивачем подано до суду пояснення від 03.07.2020р. вих. №1001ВИХ-20-3217, у яких просить суд врахувати пояснення при розгляді справи та задоволити позов у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач наводить судову практику у подібних правовідносинах, а саме постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020р. у справі №904/4018/19, згідно якої сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Окрім того, у вказаній постанові йдеться про помилкове застосування судами розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17року», оскільки спірний обсяг газу було відібрано відповідачем у січні 2016 року, тобто до набрання чинності вказаним розпорядженням.

З врахуванням обґрунтування Третьою особою відсутності поставок природного газу Відповідачу Позивач підсумовує про відсутність доказів здійснення Відповідачем споживання природного газу за укладеними із Третьою особою Договорами, а відтак, про підставність та обґрунтованість позовних вимог про витребування від Відповідача майна та стягнення його вартості на підставі ст.1212ЦК України.

07.07.2020р. за вх. №21268/20 Відповідачем засобами поштового зв`язку надіслано на адресу суду письмові пояснення від 03.07.2020р. б/н, у яких в спростування викладених Позивачем доводів зазначає, що головне значення має не факт укладення Договору, а рух коштів за ним, що підтверджується правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.05.2020р. у справі №826/16697/17, проте предметом розгляду у справі №826/16697/17 було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а не стягнення коштів за безпідставно набуте майно.

При цьому, в спростування доводів Позивача Відповідач наводить правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2020р. у справі №911/655/17, згідно з якою з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018р. у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019р. у справі №923/351/18).

Крім того, в обґрунтування обов`язку Третьої особи видати Відповідачу номінації на поставку природного газу в спірний період Відповідач покликається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2018р. у справі №904/5621/17, від 05.03.2019р. у справі №923/351/18, від 10.10.2019р. у справі №925/358/18, від 05.11.2019р. у справі №902/9/19, від 14.11.2019р. у справі №904/2732/18, від 25.02.2020р. у справі №905/2248/18, від 18.06.2020р. у справі №911/655/17, від 22.06.2020р. у справі №904/5621/17.

20.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Третя особа, Постачальник) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (надалі - Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання природного газу №5219/1617-ТЕ-21 (надалі - Договір 1), за умовами якого (п.1.1. Договору 1) Постачальник зобов`язувався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язувався оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору 1 Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 1770 тис.куб.м., зокрема в жовтні 2016р. 120 тис.куб.м., листопаді 2016р. - 250 тис.куб.м., грудні 2016р. - 340 тис.куб.м., січні 2017р. - 390 тис.куб.м., лютому 2017р. - 350 тис.куб.м., березні 2017р. - 320 тис.куб.м.

Згідно п.2.3. Договору 1 планований обсяг за Договором протягом місяця поставки може змінюватись за домовленістю Сторін.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання Актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ (п.3.1. Договору 1).

Пунктом 3.4. Договору 1 Сторонами встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється Актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше сьомого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники Актів приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.5. Договору 1).

Відповідно до п.3.6. Договору 1 Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживачу один примірник оригіналу Акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого непідписання.

Згідно п.3.8. Договору 1 у разі, коли оператор газотранспортної системи за підсумками розрахункового періоду встановлює негативний небаланс за об`єктами Споживача, Споживач зобов`язаний у порядку, визначеному цим Договором, оплатити Постачальнику витрати на врегулювання такого небалансу, зокрема вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування. При цьому Споживач погоджується на оплату в безумовному порядку вартості наданої Постачальникові оператором газотранспортної системи послуги з балансування. Якщо між Сторонами укладено декілька договорів про постачання природного газу, то Постачальник самостійно обирає договір, за яким Споживач зобов`язаний у повному обсязі оплатити Постачальнику в порядку, визначеному таким Договором, вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування.

Сторони погодили виключний перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для підтвердження Постачальником його витрат на врегулювання негативного небалансу, зокрема, оплату вартості послуги балансування: рахунок Постачальника на оплату Споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, який подається Постачальником Споживачу після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем; копія Платіжного доручення Постачальника про оплату наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування або витяг з додатка до рахунка-фактури на надані оператором газотранспортної системи послуги з балансування, що подається Постачальнику з деталізацією вартості послуг з балансування за Споживачами. Вибір одного із зазначених документів здійснюється Постачальником.

Відповідно до п.4.1. Договору 1 кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог установлених Кодексом газорозподільчих систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493.

Пунктом 7.1.1. Договору 1 Сторонами передбачено, що Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов Договору.

Згідно п.7.3.1. Договору 1 Постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу Споживачеві, зокрема, у разі: несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу комерційних вузлів обліку; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів Споживача.

Відповідно до п.7.4. Договору 1 Постачальник, серед іншого, зобов`язаний виконувати умови цього Договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

Згідно п.12.1. Договору 1 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Вказаний Договір 1 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору 1.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. до Договору 1 Третя особа передала, а Відповідач прийняв природний газ за Договором 1 у кількості 31,223 тис. м.куб. на суму 185164,88грн.; від 30.11.2016р. - у кількості 117,041тис.м.куб на суму 694099,94грн.; від 31.12.2016р. - у кількості 136,089 тис. м.куб. на суму 807062,21грн.; від 31.01.2017р. - у кількості 178,049тис. м.куб. на суму 1055901,79грн.; від 31.03.2017р. - у кількості 76,717тис.м.куб. на суму 454962,49грн. Вказані Акти підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору 1.

Крім того, 31.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Третя особа, Постачальник) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (надалі - Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання природного газу №5292/1617-КП-21 (надалі - Договір 2), за умовами якого (п.1.1. Договору 2) Постачальник зобов`язувався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язувався оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору 2 Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 67 тис.куб.м., зокрема в жовтні 2016р. 5 тис.куб.м., листопаді 2016р. - 10 тис.куб.м., грудні 2016р. - 15 тис.куб.м., січні 2017р. - 14 тис.куб.м., лютому 2017р. - 13 тис.куб.м., березні 2017р. - 10 тис.куб.м.

Згідно п.2.3. Договору 2 планований обсяг за Договором протягом місяця поставки може змінюватись за домовленістю Сторін.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання Актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ (п.3.1. Договору 2).

Пунктом 3.4. Договору 2 Сторонами встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється Актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше сьомого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники Актів приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.5. Договору 2).

Відповідно до п.3.6. Договору 2 Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживачу один примірник оригіналу Акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого непідписання.

Згідно п.3.8. Договору 2 у разі, коли оператор газотранспортної системи за підсумками розрахункового періоду встановлює негативний небаланс за об`єктами Споживача, Споживач зобов`язаний у порядку, визначеному цим Договором, оплатити Постачальнику витрати на врегулювання такого небалансу, зокрема вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, а також всі інші витрати, пов`язані з врегулюванням постачальником небалансу в порядку, передбаченому пунктами 3-5 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи , затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493. При цьому Споживач погоджується на оплату в безумовному порядку вартості наданої Постачальникові оператором газотранспортної системи послуги з балансування. Якщо між Сторонами укладено декілька договорів про постачання природного газу, то Постачальник самостійно обирає договір, за яким Споживач зобов`язаний у повному обсязі оплатити Постачальнику в порядку, визначеному таким Договором, вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування.

Сторони погодили виключний перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для підтвердження Постачальником його витрат на врегулювання негативного небалансу, зокрема, оплату вартості послуги балансування: рахунок Постачальника на оплату Споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, який подається Постачальником Споживачу після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем; копія Платіжного доручення Постачальника про оплату наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування або витяг з додатка до рахунка-фактури на надані оператором газотранспортної системи послуги з балансування, що подається Постачальнику з деталізацією вартості послуг з балансування за Споживачами. Вибір одного із зазначених документів здійснюється Постачальником.

Відповідно до п.4.1. Договору 2 кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог установлених Кодексом газорозподільчих систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493.

Пунктом 7.1.1. Договору 2 Сторонами передбачено, що Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов Договору.

Згідно п.7.3.1. Договору 2 Постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу Споживачеві, зокрема, у разі: несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу комерційних вузлів обліку; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів Споживача.

Відповідно до п.7.4. Договору 2 Постачальник, серед іншого, зобов`язаний виконувати умови цього Договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

Згідно п.12.1. Договору 2 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Додатковими угодами від 31.10.2016р. №1, від 22.11.2016р. №2, від 21.12.2016р. №3, від 24.01.2017р. №5, від 24.02.2017р. №6 до Договору 3 Сторонами вносились зміни до п.5.2. Договору 3, від 23.01.2017р. №4 - до розділів 1, 2, 3, 7, 11 Договору 3.

Вказаний Договір 2 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору 2.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. до Договору 2 Третя особа передала, а Відповідач прийняв природний газ за Договором 2 у кількості 0,764 тис.м.куб. на суму 5423,78грн.; від 30.11.2016р. - у кількості 3,034тис.м.куб на суму 24826,62грн.; від 31.12.2016р. - у кількості 5,452 тис.м.куб. на суму 46765,08грн.; від 31.01.2017р. - у кількості 8,616тис.м.куб. на суму 72157,27грн.; від 31.03.2017р. - у кількості 1,882тис.м.куб. на суму 17764,57грн. Вказані Акти підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору 2.

Окрім того, 27.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Третя особа, Постачальник) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (надалі - Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання природного газу №5248/1617-БО-21 (надалі - Договір 3), за умовами якого (п.1.1. Договору 3) Постачальник зобов`язувався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язувався оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору 3 Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 2060 тис.куб.м., зокрема в жовтні 2016р. 150 тис.куб.м., листопаді 2016р. - 290 тис.куб.м., грудні 2016р. - 390 тис.куб.м., січні 2017р. - 450 тис.куб.м., лютому 2017р. - 410 тис.куб.м., березні 2017р. - 370 тис.куб.м.

Згідно п.2.3. Договору 3 планований обсяг за Договором протягом місяця поставки може змінюватись за домовленістю Сторін.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання Актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ (п.3.1. Договору 3).

Пунктом 3.4. Договору 3 Сторонами встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється Актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше сьомого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники Актів приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.5. Договору 3).

Відповідно до п.3.6. Договору 3 Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживачу один примірник оригіналу Акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого непідписання.

Згідно п.3.8. Договору 3 у разі, коли оператор газотранспортної системи за підсумками розрахункового періоду встановлює негативний небаланс за об`єктами Споживача, Споживач зобов`язаний у порядку, визначеному цим Договором, оплатити Постачальнику витрати на врегулювання такого небалансу, зокрема вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування. При цьому Споживач погоджується на оплату в безумовному порядку вартості наданої Постачальникові оператором газотранспортної системи послуги з балансування. Якщо між Сторонами укладено декілька договорів про постачання природного газу, то Постачальник самостійно обирає договір, за яким Споживач зобов`язаний у повному обсязі оплатити Постачальнику в порядку, визначеному таким Договором, вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування.

Сторони погодили виключний перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для підтвердження Постачальником його витрат на врегулювання негативного небалансу, зокрема, оплату вартості послуги балансування: рахунок Постачальника на оплату Споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, який подається Постачальником Споживачу після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем; копія Платіжного доручення Постачальника про оплату наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування або витяг з додатка до рахунка-фактури на надані оператором газотранспортної системи послуги з балансування, що подається Постачальнику з деталізацією вартості послуг з балансування за Споживачами. Вибір одного із зазначених документів здійснюється Постачальником.

Відповідно до п.4.1. Договору 3 кількість природного газу, яка передається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог установлених Кодексом газорозподільчих систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493.

Пунктом 7.1.1. Договору 3 Сторонами передбачено, що Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов Договору.

Згідно п.7.3.1. Договору 3 Постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу Споживачеві, зокрема, у разі: несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу комерційних вузлів обліку; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів Споживача.

Відповідно до п.7.4. Договору 3 Постачальник, серед іншого, зобов`язаний виконувати умови цього Договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

Згідно п.12.1. Договору 3 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Додатковими угодами від 31.10.2016р. №1, від 22.11.2016р. №2, від 30.12.2016р. №3 до Договору 3 Сторонами вносились зміни до п.5.2. Договору 3, від 23.01.2017р. №4 - до розділів 1, 2, 3, 7, 11 Договору 3.

Вказаний Договір 3 та додаткові договори до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору 3.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. до Договору 3 Третя особа передала, а Відповідач прийняв природний газ за Договором 3 у кількості 92,752 тис.м.куб. на суму 658465грн.; від 30.11.2016р. - у кількості 202,358 тис.м.куб на суму 1655855,04грн.; від 31.12.2016р. - у кількості 277,858 тис.м.куб. на суму 2169810,45грн.; від 31.01.2017р. - у кількості 352,962тис.м.куб. на суму 2093205,84грн.; від 31.03.2017р. - у кількості 156,849тис.м.куб. на суму 930177,31грн. Вказані Акти підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору 3.

Листом від 16.03.2017р. вих. №26-2700/1.2-17 Третьою особою повернуто Відповідачу без підпису Акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017р. за Договорами 1, 2 та 3 у зв`язку із невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015р. №758 та повідомлено про непідтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу на лютий 2017р. і про те, що Третя особа не здійснювала поставку природного газу Відповідачу у вказаному періоді для визначених категорій споживачів.

До вказаного листа Третьою особою долучено копії Актів приймання-передачі природного газу за лютий 2017р. за Договорами 1, 2 та 3, які містять завірений відтиском печатки підпис уповноваженої особи Відповідача, проте не підписані з боку Третьої особи.

Позивачем до позовної заяви долучено документ під назвою «Списання газу на балансування 01.01.2016-30.06.2018», який підписано головним бухгалтером ОСОБА_2 проте, вказаний документ не містить найменування юридичної особи яка його видала, а також відтиску печатки такої особи на завіренні підпису особи, яка склала такий документ. У вказаному документі відображається балансування та корекція балансування за період з 31.01.2016р. по 30.06.2018р.

Також Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог долучено до позовної заяви «Інформацію про надходження на точках входу, та розподіл на точках виходу обсягів природного газу, віднесених на Операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік», в яких відображено обсяг небалансу ПАТ «Львівгаз» по Відповідачу (в т.ч. без підтверджених номінацій) за лютий в розмірі 377,700. Вказана інформація підписана начальником управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України В.В. Гноєвим, проте не містить найменування та відтиску печатки юридичної особи, чия посадова особа видала відповідний документ.

Окрім того, Позивачем до позовної заяви долучено складені технічним директором ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» ОСОБА_1 Реєстри обсягів природного газу, які були використані споживачами по договорах з Третьою особою по газорозподільчій системі ПАТ «Львівгаз» у лютому та березні 2017р., а також Зведені реєстри місячних газу, що подані в точку виходу до газорозподільчої системи ПАТ «Львівгаз» за лютий та березень 2017р., з яких вбачається споживання Відповідачем природного газу у лютому 2017р. в обсязі 377,700тис.м.куб, в березні 2017р. - 0,389тис.м.куб.

31.01.2017р. між Третьою особою та Позивачем укладено Договір №1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу, за умовами якого (п.1. Договору) Третя особа зобов`язувалась передати у власність Позивачу у січні-квітні 2017р. газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ) для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування, а Покупець зобов`язувався прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. Договору Третя особа передає Позивачу в січні-квітні 2017р. газ в загальному обсязі 1600000тис.м.куб., в тому числі в січні 610000тис.м.куб.; лютому 490000тис.м.куб.; березні 310000тис.м.куб.; квітні 190000тис.м.куб.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017р. до Договору Третя особа передала, а Позивач прийняв природний газ в обсязі 643105,799тис.м.куб. на загальну суму 5919145774грн.; від 31.03.2017р. - в обсязі 143355,000тис.м.куб. на загальну суму 1353156516грн. Вказані Акти приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно ч.ч.1,2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання; до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правові засади функціонування в Україні ринку природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".

Нормою ст.3 Закону України "Про ринок природного газу" визначено принципи, за якими функціонує ринок природного газу на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, зокрема: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів (ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу").

Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1382/27827 (надалі Правила), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 9 розділу II Правил постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу II Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Пунктом 13 розділу II Правил встановлено, що постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до пункту 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009р. №338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.2009р. за №703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.

Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493, у пункті 5 глави 1 розділу І визначає такі терміни:

небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;

місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника;

алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу;

балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації;

фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.

У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи (п.10 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій. Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій (п.1, п.2 розділу XIIІ Кодексу ГТС).

Згідно з п. п. 1-3 глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

Відповідно до п.7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Кабінет Міністрів України постановою від 01.10.2015 №758 затвердив "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (надалі Положення), яким частково регулювались спірні правовідносини.

Підпунктом 4 пункту 3 Положення встановлено, що на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.

Пунктом 17 Положення передбачено, що на час виникнення спірних правовідносин були визначені такі умови постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії:

постачання природного газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації;

обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017 року за таких умов:

укладення виробником теплової енергії з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 року природний газ за всіма укладеними з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

05.10.2016р. Кабінет Міністрів України розпорядженням №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" передбачив, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016р. №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор листом від 18.07.2018р. №6367/16.3.2/7-18 роз`яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, між Відповідачем (споживачем) та Третьою особою (Постачальником) укладено Договори 1, 2 та 3 про постачання природного газу, у тому числі і на спірний період (лютий та березень 2017 року).

При цьому, в силу укладених між Відповідачем та Третьою особою договорів та згадуваних вище Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язане було до початку опалювального сезону 2016/17 року виділити ПТМ "Самбіртеплокомуненерго" номінації відповідно до укладених договорів і поставляти йому природний газ, зокрема в лютому та березні 2017р. Однак ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання щодо виділення Відповідачу відповідних номінацій на лютий 2017 року не виконало.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків, що споживання Відповідачем у лютому 2017р. 377,7тис.м.куб. (5,304тис.м.куб.; 251,628тис.м.куб. та 120,768тис.м.куб.) природного газу для виробництва теплової енергії відбулося не безпідставно, а на підставі укладених між Відповідачем та Третьою особою Договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. №5292/1617-ТЕ-21, від 27.10.2016р. №5248/1617-БО-21, від 20.10.2016р. №5219/1617-ТЕ-21 в межах передбачених цими Договорами обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що факт споживання Відповідачем природного газу без виділення йому Третьою особою відповідних номінацій на природний газ у лютому 2017р. є наслідком порушення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх зобов`язань щодо виділення таких номінацій, передбачених Положенням, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р та умовами укладених між Відповідачем та Третьою особою договорів постачання природного газу.

Відтак, у даному випадку Постачальником спожитого Відповідачем у лютому 2017 року природного газу у загальній кількості 377,700тис.куб.м. необхідно вважати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" незалежно від того, що останнім не підписано з Відповідачем Акти приймання-передачі природного газу за спірний період, а відтак, зазначене спірне споживання природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований відбір природного газу.

При цьому, суд дійшов висновків про те, що особою, відповідальною за негативний небаланс природного газу у Позивача за лютий 2017 року є не Відповідач, а Третя особа - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскільки саме на Третю особу як Постачальника за укладеними з Відповідачем Договорами поставки природного газу пунктами 1-3 глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС покладено обов`язок застосувати всі доступні заходи для уникнення небалансу.

В той же час, у випадку неврегулювання місячного негативного небалансу Постачальником в строк до 12-го числа наступного місяця, такий, у відповідності до п.7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, надання Замовнику послуг постачання послуги балансування.

Як вбачається із п.3.8. укладених між Відповідачем та Третьою особою Договорів 1, 2 та 3, Відповідач (Споживач) зобов`язаний оплатити Третій особі (Постачальнику) витрати на врегулювання небалансу, зокрема вартість наданої Позивачем (оператором газотранспортної системи) послуги з балансування на підставі рахунку Постачальника на оплату Споживачем вартості наданої Оператором газотранспортної системи послуги з балансування, який подається Постачальником Споживачу після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем; копії Платіжного доручення Постачальника про оплату наданої Оператором газотранспортної системи послуги з балансування або витягу з додатка до рахунка-фактури на надані Оператором газотранспортної системи послуги з балансування, що подається Постачальнику з деталізацією вартості послуг з балансування за Споживачами. Вибір одного із зазначених документів здійснюється Постачальником.

При цьому суд також звертає увагу на те, що Постачальник в силу п.13 розділу II Правил має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Матеріали справи не містять доказів вжиття Третьою особою відповідних заходів щодо Відповідача.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про те, що покладені Позивачем в основу заявлених позовних вимог доводи про безпідставне набуття Відповідачем в лютому 2017 року 377,700тис.куб.м. природного газу Позивача не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018р. у справі №911/656/17, від 14.05.2018р. у справі №926/680/17, від 22.06.2018р. у справі №904/5621/17, від 05.03.2019р. у справі №923/351/18, від 12.03.2019р у справі №917/325/18, від 15.05.2019р. у справі №925/1454/17, від 13.08.2019р. у справі №352/18 та від 10.10.2019р. у справі №925/358/18, від 05.11.2019р. у справі №902/9/19, від 14.11.2019р. у справі №904/2732/18, від 25.02.2020р. у справі №905/2248/18, від 18.06.2020р. у справі №911/655/17.

При цьому, суд звертає увагу на те, що викладені у поясненнях від 09.07.2020р. (вх. №21535/20) посилання Позивача на судову практику жодним чином не спростовують покладених Відповідачем в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог доводів, оскільки Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при здійсненні касаційного провадження з перегляду судових рішень попередніх інстанцій у справі №904/4018/19 встановлено помилковість застосування судами розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17року», оскільки спірний обсяг газу було відібрано відповідачем у січні 2016 року, тобто до набрання чинності вказаним розпорядженням. Внаслідок вказаного матеріалами справи не підтверджувався факт споживання Відповідачем природного газу на підставі укладених із Третьою особою Договорів.

В той же час, у даній справі споживання Відповідачем природного газу відбулось під час дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016р. №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17року», а відтак, з врахуванням наведених в мотивувальній частині даного рішення висновків суду, таке споживання відбулось в межах укладених між Відповідачем як Споживачем та Третьою особою, як Постачальником Договорів 1, 2, 3.

Щодо позовних вимог Позивача про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,389тис.м.куб. за березень 2017р. та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2599,51грн. що є вартістю обсягів природного газу за березень 2017р. суд зазначає, що такі спростовуються наявними у справі Актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2017р. за Договорами постачання природного газу від 20.10.2016р. №5292/1617-ТЕ-21, від 27.10.2016р. №5248/1617-БО-21, від 20.10.2016р. №5219/1617-ТЕ-21, які підписані повноважними представниками та завірені відтисками печаток юридичних осіб - Сторін відповідних Договорів.

24.04.2020р. за вх. №16421/20 Позивачем подано до суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог за березень 2017р., у якій просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог Позивача про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,389тис.м.куб. за березень 2017р. та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2599,51грн. що є вартістю обсягів природного газу за березень 2017р. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

В обґрунтування викладених в заяві доводів Позивач покликається на те, що з пояснень Третьої особи Позивачем встановлено, що постачання природного газу Третьою особою Відповідачу в березні 2017р. відбулось на підставі укладених між ними Договорів та підтверджується підписаними Актами приймання-передачі природного газу, а відтак, на думку Позивача у зв`язку із вказаними обставинами предмет спору припинив своє існування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в п.4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його відкриття та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж предмет спору був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З врахуванням встановлених судом обставин та наведених Учасниками справи доводів суд зазначає, що предмет спору у справі в частині позовних вимог Позивача про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,389тис.м.куб. за березень 2017р. та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2599,51грн. що є вартістю обсягів природного газу за березень 2017р. не припинив своє існування у зв`язку із наданням Третьою особою пояснень у справі, оскільки не існував станом на час відкриття провадження у даній справі, оскільки припинив своє існування 31.03.2017р. у зв`язку із підписанням Сторонами Договорів 1, 2 та 3 Актів приймання передачі природного газу від 31.03.2017р.

Відтак, Заява Позивача від 24.04.2020р. вх. №16421/20 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог за березень 2017р. є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає до задоволення судом.

В той же час суд зважає на те, що загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.77, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2018р. у справі №334/2517/16-ц.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому, оскільки предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №910/9072/17, постанові Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №910/9072/17, а також постанові Верховного Суду України від 03.06.2015р. у справі №6-100цс15, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018р. у справі №367/6344/16-ц та від 10.06.2020р. у справі №904/4018/19.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновків про те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, і, за таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2526594,86грн. вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 378,089 тис. куб.м.

Крім того, Позивачем не доведено також наявність у Відповідача, витребуваного Позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи судом з врахуванням того, що, згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати Позивач.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин суду не надано.

З врахуванням наведеного, а також висновків суду щодо заяви Позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог за березень 2017 року, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача повернути Позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 378,089тис.куб.м.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт споживання Відповідачем природного газу у лютому та березні 2017р. на підставі укладених із Третьою особою Договорів поставки природного газу, суд дійшов висновків про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ та стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості такого безпідставно набутого майна, а відтак, в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривні.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 75797,85грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 03.09.2019р. №11436 про сплату 75797,85грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідач у поданому 13.11.2019р. за вх. №47027/19 Відзиві на позовну заяву від 12.11.2019р. б/н зазначає про понесення ним у зв`язку із розглядом справи судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000грн., докази чого будуть подані протягом пяти днів після ухвалення судом рішення у справі; про що представником Відповідача також зроблено заяву до закінчення судових дебатів.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 75797,85грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 75797,85грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити такий за Позивачем.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 12:00год. 16.09.2020р. та встановлення Відповідачу п`ятиденного строку на подання суду та іншим Учасникам справи доказів понесених судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 177, 202, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 627, 629, 632, 655, 687, 688, 691, 692, 693, 712, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 12:00год. 16.09.2020р.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області (м.Львів, вул.Личаківська, 128). Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

3. Встановити Підприємству теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» п`ятиденний строк на подання суду та іншим Учасникам справи доказів понесених судових витрат.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.09.2020р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок