Рішення № 91639007, 17.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ № 640/5220/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд: визнати протиправною та незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 на підставі заяви позивача від 25.07.2017 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про проведення перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.08.2017 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із врахуванням наданих у заяві позивача від 25.07.2017 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про проведення перерахунку пенсії документів, а саме: архівної довідки №С-1821 від 14.03.2017 року, архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017 року про заробітну плату з 1979 року по 1982 року, копії трудового договору з Мурманським траловим флотом від 19.09.1975 року, копії трудового договору від 19.09.1981 року, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період з 12.08.1975 року по 1977 рік, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період з 1978 року по 24.01.1979 року, довідки №11-579 від 18.05.2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2019, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до суду із позовними вимогами в частині оскарження відмови Пенсійного фонду у проведенні перерахунку призначеної йому раніше пенсії відповідно до наданих ним: архівних довідок №С-1821 від 14.03.2017 р., та №С-1819 від 14.03.2017 р. про заробітну плату з 1979 р. по 1982р.; копії трудового договору від 19.09.1981 р.; довідки №11-578 від 18.05.1917 р. про заробітну плату за період з 12.08.1974 р. по 1977 р.; довідки №11-578 від 18.05.1917 р. про заробітну плату за період з 1978 р. по 24.01.1979 р.; довідки №11-579 від 18.05.2017 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі №752/18817/17 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладене у заяві від 25.07.2017. В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України було прийнято розпорядження від 14.02.2019, яким відмовлено у перерахунку пенсії, з огляду на те, що архівна довідка від 14.03.2017 №С-1819 не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанові правління Пенсійного фонду України «Про порядок подання документів для призначення (перерахунку пенсії від 25.11.2005 №22-1.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що за результатами постанови Київського апеляційного адміністративного суду, останнім було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки заробіток відповідно до архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017 не можливо взяти до уваги.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступе.

Як встановлено судом, позивач з 29.09.2010 року перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України у м Києві та отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

27.07.2017 позивач звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок призначеної йому раніше пенсії, відповідно до наданих ним: архівних довідок №С-1821 від 14.03.2017 р., та №С-1819 від 14.03.2017 р. про заробітну плату з 1979 р. по 1982р.; копії трудового договору від 19.09.1981 р.; довідки №11-578 від 18.05.1917 р. про заробітну плату за період з 12.08.1974 р. по 1977 р.; довідки №11-578 від 18.05.1917 р. про заробітну плату за період з 1978 р. по 24.01.1979 р.; довідки №11-579 від 18.05.2017 р.

05.09.2017 рішенням Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві йому було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії на підставі наданих ним документів.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся із позовом до Голосіївського районного суду м. Києва.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2018 по справі №752/18817/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05.05.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі заяви від 25.07.2017, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладене у заяві від 25.07.2017, з урахуванням викладених висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

14.02.2019 на підставі вказаної постанови суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було винесено розпорядження про відмову в перерахунку пенсії, відповідно до архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017, оскільки вона не відповідає вимогам статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи вказану відмову протиправною, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, яка Україною підписана, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угоди.

Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов`язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.

Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Згідно з пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10 лютого 1960 року працівникам, що переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надається додатково пільга зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при численні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26 вересня 1967 року № 1908-VII передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до частини 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 р. та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 р., надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 530/п-28 від 16 грудня 1967 року період роботи у зазначених місцевостях зараховувався до загального трудового стажу у наступному порядку: за період з 01 березня 1960 року - один рік роботи зараховувався за один рік і 6 місяців; за період з 01 серпня 1945 року до 01 березня 1960 року один рік роботи зараховувався за два роки, якщо робітник мав право на пільги у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року. Пільгове обчислення трудового стажу відповідно до зазначених Указів поширювалось лише на робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях, на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги. Таким документом був і письмовий договір, який укладався із робітниками і службовцями, що прибували для роботи на Крайню Північ.

Таким чином, документами, які підтверджують роботу особи на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях та які надають право на обчислення стажу роботи на пільгових умовах є трудовий договір, трудова книжка або довідка.

При цьому, для здійснення обчислення стажу на пільгових умовах є достатнім наявність одного із вказаних документів.

Як вбачається із заяви позивача про перерахунок пенсії, останнім було долучено архівних довідок №С-1821 від 14.03.2017 р., та №С-1819 від 14.03.2017 р. про заробітну плату з 1979 р. по 1982р.; копії трудового договору від 19.09.1981 р.; довідки №11-578 від 18.05.1917 р. про заробітну плату за період з 12.08.1974 р. по 1977 р.; довідки №11-578 від 18.05.1917 р. про заробітну плату за період з 1978 р. по 24.01.1979 р.; довідки №11-579 від 18.05.2017 р. та копії трудової книжки. При цьому, для здійснення обчислення стажу на пільгових умовах є достатнім наявність одного із вказаних документів.

Крім того, п. 2.9 постанови від 25.11.2005 № 22-1 закріплено, що окументи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд звертає увагу на те, що у зв`язку із необхідністю захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, 13.03.1992 року між державами - учасниками Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держави-учасника Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СССР, або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держави-учасника Співдружності без легалізації.

Крім, того , у супровідному листі державної обласної казенної установи «Державний архів Мурманської області» від 14.03.2017 були надані пояснення щодо неможливості надання довідки із розшифровкою щомісячної виплат заробітної плати.

Також, апеляційний суд у постанові від 04.09.2018 дійшов висновку про те, що зі змісту ст. 40 Закону та положень п. 4 Порядку №22-1, перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, зокрема, на підставі поданих пенсіонером документів. При цьому, оскільки питання щодо перерахунку пенсії належать до виключних (дискреційних) повноважень органів Пенсійного фонду України, покладення на нього обов`язку з перерахунку пенсії без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури (нездійснення розрахунку пенсії з урахуванням даних довідки від 14.03.2017 року №С-1819) не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність прийнятих рішень довів неповністю, натомість доводи позивача знайшли своє часткове підтвердження та обґрунтування.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 на підставі заяви від 25.07.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.08.2017 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із врахуванням наданих у заяві позивача від 25.07.2017 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про проведення перерахунку пенсії документів, а саме: архівної довідки №С-1821 від 14.03.2017 року, архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017 року про заробітну плату з 1979 року по 1982 року, копії трудового договору з Мурманським траловим флотом від 19.09.1975 року, копії трудового договору від 19.09.1981 року, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період з 12.08.1975 року по 1977 рік, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період з 1978 року по 24.01.1979 року, довідки №11-579 від 18.05.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур