Рішення № 91651572, 21.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020р. Справа № 904/817/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс», м. Київ

До: Фізичної особи - підприємця Войного Олександра Валентиновича, смт. Васильківка

Про: стягнення 190 973, 53 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Компанія «Нотапс» (позивач) звернувся до суду з позовом до ФОП Войного О.В. ( відповідач) про стягнення 190 973, 53 грн. ( в т.ч.: 136 501, 40 грн. - пеня; 41 024, 21 грн. - інфляційні втрати та 13 447, 92 грн. - 3% річних). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту №ТК 01/03/08-Х від 04.03.08р. та №ТК 01/04/08-Х та від 01.04.08р. (укладеними між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та відповідачем), наявністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.09р. по справі №26/95-09, яким встановлені обставини невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем та правом позивача, відповідно до угоди про заміну кредитора у зобов`язанні №01/14-1 від 01.04.14р. нарахувати відповідачу пеню , інфляційні втрати та 3% річні. Окрім того, позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.02.20р. відкрито провадження у справі № 904/817/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Станом на 17.04.20р. відповідач відзив на позов не надав. В той же час, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 17.02.20р. відповідач припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням 14.01.15р. У зв`язку з чим судом були надіслані запити до реєстраційних органів та адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Войного О.В.

02.07.20р. судом отримано відповідь на запит від ГУ МВС України в Дніпропетровській області , згідно якої вірною адресою місцезнаходження відповідає є : смт. Васильківка, вул. Мічуріна, 175. (а.с.62). У зв`язку з чим ухвалою суду від 09.07.20р. позовну заяву залишено без руху, позивача зобов`язано усунути недоліки позовної заяви, а саме: зазначити вірне місцезнаходження відповідача; надати докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення.

20.07.20р. до канцелярії суду від ТОВ «Компанія «Нотапс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній виконав вимоги суду, зазначенні в ухвалі від 09.07.20р.

Ухвалою суду від 18.08.20р. було продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами та відповідачу запропоновано надати відзив на позов.

ФОП Войний О.В. ( відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався , про прийняття позовної заяви до розгляду , відкриття провадження у справі, необхідністю надання відзиву на позов був повідомлений належним чином на адресу , зазначену у довідці адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області станом на 02.07.20р., а.с.62 (про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення представнику відповідача 26.08.20р. копії ухвали суду від 18.08.20р. , а.с.76).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Також , суд враховує , що відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

04.03.08р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та ФОП Войний О.В. ( покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 01/03/08-Х, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, відомості про який зазначені в пункті 1.2. договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

В п.5.3.1. договору сторони погодили, що за порушення строків платежів по договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожний факт порушення строку платежу.

Згідно п. 5.4. договору : частина шість статті 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на порядок нарахування неустойок (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов`язань по даному договору. (а.с.15-18).

01.04.08р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та ФОП Войний О.В. ( покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 01/04/08-Х, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, відомості про який зазначені в пункті 1.2. договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість та відсотки за користування товарним кредитом на умовах передбачених договором.

В п.5.3.1. договору сторони погодили, що за порушення строків платежів по договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожний факт порушення строку платежу.

Згідно п. 5.4. договору: частина шість статті 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на порядок нарахування неустойок (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов`язань по даному договору. (а.с.20-23).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.09р. у справі №26/95-09 встановлено обставини невиконання відповідачем (ФОП Войним О.В. своїх зобов`язань перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» з оплати поставленого товару за договорами поставки на умовах товарного кредиту №ТК 01/03/08-Х від 04.03.08р. та №ТК 01/04/08-Х та від 01.04.08р.). Цим рішенням суду позов задоволено, стягнуто з ФОП Войного О.В. на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» основний борг в розмірі 149 723,38 грн.; суму індексації - 78 567,71 грн. ; процент за понадстрокове користування товарним кредитом - 2 375,06 грн; пеню за порушення терміну оплати - 87 660,89 грн; штраф на суму 91 957,01 грн; державне мито у сумі 4 102, 78 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. (а.с.25-26)

11.06.09р. на виконання вищезазначеного рішення суду було видано відповідний наказ. (а.с.27).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Постанови ВДВС Васильківського РУЮ Дніпропетровської області від 20.03.14р. відкрито виконавче провадження № 42546072 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. по справі № 26/95-09 на загальну суму стягнення 414 504, 88 грн. (а.с.28).

01.04.14р. між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Нотапс» було укладено угоду № 01/14-1 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор - ТОВ «Корпорація Агросинтез» відступає новому кредитору - ТОВ «Компанія «Нотапс» право вимоги виконання фізичною особою - підприємцем Войним Олександром Валентиновичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості, набутих первісним кредитором на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 26/95-09 від 21.05.09р., що вступило в законну силу відповідно до наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.09р. по справі № 26/95-09.

На виконання умов даної угоди ТОВ «Корпорація Агросинтез» було передано ТОВ «Компанія «Нотапс» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання фізичною особою-підприємцем Войним О.В. обумовленого зобов`язання.

У відповідності до пункту 4.3. статті 4 угоди про заміну кредитора у зобов`язанні, ТОВ «Корпорація Агросинтез» повідомило 01.04.14р. належним чином фізичну особу-підприємця Войного Олександра Валентиновича про зазначені вище обставини.

Таким чином, за угодою № 01/14-1 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України) від 01.04.14р., ТОВ «Компанія «Нотапс» одержало право замість ТОВ «Корпорація Агросинтез» вимагати від фізичної особи-підприємця Войного О.В. сплати грошової суми в розмірі 414 504, 88 грн. (а.с.32-36).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.14р. у справі №26/95-09 здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 42546072 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року по справі № 26/95-09 - ТОВ «Копорація Агросинтез» її правонаступником - ТОВ «Компанія «Нотапс». (а.с.29-30.).

12.06.14р. постановою старшого державного виконавця Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області ВП №42546072 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 42546072 з ТОВ «Корпорація Агросинтез» на ТОВ «Компанія «Нотапс». (а.с.31).

Враховуючи вищезазначене , позивач - ТОВ «Компанія «Нотапс» набув права вимагати від відповідача виконання своїх обов`язків як за договорами поставки на умовах товарного кредиту №ТК 01/03/08-Х від 04.03.2008р. та №ТК 01/04/08-Х та від 01.04.2008р.

За твердженням позивача , станом на час звернення з позовом до суду відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.09р. у справі №26/95-09 не виконано у повному обсязі. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами позивач нарахував відповідачу на основну суму заборгованості за договором поставки : 136 501, 40 грн. - пені ( за період з 09.02.17р. по 09.02.20р.), 41 024, 21 грн. - інфляційні втрати ( за період грудень 2016р. - листопад 2019р. ) та 13 447, 92 грн. - 3% річних (за період з 09.02.17р. по 09.02.20р.).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, порушень не виявлено.

На час прийняття рішення у справі, відповідачем не надано доказів погашення пені, інфляційних втрат та 3% річних перед позивачем, або доказів належного виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.09р. у справі №26/95-09.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , складає 190 973, 53 грн.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Згідно до п.1.9. цієї постанови день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені . Відповідно до п.3.2. постанови : згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12р. передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. додатково постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки відповідач не надав жодних доказів на спростування обставин , викладених у позовній заяві. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Нотапс» ( 03187, м. Київ, вул. АК.Глушкова, буд.40, корпус 5, офіс 526; код ЄДРПОУ 38964292): 136 501, 40 грн. - пені; 41 024, 21 грн. - інфляційних втрат та 13 447, 92 грн. - 3% річних та 2 864, 60 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 21.09.20р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя О.Ю.Васильєв