Рішення № 91642246, 17.09.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1334/20

17.09.2020

2/328/526/20

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 328/1334/20 (номер провадження 2/328/526/20) за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

02 липня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника Гребенюка Олександра Сергійовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 жовтня 2008 року у розмірі 121623,72 грн. станом на 27 квітня 2020 року, та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 28 жовтня 2008 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

28 жовтня 2008 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений.

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2, п. 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на 27 квітня 2020 року, має заборгованість у сумі 121 623 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту –83 033,14 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту – 83 033,14 грн., заборгованість за нарахованими відсотками – 0,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 0,00 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 5 585,32 грн., нарахована пеня – 26 975,56 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 250,00 грн., штраф (процентна складова) – 5 779,70 грн.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 14 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

06 серпня 2020 року до Токмацького районного суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та докази його направлення позивачу (а.п. 70-73). У відзиві відповідач, ОСОБА_2 , вважає вказаний позов необґрунтованим, оскільки вона не має боргових зобов`язань перед позивачем по даній картці НОМЕР_1 строк дії якої закінчився 12/11 як зазначено в довідці відкриття кредитних карток. Підтвердження що надалі картки їй видавалися не має. Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгувала позивачу грошові кошти зазначені в позовній заяві.

Позивачем на підтвердження боргу відповідача до суду подані: розрахунок заборгованості, копія анкети позичальника, умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, виписка за період з 28.10.2008 року по 01.03.2020 року.

В позовній заяві банк змовчує яка саме сума була їй надана на 28 жовтня 2020 року, але зазначає що керувався п. 3.2, п.3.3 якогось договору, якого вона не бачила й не підписувала. Вказані документи не можуть підтверджувати факт існування боргу відповідача перед позивачем на даний час.

Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій.

ОСОБА_1 не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими.

Копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов`язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між відповідачем і позивачем. Додатково зазначає, що в зазначеній анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання: в анкеті відрізняється сума грошових коштів від тієї, яку зазначає позивач в позові (В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки НОМЕР_2 від 28.10.2008 свідчить що відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 29 000,00 також в виписці доданій банком зазначено що в зазначеній анкеті було встановлено кредитний ліміт 29 000,00, а в копії заяви нібито підписаною відповідачем від 28.10.2008 вказана сума 1 000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.).

Умови кредитування з використанням кредитки «Универсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28.10.2008 року. Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в цих документах немає жодного посилання на неї, відповідача, а також вони не підписані нею, що свідчить про те, що вони на Відповідача не розповсюджуються.

Виписка за період з 28.10.2008 року по 01.03.2020 року не може підтверджувати факт існування боргу оскільки в ній зазначено інформацію по різним карткам, якій саме картці і по якому саме рахунку, ця виписка. Дана виписка надрукована з помилками свідчить той факт, що наприклад: 01.08.2019 року в виписці з рахунку в столбці «деталі операції» надруковано «списання відсотків за використання кредитного ліміту. За ставкою 3.5 відсотка нараховано 5277.00 грн.», а від якої саме суми, якщо від суми вказаної в залишку операцій то дана сума повинна бути набагато меншою 2589,11 грн., якщо від суми вказаної позовній заяві кредитного ліміту 50000,00 то ще менше. Така сама ситуація і 01.09.2019 року і 01.10.2019 року. Отже в достовірності розрахунку відсотків є великий сумнів. Також в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що картки видавалися надалі саме відповідачу. Вказані розходження свідчать про те, що вказана інформація не є достовірною.

Останній вказаний залишок в виписці – 115594,02 року, а в позовній заяві позивач вказує суму 121 623,72 грн. Відповідачу не зрозуміло як заборгованість за тілом кредиту може бути 83 033,14 грн., коли позивачем було зазначено в позовній заяві, що останній збільшений розмір кредитного ліміту був 50 000,00 грн. Також позивачем не надано жодного підтверджуючого документу про повідомлення відповідача в даній заборгованості. Відповідач виходячи з наведеного робить висновок, що всі доводи позивача, які містяться в його позовній заяві є надуманими, а сама позовна заява є необґрунтованою.

Так як строк вказаної карти НОМЕР_2 від 28.10.2008 року закінчився грудні 2011 року, а позивач звернувся тільки зараз, тобто з пропуском позовної давності в 3 роки, що є підставою для відмови у позові. Також потрібно врахувати перевитрати кредитного ліміту і їх початок оскільки саме з цього моменту розпочинається перебіг позовної давності за позовом.

ОСОБА_2 просила позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення та застосувати позовну давність.

01 вересня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив з доказами на обґрунтування позовних вимог, та докази направлення відповіді на відзив відповідачу (а.п. 74-84). Представник позивача з відзивом відповідача на позовну заяву не погоджується. У відповіді на відзив представник позивача підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити зазначає, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н від 28 жовтня 2008 року.

З анкети – заяви від 28 жовтня 2008 року чітко вбачається наступна інформація: персональні данні, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. З копії анкети – заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді…».

До позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, Умови і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку.

По виписці з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та відповідач користувався грошима, отримував грошові кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів слідує, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту) всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Відповідач за допомогою кредитної картки неодноразово користувався сервісом оплата частинами.

Крім того, представник позивача не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску строку позовної давності. Вказує на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Відповідного до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального місячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

По виписці з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та відповідач користувався грошима, отримував грошові кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Строк пере випущеної картки діє до останнього дня 05.2022 року, а тому позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.п. 58, 89).

Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася шляхом направлення кореспонденції за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, згідно зі ст.128 ЦПК України, вважається повідомленою належним чином, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.п. 68, 97).

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а правонаступником останнього в свою чергу є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, отримавши платіжну картку НОМЕР_2 , про що міститься відповідна відмітка в заяві (а.п. 38).

У анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до анкети-заяви № б/н 28 жовтня 2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн. Сторонами визначено базову процентну ставку у розмірі 30 % з розрахунку 360 днів в рік, що підтверджується анкетою-заявою від 28 жовтня 2008 року (а.п. 38).

28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 видано картку НОМЕР_2 та встановлено кредитний ліміт, про що міститься відмітка в анкеті-заяві № б/н 28 жовтня 2008 року.

У заяві ОСОБА_3 від 28 жовтня 2008 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

В період з часу з 28 жовтня 2008 року по 20 вересня 2019 року кредитний ліміт по картках, виданих ОСОБА_2 постійно змінювався, то збільшувався то зменшувався. Найбільшу суму кредитного ліміту було встановлено 17 вересня 2018 року у сумі 50 000,00 грн., 20 вересня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н) (а.п. 36).

Між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким ОСОБА_1 видано наступні кредитні картки: НОМЕР_2 – дата відкриття 28.10.2008 року, термін дії – 12/11; НОМЕР_4 – дата відкриття 19.08.2009 року, термін дії – 01/13; НОМЕР_5 , дата відкриття 08.02.2013 року, термін дії 01/16; НОМЕР_6 – дата відкриття 18.11.2016 року, термін дії 05/18; НОМЕР_7 – дата відкриття 30.07.2015 року, термін дії 07/19; НОМЕР_7 – дата відкриття 04.12.2015 року, термін дії 07/19; НОМЕР_8 – дата відкриття 06.11.2015 року, термін дії 11/19; НОМЕР_8 – дата відкриття 08.02.2016 року, термін дії 11/19; НОМЕР_9 – дата відкриття 21.06.2018 року, термін дії 05/22, що підтверджується відповідною довідкою (а.п. 37).

21 червня 2018 року ОСОБА_2 відкрито кредитну картку номер картки – НОМЕР_9 , терміном дії 05/22, зі зміненими умовами кредитування та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 остання активно користувалася кредитними картками, про що відображено відповідні операції, а саме: оплата за товар, зняття готівкових коштів в банкоматі, переводи з картки, поповнення мобільного телефону, переводи з картки через Приват24, оплата за продукти, розрахунок карткою за продукти в магазинах, оплата комунальних та інших платежів в касі, поповнення картки в терміналах самообслуговування, неодноразово користувалася сервісом «оплата частинами», тощо (а.п. 19-35).

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі - Умови).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 27 квітня 2020 року, становить у розмірі 121 623 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту –83 033,14 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту – 83 033,14 грн., заборгованість за нарахованими відсотками – 0,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 0,00 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 5 585,32 грн., нарахована пеня – 26 975,56 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 250,00 грн., штраф (процентна складова) – 5 779,70 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.п. 6-18).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 28 жовтня 2008 року відповідачу встановлено кредитний ліміт та видано картку НОМЕР_2 (а.п. 38).

В період з часу з 28 жовтня 2008 року по 20 вересня 2019 року кредитний ліміт по картках, виданих ОСОБА_2 постійно змінювався, то збільшувався то зменшувався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н) (а.п. 36).

Відповідачу, за вказаним кредитним договором від 28 жовтня 2008 року, неодноразово видавалися кредитні картки, остання 21 червня 2018 року ОСОБА_2 відкрито кредитну картку номер картки – НОМЕР_9 , терміном дії 05/22, зі зміненими умовами кредитування та обслуговування кредитної картки, що підтверджується відповідною довідкою (а.п. 37).

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 остання активно користувалася кредитними картками, про що відображено відповідні операції, а саме: оплата за товар, зняття готівкових коштів в банкоматі, переводи з картки, поповнення мобільного телефону, переводи з картки через Приват24, оплата за продукти, розрахунок карткою за продукти в магазинах, оплата комунальних та інших платежів в касі, поповнення картки в терміналах самообслуговування, неодноразово користувалася сервісом «оплата частинами», тощо (а.п. 19-35).

У заяві від 28 жовтня 2008 року сторонами визначена процентна ставка 30 % річних.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом та неустойку (пеню, штрафи) за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови.

Умовами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору (пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 5.1, 5.3, 6.4., 8.6, 5.5, 5.5.1, 5.4 Умов), дію договору - 12 місяців з моменту підписання (пункт 9.12 Умов) та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови зрозумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку від 28 жовтня 2008 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку відсутні відомості, що саме ці умови діяли, 28 жовтня 2008 року на момент укладення кредитного договору між сторонами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2008 року, суд не бере до уваги, оскільки в цій довідці відсутня інформація по якому саме кредитному договору визначалися вказані умови, з ким саме договір укладався, крім того, в даній довідці міститься якийсь підпис, проте не відомо кому він належить. В довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2008 року відсутня інформація, що саме ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування (а.п 39).

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем довідка про умови кредитування та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, § 36).

Умови, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення неустойки (пені і штрафів) за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 344/15374/15-ц (провадження № 61-13879св18), в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 646/11485/16-ц (провадження № 61-33646св18), яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Доводи відповідача викладені у відзиві, про те, що відповідач не має боргових зобов`язань перед позивачем по картці НОМЕР_1 строк дії якої закінчився 12/11, суд відхиляє, оскільки відповідачу, за кредитним договором від 28 жовтня 2008 року, неодноразово видавалися кредитні картки, остання 21 червня 2018 року ОСОБА_2 відкрито кредитну картку номер картки – НОМЕР_9 , терміном дії 05/22, зі зміненими умовами кредитування та обслуговування кредитної картки, що підтверджується відповідною довідкою. В період з часу з 28 жовтня 2008 року по 20 вересня 2019 року кредитний ліміт по картках, виданих ОСОБА_2 постійно змінювався, то збільшувався то зменшувався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н).

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 остання, в період з 28 жовтня 2008 року по 06 серпня 2020 року, активно користувалася кредитними картками, про що відображено відповідні операції, а саме: оплата за товар, зняття готівкових коштів в банкоматі, переводи з картки, поповнення мобільного телефону, переводи з картки через Приват24, оплата за продукти, розрахунок карткою за продукти в магазинах, оплата комунальних та інших платежів в касі, поповнення картки в терміналах самообслуговування, неодноразово користувалася сервісом «оплата частинами», тощо, проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Відповідного до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального місячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів слідує, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту) всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, клопотань від відповідача про призначення судово-економічної експертизи по справі не надходило. Так, відповідачем не надано жодного доказу на спростування позовних вимог.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Відповідач за допомогою кредитної картки неодноразово користувався сервісом оплата частинами.

Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності суд вважає необґрунтованими, та відхиляє їх, оскільки відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 остання, в період з 28 жовтня 2008 року 06 серпня 2019 року, активно користувалася кредитними картками, про що відображено відповідні операції, а саме: оплата за товар, зняття готівкових коштів в банкоматі, переводи з картки, поповнення мобільного телефону, переводи з картки через Приват24, оплата за продукти, розрахунок карткою за продукти в магазинах, оплата комунальних та інших платежів в касі, поповнення картки в терміналах самообслуговування, неодноразово користувалася сервісом «оплата частинами», тощо.

Останні операції були здійснені, зокрема 06 серпня 2019 року переказ з картки через Приват24, 14 червня 2019 року переказ з картки через Приват24, 07 травня 2019 року переказ з картки через Приват24 (переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 ), 15 квітня 2019 року переказ з картки через Приват24 (переказ власних коштів, отримувач ОСОБА_2 ), 24 грудня 2018 року поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, та проводились інші операції, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_2 .

У заяві позичальника від 28 жовтня 2008 року домовленості сторін щодо строку дії кредитного договору немає, доводи заявника щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду з цим позовом є безпідставними.

З огляду на викладене доводи відповідача наведені у відзиві є неспроможними, а тому суд не бере їх до уваги.

Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 83 033,14 грн., то така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Банком також заявлено вимоги про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі – 5 585,32 грн.

Заборгованість за нарахованими відсотками та заборгованість за простроченими відсотками становить 0,00 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, станом на 27 квітня 2020 року (а.п. 18) та позовною заявою (а.п. 1-4) позивач застосував процентну ставку на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, у розмірі 84,00 відсотків річних, від простроченої суму, в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно з п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, за період з 01.02.2020 року по 27.04.2020 року (кількість днів прострочення становить 87 днів).

Позивачем нарахована заборгованість за відсотками на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 5 585,32 грн.

Умови та Правила в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року, на яких здійснено розрахунок заборгованості за відсотками на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, суд не бере до уваги оскільки ці умови не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Розрахунок наступний: заборгованість з тіла кредиту у розмірі 83 033,14 грн. х 3% річних /365х87 днів прострочення / 100% = 593,74 грн.

Так з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за відсотками на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 593,74 грн.

Щодо стягнення пені та штрафів

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

На підставі наведено суд приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідачів штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором.

Такі правові висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 216/2813/15 (провадження № 61-38341св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 523/17197/15-ц (провадження № 61-24792св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 2-884/10 (провадження № 61-24993св18) та іншими.

Як зазначено вище, позивачем не надано примірник Умов та Правил банківських послуг, які містили б підпис відповідача про ознайомлення з умовами кредитування.

Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2008 року, суд не бере до уваги, оскільки в цій довідці відсутня інформація по якому саме кредитному договору визначалися вказані умови, з ким саме договір укладався, крім того, в даній довідці міститься якийсь підпис, проте не відомо кому він належить. В довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 28 жовтня 2008 року відсутня інформація, що саме ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування (а.п 39).

Враховуючи вище зазначене, у задоволенні позову у частині стягнення неустойки (пені та штрафів) необхідно відмовити, оскільки вказані платежі не передбачені умовами договору від 28 жовтня 2008 року, яким є анкета-заява відповідача.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 28 жовтня 2008 року в розмірі 83 626,88 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 83 033,14 грн. та заборгованості за відсотками на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, в сумі 593,74 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., що відповідає заявленій в позові сумі в розмірі 121 623 грн. 72 коп. Задоволеній сумі в розмірі 83 626 грн. 88 коп. буде відповідати такий розмір судового збору: 2102,00 грн. х 83 626 грн. 88 коп. : 121 623 грн. 72 коп. = 1445 грн. 30 коп. - який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1445 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 жовтня 2008 року в розмірі 83 626,88 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять шість гривень 88 коп.), яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 83 033,14 грн. та заборгованості за відсотками на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, в сумі 593,74 грн.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, у розмірі 84,00 відсотків річних, від простроченої суму на підставі п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, пені та штрафів) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1445 грн. 30 коп. (одна тисяча чотириста сорок п`ять гривень 30 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_10 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, буд. 1Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50),

Представник позивача – Гребенюк Олександр Сергійович, діє на підставі довіреності № 367-К-Н-О від 31 січня 2019 року, паспорт серія НОМЕР_11 , виданий Високопільським РСУДМС України в Херсонській області, дата видачі 20.12.2013 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складання повного судового рішення 17 вересня 2020 року.

Суддя: