Рішення № 91649936, 21.09.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3672/19 провадження №2/489/424/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Ощадбанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У липні 2019 року Ощадбанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з кредитним договором від 04.09.2012 в розмірі 26293,44 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 04.09.2012 між сторонами було укладено договір № 1585884 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки на умовах якого банком було відкрито рахунок в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний». Відповідно до умов договору встановлено клієнту кредит у розмірі 5000,00 грн., на строк, що відповідає строку дії кредитної картки, зі сплатою 24 % річних за користування кредитом та процентною ставкою за несанкціонованим овердрафтом 35 % річних. Погашення платежів за кредитним договором здійснюється позичальником до 25 числа місяця наступного за звітним.

14.06.2013 ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про збільшення ліміту кредиту до 25000,00 грн., у зв`язку із чим 27.06.2013 між сторонами укладено додатковий договір № 1. 10.11.2014 ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про збільшення ліміту кредиту до 36000,00 грн., у зв`язку із чим 11.11.2014 між сторонами було укладено додатковий договір № 2. 19.02.2016 відповідач підписала заяву про приєднання № 158584 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). На підставі заяви ОСОБА_1 про зменшення ліміту кредиту по картковому рахунку кредитну лінію зменшено до 24000,00 грн. із сплатою 36 % річних та встановлено строк кредитування на 36 місяців.

Проте, через неналежне виконання позичальником взятих зобов`язань, станом на 10.06.2019 утворилася заборгованість в розмірі 26293,44 грн., яка складається із 20340,66 грн. заборгованості за основним боргом, 1182,34 грн. заборгованості по процентам, 227,24 грн. заборгованості по розрахунково-касовому обслуговуванню, 2969,99 грн. пені, а також 361,92 грн. трьох процентів річних та 1211,29 грн. інфляційних втрат.

Відповідач надала відзив на позов від 21.02.2020, в якому просить відмовити задоволенні позовних вимог. Вказала, що була клієнтом банка з 2012 року, тоді у неї була зарплатна картка та вона користувалася кредитними коштами, які списувалися з її заробітної плати. Жодних прострочень по сплаті кредиту не мала, що підтверджується випискою з рахунку, наданою банком. Після звільнення, банк запропонував оформити кредитну картку. У зв`язку із цим, 19.02.2016 написала заяву про приєднання №158584 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). В той же день їй була видана платіжна картка строком дії один рік - до лютого 2017.В травні 2016 року вона тяжко захворіла та в період з 18.05.2016 по 30.05.2016 знаходилася на стаціонарному лікуванні та потребувала значних коштів для лікування. ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, не маючи роботи та доходів, можливість погашати кредит в неї не було.

Згідно розрахунку заборгованості востаннє кошти надавалися їй 22.02.2016. Проценти за користування коштами нараховані за період до 16.10.2018, хоча кредитний договір припинив свою дію в лютому 2017 року. Так само і комісія, і пеня нараховувалися до жовтня 2018 року. Вказані нарахування позивача вважає неправомірними, так як строк дії кредитного договору закінчився 16.02.2017 (закінчення терміну дії картки).

Зазначає, що оскільки позивач звернувся до суду 05.07.2019, а в останнє кредитні кошти надавалися 22.02.2016, тому позивачем пропущений строку позовної давності, що є підставою для відмовити в задоволені позовних вимог.

У відповіді на відзив Ощадбанк вказав, що за умовами договору погашення процентів за користування кредитом позичальник ОСОБА_1 мала здійснювати до 25 числа місяця, наступного за звітним, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто з 05.02.2017. 08.12.2016 ОСОБА_1 до каси банку внесла грошові кошти в розмірі 2000,00 грн з призначення платежу: поповнення карткового рахунку готівкою, що підтверджується заявою на переказ готівки № 84954194 від 08.12.2016. До суду банк звернувся 10.07.2019, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Сторони в судове засідання, призначене на 10.09.2020, не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлені належним чином. До суду надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності та просили - позивач позовні вимоги задовольнити; відповідач відмовити в їх задоволенні через пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні ним правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 04.09.2012 між сторонами укладено договір № 158584 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки на умовах якого банком позичальнику ОСОБА_1 відкрито рахунок в гривнях на умовах тарифного пакету «Зарплатний», відповідно до якого клієнту встановлено кредит у сумі 5000,00 грн. на строк дії платіжної картки зі сплатою згідно пункту 1.1.4 процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 24 процентів річних та процентною ставкою за несанкціонованим овердрафтом 35 процентів річних (пункти 1.1.1 - 1.1.4 договору).

У зв`язку із зверненням відповідача до банку із заявою про збільшення кредиту по картрахунку, 27.06.2013 між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору № 1585484 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки від 04.09.2012 за яким банк встановив позичальнику кредит у сумі 25000,00 грн., строком дії який відповідає строку дії платіжної карки. За користування кредитом відповідач зобов`язалася сплачувати проценти за фіксованою ставкою 24 % річних та за несанкціонованим овердрафтом 35 процентів річних.

10.11.2014 ОСОБА_1 було підписано повідомлення про умови кредитування, згідно яких сума кредиту може становити 36000,00 грн.

11.11.2014 сторони уклали додатковий договір № 2 до договору № 1585484 від 04.09.2012 за яким відповідачу встановлено кредит в сумі 36000,00 грн., строком дії який відповідає строку дії платіжної карки, та за користування яким остання зобов`язалася сплачувати проценти за фіксованою ставкою 24 процентів річних та за несанкціонованим овердрафтом 35 процентів річних.

19.02.2016 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання № 158584 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяву про встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) в розмірі 24000,00 грн. строком кредитування на 36 місяців..

Позивач вказує, що погашення заборгованості позивальником здійснювалося з порушенням встановлених договором строків та не в повному обсязі. У зв`язку із цим, станом на 10.06.2019 утворилася заборгованість в розмірі 26293,44 грн., яка складається із 20340,66 грн. заборгованості за основним боргом, 1182,34 грн. заборгованості по процентам, 227,24 грн. заборгованості по розрахунково касовому обслуговуванню, 2969,99 грн. пені, а також 361,92 грн. трьох відсотків річних і 1211,29 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи наведене, встановлені обставини та досліджені докази, які свідчать про порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд вважає вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості, за винятком плати за розрахунково-касове обслуговування, правомірними.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Норма частини третьої статті 267 ЦК України містить імперативне правило про те, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Як вбачається із заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії від 19.02.2016, сторони погодили умови кредитування на суму 24000,00 грн. та строк такого кредитування на 36 місяців. Також сторони узгодили щомісячне погашення кредиту, яке відповідно до пункту 1.18.5 розділу ХХІІ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, до якого приєдналася відповідач, має здійснюється до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Таким чином, з урахуванням наведених умов договору, кінцевим терміном погашення кредиту є 19.02.2019, що відповідає строку кредитування.

Із відповіді на відзив та розрахунку позивача вбачається, що нарахування процентів припинено банком з 05.02.2017.

До суду з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся 10.07.2019.

08.12.2016 ОСОБА_1 до каси банку внесла грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. на поповнення карткового рахунку, що підтверджується заявою на переказ готівки № 84954194 від 08.12.2016. Вказаний платіж відображено і в розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Таким чином, трирічний строк позовної давної, який підлягає застосуванню до заборгованості по кредиту та процентам, відповідно до положень статті 264 ЦК України перервався 08.12.2016, так як часткове погашення відповідачем заборгованості свідчить про визнання нею свого боргу.

За положеннями частини третьої статі 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, оскільки строк позовної давності до вказаної заборгованості спливає 08.12.2019, тому відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування кого просила відповідач, в частині вимог про стягнення кредиту та процентів, розмір яких останньою не оспорюється. Тому, вимоги про стягнення 20340,66 грн. заборгованості по кредиту та 1182,34 грн. процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо штрафу в розмірі 2969,99 грн., нарахування якого передбачено умовами кредитного договору, підстави для його стягнення з відповідача відсутні, так як на момент звернення позивача до суду сплинув річний строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Також суд не вбачає підстав для стягнення плати за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 227,24 грн., оскільки таке нарахування не відповідає законодавству на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При вирішенні позовних вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню в розмірі підтвердженому розрахунком позивача, який відповідачем не оспорено.

З огляду на встановлені обставини та наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 20340,66 грн. заборгованості по кредиту, 1182,34 грн. процентів, 1211,29 грн. інфляційних втрат та 361,92 грн. трьох процентів річних, всього 23096,21 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1687,40 грн. (1921,00 х87,84%).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором, яка складається із 20340,66 грн. заборгованості по кредиту, 1182,34 грн. процентів, 1211,29 грн. інфляційних втрат та 361,92 грн. трьох процентів річних, всього на загальну суму 23096,21 грн., а також судовий збір в розмірі 1687,40 грн.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г.

відповідач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 21.09.2020.

Суддя І.В.Коваленко