Рішення № 91651295, 10.09.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/526/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Сичук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС", вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33013, код - 37022936

до: Фермерського господарства "ВЛАД", с. Туча, Козятинський район, Вінницька область, 22135, код - 20090790

про стягнення 119 042,68 грн заборгованості

за участю представників:

позивача: Доманський Денис Вікторович

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

22.05.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 18.05.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" до Фермерського господарства "ВЛАД" про стягнення 119 042,68 грн заборгованості, з яких 51 583,81 грн основного боргу, 33 540,75 грн пені, 26 180,55 грн 25% річних, 7 737,57 грн штрафу за Договором поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року, в частині оплати поставленого товару, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 119 042,68 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року позовну залишено без руху на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

05.06.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви (б/н від 01.06.2020 року).

Також, 05.06.2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 01.06.2020 року), в якому останній просить суд забезпечити проведення всіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.06.2020 року відкрито провадження у справі № 902/526/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 04.08.2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 20.08.2020 року.

14.08.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх.канц.№01-34/7214/20 від 14.08.2020 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року забезпечено проведення судового засідання 20.08.2020 року в режимі відеоконференції за участю уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС".

19.08.2020 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/7365/20 від 19.08.2020 року), в якому останній просить суд провести підготовче судове засідання, що призначено на 20.08.2020 року за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС". Також у клопотанні останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги повністю. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Також, 19.08.2020 року від представника позивача надійшла заява (вх.канц. № 01-34/7366 від 19.08.2020 року) про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

В судовому засіданні 20.08.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/526/20 для судового розгляду по суті на 10.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника позивача та проведення судового засідання 10.09.2020 року о 12:00 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Рівненської області, вул. Набережна, 26, м. Рівне, 33013, зал ВКЗ, про що постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

10.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (б/н від 10.09.2020 року). В якості додатків додано ряд документів. Заявником дане клопотання сформовано в системі "Електронний суд".

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Рівненської області на підставі ухвали суду від 31.08.2020 року.

В судовому засіданні 10.09.2020 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Обізнаність відповідача про дату, час та місце судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 2213300061479, яке наявне у матеріалах справи.

Отже, відповідача завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Враховуючи отримання сторонами ухвал суду, в якій визначено дату та час розгляду справи, встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного отримання сторонами повідомлень про виклик у судове засідання та на заяви сторін про розгляд справи у відсутність їх представників, суд вирішив розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 10.09.2020 року в межах дня оголошувалась перерва. Після закінчення перерви представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (Постачальник) та Фермерським господарством "ВЛАД" (Покупець) Договору поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням Фермерським господарством "ВЛАД" зобов`язань за Договором поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року в частині оплати поставленого товару у останнього утворилась заборгованість в сумі 119 042,68 грн.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" звернулось з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "ВЛАД" 51 583,81 грн основного боргу, 33 540,75 грн пені, 26 180,55 грн 25% річних, 7 737,57 грн штрафу

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 30.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (Постачальник) та Фермерським господарством "ВЛАД" (Покупець) Договору поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 (а.с.10-13, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві гібридне насіння кукурудзи (товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.1 Договору загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які і невід`ємною частиною цього договору.

Товар за якістю повинен відповідати ДСТУ 2240-93. "Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови". Поставка товару супроводжується сертифікатом. Постачальник гарантує відповідність сортових і посівних якостей товару вимогам діючих стандартів (п. 3.1 Договору).

Приймання товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити Постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості (п. 3.2 Договору).

Ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях (п. 4.1 Договору).

За Змістом п. 4.2 Договору Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях.

Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника/Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного Договору (п. 4.3 Договору).

Сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США/ЄВРО). Еквівалент ціпи товару в доларах С.ША/ЄВРО визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США/ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США/ЄВРО на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку па дату, що передує даті фактичної оплати.

Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США/ЄВРО па міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження.

Зміна ціни товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (авансу та після оплати), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США/ЄВРО на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.

При цьому курс продажу долара США/ЄВРО на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США/ЄВРО на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).

Для розрахунків по цьому договору Постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містиш, обов"язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін (п. 4.4 Договору).

Постачальник зобов"язаний передавати товар у власність Покупця у строки та у місці призначення, зазначені у специфікаціях (п. 5.1.1 Договору).

Покупець зобов`язаний приймати товар в строки та на умовах цього Договору. Своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним Договором та додатками до нього (п.п. 5.2.1., 5.2.2 Договору).

Відповідно п. 6.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим Договором та у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно 6.4.1 Договору Покупець у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

За невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми заборгованості (п. 6.8 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2018 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 9.5 Договору).

Позивачем на виконання умов договору поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року поставлено товар на загальну суму 452 142,00 грн, що підтверджується специфікаціями № 2 від 13.03.2018 року, № 3 від 05.05.2018 року, видатковими накладними № 605 від 13.04.2018 року, №1393 від 05.05.2018 року та товарно-транспортними накладними № 3-0605 від 13.03.2018 року, № 3-1393 від 05.05.2018 року (а.с. 14-19, т. 1).

За поставлений по договору товар, відповідач здійснив частково оплату в сумі 401 024,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 51 118,00 грн (452 142,00 грн - 401 024,00 грн).

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Сума боргу в доларах США становить 1940,70 по курсу станом на 18.05.2020 року згідно Договору 26,58 (1940,70x26,58) = 51 583,81 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують належне виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 51 583,81 грн боргу за договором поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так сторони погодили, згідно 6.4.1 Договору Покупець у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 25 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку судом не виявлено помилок.

Крім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 33 540,75 грн пені та 7 737,57 грн штрафу за договором поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року.

Розділом 6 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

Відповідно п. 6.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим Договором та у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно 6.4.1 Договору Покупець у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

За невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми заборгованості (п. 6.8 Договору).

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені та штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 33 540,75 грн пені та 7 737,57 грн штрафу. Визначений позивачем період нарахування даних сум відповідає умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

При визначенні остаточної до стягнення суми 25% річних та пені суд враховує наступне.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- термін прострочення виконання грошових зобов`язань, який становить більше двох років та є тривалим;

- ступінь виконання основного зобов`язання позивачем: сплачено 401 024,00 грн, що становить 88,69% суми заборгованості;

- захищеність інтересів позивача шляхом нарахування штрафу.

Суд виходить з того. що стягнення відповідальності та заходів забезпечення на рівні суми, яка не перевищує основного боргу (з урахуванням тривалого терміну прострочення) відповідати загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення відсотків річних та пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми відсотків річних та пені на 30%, що становить 10 062,23 грн та 7 854,17 грн та відповідно.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 25 % річних в сумі 23 478,53 грн та 18 326,39 грн пені.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" підлягає задоволенню судом частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови у стягненні відсотків річних та пені.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі, оскільки зменшення судом розміру відсотків річних та пені не впливає на розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ВЛАД" (с. Туча, Козятинський район, Вінницька область, 22135, код - 20090790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33013, код - 37022936) 51 583,81 грн - боргу за Договором поставки насіння кукурудзи № 74-Н-ЗВ-18 від 30.01.2018 року, 18 326,39 грн - пені, нарахованої за період прострочення з 08.05.2018 по 18.05.2020 рр.; 23 478,53 грн - 25% річних, нарахованих за період прострочення з 08.05.2018 по 18.05.2020 рр.; 7 737,57 грн - штрафу, 2 102,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33013, код - 37022936) до Фермерського господарства "ВЛАД" (с. Туча, Козятинський район, Вінницька область, 22135, код - 20090790) в частині стягнення 10 062,23 грн пені та 7 854,17 грн 25 % річних.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33013)

3 - відповідачу (с. Туча, Козятинський район, Вінницька область, 22135)