Рішення № 91642340, 15.09.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 335/239/20

Провадження № 2/337/753/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді – Ширіної С.А.

з участю секретаря – Бикової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу в загальній сумі 8109, 37 грн., та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн. Як вбачається з позовної заяви договір б/н від 05.01.2012 року , за яким ставиться вимога про стягнення заборгованості, укладався з ОСОБА_3 , за яким позичальник отримав кредит в розмірі 8400, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку , зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Позичальник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, станом на день смерті позичальника його заборгованість перед Банком за зазначеним кредитним договором становила 8109,37 грн. Вимога про стягнення заборгованості ставиться до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців після померлого позичальника. Позивачем було направлено до нотаріальної контори претензію до спадкоємців померлого позичальника, на підставі якої було відкрито спадкову справу, проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, від нотаріальної контори надійшло повідомлення про те, що спадкоємці за спадщиною не звертались . Позивачем на адресу відповідачів були надіслані вимоги про сплату заборгованості, які залишились без задоволення. Просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 8109,37 грн. та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102, 00 грн.

Ухвалою судді від 18.02.2020 року цивільну справу, яку було надіслано за підсудністю з Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя , було прийнято до судового розгляду та відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

28.02.2020 року відповідачами подано відзив на позовну заяву.

На запит суду була витребувана спадкова справа після померлого ОСОБА_3 .

В судові засідання призначені на 17.03.2020 р., 03.04.2020 р. представником позивача на електронну поштову адресу суду були надіслані заяви про відкладення судового засідання.

16.04.2020 року представником позивача на адресу суду надіслано відповідь на відзив, в який вказано про задоволення позовних вимог.

11.06.2020 року відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів на підтвердження не прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25.08.2020 року підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

31.08.2020 року представником позивача на адресу суду надіслано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про місце, день та час судового розгляду було повідомлено своєчасно у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідачами подано заяви про розгляд справи без їх участі, просять в задоволенні позову позивача відмовити в повному обсязі з підстав викладених ними у поданих відзивах на позовну заяву.

На підставі ч.3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд встановив, що 05.01.2012 року між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний догів б/н (Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПиватБанку) , за яким позичальник отримав кредит в розмірі 8400, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку , зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_3 за зазначеним кредитним договором станом на 05.01.2016 року становить 8109, 37 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7762,54 грн., заборгованості за відсотками в сумі 346,83 грн.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Суд встановив, що 14.12.2016 року позивач направив до Третої запорізької державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_3 , перевірити наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

14.12.2016 року за претензією Банку було заведено спадкову справу №335/2016, після померлого ОСОБА_3 , номер у Спадковому реєстрі 59976081, яка на даний час є чинною.

30.01.2019 року позивачем було повторно направлено до Третої запорізької державної нотаріальної контори претензію кредитора.

Разом з тим нотаріальною конторою 30.01.2019 року повідомлено Банку, що у разі звернення спадкоємців після померлого ОСОБА_3 , їм буде повідомлено про наявність заборгованості.

Відповідно до відповіді Третьої запорізької державної контори, надісланої 30.01.2019 року на адресу Банку, копія якої знаходиться в матеріалах справи, повідомлено , що до теперішнього часу ніхто із спадкоємців не звертався із з`явою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копією спадкової справи, яка витребувана судом та долучена до матеріалів справи, спадкоємці померлого ОСОБА_3 за заповітом чи за законом із заявами про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не звертались, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось.

23.08.2019 року банком на адресу відповідачів : АДРЕСА_1 , було надіслано лист-претензію, копія яких знаходиться в матеріалах справи, про стягнення заборгованості, однак надіслана банком претензія добровільно відповідачами не задоволена, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог Банку.

При цьому, суд виходить з того, що за змістом зазначених вище норм матеріального права при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №320/6489/16-ц.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтувавши це тим, що вони прийняли спадщину після смерті позичальника ОСОБА_3 за законом відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав, відповідні докази в матеріалах спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_3 та витребувана судом, відсутні.

Так, відповідно до отриманої від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит суду відповіді, копія якої знаходиться в матеріалах справи, щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , останній з 03.01.2019 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , інформація про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 відсутня, в ту чергу як позивальник – ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна , копії яких знаходяться в матеріалах справи, відомості про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_1 відсутні, за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності в прядку спадкування за законом та видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.02.2019 р., згідно якого , спадкодавцем зазначено ОСОБА_4 .

Також суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження родинних стосунків відповідачів з померлим ОСОБА_3 і відповідно віднесення їх до певної черги спадкоємців за законом.

Таким чином, доводи позивача про належність відповідачів до кола спадкоємців за законом після смерті позичальника ОСОБА_3 є недоведеними.

Крім того, позивачем не доведені суду обсяг та вартість спадкового майна після смерті позичальника ОСОБА_3 в межах вартості якого відповідно до ст.1282 ЦК України повинно відбуватись задоволення вимог кредитора спадкоємцями. Розмір частки кожного спадкоємця також не визначений.

Жодні докази на підтвердження цих обставин до позову не додані, клопотання про їх витребування позивачем не заявлялось, в матеріалах витребуваної судом спадкової справи такі докази відсутні.

Також, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не обґрунтував дотримання ним як кредитором визначеного ч.2,3 ст.1281 ЦК України строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника - шість місяців від дня відкриття спадщини або один рік від настання строку вимоги, не зазначив коли настав строк вимоги за зазначеним кредитним договором.

Встановити ці суттєві для даної справи обставини з наданих суду доказів неможливо, у зв`язку з вищевикладеним , суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст.15,16,627,629,1054,1216-1218,1223,1268,1269,1281,1282 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.09.2020 року.

Суддя С.А. Ширіна

15.09.2020