Рішення № 91642106, 27.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2389/20

В справі № 760/24473/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

представика позивача- Радея О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 61 861, 37 гр. майнової шкоди.

Посилається в позові на те, що 07 серпня 2017 року о 08 год. 30 хв. у м. Києві на перехресті просп. В. Лобановського та М. Кривоноса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ssang Yong Rexton, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та службового автомобіля Департаменту патрульної поліції Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача.

В результаті ДТП службовий автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В той же час, судом було встановлено, що в діях відповідача вбачаються порушення вимог п. 8.7.е ПДР України, які знаходяться в причино-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП за участю автомобілів Ssang Yong Rexton та Toyota Prius.

З метою встановлення обставин ДТП та визначення винної особи, діями якої було заподіяно майнову шкоду Департаменту патрульної поліції, представником останнього було підготовлено та направлено до відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод Управління патрульної поліції у м. Києві службову записку для вирішення питання щодо доцільності складання відносно відповідача протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В подальшому відділом розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод були дослідженні матеріали ДТП, взято до уваги постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року та складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно відповідача, який разом з іншими матеріалами вказаної ДТП було направлено до Солом`янського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Вказаною постановою встановлено, що відповідач свою вину у вчиненні ДТП визнав повністю, винуватість останнього також підтверджується схемами місця ДТП із зазначенням пошкодження транспортних засобів, поясненнями учасників ДТП, постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року.

Таким чином, постановою суду встановлено вину відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, під час якої було пошкоджено службовий транспортний засіб.

Проведеним автотоварознавчим експертним дослідженням встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius, н.з. НОМЕР_2 у результаті ДТП, яка сталася 07 серпня 2017 року, станом на момент проведення експертного дослідження складає 61 861, 37 гр.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач до суду не з`явився, його представник подав до суду заяву, якою просить розглядати справу в їх відсутності.

Крім того, подав до суду відзив, яким підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди, приведені в позові.

Вважає, що позивачем неправильно застосовуються норми закону при зверненні до суду.

У Законі України «Про Національну поліцію» відсутні норми щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським, а тому на поліцейського, як на працівника, поширюється трудове законодавство, яке має застосовуватися при вирішенні спору та не можуть застосовуватися приведені позивачем норми цивільного законодавства.

Крім того, положення про повну матеріальну відповідальність щодо відповідача застосовуватися не може, оскільки договір про повну матеріальну відповідальність з ним не укладався і не міг укладатися.

Вважає також, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки про наявність шкоди, заподіяної відповідачем, як працівником, позивачу стало відомо в день її заподіяння, а саме: 07 серпня 2017 року, а до суду останній звернувся лише 21 серпня 2019 року.

Крім того, вважає наданий позивачем експертний висновок неналежним, оскільки ДТП було вчинено 07 серпня 2018 року, а огляд пошкодженого транспортного засобу відбувся після спливу значного проміжку часу 24 квітня 2018 року, і позивачем не надано доказів, що пошкодження, які досліджувались експертом, спричинені саме внаслідок ДТП 07 серпня 2018 року.

При наданні висновку експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, а тому він не може вважатися таким, який відповідає нормам чинного законодавства.

Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що згідно зі ст. 19 Закону України « Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

На поліцейських, які проходять службу у Національної поліції України, положення КЗпП не поширюються.

Крім того, відшкодування шкоди, завданої саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, нормами КЗпП не передбачено взагалі, натомість таке відшкодування повністю врегульовано нормами ЦК України.

Вину відповідача у вчиненні ДТП та пошкодженні службового транспортного засобу ДТП було встановлено лише постановою Солом`янського районного суду м. Києві від 24 травня 2019 року у справі № 760/12135/19, а тому саме з цього часу слід обраховувати встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк звернення з позовом до суду.

Зазначає, що експертом досліджувалися саме ті пошкодження, які були спричинені внаслідок ДТП, яка сталася 07 серпня 2018 року.

Відтак висновок експертного дослідження від 25 квітня 2018 року № 19/13-1/25- ЕД/18 є належним та допустимим доказом у справі.

Виклик заінтересованих осіб під час проведення технічного огляду транспортного засобу не є обов`язковим та здійснюється лише в разі потреби.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач перебував на службі Національної поліції з 26 листопада 2015 року.

Наказом № 227 о/с від 15 березня 2018 року звільнений зі служби.

07 серпня 2017 року о 08 год. 30 хв. на перехресті просп. В. Лобановського та М. Кривоноса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ssang Yong Rexton, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та службового автомобіля Департаменту патрульної поліції Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно учасника ДТП ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року відповідач визнаний винним у даній дорожньо-траннспортній пригоді.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Зі змісту постанови вбачається, що відповідач свою вину в дорожньо-транспортній пригоді та порушенні п.8.7.3 є/ Правил дорожнього руху визнав.

/ а.с. 10 - 11, 52 - 54 /

Представник відповідача дані обставини у поданому до суду відзиві підтвердив.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Згідно з висновком експертного дослідження ДНДЕКЦ МВС України № 19/13-1/25-ЕД/18 від 25 квітня 2018 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП, яка сталася 07 серпня 2017 року, складає 61 861, 37 гр.

/ а.с. 12 - 21 /

Згідно з ч.1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Основними нормативними актами, які на момент виникнення спірних правовідносин регулювали діяльність працівників поліції, є Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року та Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України № 2337-VIII від 15 березня 2018 року.

Крім того, на момент завдання шкоди діяло також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України « Про Національну поліцію» / на момент виникнення спірних правовідносин / у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

В ч.2 ст.11 Дисциплінарного статуту зазначено, що за вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п.23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Автотоварознавчим експертним дослідженням встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Toyota Prius, н.з. НОМЕР_2 у результаті ДТП, яка сталася 07 серпня 2017 року, станом на момент проведення експертного дослідження складає 61 861, 37 гр.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Національної поліції є Заон України «Про Національну поліцію», в ст.19 якого передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За загальним правилом під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В Законі України «Про Національну поліцію» та Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114,відсутні норми щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку до відповідальності відповідача мають застосовуватися норми КЗпП України.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що за правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але

не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

В п.18 даної постанови зазначено, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і т.п.), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов`язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (статті 203, 453 ЦК.

У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Таким чином, виходячи з приведеного вище аналізу, до відносин сторін. Пов`язаних з відшкодуванням шкоди, завданої з вини відповідача внаслідок ДТП при виконанні посадових обов`язків, норми ЦК України застосовуватися не можуть.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Випадки повної матеріальної відповідальності врельовані ст.134 КЗпП України і застосовуватися за обставин завдання шкоди з вини відповідача не можуть.

З довідки, наданої до суду представником позивача, вбачається, що місячний заробіток відповідача становив 10 558, 38 гр.

/ а.с. 84 /

З урахуванням цього суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача в відшкодування завданої з його вини шкоди 10 558, 38 гр.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, а відтак право на звернення до суду у позивача виникло 24 травня 2019 року.

До суду позивач звернувся 27 серпня 2019 року, тобто з дотриманням встановленого законом строку.

За таких обставин звернення позивача до суду мало місце у передбачений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також розмір задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 327, 87 гр. судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19 Закону України «Про національну поліцію», ст.ст.130, 132, 134 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_3 / на користь Департаменту патрульної поліції / 03048 м.Київ вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646 / 10 558, 38 гр. матеріальної шкоди та 327, 87 гр. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2020 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва