Рішення № 91636274, 18.09.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1750/20

Номер провадження 2-а/623/29/2020

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРППСП Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта Дермен Максима Анатолійовича про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення,-.

в с т а н о в и в :

21.05.2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що він ОСОБА_1 , 20.05.2020 року дізнався про факт винесення відносно нього відповідачем Постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАА№019766. Дану постанову було винесено відповідачем 11 травня 2020 року о 03 год.30 хвилин. В даній постанові зазначено, що він 11.05.2020 року о 1 год.20 хв. керував належним мені транспортним засобом - автомобілем марки. «Рено Меган» д.н.з. НОМЕР_1 в м.Ізюм а/д Київ-Харків-Довжанський, 622 км., не мав при собі та не пред`явив для перевірки свідоцтво про реєстрацію на Т/3 та посвідчення водія, чим порушив п.п.2.1.а, 2.4.а. ПДР України.Скоїв правопорушення, передбачене ч.І ст.126 КУпАП. Керуючись положеннями статей 33 та 284 КУпАП відповідач постановив застосувати до нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень. Дана постанова також містить відмітки поліцейського про те, що він нібито відмовився від підписання даного документу - в графі щодо роз`яснення йому його, передбачених ст.268 КУпАП, прав та в щодо роз`яснення мені строків оскарження постанови, а також в графі щодо отримання мною копії даного документу. Місцем винесення даної постанови зазначено: м.Ізюм, а/д Київ-Харків-Довжанський,622 км. До постанови додається квитанція на сплату зазначеного штрафу. 11.05.2020 року о 03 годині 30 хвилин він не був присутнім під час складання даної постанови. Даних про своєчасне сповіщення мене про місце і час розгляду справи відповідач навести не може, оскільки ним його не було повідомлено про такі його наміри як розгляд справи в даний час в даному місці. Станом на момент винесення постанови йому взагалі не було відомо про подібні наміри поліцейського. Однак поліцейськими на його адресу було скеровано Повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, яке не було оформлено належним чином (відсутній штамп підрозділу) та містило дані про виклик його на 11:00 год. 11.05.2020 року, що виключає його присутність під час ухвалення оскаржуваної постанови. Разом із тим, як вже згадувалося вище, посадова особа повинна з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення. Так в постанові не наводиться жодних даних або посилань на докази, які свідчили б про вчинення нимінкримінованого правопорушення. Постанова не містить даних про те, що до неї додаються які-небудь докази : в графі сьомій постанови (до постанови додаються) стоїть прочерк. Жодних даних про те, що поліцейським у якийсь спосіб зафіксовано, що він керував автомобілем в зазначений в постанові час, в матеріалах справи не міститься. Як не міститься і доказів моєї відмови надати поліцейським документи. Разом із тим звертаю увагу суду на те, що в постанові зазначено, що складено її о 3:30 год., але інкримінується, що правопорушення скоєне о 1:20 год. Тобто за дві години десять хвилин до винесення постанови. Таким чином співробітник поліції мав достатньо часу для того аби повідомити особу про час та місце розгляду справи, зібрати належні та допустимі докази, встановити свідків події, опитати їх та в разі необхідності долучити дані свідчення (матеріали) до справи. Однак таких дій поліцейський не вчинив, а виніс оскаржувану постанову поза очі. Він не заперечую, що в ніч на 11.05.2020 року він перебував на авто дорозі Київ-Харків- Довжанський в районі ринку «Поворотка». Однак при цьому він не керував згадуваним в постанові автомобілем, двигун авто був вимкнений й не заводився тривалий період часу. До його автомобіля під`їхав службовий автомобіль з символікою поліції, до нього підійшли поліцейські. Вони звернулися до нього й запитали чи маю він документи на ОСОБА_2 та посвідчення водія. Натомість він поцікавився у них з якої підстави вони звертаються до нього як до водія, адже двигун автомобіля не ввімкнено, автомобіль не рухається, покажчики тахометра та температурного датчика перебувають в секторі «нуль» (тобто двигун холодний та не заведений). Він не виконував жодних дій або функцій, які давали б підстави поліцейським ідентифікувати його як водія. Факт його перебування в автомобілі ще не є фактом здійснення ним якихось маневрів або дій, пов`язаних з керуванням автомобілем. На його думку безпідставна вимога надати водійські документи викликала в нього певне обурення діями правоохоронців. Він обґрунтував свою позицію. Йому було важливо отримати кваліфіковану юридичну допомогу для того щоб мати змогу оскаржити позицію поліцейського та висловити свою позицію на достатньому для сприйняття кваліфікованому рівні. Не маючи такого доступу, він не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. З ст. 6 (справа "Фуше проти Франції", заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що йому та йогопотенційному захисникові не був наданий відповідний доступ до документів (в даному випадку змісту відеозаписів з камер поліцейських, які відображають факт відсутності у мене статусу водія, а також відсутність факту правопорушення) призвів до посилення труднощів у підготовці мого захисту (справа "Моісєєв проти Росії", заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року).

Позивач в судове засідання не з`явся, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з"явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не надавав.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності є однією із конституційних гарантій реалізації принципу законності.

Правовою основою оскаржень рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності є Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (далі- КУпАП). Так, згідно із ст. 7 КУпАП додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем із боку вищих за ієрархією органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. При цьому ст. 287 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Безпосередньо порядок оскарження рішень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачено ст. 288 КУпАП, з системного аналізу якої можна зробити висновок про те, що чинним законодавством передбачено два способи оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність - адміністративний (позасудовий) та судовий.

Судовий порядок оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність регламентує ст. 55 Конституції України, якою проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому правовою основою такої процедури є Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач в своїй заяві зазначає, що правил дорожнього руху не порушував та взагалі не керував даним траспотрним засобом. Правопорушення скоєно 11.05.2020 року, як зазначено в постанові, а дата постанови та час винесення постанови 11.05.2020 року о 03 год. 30 хв. хоча справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно повідомлення про запрошення до підрозділу поліції Царицанського С. В. для розгляду вчиненого ним адміністративного правопорушення, то йому необхідно було 11.05.2020 року о 11год. 00 хв. з`явитися до м. Ізюм, пров. Георгіївський 4. Але постанова до цього часу вже винесена. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачем допущено порушення п.п.2.1а, 2.4а Правил дорожнього руху, відповідачем не було надано матеріалів адміністративної справи, відібраних пояснень особи, яка притягається до відповідальності, а також пояснень свідків щодо вчиненого адміністративного правопорушення, всупереч вимогам ч. 2 ст. 268 КУпАП.

Інші докази, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містили та не були надані до суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, з приводу того, що останній не порушував п.п. 2.1а,2.4а Правил дорожнього руху, не надано, суд зробив висновок, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП не підтверджується жодним доказом, що свідчить про необґрунтованість винесення поліцейським постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Що стосується порушення суб`єктом владних повноважень процедури розгляду справи про адмінправопорушення:

Згідно вимог статті 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуло лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, в порушення п. 7 наказу Міністерства Внутрішній Справ України від 06.11.2015 № 1376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», у зазначеній постанові не містяться відомості про ознайомлення ОСОБА_1 інспектором ОСОБА_3 зі змістом ст.. 268 КУпАП та ст..ст. 55, 56, 59,63 Конституції України.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо позовних вимог.

Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов`язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

Через вказані причини постанова про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності підлягає скасуванню.

У частині четвертій статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди та оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

Отже, відповідно до положень статей 287 КУпАП у поєднанні із частиною четвертою статті 288 цього Кодексу, у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб`єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.

Такий припис ч. 4 ст. 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями ст. 5 Закону України "Про судовий збір", якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про судовий збір").

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми ч. 4 ст. 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України "Про судовий збір".

Згідно ст.286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: п.3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1ст.139КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 420,40 гривень то судовий збір стягується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.2,6,19,72,77,139,211,241-247,286 КАС України, ст.18,279,280 КУпАПсуд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРППСП Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта Дермен Максима Анатолійовича про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення БАА № 019766 від 11.05.2020року по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським СРПП СП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Дермен Максимом Анатолійовичем, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 420,40 гривень.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом десяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2020 року.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д. Бєссонова