Рішення № 91651480, 21.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3685/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргавидобування" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (м. Дніпро)

про стягнення суми пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар на підставі договору поставки № УГВ1244/30-19 від 22.04.2019 у загальному розмірі 29 093 грн. 70 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргавидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - відповідач) суму пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар на підставі договору поставки №УГВ1244/30-19 від 22.04.2019 у загальному розмірі 29 093 грн. 70 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 21 075 грн. 75 коп. - пеня;

- 8 017 грн. 95 коп. - штраф.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором поставки № УГВ1244/30-19 від 22.04.2019 в частині повної та своєчасної поставки товару - у строки, узгоджені сторонами у договорі. Враховуючи вказане, на підставі пункту 7.10. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, розраховану за період з 20.10.2019 по 20.04.2020, в сумі 21 075 грн. 75 коп. Крім того, на підставі пункту 7.10. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 8 017 грн. 95 коп., у зв`язку з тим, що допущене відповідачем прострочення тривало більше 30 календарних днів.

Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 37029/20 від 13.08.2020), в якому він просить суд надати додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву та зменшити розмір пені та штрафу на 87% відсотків, посилаючись на наступне:

- згідно із додатком 1 до договору ТОВ "Інтерпайп Україна" зобов`язувалось поставити Трубу сталеву безшовну холоднодеформовану для парових котлів та трубопроводів, з катаної заготовки, ст15ГС, без фаски, 100% гідровипробування; 100% контроль якості неруйнівними методами, 14х2 мм ТУ 14-3-460:2009/ТУ У27.2-05757883-207:2009 в строк до 19.10.2019. Виробником даної труби мав бути ТОВ "НЗСТ "Ютіст";

- однак, на початку серпня ТОВ "НЗСТ "Ютіст" відмовив ТОВ "Інтерпайп Україна" у виробництві даної продукції, у зв`язку з тим, що виробництво труб на підприємстві було зупинено. Для вирішення питання виконання поставки трубної продукції за договором, ТОВ "Інтерпайп Україна" вимушено було звернутись до іншого виробника АО "Первоуральський новотрубний завод". Підписання договору і розміщення замовлення зайняло певний час, оскільки виробник є нерезидентом України;

- листом № 412 від 10.04.2020 та № 06 від 08.01.2020 ТОВ "Інтерпайп Україна" намагалося погодити з АТ "Укргазвидобування" зміни виробника та укласти відповідну додаткову угоду до договору;

- однак, листом № 30/193 від 08.05.2020 АТ "Укргазвидобування" зміни не було погоджено;

- ТОВ "Інтерпайп Україна" зробило все можливе, щоб узгодити дану ситуацію і виконати своє зобов`язання з постачання спірної труби по договору;

- скориставшись своїм правом, АТ "Укргазвидобування" нарахувало неустойку за непоставлений товар у розмірі 29 093 грн. 70 коп.;

- як вбачається з обставин спірних правовідносин, позивачеві не завдано збитків в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (позивач не веде мову про завдані збитки), оскільки відсутні реальні збитки або упущена вигода;

- враховуючи вищезазначене, відповідач просить суд врахувати ступінь добросовісності відповідача, його намагання виконати зобов`язання з постачання товару, відсутність збитків, та відповідно до статей 22, 541 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій на 87%.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 37684/20 від 18.08.2020), в якій він просить суд відмовити у продовженні процесуального строку подання відзиву на позовну заяву, застосувати наслідки пропуску процесуальних строків без поважних причин та залишити без розгляду відзив на позовну заяву, відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу на 87%, вирішити спір за наявними матеріалами справи та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- відповідач невчасно надав докази із відзивом. крім того, він лише у січні 2020 року звертався до позивача із пропозицією зміни виробника товару, тоді як за результатами процедури закупівлі № 18Т-614 договір було укладено ще 22.04.2019, а граничним строком поставки товару по договору був жовтень 2019 року;

- договором відповідачу наданий достатній термін для поставки товару - 180 календарних днів з дати підписання договору;

- заявлені до стягнення штрафні санкції передбачені умовами договору, який сторони уклали на власний розсуд та при визначенні його умов вони керувалися тими наслідками, які матимуть місце в зв`язку з простроченням постачання товару, тому в силу статей 6, 174, 179, 216-218, 231 Господарського кодексу України, статтями 6, 550, 624, 627, 629 Цивільного кодексу України відсутні підстави зменшення розміру штрафу та пені;

- в пункті 5.11. договору сторонами спору узгоджено, що відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник;

- таким чином, укладаючи договір, відповідач мав урахувати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання зобов`язання, враховуючи, що господарська діяльність здійснюється ним на власний комерційний розрахунок та ризик.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 13.07.2020.

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 продовжено період карантину до 31.10.2020.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 13.07.2020, було вручено відповідачу 16.07.2020, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930011872800 (а.с.62).

Ухвалою суду від 13.07.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому, слід відзначити, що вказані в ухвалі строки для надання відзиву на позовну заяву були продовження в силу закону (пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, відповідачу була надана можливість у строки, визначені, зокрема, пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, надати відзив на позовну заяву протягом всього строку дії карантину (до 17.07.2020 - дня, в який набули чинності зміни до вказаної процесуальної норми).

В подальшому, з набранням чинності 17.07.2020 змін, якими було скасовано автоматичне продовження строків та надано можливість протягом 20 днів (з 17.07.2020 по 05.08.2020) звернутися із клопотанням про їх продовження, в даному випадку відповідач звернувся з клопотанням про продовження строку надання відзиву на позовну заяву 13.08.2020, навівши його в тексті поданого ним відзиву (а.с.64-66).

З приводу вказаного клопотання, а також заперечень позивача щодо продовження строку надання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, приймаючи до уваги зміни 17.07.2020 процесуального законодавства щодо строків вчинення процесуальних дій, а також можливість їх поновлення після їх закінчення, з метою недопущення порушення прав відповідача, суд вважає за доцільне продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву та прийняти поданий відповідачем 13.08.2020 відзив до розгляду.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, граничний строк поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення штрафу та пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством "Укргавидобування" (далі - покупець, позивач) було укладено договір поставки № УГВ1244/30-19 (далі - договір, а.с.23-30), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1. договору).

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2. договору, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору ціна договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальником є нерезидентом).

Загальна ціна договору визначається загально вартістю товару, вказаного в специфікації до договору (пункт 3.2. договору).

У відповідності до вказаних умов, до договору сторонами було підписано додаток № 1 - Специфікацію № 1 від 22.04.2019, в якій сторони узгодили, зокрема, найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість та умови поставки (а.с.31-33).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У вказаній специфікації сторони погодили граничний термін постачання погодженого у ній товару - 180 календарних днів з дати укладання договору.

У розділі 5 договору сторони погодили наступні умови поставки:

- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажотримувачів вказується в специфікації до договору (пункт 5.1. договору);

- обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV договору (пункт 5.2. договору);

- датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.3. договору).

За змістом пункту 4 специфікації до договору умови поставки товару: DDP - станція (склад) призначення (згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2010 року).

Визначаючи граничний термін поставки товару за Специфікацією № 1, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Таким чином, судом встановлено, що граничним терміном поставки товару, узгодженого у Специфікації № 1, з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 21.10.2019.

Як зазначає позивач, та що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, за Специфікацією № 1 відповідачем не було поставлено товар під порядковим № 1 - Трубу сталеву безшовну холоднодеформовану для парових котлів та трубопроводів, з катаної заготовки, ст15ГС, без фаски, 100% гідровипробування; 100% контроль якості неруйнівними методами, 14х2 мм ТУ 14-3-460:2009/ТУ У27.2-05757883-207:2009, на суму 114 542 грн. 10 коп.

Враховуючи вказане, на підставі пункту 7.10. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, розраховану за період з 20.10.2019 по 20.04.2020, в сумі 21 075 грн. 75 коп. Крім того, на підставі пункту 7.10. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 8 017 грн. 95 коп., у зв`язку з тим, що допущене відповідачем прострочення тривало більше 30 календарних днів. Відповідач із розміром вказаних штрафних санкцій не погоджується . Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належних доказів на підтвердження своєчасної поставки товару на суму 114 542 грн. 10 коп. - Труби сталевої безшовної холоднодеформованої для парових котлів та трубопроводів, з катаної заготовки, ст15ГС, без фаски, 100% гідровипробування; 100% контроль якості неруйнівними методами, 14х2 мм ТУ 14-3-460:2009/ТУ У27.2-05757883-207:2009, в узгоджені у Специфікації № 1 від 22.04.2019 строки відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував. Більше того, відповідач факт не поставки вказаної труби підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить також із наступного.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід відзначити, що оскільки обов`язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов`язанням, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Так, у пункті 7.10. договору сторони передбачили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи вказане, на підставі пункту 7.10. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, розраховану за період з 20.10.2019 по 20.04.2020, в сумі 21 075 грн. 75 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.3), та встановлено, що під час його проведення позивачем була вірно визначена сума несвоєчасно поставленого товару, але невірно вказано період прострочення, оскільки позивачем не було враховано, що 19.10.2019 - є вихідним днем, отже у відповідності до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, граничним терміном поставки товару, узгодженого у Специфікації № 1, є 21.10.2019.

Отже, розрахунок пені, наведений у позовній заяві (а.с.3) визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, господарський суд встановив, що у періоді прострочення з 22.10.2019 по 20.04.2020 за прострочення поставки товару на суму 114 542 грн. 10 коп. пеня складає 20 846 грн. 66 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 20 846 грн. 66 коп.

Крім того, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, на підставі пункту 7.10. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 8 017 грн. 95 коп., у зв`язку з тим, що допущене відповідачем прострочення тривало більше 30 календарних днів.

Слід відзначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 8 017 грн. 95 коп. (а.с.3) та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та є арифметично вірним.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 8 017 грн. 95 коп.

При цьому, причини невиконання зобов`язання з поставки товару на суму 114 542 грн. 10 коп. відповідач пояснив наступним чином:

- згідно із додатком 1 до договору ТОВ "Інтерпайп Україна" зобов`язувалось поставити Трубу сталеву безшовну холоднодеформовану для парових котлів та трубопроводів, з катаної заготовки, ст15ГС, без фаски, 100% гідровипробування; 100% контроль якості неруйнівними методами, 14х2 мм ТУ 14-3-460:2009/ТУ У27.2-05757883-207:2009 в строк до 19.10.2019. Виробником даної труби мав бути ТОВ "НЗСТ "Ютіст";

- однак, на початку серпня ТОВ "НЗСТ "Ютіст" відмовив ТОВ "Інтерпайп Україна" у виробництві даної продукції, у зв`язку з тим, що виробництво труб на підприємстві було зупинено. Для вирішення питання виконання поставки трубної продукції за договором, ТОВ "Інтерпайп Україна" вимушено було звернутись до іншого виробника АО "Первоуральський новотрубний завод". Підписання договору і розміщення замовлення зайняло певний час, оскільки виробник є нерезидентом України;

- листом № 412 від 10.04.2020 та № 06 від 08.01.2020 ТОВ "Інтерпайп Україна" намагалося погодити з АТ "Укргазвидобування" зміни виробника та укласти відповідну додаткову угоду до договору;

- однак, листом № 30/193 від 08.05.2020 АТ "Укргазвидобування" зміни не було погоджено;

- ТОВ "Інтерпайп Україна" зробило все можливе, щоб узгодити дану ситуацію і виконати своє зобов`язання з постачання спірної труби по договору.

Враховуючи вказані обставини, відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції на 87%.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на наступне:

- лише у січні 2020 року відповідач звернувся до позивача із пропозицією зміни виробника товару, тоді як за результатами процедури закупівлі № 18Т-614 договір було укладено ще 22.04.2019, а граничним строком поставки товару по договору був жовтень 2019 року;

- договором відповідачу наданий достатній термін для поставки товару - 180 календарних днів з дати підписання договору;

- заявлені до стягнення штрафні санкції передбачені умовами договору, який сторони уклали на основі вільного волевиявлення;

- в пункті 5.11. договору сторонами спору узгоджено, що відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.

Так, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Розглянувши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке:

- сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору;

- відповідно до пункту 1.3. договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України;

- в пункті 5.11. договору сторонами спору узгоджено, що відповідальність, зокрема, за наслідки, пов`язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник;

- відповідно до пункту 7 Специфікації № 1, виробник товару: Україна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", ТОВ "НЗСТ "Ютіст";

- строк на поставку товару за Специфікацією № 1 було визначено сторонами досить тривалий - 180 календарних днів з дати укладення договору, що дозволяло відповідачу вжити заходи щодо недопущення прострочення протягом цього тривалого строку та саме у вказаний строк звернутися до позивача із пропозицією щодо зміни постачальника, строків постачання та повідомлення причин неможливості виконання зобов`язань за договором;

- відповідачем не доведено наявність причин не поставки, на які він посилається, оскільки в тексті відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що ТОВ "НЗСТ "Ютіст" йому відмовило у виробництві необхідної продукції, у зв`язку з тим, що виробництво труб на підприємстві було зупинено, але доказів відмови до матеріалів справи відповідачем не надано;

- вперше відповідач звернувся до позивача із повідомленням про зміну виробника труби лише08.01.2020 (лист вих. № 06 від 08.01.2020, а.с.73), в той час, як граничним терміном поставки було 21.10.2019, отже через декілька місяців після настання прострочення поставки. В подальшому, листом за вих. № 412 від 10.04.2020 відповідач вдруге просив узгодити зміну виробника та укласти відповідну додаткову угоду до договору (а.с.71-72), але пропозиція укладення додаткової угоди була надіслана лише 10.04.2020 - коли прострочення тривало вже 6 місяців;

- розглянувши листи № 06 від 08.01.2020 та № 412 від 10.04.2020 щодо зміни виробника трубної продукції за договором УГВ 1244/30-19 від 22.04.2019 позивач повідомив, що рішенням Тендерного комітету АТ "Укргазвидобування" (Протокол № 451 від 07.05.2020) з урахуванням висновків Офісу з етики закупівель не погоджено внесення змін до договору щодо зміни виробника товару; зобов`язання щодо поставки та оплати товару за зазначеним вище договором залишаються чинними. У листі було підтверджено готовність прийняття трубної продукції згідно рознарядки № 30/203 від 24.04.2019 (а.с.74).

Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 085 грн. 45 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргавидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення суми пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар на підставі договору поставки № УГВ1244/30-19 від 22.04.2019 у загальному розмірі 29 093 грн. 70 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м.Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33668606) на користь Акціонерного товариства "Укргавидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) - 20 846 грн. 66 коп. - пені, 8 017 грн. 95 коп. - штрафу та 2 085 грн. 45 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.09.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко