Рішення № 91638832, 17.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ № 640/10343/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправною та скасування вимогиВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 11.05.2019 року, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що контролюючим органом без урахування приписів норм частини 3 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу 1 пункту 92 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовані та направлені на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 13.04.2017 року, №Ф-9058-23 від 11.12.2017 року, №Ф-9058-23 року від 07.05.2018 року, №Ф-9058-23 від 11.05.2019 року. За результатами проведеної звірки позивач з`ясував, що зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 13.04.2017 року сума недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникла за період з ІІ-го кварталу 2015 року по ІІ-ий квартал 2016 року. Між тим, упродовж зазначеного періоду позивач підприємницьку діяльність не здійснював, оскільки проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у зв`язку з плановою мобілізацією. З огляду на це позивач вважає, що на період з 30.04.2015 по 07.07.2016 він був звільнений від сплати єдиного внеску, а тому виникнення та подальше формування в картці його особового рахунку недоїмки починаючи з ІІ-го кварталу 2015 року є протиправним. При цьому, позивач зазначає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 13.04.2017 року, №Ф-9058-23 від 11.12.2017 року, №Ф-9058-23 року від 07.05.2018 року були предметом розгляду в адміністративній справі №826/4022/18, а вимога від 03.10.2018 року №Ф-9058-23 є предметом розгляду в адміністративній справі №640/21794/18.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятої ним податкової вимоги та зазначає, що у ОСОБА_1 обліковується недоїмка, яка виникла у результаті щоквартальних нарахувань єдиного внеску згідно обраної системи оподаткування, так як кошти платником сплачувались не в повному обсязі. Крім цього, підтверджуючих документів щодо звільнення від сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у м. Києві не надходило.

Окрім цього, у додаткових поясненнях контролюючий орган вказав, що позивачем протягом 10 днів після мобілізації не було подано заяву про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з огляду на що ГУ ДФС у м. Києві правомірно сформовано податкову вимогу №Ф-9058-23 від 11.05.2019 року.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.05.2019 року ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23, якою повідомлено, що станом на 30.04.2019 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 9024,16 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року№2464-VI (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 (далі Інструкція №449).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

В силу приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Поряд з цим, 08.06.2014 року набрав чинності Закон України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі - Закон №1275-VII), яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 92, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації).

Законом №1275-VII встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.014 №303 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.

Аналогічні норми містяться також в Інструкції №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 №393). Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

Таким чином, за змістом наведених норм звільняються від нарахування та сплати єдиного внеску під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці (визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби. При цьому, на думку суду, для настання передбачуваних наслідків, а саме: звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначальним є те, що особа призвана на військову службу під час мобілізації або ж залучена до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, при цьому не є роботодавцем.

Як свідчать матеріали справи, а саме: посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач є учасником бойових дій, був призваний на військову службу під час мобілізації 30.04.2015 року на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року №15/2015 по 06.07.2016 року.

Звідси слідує, що ОСОБА_1 повинен був звернутися до контролюючого органу за місцем обліку із заявою про звільнення особи від виконання своїх обов`язків, встановлених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» упродовж 10 днів після його демобілізації.

Однак з такою заявою, форма якої була затверджена наказом Міністерства фінансів України 28.03.2016 року №393 (тобто, на момент проходження позивачем військової служби), позивач до контролюючого органу не звертався. Натомість у матеріалах справи наявні копії заяви ОСОБА_1 від 05.10.2015 року з питання скасування штрафних санкцій за несплату податків та зборів та заперечень ОСОБА_1 від 11.04.2016 року на акт про результати камеральної перевірки від 21.03.2016 року №12/26-50-13-2-30/ НОМЕР_2 з відмітками канцелярії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про отримання таких документів 23.11.2015 року та 13.04.2016 року.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що контролюючий орган, в особі податкової інспекції, був обізнаний щодо обставини перебування позивача на військовій службі в період починаючи з 30.04.2015 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом норми частини 2 - 4 статті 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

В силу приписів частини 3 статті 9 зазначеного Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 13.04.2017 року, №Ф-9058-23 від 11.12.2017 року, №Ф-9058-23 року від 07.05.2018 року були предметом розгляду в адміністративній справі №826/4022/18.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2018 року у справі №826/4022/18 визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.04.2017 №Ф-9058-23, від 11.12.2017 №Ф-9058-23.

Визнано протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2018 №Ф-9058-23 в частині суми недоїмки 4 935,77 грн.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2018 №Ф-9058-23.

Дане рішення набрало законної сили 13.12.2018 року.

У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2018 року у справі №826/4022/18 зазначено: «Дослідивши та проаналізувавши надані представником відповідача 1 витяги з інтегрованої картки платника єдиного внеску - позивача за 2015 - 2018 роки суд встановив, що: станом на 31.12.2014 в інтегрованій картці обліковувалась переплата у сумі 845,30 грн.; станом на 20.04.2015 сума нарахованих до сплати платежів (1 267,95 грн.) дорівнювала сумі сплачених платежів (1 267,95 грн.). Тобто, на кінець квітня 2015 року загальна сума нарахованого до сплати єдиного внеску 2 535,90 грн. була повністю погашена позивачем за рахунок добровільно сплачених коштів. В подальшому, упродовж періоду з 20.07.2015 по 31.12.2015 в інтегрованій картці платника єдиного внеску-позивача останньому до сплати нарахована сума єдиного внеску у розмірі 2 591,42 грн., що зарахована до складу недоїмки. В період з 01.01.2016 по 06.07.2016 в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача останньому додатково до сплати нарахована сума єдиного внеску у розмірі 2 343,99 грн., що в сукупності за весь період несення військової служби складає 4 935,41 грн. (сума недоїмки). Починаючи з 08.07.2016 по 31.12.2016 позивачу до сплати нараховано єдиного внеску на загальну суму 1 898,16 грн., з них погашено за рахунок добровільно сплачених платежів 1 625 грн. Станом на 31.12.2016 сума недоїмки складає 5 208,57 грн. Упродовж періоду з 01.01.2017 по 31.03.2017 всього було нараховано до сплати єдиного внеску в сумі 900 грн. та одночасно сплачено єдиного внеску на загальну суму 2 155,65 грн. В подальшому станом на 30.11.2017 всього в інтегрованій картці позивача за період з 01.01.2017 по 30.11.2017 йому було нараховано до сплати єдиного внеску на загальну суму 7 326 грн. та сплачено єдиного внеску на загальну суму 7 787,65 грн. Станом на 30.04.2018 позивачу за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 нараховано до сплати єдиного внеску на загальну суму 4 569,18 грн. та сплачено єдиного внеску на загальну суму 3 865,18 грн. 21.05.2018 в рахунок сплати єдиного внеску була зарахована суму 819,06 грн.

Таким чином, зі змісту зазначених витягів з інтегрованої картки платника єдиного внеску - позивача за 2015 - 2018 роки вбачається, що станом на 31.03.2017 та 11.12.2017 нараховані позивачу до плати суми єдиного внеску (без урахування сум єдиного внеску, що були нараховані в період військової служби позивача) були ним повністю погашені за рахунок добровільно сплачених сум платежів, що у свою чергу виключає підстави для формування недоїмки у позивача по сплаті єдиного внеску. Що стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 07.05.2018 в частині суми недоїмки 515,51 грн. (як різниці між загальною сумою нарахованих платежів за період з 07.07.2016 по 30.04.2018 (13 793,34 грн.) та загальною сумою сплачених платником платежів (13 277,83 грн.), то вказана недоїмка була погашена позивачем вже 21.05.2018, до моменту нарахування до сплату чергового платежу по єдиному внеску.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги один із встановлених ст. 3 Закону №2464 принципів збору та ведення обліку єдиного внеску (а саме принцип захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб) суд погоджується з твердженнями позивача про протиправність прийнятих ГУ ДФС у м. Києві вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 13.04.2017 та №Ф-9058-23У від 11.12.2017 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-9058-23 від 07.05.2018 в частині суми недоїмки 4 935,77 грн., як таких, що були прийняті у зв`язку з недоїмкою, що утворилась та формувалась надалі у пільговий період (з 30.04.2015 по 06.07.2016) для нарахування та сплати позивачем єдиного внеску. Згідно письмових пояснень представника відповідача 1 наразі вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ТФС у м. Києві самостійно відкликані не були. У зв`язку з цим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 13.04.2017 та №Ф-9058-23У від 11.12.2017 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 07.05.2018 в частині суми недоїмки 4 935,77 грн.

Також суд вважає, що за даними наявних матеріалів справи вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 07.05.2018 була погашена позивачем повністю, а тому в силу положень п. 6 розд. VI Інструкції №449 така Вимога мала бути відкликана контролюючим органом. Проте всупереч наведених вимог Інструкції №449 відповідач 1 відповідних заходів щодо відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 07.05.2018 не вжив, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню повністю.».

У відповідності до положень частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що обставини відсутності у позивача недоїмки по сплаті єдиного внеску станом на 21.05.2018 року встановленні рішенням в адміністративній справі №826/4022/18.

Між тим, як вже було вказано судом вище, 11.05.2019 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23, якою повідомлено, що станом на 30.04.2019 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 9024,16 грн.

Згідно із наявних витягів з інтегрованої картки платника єдиного внеску - позивача за 2018 рік, йому нараховано єдиного внеску 9 483, 54 грн., а сплачено ним 10 417, 66 грн., недоїмка, яка обліковується станом на 31.12.2018 рік становить 3812, 80 грн.

При цьому, зміст інтегрованої картки платника єдиного внеску дає суду підстави дійти до висновку, що така недоїмка станом на час подання відзиву на позовну заяву контролюючими органом обліковується без врахування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2018 року у справі №826/4022/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд погоджується із доводами позивача про протиправність прийнятої контролюючим органом податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 11.05.2019 року на суму 9024,16 грн., як такої, що була прийнята у зв`язку з недоїмкою, що утворилась та формувалась надалі у пільговий період (з 30.04.2015 по 06.07.2016) для нарахування та сплати ОСОБА_1 єдиного внеску.

Варто наголосити, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у позивача недоїмки по сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 року, у тому числі не надано витягу з інтегрованої картки платника єдиного податку за 2019 рік.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про невідповідність спірної вимоги критеріям, які встановлені положеннями частини 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9058-23 від 11.05.2019 року, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева