Рішення № 91651323, 10.09.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2020 р. Cправа № 902/1097/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В.,, при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.

За участю представників сторін:

позивача Безпалюк О.Л. довіреність № 14-198 від 17.05.2019 (в режимі відеоконференції за межами приміщення суду);

відповідача Мандер М.О., довіреність № 34/84 від 13.01.2020 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом:Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницька обл., 21100)

про стягнення 19281957,3 грн.

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №14/4-1479-19 від 10.12.2019 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 19281957,30 грн., з яких: 10996620,75 грн - пені, 2893187,58 грн - 3% річних та 5392148,97 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором продажу природного газу № 3153/1718-ТЕ-1 від 14.09.2017, в частині здійснення оплат.

Ухвалою від 27.12.2019 відкрито провадження у справі №902/1097/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 січня 2020р.

17.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо стягнення пені та просить в разі її задоволення зменшити пеню.

Ухвалою від 21.01.2020 відкладено підготовче засідання на 18.02.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

12.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема заперечує щодо відмови у позові в частині стягнення пені та заперечив щодо зменшення пені.

Ухвалою від 18.02.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2020.

17.03.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву в якому відповідач заперечує викладені в позовній заяві обставини та на підставі викладених заперечень просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 18.03.2020 встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 27.03.2020. З 27.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1098/19 для судового розгляду по суті на 23 квітня 2020 р.

Ухвалою від 10.04.2020 судове засідання у справі призначене на 23.04.2020 перенесено на 26.05.2020 з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалами від 26.05.2020, 24.06.2020 та 13.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 24.06.2020, на 13.08.2020 та на 10.09.2020, з підстав викладених у відповідних ухвалах.

01.09.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла заява № 39/5-1522-20 від 01.09.2020 (вх. № 01-34/7724/20 від 01.09.2020) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 02.09.2020 задоволено заяву № 39/5-1522-20 від 01.09.2020 (вх. № 01-34/7724/20 від 01.09.2020) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні, призначеному на 10.09.2020 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 902/1097/19.

09.09.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.

На визначену судом дату 10.09.2020 з`явились представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та представник відповідача.

В судовому засіданні суд розглянувши подані до суду відповідачем заперечення, залишає їх без розгляду, як такі що подані за межами строків визначених ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченнях від 17.03.2020 №34/599 та просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.09.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.

14.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір №3153/1718-ТЕ-1 постачання природного газу.

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).

Згідно до п.1.3 Договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4 942, 00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.2, 5.4 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно п.6.3 Договору сторони передбачили, що споживач перераховує на поточний рахунка із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалась дія ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до п.8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20.

Згідно п.8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами підписання відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором".

За змістом пункту 10.3 Договору сторони можуть звернутися до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних протягом п`яти років.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Між сторонами було підписано 5 Додаткових угод якими вносились зміни до Договору, щодо розміру пені (Додаткова угода №1 від 11.01.2018), обсягів природного газу (Додаткова угода №2 від 20.03.2018), обсягів та періодів поставки природного газу та строку дії договору (Додаткова угода №3 від 01.04.2018), обсягів та періодів поставки природного газу та строку дії договору (Додаткова угода №4 від 04.06.2018), період поставки природного газу та строк дії договору (Додаткова угода № 5 від 01.08.20180).

На виконання умов Договору та Додаткових угод позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 454608558,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.17 по 30.09.2018 (а.с.53-63).

В свою чергу відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого природного газу виконав у повному обсязі, сплативши позивачу всю суму заборгованості, однак при цьому порушив встановлені договором строки для оплати, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 10996620,75 грн - пені, 2893187,58 грн - 3% річних та 5392148,97 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог, позивач надав розрахунок позовних вимог, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та хронологію їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості. Згідно даним розрахунком, відповідач здійснив повну оплату за природний газ за вказаний період, основний борг відсутній, остаточне погашення здійснено за вересень 2018 р. - 21.01.2019.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, предметом спору у даній справі є матеріально правова вимога позивача до відповідача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями частин першої третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18.

Таким чином, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, три проценти річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:

- гарантованого постачальника;

- теплогенеруючої організації;

- теплопостачальної організації;

- теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.14 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

Згідно із п.3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до п.7 Порядку №217, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

За приписами п.8 Порядку №217, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з п.9 Порядку № 217, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Як зазначено у пункті 12 Порядку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:

1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:

- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;

- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);

- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);

- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);

- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;

2) затверджує реєстр нормативів;

3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;

4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Пунктом 13 Порядку уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме:

до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня;

до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Судом встановлено, що на виконання пункту 6.2. Договору 22.07.2014 КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" уклало з ПАТ "Державний ощадний банк України" договір банківського рахунку №3694/4, згідно пункту 1.1 якого, відповідно до законодавства України банк відкрив товариству поточні рахунки з спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання". Ці кошти банк розподіляв відповідно до визначеного алгоритму без участі відповідача.

Розрахунки між відповідачем та позивачем за договором №3153/1718-ТЕ-1 від 14.09.2017 за поставлений природний газ проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.14 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов пп.1 п.6.2 Договору, що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.(а.с. 65-68).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №906/278/18, від 24.07.2019р. у справі №918/553/18, від 17.12.2019р. у справі №922/932/19, від 03.03.2020р. у справі №908/2648/18, від 18.03.2020р. у справі №908/2304/18, від 31.03.2020р. у справі №917/530/19, від 27.05.2020р. у справі №914/1029/19 тощо.

За таких обставин, твердження позивача про те, що відповідач не був обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань у визначений договором строк (із посиланням на постанови Верховного Суду ухвалені у 2018 році), суд вважає такими, що не узгоджуються зі змістом Порядку №217 та вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах 2019-2020 років, що містять відповідні висновки з питань застосування норм Порядку №217.

Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №904/1210/18, суд зазначає, що викладені у вказаних постановах висновки не стосуються правового регулювання спірних правовідносин, які мають місце між сторонами в даній справі, а саме - щодо здійснення нарахувань на суми заборгованості, сплачені відповідно до Порядку №217. Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі №904/1210/18 йдеться про застосування постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015р. "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ".

Позивач наполягав на тому, що обидва Порядки (№217 та №792) є аналогічними, однак вказані твердження суд визнає такими, що зроблені при довільному тлумаченні відповідних нормативних актів, оскільки, як визнано самим позивачем, правовідносини сторін у даному спорі було врегульовано саме Порядком №217, щодо застосування якого Верховним Судом висловлено відповідну правову позицію у вищенаведених постановах 2019-2020 років.

Отже, відповідач, здійснивши оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", із дотриманням умов пунктів 6.1, 6.2 Договору №3153/1718-ТЕ-1 від 14.09.2017р., та на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, за отриманий від позивача природний газ на підставі договору постачання природного газу №3153/1718-ТЕ-1 від 14.09.2017р., розрахувався повністю.

Встановлені обставини щодо порядку розрахунків свідчать про те, що відповідач не міг, в силу норм діючого законодавства, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 19281957,30 грн., з яких: 10996620,75 грн - пеня, 2893187,58 грн - 3% річних та 5392148,97 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст.ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, такими, що не доведені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим заявлений позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 21 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницька обл., 21100)