Рішення № 91652030, 21.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/8788/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 44)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" (01030, м.Київ, Ярославів Вал, 5-в)

про стягнення 6 607 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" про стягнення 6 607,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із блокуванням талонів на пальне, які згідно договору №35 від 09.02.2018 були придбані у відповідача, позивач не реалізував їх в повній мірі, зокрема, не використаними залишились талони на суму 6 607,00 грн, вартість яких позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8788/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Станом на 03.07.2020 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 лютого 2018 року між Державним підприємством «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХОЙЛ НК» (надалі - відповідач, Постачальник) було укладено договір про закупівлю № 35 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом закупівлі є бензин, дизельне паливо по талонах (ДК 021:2015 - 09100000-0 «Паливо» (бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо, в подальшому іменовані - «Товар»). Додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язується зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено кількість товару (бензин, дизельне паливо по талонах) у розмірі 6045 літрів.

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору становить 176 246 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 20% - 29 374 грн. 42 коп.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється на підставі рахунку-фактури постачальника виключно в національній валюті України в безготівковій формі.

Згідно пункту 4.2 договору розрахунки за Товар (партію Товару) Замовник здійснює протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту передання Постачальником Замовнику талонів на пальне, на підставі видаткової накладної шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника згідно з його реквізитами, вказаними в даному договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання Товару Замовником здійснюється в момент заправлення автомобільного транспорту Замовника. АЗС здійснює відпуск нафтопордуктів цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через паливо роздавальні колонки в порядку черги (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.4 договору товар (партія товару) передається уповноваженим особам Замовника на АЗС лише на підставі пред`явленого оператору АЗС талону на пальне.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п. 7.1.1).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов`язань за даним договором (п. 3.8 договору).

Сторони було узгоджено специфікацію до договору, згідно із якою відповідач зобов`язався передати у власність за талонами позивачу бензин А-95, кількістю 2755 л. на загальну суму 82 650 грн.; бензин А-92 кількістю 1 895 л на загальну суму 54 955 грн.; дизельне пальне кількістю 1 395 л на загальну суму 38 641, 50 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив вартість погодженої сторонами продукції (бензин А-92, бензин А-95, паливо дизельне) на загальну суму 141 005,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3626 від 30.09.2018, № 3535 від 06.08.2018 року; № 3416 від 05.07.2018 року; № 3251 від 01.06.2018 року; № 3077 від 12.04.2018 року; № 2963 від 12.03.2018 року; № 2891 від 13.02.2019 року та отримав на підставі видаткових накладних № 002762 від 05.09.2018 року, № 000379 від 13.03.2018 року, № 000696 від 12.04.2018 року, № 001347 від 04.06.2018 року, № 001897 від 06.07.2018 року, № 002416 від 07.08.2018 року талони на пальне.

Як стверджує позивач, надані відповідачем талони були реалізовані ДП "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" частково, оскільки з листопада 2018 року талони на пальне були заблоковані (акт від 29.12.2018), а відтак позивач не мав можливості використати талони на суму 6 607,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що на балансі Державного підприємства обліковуються талони на ПММ ТОВ "Техойл НК" на суму 6 607,00 грн., які залишились невикористаними, оскільки не здійснювався відпуск палива на АЗС на 40 л палива (бензину А-92) на загальну суму 1 160,00 грн, на 80 л палива (бензину А-95) на загальну суму 2 400 грн.; 110 л дизельного палива на загальну суму 3 047,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договорами поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 3626 від 30.09.2018, № 3535 від 06.08.2018 року; № 3416 від 05.07.2018 року; № 3251 від 01.06.2018 року; № 3077 від 12.04.2018 року; № 2963 від 12.03.2018 року; № 2891 від 13.02.2019 року підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача суми вартості товару у загальному розмірі 141 005,00 грн на підставі договору №35 від 09.02.2018.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідачем було передано позивачу бланки дозволу, які підтверджують право покупця на отримання палива на загальну суму 141 005,00 грн, про що свідчить видаткові накладні №002762 від 05.09.2018 року, № 000379 від 13.03.2018 року, № 000696 від 12.04.2018 року, № 001347 від 04.06.2018 року, № 001897 від 06.07.2018 року, № 002416 від 07.08.2018.

Із змісту вказаних видаткових накладних вбачається, що право власності на пальне переходить в момент оплати або фактичного отримання на АЗС.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В той же час, позивач стверджує, що відповідач лише частково передав йому оплачений товар на суму 134 398,00 грн, інші талони на паливо АЗС відмовлялось приймати та видавати по ним бензин А-92, бензину А-95 та дизельне паливо.

Про відмову АЗС в період з 01.11.2018 по 29.12.2018 приймати талони на паливо та заправляти транспортні засоби позивач склав акт від 29.12.2018 та повідомив відповідача листами №587 від 30.11.2018 та №625 від 29.12.2018, проте, жодної відповіді від останнього не надходило, поставки пального здійснено не було.

Таким чином, станом на момент розгляду спору, позивач фактично так і не отримав бензин А-92 у кількості 40 л на загальну суму 1 160,00 грн, бензин А-95 у кількості 80 л на загальну суму 2 400,00 грн та дизельне паливо у кількості 110 л на загальну суму 3 047,00 грн, про що свідчить довідка позивача №215 від 11.06.2020.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №236 від 29.05.2019 щодо сплати грошових коштів у розмірі 6 607,00 грн, проте, остання станом на момент розгляду справи по суті залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі оплаченого на підставі договору товару на загальну суму 6 607,00 грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу грошових коштів у розмірі 6 607,00 грн, а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 6 607,00 грн згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" (01030, м.Київ, Ярославів Вал, буд. 5-в, ідентифікаційний код 41486736) на користь Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 44, ідентифікаційний код 02404380) заборгованість у розмірі 6 607 (шість тисяч шістсот сім) грн 00 коп. та судовий збір 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2020

Суддя Л. Г. Пукшин